Embedded Files
Дошкільне дитинство – неповторна сторінка життя кожної людини. Саме у цей період починається процес соціалізації, встановлення зв’язку дитини із світом людей, світом природи, відбувається залучення її до культури та загальних людських цінностей. Дитина отримує перші свої знання про довкілля за допомогою всіх доступних їй засобів. Отримані образи відкладаються в її пам’яті, формуючи картину навколишнього світу.
Асоціативне сприйняття і мислення дитини призводять до того, що поява одного елемента, в певних умовах, викликає образ іншого, пов'язаного з ним.
Ланцюг такий: ми бачимо предмет, в цей час наша підсвідомість його аналізує, а уява синтезує.
Можливість будувати асоціації є найважливішою здатністю нашого розуму.
У академічному тлумачному «Словнику української мови» поняття «асоціація» визначено як зв’язок між окремими нервово-психічними актами, думками, уявленнями, почуттями, внаслідок якого одне уявлення, почуття зумовлює інше. Науковці зазначають, що асоціації виникають під час сприймання особою дійсності і становлять одну з ключових ознак мислення на різних рівнях: щоденно-звичайному, практичному, науково-теоретичному та творчо-мистецькому. Ці властивості асоціацій виявляються в утворенні асоціативних пар, тобто у сполученні між собою того, що вже сприймалося нами раніше та є у нашому досвіді. При цьому в мозку створюються образи, завдяки яким ми й розуміємо інформацію. А образ формується через приведення в дію механізму асоціативних зв’язків.
Явище асоціацій було описано ще Платоном і Аристотелем, проте сам термін «асоціація» (лат. Associatio - з'єднання) був прийнятий в 1698 році вченим Дж. Локком для визначення взаємозв'язку між уявленнями, які викликали випадкові обставини.
Асоціативне мислення дитини будується, в першу чергу, на її творчих здібностях, а саме - на вмінні створювати щось нове, модифікуючи вже існуюче. Розвиток асоціативного мислення тісно пов'язане з уявою і здатністю дитини знаходити схожі елементи навіть в самих різних речах, а також з тренуванням образної пам'яті.
В дитячому віці сприймання світу є цілком образним, «ілюстрованим». Одне з ключових завдань дошкільної освіти згідно з БКДО, — формувати цілісну картину світу. Оскільки формування цілісної картини світу у дітей відбувається через установлення взаємозв’язків між предметами, об’єктами навколишнього світу, розуміння взаємопов’язаності всього з усім, то одним з методів, шляхів формування цілісної картини світу дітей можуть стати асоціативні карти, які ілюструють та реалізують принцип асоціативного мислення.
Асоціативні карти – це один із видів інноваційних технологій. За допомогою цих карт діти знайомляться з навколишнім світом, встановлюючи логічні та асоціативні зв'язки між предметами, явищами, подіями.
Які вікові обмеження роботи з картами? Психологи радять застосовувати в роботі з дітьми асоціативні карти, починаючи приблизно з 5-річного віку, оскільки взаємодія з картами як засобом для навчання потребує певного рівня розвитку абстрактного мислення, здатності працювати з образом та асоціаціями.
Педагогічна цінність асоціативних карт:
• Знижують напруженість під час заняття;
• Створюють довірливу безпечну атмосферу;
• Ілюструють асоціативне поле певного поняття чи теми крізь призму інтеграції змісту освіти;
• Допомагають розкрити себе, свій внутрішній світ;
• Розвивають креативне та образне мислення;
• Відображають та дають дитині змогу осмислити логічні зв’язки у межах певної теми;
• Формують цілісну картину світу через вміння встановлювати взаємозв’язки між об’єктами та явищами довкілля
• Дають змогу систематизувати уявлення і знання про навко¬лишній світ;
• Забезпечують творчий характер інтелектуальної діяльності та інтелектуального розвитку дитини;
• Розширюють можливості творчого сприймання навколиш¬нього світу.
Як створити асоціативну карту:
В основу створення асоціативних карт покладено принцип інтелектуальних карт. У центрі аркуша слід розмістити картинку – ключове поняття теми, над якою будете працювати (наприклад: весна, тварини, транспорт, одяг та ін.). Простір навколо центральної картинки необхідно заповнити малюнками, які відповідають певній темі. Бажано, щоб це були предметні картинки.
