Національна дитяча гаряча лінія 0 800 500 225 ; або 116 111 надає консультації в телефонному та онлайн-режимах з 12:00 до 20:00
Психологічна служба закладу
- Сприяє формуванню особистісних якостей, розвитку психічних процесів учнів в школі;
- Проводить психодіагностику та корекційно розвивальну роботу серед школярів, батьків, педагогів;
- Допомагає в створенні комфортного психологічного клімату для здійснення освітньо-виховного процесу.
- Підвищення рівня розвитку пізнавальних психічних процесів (сприймання,па м’ять, уява, мислення, увага).
- Вивчення та формування особистісних якостей, ціннісних орієнтирів, розвиток обдарованості дитини, підвищення самооцінки.
- Розвиток комунікативних та організаторських (лідерських) здібностей учнів.
- Допомога у професійному самовизначеності старшокласників.
- Профілактика та корекція поведінкових порушень в учнів.
Діагностика та корекція девіантних проявів поведінки важковиховуваних учнів.
Психологічний супровід учнів 1-х,5-х та10-х класів в процессі їх адаптації до навчання.
Психологічна допомога учням у їх професійному самовизначенню.
Корекція прояву дезадаптивних явищ серед учнів, що навчаються у системі профільного навчання.
Виявлення учнів із затримкою психічного розвитку та психологіч-на допомога цим учням.
Формування взаємної емпатії, поваги з метою згуртованості клас-ного та педагогічного колективів.
Аналіз сімейного виховання учнів і його впливу на поведінку та навчальну мотивацію.
Формування взаємної стратегії поведінки між батьками та школою під час навчання і виховання учнів.
Слід відмітити, що успішність вирішення важливих проблем навчально-виховного процесу, пов’язаних із недисциплінованістю, важковиховуваністю, неуспішністю, невстиганням, дезадаптацією учнів, залежить від єдності зусиль чотирьох сторін:
вчитель;
учень;
психолог;
батьки.
Практика показує, що відсутність взаємодії, узгодженості думки однієї із сторін утруднює розв’язання проблеми або ж з часом загострює її.
інформування змісту проблеми;
переконання їх щодо важливості вирішення;
вивчення основ сімейного виховання;
визначення обізнаності батьками особистісних якостей дитини.
Факти, що можуть Вас здивувати…
Діти часто не розуміють, чому їх покарано
Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам’ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стала надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти . за що і чому її покарано.
Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір. Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте зробити їм вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.
Діти мають право на позитивне ставлення до себе. Уряд України зобов’язався дотримуватись Конвенції Організації Об’єднаних Нації з прав дитини. В ній виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.
ЗАКОНИ БАТЬКІВСЬКОЇ ІСТИНИ
Закон 1
Дорожить любов’ю своєї дитини. Пам’ятайте: від любові до ненависті тільки один крок, не робіть необдуманих кроків.
Закон 2
Не принижуйте свою дитину. Принижуючи її, ви формуєте у неї вміння і навички приниження, які вона зможе використовувати стосовно інших, не невиключно, що це будете ви.
Закон 3
Не погрожуйте своїй дитині. Погрози дорослого породжують брехню в дитини, викликають страх і ненависть.
Закон 4
Не забороняйте безпідставно. Для дитини притаманний природний дух бунтарства. Те, що категорично заборонено, дуже хочеться спробувати, - пам’ятайте це.
Закон 5
Не опікайте своєї дитини тим, де можна обійтися без опіки: дайте їй можливість самостійно дорослішати.
Навчити дитину поважати інших – не так просто, як може здатися на перший погляд. Брак у дітей поваги до людей навколо часто стає проблемою для батьків та вчителів. Досить важливо навчити дитину поважати інших людей, оскільки це не тільки стане для неї основою, на якій базуватиметься спілкування з ними, а й формуватиме в неї самоповагу.
