Сторінка логопеда

Мовні ігри

Щоб розвинути зв’язне мовлення, мислення, навики аналізу, пам’ять, логіку, розуміння причинно-наслідкових дій  ваших діток, полегшити їм процес навчання, можливість формулювати і правильно висловлювати свою думку, пропоную вам прості мовні ігри, в які можна гратися дорогою додому чи магазину, на прогулянці чи в дорозі.

1. Що з чого складається?

Наприклад: Стілець складається зі спинки, ніжок, сидіння. Сорочка складається з рукавів, комірця, кишень, ґудзиків.

2. Хто ким був раніше?

Курка була курчатком, а ще раніше – яйцем. Риба була мальком, а ще раніше – ікринкою. Яблуко було квіткою, а ще раніше – брунькою.

3. Що спільного?

Що спільного може бути у яблука і кубика?Вони обидва можут бути червоними (зеленими, жовтими). Що сільного у ялинки і кактуса? У них є голки. Що спільного у птаха і літака? У них є крила. Вони літають.

4. Що станеться, якщо…

Що станеться, якщо не закрити холодильник? Що станеться, якщо залишити ввімкненою воду? Вислухайте відповіді дитини. Деяким ви здивуєтесь самі.

5. Один – багато.

Стілець – стільці, лікар – лікарі, людина – люди. Зверніть увагу, які закінчення вживає ваша дитина.

6. Назви ласкаво.

Кіт – котик, машина – машинка, будинок – будиночок.

7. Я знаю п’ять імен.

Краще плескати в долоні, рахуючи: Таня, Софія, Даня,  Богдан, Вова. Називати можна не тільки імена – назви тварин, дерев, міст, квітів.

8. Узагальнюємо.

Ви називаєте: береза, дуб, клен. Дитина повинна узагальнити: це  дерева. Шафа, стілець, диван – меблі. Троянка, ромашка, лілія – квіти. Автобус, таксі, вантажівка – транспорт.

9. Антоніми.

Вгору – вниз, великий – малий, твердий – м’який, чорний – білий.

10.Асоціації.

Називайте предмет, а дитина нехай придумає асоціації, які виникли з цим словом. Заєць – морквина, довгі вуха, ліс. Склянка – скло, посуд, компот. Книга – буквар, малюнки, навчання, казки.

11. Консервуємо.

Скажіть дитині, що у вас уявна трилітрова банка, куди ви будете консервувати слова на якусь букву. Наприклад, на М: малина, машина, міль, морква, магазин, мотор, морозиво, мак, морж.

12. Що зайве?

Ви кажете: в саду ростуть: яблуко, персик, груша, бегемот, слива. Дитина називає зайве, або плескає в долоні, коли чує зайве слово.

13. Я бачу щось…

Я бачу щось червоне – відшукуємо очима і називаємо усі червоні предмети, які бачимо. Можна  змагатися, хто побачить більше червоних (зелених, чорних, круглих, великих) предметів.

14.Загадуємо слово

Дитина загадує слово. Ви за допомогою навідних питань намагаєтесь відгадати що це. Наприклад: це їстівне? Це живе? У нього є крила? Це є в нашому домі? Потім міняєтесь місцями.

Дисграфія

Дисграфія – це порушення оволодіння письмом, яке характеризується однаковими помилками, що постійно повторюються при написанні через недостатню сформованість вищої психічної діяльності. Що ж заважає її формуванню та навичок письма? Неможливість мозку впоратися з обробленням сенсорної інформації, що надходить ззовні, занадто великі витрати на втримання рівноваги дитини, через що мозку просто не вистачає ресурсів на опанування навичок письма.

Причини цих порушень часто полягають у тій самій площині, що й причини більшості порушень роботі центральної нервової системи:

-        травматичні пологи;

-        вплив патологічних факторів в перинатальному періоді;

-        органічне пошкодження відділів головного мозку;

-        специфічні стани дитини: аутизм, затримка психічного та мовного розвитку, зниження інтелектуальних здібностей та інше.

Окрім біологічних факторів, існують соціальні фактори, що підвищують ризик виникнення дисграфії:

-        з дитиною мало спілкуються;

-        в сім’ї розмовляють двома чи більше мовами різних мовних груп;

-        люди з оточення дитини теж розмовляють неправильно;

-        відсутність уваги до мовного розвитку дитини.

Про дисграфію свідчать:

-        незрозумілий почерк;

-        складнощі з навчанням письму загалом;

-        відсутність великих літер та розділових знаків;

-        «дзеркальне» написання букв, нерозуміння відмінності між схожими буквами – наприклад Ш та Щ;

-        уповільнений темп письма, зв’язок письма та настрою – коли дитина пригнічена, почерк стає ще гіршим.

Але у дисграфії існує ще немовна симптоматика – погіршення слуху, розлад емоційно-вольової сфери (дитині складно змусити себе щось робити, окрім гри), погана мова та пам’ять, розлад уваги. Ці симптоми повинні змусити батьків звернути особливу увагу на наявні проблеми та шукати шляхи їх вирішення.

Вирізняють кілька форм даного розладу:

-        акустична дисграфія – дитина правильно говорить, але в писемному мовленні плутає схожі за вимовою звуки (Д-Т, Б-П, Ж-Ш та ін.);

-        артикулярно-акустична дисграфія – дитина неправильно вимовляє звуки і так само, з помилками, пише їх;

-        аграматична дисграфія – дитина пише всупереч правилам граматики; ця форма діагностується пізно, оскільки передбачається, що дитина повинна спершу вивчити граматичні правила, щоб писати всупереч ним;

-        оптична дисграфія – дитині незрозумілі відмінності між буквами, ті, які схожі за написанням, вона плутає;

-        дисграфія, що пов’язана з невмінням аналізувати усну мову та переводити її в письмову – зустрічається найчастіше та виявляється численними характерними помилками: не дописуються слова, переставляються склади, оминаються букви та ін.

На жаль, дисграфія – це особливість, яка супроводжуватиме дитину все життя, її не можна вилікувати, лише коректувати. І чим раніше і наполегливіше почнеться  робота над її виправленням, тим кращими будуть результати. Для повноцінної корекції мало лише логопедичних занять. Лише повне обстеження у невролога, психолога, часом психіатра, і спільна наполеглива робота цих спеціалістів, дитини та її батьків покаже відчутний позитивний результат.

Якщо дисграфія викликана переважно соціальними факторами, навіть звичайні диктанти для дітей с дисграфією допоможуть суттєво покращити ситуацію. Якщо переважають біологічні фактори, то вправи для виправлення дисграфії необхідно доповнювати медикаментозними та апаратними методиками, підібраними відповідно до специфіки та важкості стану дитини.