Форми організації дітей під час роботи з асоціативною картою:
• Під час фронтального заняття. (використовується, як демонстраційний засіб для активізації пізнавальних процесів та встановлення ряду понять, які відносяться до певної теми);
• Під час індивідуально-групової роботи (кожній групі дітей запропонувати «свою» асоціативну карту, над якою вони будуть працювати. Після чого діти пояснюють встановлені зв’язки між різни¬ми предметами, об’єктами чи явищами, зображеними на карті);
• Під час індивідуальної роботи з дітьми, що спонукає дошкільників до само¬стійного мислення та обґрунтування власної думки; розвиває при¬родну асоціативність мислення, уяву та мовлення.
Правила роботи з асоціативними картами:
1. Пропонуйте дітям конкретні завдання на пошук та встановлення взаємозв’язків між об’єктами, тобто завдання мають бути «занурені» у візуальне наповнення асоціативної карти.
2. Запитання мають бути пов’язаними із картою.
3. Формулюйте зрозумілі питання.
4. Не пропонуйте відповідь, не відповідайте за дитину .
5. Бажано поєднувати слова з діями: дитина має не лише відшукати зображення, а й виконати певні дії, як-от позначити малюнки вказаним способом (зафарбувати кружечки порядз картинками, покласти фішки, з’єднати лінією з центральним об’єктом або зображення між собою,тощо). Такий спосіб роботи з картою поєднує слово та дію, а отже підсилює пізнавальну активність дитини.
6. Давайте дітям час на роздуми та заохочуйте міркування й багатоваріантність відповідей.
7. Не очікуйте «правильних» відповідей від дітей і за змістом,і за побудовою речення. Мета асоціативної карти — розвинути мислення, уяву та мовлення, однак не за зразком, що пропонує дорослий.
Приклад роботи з асоціативними картами
Коли ви запитуєте «Що із зображеного на карті нагадує тобі про гру? Чому? Чим саме нагадує?», то це націлює дитину не репродуктивно відтворювати певні знання чи інформацію, а аналізувати зображене, шукати та встановлювати зв’язки між об’єктами й формулювати свою думку. У цьому — розвивальна цінність асоціативної карти. Водночас для себе зосереджуєте увагу на тому, наскільки дитина осмислює та пояснює зміст теми, яку опрацьовуєте.
Асоціативна карта «Іграшки»
Проаналізуємо карту, яку структуровано за певними узагальнювальними характеристиками іграшок: вони навчають, звеселяють, об’єднують, тішать, займають…
Працювати за цією картою можна за такими запитаннями:
1. Що можна розповісти про іграшки за цими малюнками?
(обираємо певну характеристику і конкретизуємо її. Адже, дивлячись на цю карту, можна розповісти про іграшки, які навчають читати, малювати, рахувати тощо, про іграшки як радість та втіху для дитини, про їх здатність об’єднувати…)
2. Що розповідає про іграшки ось ця (вказати яка саме) група картинок?
3. Чи є тут іграшки лише для дівчаток? Для хлопчиків? Для дорослих?
4. Які іграшки можуть об’єднати дітей і дорослих? Напиши біля них букву О.
5. Якими іграшками можна гратися самому? Познач їх буквою С.
6. У які ігри найкраще грати удвох? Намалюй біля цих малюнків дві палички.
7. Що є обов’язковим під час ігор з товаришами? (тут очікуємо висловлювання про дотримання правил, вміння домовитись, грати дружно)
Такий спосіб роботи з картою допомагає в процесі реалізації теми відобразити й осмислити місце та роль іграшки в житті дитини. Він спонукає дітей самостійно мислити й обґрунтовувати власну думку, розвиває природну асоціативність мислення, уяву та мовлення.
У цьому — розвивальна цінність асоціативної карти.
Асоціативні карти є незамінним складником освітньої роботи з дітьми за всіма темами. Даний метод роботи з дітьми урізноманітнить навчально-пізнавальну діяльність та допоможе визначити досягнення дитини в контексті формування цілісної картини світу.
Page updated
Google Sites
Report abuse