Ми разом з Вами зацікавлені в тому, щоб відвідування дитиною дитячого садка було комфортним і корисним!
У ЧОМУ МУДРІСТЬ БАТЬКІВСЬКОЇ ЛЮБОВІ?
Чи доводилося вам, шановні, замислюватися над тим, які ми всі різні - не тільки зовні, а й за своєю поведінкою, думками, ставленням до життя. Напевне, в цьому є сенс: розмаїття збагачує враження, життєвий досвід, робить нас цікавими одне одному і відкриває перспективу вибору відповідно до своїх уподобань. Але в цьому розмаїтті завжди можна знайти щось подібне, спільне, що нас об'єднує. Ось про таку схожість і несхожість батьків і їхнього ставлення до дітей давайте поміркуємо разом.
Розпочнемо зі спостереження. Його об'єктом, оберемо мам, які вийшли на прогулянку з дітьми і розмістилися на ігровому майданчику. Кожна спостережлива людина може швидко розподілити їх на два типи: «Ти не забився? Тобі боляче?» - запитують з тривогою в голосі одні, і : «Нічого, до весілля заживе!» - коментують інші, якщо малюки падають з гірки, гойдалки або бігаючи. Й у відповідь практично завжди отримують відповідну реакцію: діти першого типу мам починають голосно і безутішно плакати, навіть якщо до запитання вони мирилися зі своєю невдачею і намагалися терпляче переносити біль; діти другого типу мам спокійно піднімаються, повторюють мамині слова, намагаються приховати від оточуючих свій біль і навіть сміються над собою і тим, що сталося.
Що це? Підвищена чутливість до болю одних і неприйняття його іншими? Прояв терплячості чи нетерплячості, бажання знайти винного чи уникнути труднощів, неприємностей буденного життя? А може щось інше? Тоді що саме? Щоб розібратися, давайте поміркуємо над тим, що вже засвоїли ці дві групи діток. Перші зрозуміли наступне: падати боляче, і чим голосніше кричиш - тим більше співчуття викликаєш, завжди можна розраховувати на втішання, вигідно використовувати становище потерпілого, за свою невдачу звинуватити когось або щось і завжди мати в усьому підтримку. Дітки другої групи на власних помилках, не зосереджуючись на невдачах, не чекаючи щохвилинно сторонньої допомоги навчаються безпечного поводження у довкіллі, оптимізму, гартують силу волі, виявляють самостійність і наполегливість у досягненні поставленої мети.
Джерелом цього досвіду і намагань є батьківська (материнська) позиція. Проблема в тому, що батьки першого типу кидають на допомогу, виходячи із власної потреби завжди бути потрібними, вони люблять «загоювати рани» і не хочуть замислюватися над тим, що рано чи пізно їхнім діткам доведеться зіткнутися з набагато більшими проблемами і труднощами, а поряд може нікого не виявитися. Є велика небезпека для незагартованої дитини зламатися під тягарем реального життя. Не завжди виправданою є й позиція другої групи батьків. Адже таким спрощеним ставленням до дитячих проблем можна спровокувати виникнення великої дистанції в стосунках і втратити потребу дитини в них, допустити неконтрольовану і безпечну поведінку, яка може призвести до травмування. І хоча це крайнощі, їх треба враховувати. Отже, входження малюка в самостійне життя повинне бути поступовим і доцільно організованим батьками.
Чи можна говорити про те, що одних діток батьки люблять більше, а інших менше? Правильніше говорити про те, що люблять вони по-різному. І в цю любов кожен вкладає своє розуміння щастя, достойного життя, свій власний життєвий досвід і нереалізовані мрії. Більше того, їхня внутрішня проблема мати і любити дитину, бажання виростити її здоровою і щасливою часто наштовхуються на зовнішні об'єктивні причини, пов'язані зі знанням і вмінням, як це робити, з умовами реалізації цих прагнень і зі здатністю подолати стереотипне мислення про те, що виховання дитини - приватна справа батьків, суть якої виявляється у фразі «моя дитина - як хочу, так і виховую». А виховують здебільшого так, як виховували у дитинстві їх. І не перестають при цьому дивуватися, що часто отримують ефект, протилежний бажаному. Причина ж у тому, що немає однакових батьків, як немає і однакових дітей. Кожна особистість - неповторна і самоцінна, і до кожної необхідно шукати свій підхід. У питаннях виховання слід виходити саме з такого розуміння інших та з інтересів дитини, які не повинні обмежуватися сьогоднішнім днем, а мати життєву перспективу. Ця перспектива вимагає великої життєздатності і гармонії у стосунках з довкіллям.
Складність завдання, що постає перед батьками, полягає в необхідності не тільки любити своїх дітей, а й давати їм право на помилки та самостійний вибір. Адже тільки так можна опановувати життєву мудрість, набувати досвіду. Турбота про дітей зовсім не повинна обмежувати їхні будь-які самостійні кроки. Безперечно, поки дітки малі, батьки повинні бути максимально уважними до того, щоб створити їм безпечні умови. Адже кожна проблема маленької дитини - це насамперед проблема її батьків. І якщо не забезпечити дитині все необхідне для нормального самопочуття (раціональне і вчасне харчування, санітарно-гігієнічні умови, режим дня, тощо), вона просто може не вижити.
Однак у міру того, як дитина зростає - розпочинаючи, приміром, з дев'яти місяців, з найперших її спроб вибору, батькам необхідно постійно і непомітно для самої дитини надавати їй право самій долати власні труднощі. Від намагання самостійного подолання фізичних перешкод діти поступово і природно перейдуть до вміння, самостійного, адекватного і доцільного прийняття рішень, відповідальності за себе і свої вчинки. Отже, любов батьків і їхнє ставлення до дитини в кінцевому результаті визначають те, як вони справляються з більшістю своїх проблем.
Дитячий садок "ЗА" і "ПРОТИ"
Народження дитини - найрадісніша і відповідальна подія в житті батьків. Сотні хвилюючих і пам'ятних моментів доводиться пережити мамам і татам: боязкий невпевнений крок, щасливу посмішку, перше слово. А скільки тривог приносять удари і синяки маленьких першовідкривачів, ріжучі зубки, осінні застуди ...
Дуже турбують дбайливих батьків питання адаптації малюка в колективі і всебічного розвитку крихти. Зокрема, нагальною проблемою стає вибір між дитячим садком, наглядом родичів чи пошуком няні.
Зважимо всі" за" і "проти".
Отже, дитячий сад. Безсумнівною перевагою цієї установи є можливість для малюка спілкуватися з однолітками. Адже, як відомо, в хорошому колективі дітки набагато швидше розвиваються як розумово, так і фізично. Неспроста багато мам відправляють дошколят в садок, навіть маючи достатньо часу на те, щоб самостійно наглядати за малюком. Давно помічено, в дитячому колективі малюки набагато раніше починають розмовляти, вони відчутно комунікабельні, впевненіше в собі.
Другий позитивний момент дошкільної освіти полягає в спеціально розробленої і адаптованої для потреб дитини програмі. В саду з малюками займаються фахівці, які присвятили часом все життя цієї професії і досконально розбираються в дитячій психології, особливості розвитку і специфіці навчання.
Третє - строгий режим дня, відповідний фізіології юного покоління. Грамотне розподіл занять, сну, прогулянок і відпочинку прищеплює малюкам поняття дисципліни, сприяє формуванню стабільної нервової системи, позитивному емоційному і фізичному розвитку. У домашніх умовах забезпечити всі це часом досить складно.
Не варто скидати з рахунків і той факт, що в дитячому саду малюки постійно знаходяться під невсипущою увагою не тільки вихователів, а й дитячих лікарів, а іноді психологів, завдання яких - виявити і скоригувати найменші проблеми.
А скільки радості і незабутніх миттєвостей доставляють діткам і батькам всілякі ранки, відкриті заняття, спектаклі.
Ну, а тепер трохи негативу.
Пальму першості в цьому пункті займають всілякі інфекційні захворювання, які градом посиплються на малюків з самого початку перебування в новому колективі. Є дітки, яким вдається досить швидко акліматизуватися і виробити імунітет до хвороби. Але нерідкі випадки, коли малюків доводилося забирати з групи на рік, а то й на зовсім.
Так що, якщо ви плануєте відправити синочка чи доньку в садок - не варто поєднувати урочисту подію з виходом мами на роботу. З величезною мірою вірогідності вже через пару-трійку днів доведеться відпрошуватися на лікарняний.
Для діток, яким за станом здоров'я категорично не підходить така форма дошкільної освіти можна розглянути альтернативні варіанти: пошук няні або проведення часу з рідною бабусею. У цьому випадку малюк, безсумнівно, отримає максимум ласки і турботи. Але, з іншого боку, можливо буде відчувати себе трохи невпевнено в колективі першокласників.
Словом, вибір за вами!
10 наукових порад,
щоб додати дітям щастя
Шляхів ощасливити дитину вдосталь, але наука скупо надає лише декілька порад, які, напевно ж, діють. Про десять наукових порад для батьків повідомляє Live Science.
Смійтеся! Жарти допомагають
Жартуючи зі своїм чадом, ви сприяєте його соціальному успіху в майбутньому. Коли батьки жартують і всіляке таке вигадують, малюк отримує інструменти для: креативного мислення пошуку друзів керування стресом. Отож, деколи навіть блазнюйте— і діти віддячать вам. Але, звісно, пізніше— коли виростуть. І не плутайте жарти з обманом, будьте щирими.
Випромінюйте позитив
Негативно ставлячись або грубо поводячись зі своєю дитиною, батьки ризикують нажити собі проблеми пізніше. Як не прикро, але дитяча агресивність, набута до п’яти років, транслюється на пізніший вік, скоюючи лихе навіть у романтичних стосунках. Отож, якщо ви ненароком виявили себе замкненим у колі «сердиті батьки— сердита дитина— сердиті батьки», спробуйте його розірвати першим. Хіба ж не хочеться полегшити собі життя? Окрім того, оптимісти успішніші в житті.
Розвивайте самоспівчуття
Знайте: батьківське відчуття провини самотвірне, тому уникайте його припливів. Натомість самоспівчуття— дуже важливий життєвий навик, що допомагає людині справлятися з проблемами. Самоспівчуття формують такі елементи, як: усвідомленість— здатність без спеціальних зусиль керувати думками та емоціями людяність— здатність до емпатії, співпереживання власна доброта— здатність визнавати свої помилки, поблажливість до особистої недосконалості. Батьки мають розвивати самоспівчуття, щоб долати різноманітні складнощі виховання. Адже батьки можуть бути зразком для своєї дитини?..
Відпускайте!
Щойно дитина заявляє про бажання жити незалежно, самостійно— ліпше дати їй такий шанс. Першокурсники, про яких батьки «ретельно дбають», більш тривожні, заклопотані і, на жаль, не схильні до нового досвіду —на відміну від тих першокурсників, чиї батьки мало переймаються, як живе їхнє чадо після закінчення школи. Звісно, це не означає, що після 18-го дня народження слід негайно виставити сина чи дочку за двері… Але якщо ви вже підловили себе на суперечці про найбільш перспективні професії, то, можливо, час відступити. А до того, з раннього віку, всіляко підтримуйте дитячу самостійність. Віра в себе та впевненість у своїх силах значно залежать від того, як реагують батьки на кожну горду заяву дитини «Я сам!»
Плекайте шлюб
Якщо ви середньостатистична пара, уникайте можливості розбігтися хто куди, щойно народиться дитина. Сімейні негаразди, а особливо процес розлучення, можуть зумовити у дитини проблеми зі сном. Так, під час досліджень виявлено зв'язок між проблемами шлюбу, що почалися, коли дитині було дев'ять місяців, та порушеннями сну у неї в півторарічному віці.
Дбайте про психічне здоров’я
Запідозрили в собі депресивні стани? Зверніться по допомогу. Дослідники стверджують, що депресивні матері емоційно черстві, зрештою, не схильні адекватно задовольняти нагальні дитячі потреби. Натомість у дітей поступово наростає тривожність, а в дошкільному віці вони стають дедалі неврівноваженими.
