Закінчив 9 класів, у Черкасах здобув професію водія; захоплювався картингом. Відслужив строкову службу. Батько помер 2013-го, мама проживала у Києві. Приїхав до Києва восени 2013-го, лишився в часі подій Революції Гідності.
В часі війни — старший оператор, підрозділ диверсійної розвідки, 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Побував удома в короткотерміновій відпустці; супроводжував довезення загиблих побратимів.
30 серпня 2014-го помер в київському шпиталі від важких травм, котрих зазнав у боях з терористами під Луганськом.
По смерті залишилися мама Тетяна Василівна, дружина, 6-річна донька Сніжана, брат, четверо племінників.
Похований у селі Червона Слобода, Черкаський район.
Указом Президента України № 161/2017 від 13 червня 2017 року «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
17 листопада 2016 року — нагороджений відзнакою «Почесний громадянин міста Черкаси»[2].
Нагороджений відзнакою Вільного козацтва Холодного Яру «Холодний Яр» (посмертно)
У Червонослобідській школі відкрито пам'ятну дошку Іллі Іделю.