Декілька порад, як навчити дитину поваги:
батькам дуже важливо самим поважати свою дитину. Напевно, ви чули просте правило: коли ви шануєте інших – вас теж починають поважати. Шануйте своїх дітей! Приділяйте їм якомога більше своєї уваги, дослухайтеся їх – тільки так ви дасте зрозуміти дітям, як важливо поважати інших;
діти завжди вчаться у старших. Щоб навчити дитину гарних манер, ви самі маєте їх виявляти. Дитину можна навчити говорити фрази «будь ласка» і «дякую» тільки за умови, що ви самі їх використовуєте. Загалом навчити дитину ввічливості батьки можуть тільки тоді, коли самі поводяться ввічливо;
не завжди потрібно, щоб дитина думала або відчувала те саме, що й ви. Незгода з людиною не означає неповагу до неї. Ви можете пояснити дитині, що саме вважаєте правильним, але не варто нав'язувати їй свою думку. Дитина може не погоджуватися з вами, але при цьому поважати вас;
реагувати на ситуації – це добре, але надмірно реагувати – погано. Щоразу, коли ситуація потребує від вас суворості, виявляйте непохитність. Однак не застосовуйте крик або образи. Запам'ятайте: дитина вчиться у вас. Якщо гримати на неї, у майбутньому вона обов'язково чинитиме так само. Ви можете виявляти суворість у вихованні дитини, але при цьому поважати її;
дайте дитині змогу зрозуміти її межі. Встановити межі для дитини – досить важливе завдання батьків. Якщо дитина не слухається вас – обговоріть межі допустимої поведінки. Дитина завжди прагне більшої свободи, але поважає обмеження, якщо розуміє їх;
дуже важливо хвалити дитину, якщо вона демонструє гарну поведінку. Щоразу, коли дитина виявляє шанобливу поведінку вдома або на вулиці, скажіть їй, що ви пишаєтеся нею. Це стимулюватиме її поводитися так само й надалі.
Дітям властиво захоплюватися: чим молодша дитина, тим менше обсяг її уваги. Тому дуже часто дитина так захоплена грою, що в прямому сенсі не чує батьків.
РЕКОМЕНДАЦІЇ: Перш ніж підвищити голос, підійдіть, покладіть руку на плече, встановіть зоровий контакт і повторіть своє прохання.
«Два в одному». Коли батьки просять про дві і більше дії одночасно (помий руки і сідай за стіл), дитина не може запам'ятати послідовність і щось вислизне з її уваги.
РЕКОМЕНДАЦІЇ: Одне прохання - одна дія.
Багато букв. Приклад: «Маша не стрибай на дивані, я сто разів тобі говорила, ти впадеш, розіб'єш губу як в минулий раз!».
Діти живуть в моменті тут і зараз. У момент ігор на дивані дитина не здатна згадати минулий досвід, зіставити його і зробити висновки.
РЕКОМЕНДАЦІЇ: спокійно сказати конкретне прохання - не стрибати, можеш впасти, і тільки коли дитина заспокоїлася і точно Вас почула, можна нагадати про минулий досвід.
Неочевидні питання. Коли батьки не прямо говорять прохання, а задають питання, з якого дитина нібито повинна зробити висновок. Наприклад, «тобі подобається ходити з брудними руками?»
РЕКОМЕНДАЦІЇ: Не варто змушувати дитину вирішувати квест, скажіть прямо Ваше прохання.
Заборони. Команди. Батьки часто через заборони підказують своїм діткам, як можна зробити. Приклад: «Не лізь на це дерево!» Дитина думає: «Ух ти, тут є дерево, на яке можна залізти».
У дітей, як і у дорослих, психіка влаштована таким чином, що не сприймає частинку НЕ, і завдяки гарній фантазії миттєво уявляє, як вона лізе на дерево.
РЕКОМЕНДАЦІЇ: намагайтеся оформляти прохання без частки НЕ.
Радіо «Свобода». Коли батьки постійно повторюють свої прохання і заборони в сотий раз, але далі цього справа не йде, дитина не стикається ні з якими наслідками і звикає до постійного фону зі слів з заборонами - перестає звертати на це увагу.
РЕКОМЕНДАЦІЇ: батьки просять свою дитину про щось максимум три рази. Перший раз переконується, що дитина вас почула, другий раз попереджає про покарання за невиконання і втретє прохання супроводжується покаранням. Дитина повинна серйозно ставитися до ваших слів. (Головне - не перегинати з проханнями).
Крик. Часто батьки, щоб добитися уваги і послуху, переходять на крик. І дитина слухається, але, на жаль, під час крику дитина губиться і, коли виконує ваше прохання, робить це неусвідомлено. Цілком ймовірно, що наступного разу також доведеться переходити на крик. І дитина приходить до висновку, що до батьків треба ставитися серйозно, тільки коли вони кричать. І буде дозволяти собі кричати на вас, вважаючи це нормальним.
РЕКОМЕНДАЦІЇ: варто задуматися: чому вас дитина не чує і не сприймає серйозно.
Життя біля залізниці. Ті, хто живе у залізниці, не чують поїздів. Психіка адаптується під умови зовнішнього середовища і поріг сприйняття істотно підвищується. Так само і з дітьми. Діти ігнорують батьків, тому що занадто багато було заборон і вказівок на їхню адресу. Відбувається механізм витіснення.
РЕКОМЕНДАЦІЇ: Заборон повинно стати менше, вони повинні бути дійсно важливими.