ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

5 РЕЧЕЙ, ЗА ЯКІ НІ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ МОЖНА СВАРИТИ ДИТИНУ

Кожна дитина протягом свого дорослішання робить різні «нехороші» вчинки. Зазвичай за ними слідує батьківське покарання, яке найчастіше є лише проявом емоцій. Справа в тому, що іноді дитина навіть не розуміє, чому її покарали, а багато слів, сказані батьками в пориві гніву, проникають глибоко і надовго в свідомість, осідаючи важким каменем до кінця життя.

Не можна сварити ЗА ПОМИЛКИ

Кожен може помилятися. Саме це необхідно донести до свідомості дитини, а не лаяти її. Більш того, іноді батькам просто необхідно дозволяти дитині робити помилки. Зрозуміло, це не стосується ситуацій, що загрожують здоров'ю та життю малюка або оточуючих. Всім відомо, що на помилках вчаться, причому на власних, а не на чужих, як нас запевняли довгий час.

Якщо дитині важко дається будь-яка справа, хоча вона явно намагається, критика і покарання навряд чи будуть доречні, і особливо небезпечний в таких випадках заклик «включити» мізки. Краще постарайтеся знайти спільні рішення, допомагаючи дитині словами підтримки більше повірити в себе.

Не можна лаятися ЗА НЕГАТИВНІ ЕМОЦІЇ

Діти відчувають негативні емоції не рідше батьків, а ось проявляти їх чомусь не мають права. Вся справа в тому, що дорослі не готові це приймати. Їм простіше присоромити і покарати чадо, ніж визнати за ним право відчувати, наприклад, злість або розчарування.

Насправді, відчувати негативні емоції для крихти - цілком нормально. Завдання батьків в цьому випадку - навчити дитину правильно з ними справлятися, а не накопичувати в собі. Емоції, які дитина тримає в собі, можуть стати початком розвитку різних захворювань, психологічних комплексів і, звичайно ж, прихованої агресії.

Не можна лаятися ЗА ПОГАНІ ОЦІНКИ

Коли дитина відстає у навчанні, вона і сама це чудово усвідомлює - критика з боку батьків тут зовсім недоречна. Дитині в цій ситуації важливо лише знати: ваша любов до неї є безумовною і точно ніяк не залежить від отриманих балів. А ось покарання і критика в цій ситуації можуть привести абсолютно до протилежного результату - дитина може абсолютно «скотитися» по навчанню, роблячи це абсолютно навмисно.

У такій ситуації їй може допомогти лише ваша підтримка, похвала, заохочення, увага і любов. Частіше показуйте, що вірите в неї, і результат не змусить себе чекати. А ось втілювати в дитині свої амбіції і нездійсненний мрії не треба - у кожного свій життєвий шлях.

Не можна лаятися ЗА неусвідомлені ВЧИНКИ

Дитина лише з часом може навчитися акуратності, охайності та контролю над своїми діями. Тому, якщо при спробі самостійно дістати зі столу чашку, вона ненавмисно її розіб'є - це не привід карати малюка. За кількома такими покараннями піде обман і приховування ненавмисно скоєних вчинків, а не дбайливе ставлення до речей. А все тому, що дитину в такі моменти буде переслідувати лише боязнь батьківського гніву і нічого більше.

Не можна сварити дитину за вчинки, які робите САМІ

Правила сім'ї повинні строго дотримуватися всіма її членами без винятків, оскільки у вихованні дітей дуже важлива послідовність і батьківський приклад. Діти як губка вбирають ситуації, що оточують їх і з точністю копіюють своїх батьків.

Тому, перш ніж карати своє чадо, наприклад, за «погані» слова, приберіть їх спочатку зі свого лексикону. А інакше виходить, що ви в першу чергу порушуєте правила, а дитина - ні в чому не винна.

Виховання, перш за все, треба починати з себе! Будьте здорові і щасливі!

