Рекомендації батькам...

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Якщо ваша дитина навчається за інклюзивною формою,

усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потребами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання. Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 34 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас. У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами.   Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в навчальному закладі Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні. Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі.  Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї. Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
ІНКЛЮЗІЯ – це політика і процес формування нової філософії суспільства - позитивного ставлення до всіх дітей. ІНКЛЮЗІЯ – це робота з усіма дітьми, незалежно від їх віку, національності, мови, походження, особливостей розвитку. ІНКЛЮЗІЯ – це вдосконалення освітніх структур, систем і методик для забезпечення потреб усіх дітей. ІНКЛЮЗІЯ – це частина великої стратегії зі створення інклюзивного суспільства.
Інклюзія – це більше ніж навчання у звичайному класі загальноосвітньої школи.
Інклюзія – це бути включеним у життя і брати в ньому участь, використовуючи власні можливості.
Інклюзія – це коли ти є частиною того, що й інші, коли тебе приймають і обіймають, як того, хто до них належить.
Інклюзія може мати місце у школі, церкві, на ігровому майданчику, на роботі й відпочинку.

Поради щодо обговорення з вашою дитиною особливих освітніх потреб:
 • Поговоріть про поняття особливих потреб та що це значить для навчання;
• давайте окремі поради, які б допомогли вашій дитині зрозуміти, що їй допомагає вчитися краще, наприклад: «Мені здається, що ти краще запам’ятовуєш інформацію, коли бачиш предмети»;
• якщо необхідно, пояснюйте своїй дитині результати оцінювання, щоб вона краще розуміла свої можливості та потреби, а також їх зв’язок з навчанням та життям; • пояснюйте, що кожна людина навчається зі своєю швидкістю та особливим підходом. Наприклад, одні діти навчаються краще, коли прослухають пропоновані їм матеріали, а інші – коли прочитають або побачать ситуацію на власні очі;
 • використовуйте слова, які ваша дитина розуміє;
 • наголошуйте на тому, що ваша дитина не лишається на самоті зі своїми проблемами. Їй зможуть допомогти батьки, дідусі та бабусі, родина, персонал школи;
• допомогу, яку отримуватиме ваша дитина, описуйте конкретно, реалістично та позитивно;
 • обговоріть, як потрібно реагувати на можливі образи від однолітків;
 • проводьте рольові ігри, моделюючи можливі складні ситуації у школі;
 • шукайте можливої підтримки та інформаційного забезпечення. Коли ваша дитина зростатиме, допомагайте їй робити це самостійно, щоб з часом вона могла обстоювати власні освітні потреби; • доцільно заохочувати дитину до активної участі в роботі навчальної команди з ІНП, визначення реалістичних цілей за результатами навчання;
 • запевняйте дитину, що існує низка можливостей для осіб з особливими потребами;
 • дайте почитати дитині книги, в яких описуються подібні до її проблеми. В житті діти можуть опиратися на мудрість та моделі поведінки, запозичені з прочитаних чи прослуханих книжок.  