Матері, будьте добрими зі своїми синами
За довірливих взаємин із матір’ю у хлопчаків менша схильність до забіякуватості. Дослідники стверджують, що теплі, прихильні взаємини з матір’ю важливіші для розвитку позитивних соціальних навичок сина, аніж доньки. Окрім того, син такої матері буде успішнішим у побудові романтичних стосунків із протилежною статтю. А якщо загалом, то взаємини батьків та дітей визначають ставлення останніх до світу в майбутньому.
Не переймайтеся незначною нахабністю
Підлітки, які дещо обурливо спілкуються з батьками, зазвичай менше підпадають під уплив вулиці. Іншими словами, автономія вдома культивує автономію поміж друзяками. Тому не вельми переймайтеся, якщо ваш підліток деколи перебирає міру. Хоча… міру слід відчувати, щоб взаємини у сім’ї не переросли в змагання хто кого. Підлітки потребують самоутвердження, але й так само потребують батьківської підтримки.
Не прагніть досконалості
Ніхто не досконалий, тому не картайте себе, якщо так сталося, що ви не перфектні батьки. Згідно з результатами досліджень, батьки, які переймаються загальнолюдськими прагненнями досконалості, частіше переживають стресові ситуації та стають менш упевненими у своїх «педагогічних» здібностях. І— о диво!— якщо ви розслабитеся, то, можливо, знайдете себе у батьківстві.
Знайте, зрештою, ваших дітей
Усяк переконаний, що знає, як буде ліпше для його дитини. Але ви не остання інстанція! Дослідження свідчать, що діти, до яких прислуховуються їхні батьки, наполовину менше схильні до тривожних та депресивних станів, аніж діти авторитарних батьків. Слід зауважити також, що діти, які мають проблеми з самоконтролем, потребують дещо більше допомоги від своїх мами й тата. У такому разі будьте обережними, щоб ненароком не нашкодити своїй дитині. І який вихід? Стежте за настроєм своєї дитини, щоб вчасно її підтримати.
Правильна дитяча кімната - що врахувати?
Діти завжди і всюди знаходять собі заняття. І це чудово, адже саме так вони дізнаються світ. Правильно підібрана меблі та предмети інтер'єру для дитячої кімнати здатні зробити цей процес ще більш захоплююче. З самого народження і до тих пір, поки дитина не подорослішає, дитяча кімната для нього буде кращим майданчиком для ігор.
Секрети організації правильної дитячої кімнати:
1. Безпека понад усе
Будь-який батько знає, наскільки легко діти захоплюються грою, забуваючи про все на світі. І про безпеку в тому числі. Тому батьки при виборі оформлення і меблів в дитячу кімнату повинні задуматися, перш за все, про безпеку.
У дитячій кімнаті краще не старатися з використанням скла дзеркал в оформленні інтер'єру. Також варто приділити особливу увагу безпеці дитячих меблів, а особливо - дитячого ліжка. Ретельно перевірте всі конструкції на міцність і надійність. Так, наприклад, двухъярусные детские кровати стануть відмінним рішенням для дитячої кімнати, заощадивши дорогоцінний місце для ігор.
Упевніться і в тому, що важку або громіздку меблі (комод або шафка для одягу, наприклад) не можна перекинути. Краще, якщо такі меблі зафіксовані до стіни за допомогою кріпильних пристосувань. Ще на етапі покупки дитячих меблів необхідно упевнитися в наявності у продавця необхідних санітарно-гігієнічних документів.
2. Подивитися на світ, точніше на дитячу кімнату, очима дитини
Підбираючи меблі і предмети інтер'єру для дитячої кімнати дуже важливо не забувати про те, що ця кімната саме дитяча. Інакше може виникнути здивування, чому дитині не цікаво серед такоих шикарних дорогих меблів і таких модних предметів декору.
Якщо дитина вже підросла, краще дати їй можливість взяти участь в оформленні своєї дитячої кімнати. Тоді проведення часу в дитячій буде дитині в радість. Разом з дитиною можна вибрати і колір дитячої кімнати, і різні прикраси, і навіть предмети меблів. Наприклад, будь-яка дитина буде рада вибрати собі дитячий стільчик за смаком.