Джерело: https://rivne1.tv/news/96607-5-rechey-za-yaki-ni-v-yakomu-razi-ne-mozhna-svariti-ditinu

Створюйте позитивний імідж школи. Найважливіше завдання родини у підготовці до 1-го класу – це зняти страх дитини перед школою. У жодному разі не допускайте фраз на кшталт: «Якщо не вивчиш алфавіт, тебе не візьмуть до школи», «Школа - не місце для ігор», «Якщо будеш у школі нечемна/ий, вчителька насварить». Дитина має розуміти: школа – це місце, де вона буде щасливою і прийнятою, а не насвареною чи покараною.

Пояснюйте дитині хто такий учитель. Розкажіть, що роль учителя – бути наставником для дітей: він допомагає вчитися, пізнавати світ, він є другом, але він також несе відповідальність за учнів. Вчителя слід поважати, а не боятися.

Проговоріть із дитиною варіанти звернення до вчителя: це може бути звертання на ім`я по батькові. Але в жодному разі не «тьотя Наталя».

Програвайте з дитиною ситуації привітання з учителями та учнями. Поясніть, що вчитель – друг, але все ж старший, тому з учителями школи слід вітатися «Добрий ранок», «Добрий день», а з однокласниками можна «Привіт». Якщо дитина не ходить у садочок, варто потренувати стандартні фрази знайомства: «Привіт, мене звати Софія. Давай разом гратися. /Можна погратися біля тебе/ твоєю іграшкою?».

Для успішного спілкування з однолітками дитина повинна вміти розповісти, що вона любить робити, чим бавитися, що їсти.

Привчайте дитину вдома до «шкільного» розпорядку дня. Дитина повинна мати власне окреме робоче місце, де можна сидіти зручно, з рівною спиною, правильно тримаючи ручку. Практикуйте вдома зосереджену роботу дитини за столом не більш ніж 20 хвилин, потім – рухливу перерву.

Не ставте на дитячий стіл перекус, бо так дитина привчиться малювати і хрумати пластівці одночасно.

У школі ми ще раз наголошуємо на правилі: на уроці їсти не можна, для цього є перерва.

Якомога більше говоріть з дитиною. Це найкращий спосіб підготуватися до школи – ідете вулицею, говоріть про те, що бачите довкола: про дерева, тварин, погоду, автомобілі. Цікавтеся думкою дитини, слухайте її не перебивайте. Це дуже ефективний спосіб розвивати мовлення дитини та її навички спілкування.

Дитина повинна знати власне ім`я та прізвище, імена батьків, домашню адресу, місто, країну, дату свого народження. Обов`язкові загальні поняття: пори року, послідовність місяців року та днів тижня, назви різних фруктів, овочів, тварин та рослин, елементарні правила дорожнього руху.

Перевірте базові побутові навички дитини. Упевніться, що дитина має навички самообслуговування.

Привчайте дітей складати свої речі охайно в одному місці, а не розкидати по класу.

Поясніть, що у школі діють правила, і їх треба дотримуватися. Але не муштруйте дитину, що в класі можна говорити лише з дозволу вчителя або тільки якщо була піднесена рука. У Новій українській школі на кожному уроці ми маємо живий діалог дітей, тому тут діють правила взаємоповаги: не можна перебивати того, хто говорить, перекрикувати чи вигукувати.

Батьки мають власним прикладом привчати дітей уважно слухати співрозмовника і не перебивати.

Підготуйте себе і дитину до сепарації. Найбільший страх майбутнього першокласника – що поруч не буде мами. Тому про це варто говорити з дитиною вже зараз: що школа - це дружнє середовище, там завжди можна попросити про допомогу вчителя, що після уроків на тебе чекатиме мама чи тато.

Другий дитячий страх – страх невдачі: що у школі він або вона зробить щось не за правилами, а вдома за це насварять. Практикуйте здорове ставлення до помилок: помилок неможливо уникнути, вони потрібні нам, щоб вчитися.

Джерело: https://www.facebook.com/filija2/posts/2805154489814842