 Підбадьорюйте. Після того, як сім’я вперше дізналася, що у дитини є особливі потреби, їй знадобиться час для адаптації. Дитині також може бути нелегко в цей період. Підбадьорюйте її, більше звертайте увагу на її сильні сторони – це допоможе сформувати рівновагу зі щойно виявленими проблемами. Здібності є в усіх дітей, їх потрібно лише виявити і розвивати.  Будьте готові допомагати дитині, однак, за найменшої можливості посилюйте її незалежність. Підбадьорюйте та заохочуйте дитину, щоб виховати у неї самовпевненість.
Хваліть завжди за конкретну дію, будьте красномовними: • «Ти дуже добре зробив …»  • «Я бачу, що ти набагато краще вчишся, коли …» • «Я помітив покращення в …» • «Хочеш, попрацюємо разом над …» • «Я дуже ціную твою значну роботу та зусилля, витрачені на …» • «Чим я можу тобі допомогти…» • «Я бачу, ти добре попрацював над …» • «Дякую, що ти ретельно виконав завдання…»
Поради, як заохочувати до впевненості та самостійності:
 • Складіть список усіх сильних сторін і потреб своєї дитини та часто користуйтеся ним;
• якщо можливо, допомагайте вашій дитині висловлювати свої думки. Для зразка висловлюйте перед нею свої думки вголос;
 • наголошуйте на позитивному: визначайте, підтримуйте та формуйте сильні сторони своєї дитини. Створюйте ситуації, де ці сильні сторони можуть якнайкраще виявлятися. Визнання та похвала від інших утворюють міцне підґрунтя для навчання нових і незнайомих навичок чи виконання завдань. Уникайте порівнянь дитини з іншими дітьми, оскільки це нівелює унікальність кожної особи; • надавайте вашій дитині можливості навчитися нового – займатися спортом чи рукоділлям. Дітям потрібно відчувати, що вони щось вміють або знають, як робити;
• створюйте для своєї дитини та підтримуйте ситуації, в яких вона відчуватиме задоволення від допомоги іншим;
• допомагайте своїй дитині гордитися її етнічним походженням. Розкажіть їй про корені та історію своєї сім’ї. Разом досліджуйте своє родове дерево. З цими знаннями у дитини сформується глибоке відчуття самоідентифікації;
• сформуйте стабільні зразки суспільної поведінки. Вони допоможуть дітям почуватися більш захищеними і краще вирішувати низку соціальних проблем;
• вдома прищеплюйте своїй дитині позицію «я можу», щоб вона впевнено випробовувала нові навички. Коли дитині не вдається досягати успіху, намагайтеся виробити в неї ставлення до цього як до навчання, а не як до поразок. Запитуйте: «І чого ти навчився?» або «Що ти зробиш по іншому наступного разу?».
Навчайте дитину навичок прийняття рішень. Впевненість приходить тоді, коли дитина має навички вирішення проблем для прийняття правильних життєвих рішень. Дітям потрібен набір навичок, які б допомагали приймати рішення у мінливих умовах.
Щоб допомогти своїй дитині вирішувати проблеми, застосовуйте просту модель їх вирішення, зразок якої надається далі.
• Використовуйте стратегію заспокоєння – перед прийняттям рішення порахуйте до десяти або поговоріть самі з собою.
• Визначте проблему. Нехай ваша дитина висловить існуючу проблему своїми словами. Можливо, вам треба поставити їй запитання, щоб допомогти у цьому. • Сформулюйте можливі шляхи вирішення. Не критикуйте жодну ідею.
• Звузьте варіанти, відкинувши ті з них, які будуть незручними або непосильними для вашої дитини.
 • Зважте всі «за» та «проти» тих варіантів, що залишилися, а потім виберіть найкращий з них. Запитайте: «Що буде, якщо ти спробуєш ось так?» • Обговоріть, що слід робити для втілення цього рішення і як діяти в разі виникнення проблем.
 • Після прийняття рішення дійте.
 • Оцініть це рішення. Наскільки вдалим було прийняте рішення? Що наступного разу можна зробити по-іншому? Чого ви навчилися? Моделюйте навички вирішення проблем своєї дитини. Обговоріть шляхи співпраці та активної роботи з партнерами для пошуку взаємовигідних рішень.
Формуйте комунікативні навички. Покращення комунікативних навичок дитини підвищує її шанси стати впевненою, незалежною та успішною дорослою людиною. Ефективні комунікативні навички дають змогу дітям висловлювати свої потреби та побажання, розвивати соціальні стосунки.
Поради, як будувати комунікативні навички вашої дитини:
 • Заохочуйте свою дитину висловлювати власні ідеї, почуття, думки та погляди, а самі уважно слухайте. В сім’ї обговорюйте події під час вечері, поїздок на машині, прогулянок або перед сном.
• Слухайте свою дитину. Додавайте кілька слів, щоб підбадьорити, заохотити до спілкування. Коли навички активного слухання моделюються вдома, дитина, ймовірно, повторюватиме їх під час свого спілкування з іншими.
 • Заохочуйте дитину ставити запитання.
 • Давайте дитині змогу спілкуватися з різноманітними людьми: сусідами, членами родини, меншими дітьми чи професіоналами.
• Для тренування комунікацій у різноманітних ситуаціях використовуйте рольові ігри.
Стимулюйте дружні стосунки. Дітям з особливими потребами можуть знадобитися підтримка та заохочення для налагодження дружніх стосунків. Взаємодіючи з іншими людьми, діти вчаться вирішувати свої власні конфлікти, розуміти суспільні рамки, здобувати повагу інших і розвивати чуттєвість до унікальних потреб інших людей. 
Поради, як розвивати дружні стосунки:
 • Обговорюйте елементи дружби – повагу, довіру, задоволення, прийняття. • Заохочуйте дітей запрошувати їхніх друзів до себе додому.
 • Запросіть друга вашої дитини на якусь сімейну подію.
• Запропонуйте групи, команди чи організації, до яких може приєднатися ваша дитина – часто дружба виникає в організаціях, де в дітей є спільні інтереси. • Заохочуйте дитину ставити запитання та демонструвати інтерес щодо інших людей.
Навчайте обстоюванню власних інтересів. означає висловлюватися та вживати активні дії для покращення ситуації.
Поради щодо навчання вашої дитини навичок обстоювання власних інтересів:
 • Починайте змалечку обговорювати сильні сторони та освітні потреби вашої дитини, а також спостерігайте, коли вона вчиться найкраще. Залучайте її до обговорення під час складання індивідуалізованого плану – навіть просто слухаючи, вона зможе вчитися співпраці та вирішенню проблем. • Якомога раніше починайте залучати дитину до зустрічей з учителями. На шкільних засіданнях виділіть час для того, щоб ваша дитина прозвітувала про свої успіхи та висловила побажання.
• Допомагайте своїй дитині готуватися до зустрічей або розмов з учителями та до інших ситуацій, що стосуються навчання. Виділіть час, щоб допомогти своїй дитині записати необхідні для обговорення теми. Якщо потрібно, проведіть рольову гру або моделювання ситуації.
• Залучайте дитину до планування та впровадження ІНП. Рівень участі в плануванні та засіданнях має зростати відповідно до зростання самого учня. • Формуйте можливості для створення планів і надання вибору.
• Допомагайте дитині встановлювати відповідні та реалістичні освітні цілі та переглядайте результати після їх досягнення.
 • Якомога більше залучайте дитину до оцінювання її діяльності.
 • Допомагайте дитині бути підготовленою та організованою. Щоб бути ефективним,  заохочуйте свою дитину сповіщати іншим, що зусилля помічені й належним чином оцінені. Здатність позитивно впливати на інших – важлива складова обстоювання власних інтересів. Створюйте можливості спілкування з ровесниками, які мають особливі потреби – діти зможуть у них також вчитися. Відеозаписи успішних результатів можуть бути сильним стимулом для деяких дітей (та їхніх сімей).
 • Усвідомлюйте, як нелегко займатися та підтримуйте намагання своїх дітей. • Розумійте, що навички обстоювання власних інтересів слід демонструвати, практикувати в рольових іграх, тренувати та оцінювати. Надавайте активну підтримку в початковій та середній школі, щоб отримати високі результати самостійної поведінки в старшій школі.
 • Радьтеся з учителями своєї дитини щодо стратегій і пропозицій для навчання навичок обстоювання власних інтересів.
Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами: Навчально-методичний посібник у 9 книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К., 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua

Чому дитині необхідна турбота і піклування дорослих:
БАТЬКІВСЬКИЙ ЗАПИСНИК Моя дитина має успіхи в таких сферах: _________ Ознаки, що вказують на можливі труднощі в навчанні та можливу потребу більшої підтримки: _______ Інформація, яку я можу надати стосовно потреб моєї дитини в навчанні: _______
Зразки запитань, які я можу обговорити з учителями моєї дитини, що стосуються оцінки та ідентифікації:  Які успіхи моєї дитини у школі в цьому році? Чи є у вас якісь особливі зауваження щодо її навчання або поведінки?  Як школа визначає дітей, котрі можуть мати особливі потреби в навчанні?  Як я можу взяти участь у оцінці навчальних потреб моєї дитини?
БАТЬКІВСЬКИЙ ЗАПИСНИК Члени навчальної команди моєї дитини: Інформація про мою дитину, яку я маю надати школі на початку навчального року: ______ Як я можу залучатися до навчання моєї дитини в школі: ________ Документи та інформація, які я маю зібрати:______________ Як я можу підтримати навчання моєї дитини вдома:____________ Групи та люди, які б могли стати частиною громадської мережі моєї дитини: _______________________________________________________________ Зразки запитань, які я можу обговорити з учителями моєї дитини щодо навчальної команди:  Як ми можемо підтримувати зв'язок, щоб я міг сприяти тій роботі, яку ви здійснюєте в класі? Як з вами найкраще зв’язуватися?  Чи є в школі консультанти з навчання, які б могли надати додаткову інформацію та консультації щодо планування програми моєї дитини, якщо така допомога буде потрібна?  Як я можу допомогти моїй дитині вдома? Як я можу потренувати ті підходи, які моя дитина вивчає і опановує в школі?
 

Рекомендації батькам майбутніх першокласників

  Перший крок у житті дитина робить за допомогою своїх близьких – мами, тата, бабусі, дідуся, які завжди поруч, розрадять і підтримають. Потім їм на допомогу приходять вихователі дитячого садочка.   

   Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап. Адже дуже багато змін відбувається. Це не тільки нові умови життя та діяльності, це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.

     До важливих змін, які притаманні молодшому школяреві, можна віднести зміни, що пов’язані з характером його спілкування з оточуючими. Центральною фігурою стає вчитель, який виступає авторитетом, арбітром, постачальником нової інформації. Дедалі більшого значення в житті дитини набувають однолітки.

      Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став учнем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права та обов’язки дитини, її взаємозв’язки з навколишнім середовищем. Змінюється все життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.

    Пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи посправжньому.  Це досить тривалий процес, який пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму.  Лише через 5 – 7 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадає напруга та тривожність.

      Залежно від стану здоров’я, сімейної ситуації, відвідування чи не відвідування дитячого садка пристосування дитини до школи, до нових умов життя має різний перебіг.

   Першокласники, що відвідували дитячі заклади, значно краще адаптуються до школи, ніж діти, які не відвідували дитячий садочок і не звикли до тривалого перебування в дитячому колективі, до певного сталого режиму.

      Психологічні умови адаптації дитини до школи:

 

    Для нормального розвитку і самопочуття дитина має не тільки вміти вчитися, а й хотіти, прагнути цього. Підготовку до навчання в школі можна вважати успішною, якщо дитина: хоче вчитися, вірить у свої сили, їй добре, цікаво, комфортно у школі (тобто вона йде туди без страху та відрази).