3. Звільнити простір для маневру
Не варто надто старатися при виборі меблів в дитячу кімнату, намагаючись впихнути все і відразу. Діти пізнають світ через ігри, тому у них має бути достатньо вільного місця для цього. Не варто захаращувати дитячу кімнату зайвими речами, особливо не потрібними дитині.
А щоб навіть в невеликому приміщенні вистачило місця і на ігри, і на необхідну меблі, варто уважно підійти до вибору меблів для дитячої кімнати.
4. Зробив діло - гуляй сміло
Так, до дітей це теж має відношення. Справа для дітей - це, звичайно, навчання. А щоб воно було в радість варто підібрати хороші, а головне зручні предмети меблів.
Так, варто з усією відповідальністю підійти до вибору письмового столу для дитини. Він має бути і красивим, і комфортним, і функціональним. Потрібно передбачити наявність місця для зберігання різних шкільних приналежностей, книг, а також місце для комп'ютера.
Організувати систему зберігання в дитячій допоможуть книжкові полиці і тумбочки.
Як відповідати на дитячі запитання
Шановні батьки!
Сподіваємось, що наші поради стануть у нагоді під час спілкування з Вашими дітками!
1. Ставтеся до запитань дитини з повагою, не відсторонюйтесь від них. Уважно слухайте дитяче запитання, намагайтеся зрозуміти, що зацікавило дитину в тому чи іншому предметі, явищі, про яке вона запитує.
2. Давайте стислі, доступні для дитини-дошкільника відповіді, не вживайте складних для розуміння слів, мовленнєвих зворотів.
3. Відповідь повинна не лише збагатити дитину новими знаннями, а сприяти подальшим роздумам, спостереженням.
4. Заохочуйте самостійну розумову діяльність дитини, відповідаючи на її запитання зустрічним: «А ти як уважаєш?»
5. Відповідаючи на запитання дитини, намагайтеся залучити її до спостереження за навколишньою дійсністю, читання, розгляду ілюстративного матеріалу
6. Даючи відповідь на запитання дитини, впливайте на її почуття, виховуйте гуманізм, чутливість, тактовність до оточуючих.
7. Якщо відповідь на запитання дитини передбачає повідомлення знань, що недоступні для її розуміння, не бійтеся зауважити:
«Дещо ти зараз не можеш осягнути, але коли підростеш, більше дізнаєшся і сам зможеш дати відповідь на це запитання».
Батьківство без кордонів:
погляд на виховання дітей у різних країнах світу
Очевидно, що нині настала своєрідна криза батьківства. Чимало молодих батьків переймаються, що не мають готового «сценарію», надійного рецепту виховання дитини в сучасному світі— коловороті стрімких змін, невизначеності, невпевненості та водночас безкраїх можливостей. До того ж вони ревно вірять, що вибір ними тактики та стратегії батьківства «викарбує» майбутнє їхніх дітей. Тому в сумнівах батьки кидаються від експерта до експерта, від книжки до книжки, від сайту до сайту, керуючись єдиною метою— зростити найщасливішу, найуспішнішу, найвихованішу людину. Утім чи не криється небезпека в думці, що існує єдиний правильний підхід до виховання?
Дослідження засвідчують: сучасні українські мами рідко звертаються за порадою до власних матерів, оскільки зневірилися у традиціях виховання та розвитку, у яких зростали самі. Натомість за допомогою спеціальної літератури й інтернету вони прагнуть знайти якийсь інший шлях, що стане гарантовано успішним «сценарієм» виховання дитини. Проте чи не криється в такому рішучому намаганні певна небезпека?
Журналістка та блогер Крістін Грос-Ло(ChristineGross-Loh)дослідила це питання і про зроблені висновки написала у книжці «Батьківство без кордонів: дивовижні уроки від батьків з усього світу». Журналістка стверджує, що вбагатьох розвинених країнах не впадають у батьківський невроз і просто йдуть шляхом, прийнятим у їхній культурі та соціумі. Але наскільки ж різні ці шляхи! Наведемо кілька прикладів.
