Embedded Files
Я - учениця 9 а класу 138 київської школи Ліза Карцева. Розкажу про свою родину. Жили собі колись три дуже рідні й добрі люди: прабабуся Ніна, прабабуся Марія та прадідусь Олександр.
Прабабуся Ніна була лагідною і мудрою жінкою. Вона любила тихі вечори, коли можна було сісти біля вікна, взяти до рук в’язання і згадувати своє життя. Вона завжди знала, що сказати, щоб заспокоїти або підтримати. Люди казали, що в неї було велике серце.
Прабабуся Марія, навпаки, була дуже енергійною і працьовитою. Вона з самого ранку поралась по господарству, пекла найсмачніший хліб і завжди знаходила час для близьких. Її дім був повний тепла, сміху і запаху свіжої випічки.
А прадідусь Олександр був сильним і надійним чоловіком. Він багато працював, але завжди дбав про свою родину. У вільний час любив розповідати історії зі свого життя — інколи веселі, інколи серйозні, але завжди повчальні.
Разом вони створювали справжню родину — ту, де панує любов, повага і підтримка. Вони допомагали один одному у важкі часи і раділи разом у щасливі моменти. Їхні історії, їхня доброта і сила передавалися з покоління в покоління.
І навіть зараз, коли їх уже немає поруч, їхня любов живе в серцях рідних, нагадуючи, що найцінніше в житті — це сім’я.
Відео_з_усміхненими_персонажами.mp4Я — Соня Народицька, навчаюсь у 9 А класі 138ї київської школи. Розповім про моїх бабусю і дідуся, які зображені на цій світлині в один з найщасливіших моментів свого життя. Борис Кіндратович народився у місті Київ у 1939, майже працював керівником служби рахувальних машин у Національному банку України
Бабуся Сталіна Василівна також народилась в місті Київ у 1939 році, працювала головним бухгалтером по опаленню і містобудуванню міста . Бабуся і дідусь започаткували традицію збирати рідних разом на дачі, щоб куштувати яблучне варення нового урожаю. Багато років наша родина дотримується цього «ритуалу» і збирається щосерпня разом. Дякую моїм любим дідусю і бабусі, що маю можливість відчувати тепло родини.
#КорінняМогоРоду
VID_20260323_193131_325.mp4Я, Тіток Артем, учень 9а класу ЗЗСО № 138. A я – Тіток Аніта, учениця 8б класу. Хочемо познайомити вас з нашими прадідусем і прабабусею. Кайгородов Віталій Олексійович народився 2 серпня 1941 року в селищі Верхня Пишма Свердловської області. Зараз проживає в місті Золотоноша Черкаської області. У дитинстві був розбишакою, через що його переводили зі школи в школу. Але залишався веселою та товариською людиною. Любив грати в карти і доміно. До нього у двір постійно прибивалися коти й собачки. А вони ж добре відчувають хороших людей. Працював у Сімферополі та Одесі. У 20 років пішов служити в армію, де проходив службу з 1961 по 1964 роки. Повернувся у званні старшого сержанта. Після повернення з армії працював слюсарем на заводі, який випускав бурові установки, а також на маслозаводі та комбінаті хлібопродуктів. Потім одружився, має 4 дітей, 8 онуків та 14 правнуків. Кайгородова Раїса Трохимівна народилася 19 грудня 1938 року та померла 4 жовтня 2011 року. Працювала муляром в місті Золотоноша. Була нагороджена “Знаком Пошани”, “Орденом Леніна” та медалями за трудову звитягу. Обиралась депутатом районної та обласної ради. Виростила 4 дітей, мала 8 онуків та 13 правнуків. Її відпочинком було спів, рукоділля, випічка та перегляд футболу та хокею зі своєю другою половинкою.
#КорінняМогоРоду
Оживлення_фото_у_відео.mp4Page updated
Google Sites
Report abuse