Патріотизм - найбільший прояв духовного світу людини. Мета патріотичного виховання полягає у формуванні особистості з глибоким відчуттям своїх коренів, роду, родини, народу; у прищепленні любові до рідної мови, літератури, історії та поваги до символів, традицій та звичаїв українців.

Національне виховання спрямовується на формування у дітей світоглядної свідомості, ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, інших соціально значущих надбань вітчизняної і світової духовної культури.

Головна мета патріотичного виховання - набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Питання національної самоідентифікації дитини повинно починатися вже з дошкільного віку. Фактично це спонукає дитину до розуміння коріння власного „я», вивчення минулого свого народу за його етнічної складовою, а також інших народів, що проживають як в Україні, так і в світі. Вивчаючи минуле власного народу, дитина зможе з одного боку відчувати гордість за належність до відповідної нації, з іншого - ставитися з повагою до громадян інших національностей.

У наш час основна увага патріотичному вихованню надається саме як вихованню національному, тобто вихованню в дусі ментальності українського народу, потягу до прекрасного і прагнення до гармонії.

Любов до Батьківщини є однією з визначальних рис кожного справжнього громадянина. Будучи якістю синтетичною, патріотизм включає в себе емоційно-моральне і дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної природи, до своєї нації, до матеріальних та духовних надбань суспільства.