Самостійність та батьківський нагляд
У Японії та у скандинавських країнах батьки сфокусовані на культивуванні в дітях незалежності й самостійності, тож змалку дозволяють їм самостійно займатися тими чи тими справами (посильними для дітей). Зокрема, японці віком від шести-семи років самі користуються громадським транспортом, пересуваються людними вулицями, ходять до школи, у магазини чи кіно, а також наглядають за молодшими братами та сестрами.
Натомість діти в США перебувають під пильним наглядом батьків значно довше, особливо в публічних місцях. Крістін Грос-Ло зазначає: «Якби я дозволила своїм дітям поводитися у США так само, як у Японії, мене не просто вважали б несповна розуму— хтось обов’язково зателефонував би у службу захисту дітей!».
Аргументи на користь плекання в дітях самостійності знаходимо і вєврейській традиції виховання, де здавна діє принцип: «Ми виховуємо дітей, аби відпустити їх». У дітях важливо розвинути самодостатність, життєстійкість, винахідливість. Для цього батьки насамперед мають дозволити їм діяти й помилятися, водночас емоційно підтримуючи, аби малеча відчувала надійну опору вбатьківській любові й довірі.
Демократичні взаємини та слухняність
У багатьох західних країнах основний акцент у вихованні роблять на побудові демократичних взаємин батьків із дітьми. Наприклад, у Фінляндії дитині одразу після народження видають паспорт і вважають її громадянином. Батьки не мають права сварити дитину в публічних місцях— це приниження, а за спробу ляснути чи вдарити дитину на дорослого можуть накласти штраф або навіть заарештувати.
У Швеції також є важливим поняття «права дитини»— як-от право тілесного контакту з батьками («доступу до тіла»), яке на законодавчому рівні дитина має у будь-який час, якщо це потрібно для її комфорту. Зокрема, батьки мають дозволяти їй залізти до них у постіль посеред ночі, а якщо не дозволяють— це вважають батьківською недбалістю.
Фізичний контакт дітей збатьками важливий і для традицій країн Азії. Наприклад, там діти можуть спати зкимось із батьків аж до восьми-дев’яти років. Утім про демократію та права дитини тут не йдеться: згідно з азіатськими традиціями виховання ключем до злагоди вродині є беззаперечна слухняність дітей.
Соціалізація та міжособистісні взаємини
У скандинавських країнах зраннього віку дітей соціалізують і привчають до певного розпорядку. Тож при народженні дитини батьки отримують майже рік відпустки за рахунок держави. Відтак, коли дитині виповнюється рік, вона вступає до дитячого садка. До речі, пріоритетом фахівців дошкілля у скандинавських країнах є збереження здоров’я дітей, зокрема перебування вбудь-яку погоду на свіжому повітрі. Навіть дітей раннього віку найхолоднішими днями скандинавської зими тепло закутують і вивозять на вулицю, аби вони дрімали у колясках під час прогулянки.
В Іспанії батьки також фокусуються на соціальному та міжособистісному аспектах виховання, утім головна роль у цьому беззаперечно належить родині. Наприклад, увечері діти, навіть маленькі, обов’язково проводять час уродинному колі— спілкуються, беруть участь у різних розвагах і йдуть спати не раніше 22:00.
Погляд на важливість навчання
Погляди на навчання, розвиток природних здібностей дітей у різних країнах різні. Так, у США батьки вважають, що через тотальну конкуренцію дитина не зможе досягти успіху, якщо не буде максимально «озброєна» різноманітними здібностями, талантами й знаннями, тож наполегливо стимулюють їх розвиток.
Схожа ситуація і в країнах Азії, де успіх у навчанні— це вкрай важлива складова виховання дитини ледь не з раннього віку. Батьки, навіть не надто заможні, докладають чимало зусиль, аби дати дітям якісну освіту, а діти мають за це шанувати батьків та віддячувати всіма можливими способами.
Натомість у Голландії й Фінляндії батьки переконані, що не варто примушувати дітей до навчання, зокрема вчити їх читати й писати ще в дошкільному віці. Пріоритетом для батьків є розумне розподілення часу дитини на відпочинок, їжу та приємне дозвілля.