Дев’ять порад для вчителів, які працюють з дітьми під час війни

1.Турбуйтесь про себе і намагайтесь зекономити ресурс. У вас мають бути сили витримувати погляд дитини, наповнений болем, відповідати на її запитання, витримати реакцію, щоб послабити її занепокоєння. 

Завдання дорослого, вчителя – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула, що ви поруч з нею. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.

2. Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, залучайте до співпраці психолога.

3. Не використовуйте в іграх чи під час занять образи літаків, ракет тощо. Це може травмувати дітей, які перебували під обстрілами та пережили бомбардування. Краще спиратися на образи дому, веселки, землі, води.

Навіть образ неба для багатьох з дітлахів – це джерело небезпеки. Пам’ятайте про це, плануючи заняття з учнями.

4. Якщо в роботі плануєте використовувати кубики, пам’ятайте, що конструкції з них можуть руйнуватися. А це може нагадати дітям про зруйнований будинок. Якщо діти самі обирають таку гру, то це їм допомагає.

Будьте уважними до звуків, не використовуйте гучні, різкі, схожі на сирену.

5. Не пропонуйте дітям жодних образів військової техніки. Це приймається лише тоді, коли вони самі хочуть це намалювати, виліпити чи обговорити.

6. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.

Пам’ятайте, що ми маємо дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями.  Усі розмови з дітьми про війну – додаткове травмування. Зважайте на це.

7. Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова неетичні й некоректні.

8. Дітям важливо чути слова підтримки і розуміння того, що вони пережили: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти і захистити”.

9. Якщо дитина починає говорити, хай що вона говорить, її треба слухати, не перебивати. Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”.

Визначте ваш рівень вигорання: тест і відеовправи для вчителів

54 % відсотки українських учителів перебувають у стані професійного вигорання. Такою є невтішна статистика за результатами опитування, яке провела освітня фундація GoGlobal. Чи помічаєте ви в себе ознаки перевтоми та вигорання? Чи вмієте допомогти собі, знизити власну тривожність та стабілізувати свій стан? Безкоштовний онлайн-курс «Розумію» від ГС «Освіторія» створили саме для вчителів та шкільних психологів. Тут знайдете дієві інструменти, вправи та методики, що допоможуть перезавантажитись та запобігти емоційному виснаженню. Але спершу перевірте ваш стан та пройдіть тест на визначення рівня вигорання.

1.1 Оберіть, що ви відчуваєте зараз:

 Наче туман у голові Відчуття ніби «нікого немає всередині» Не хочеться займатись улюбленими справами Зовсім не маю сил радіти Нічого з запропонованого

1.2 Оцініть ваш рівень втоми:

 0–2 — майже не відчуваю 3–5 — втома присутня, але відпочинок допомагає відновити ресурси 5–7 — втома дається взнаки, потрібно багато часу на відновлення 8–10 — постійно відчуваю втому, абсолютно немає сил

1.3 Як ви оцінюєте ваш стан загалом:

 З’явилась згорблена постава тіла Зовсім немає апетиту Поганий сон виснажує мене Помічаю, що не можу закінчити справу Я почуваюся добре попри все

Ви відповіли ТАК на 6–8 запитань? Оце халепа:( Схоже, ви застрягли у «вимкненому стані». Це червона зона. Вийти з неї вам допоможе вправа «Дихання тибетських монахів»: