Плавання для дітей має величезне значення не тільки як життєво важливий навик, але і засіб всестороннього фізичного розвитку дитини. Так, плавання зміцнює дитячий імунітет, благотворно впливає на серцево-судинну систему, розвиває органи дихання, виправляє недоліки постави.
Основні завдання лікувальних та фізичних вправ на суші і у воді полягають у наступному:
-розвантаження хребта - створення сприятливих фізіологічних умов для нормального росту тіл хребців і відновлення правильного положення тіла;
- придбання навичок плавання - освоєння плавання;
- поліпшення координації рухів;
- збільшення тонусу і сили м'язів;
- корекція плоскостопості;
- постановка правильного дихання;
- поліпшення функції серцево-судинної та дихальної систем;
-загартовування;
-емоційна розрядка, профілактика психологічного перевантаження.
У роботі з дітьми основним і головним засобом навчання використовується ігрова діяльність, всі завдання і вправи проводяться в ігровій формі, так як ігри та розваги є обов'язковою частиною заняття. При навчанні дошкільнят плавання використовуються найрізноманітніші форми ігор - ігрові вправи, ігри-забави, сюжетні й безсюжетні, ігри з елементами змагання, естафети. Ігри на воді вносять у навчальну діяльність радісну емоційне забарвлення. Створення позитивних емоцій допомагає дітям подолати водобоязнь, сприяє розучуванню вправ. Плескаючись і граючи на мілкому місці, молодші школярі безболісно долають почуття невпевненості і страху, швидко адаптовуються у воді, звикають сміливо входити і занурюватися в неї, пересуватися впевнено і без напруги.
Також, в ігровій формі, перед заняттям проводиться розминка (певні вправи, що виконуються на суші). Дуже важливо підтримувати позитивне емоційне ставлення дітей до занять на всіх етапах навчання - прагнути до того, щоб вправи та ігри у воді доставляли дітям задоволення і радість, спонукали їх до самостійності, прагнення навчитися добре плавати, не боятися води, а навпаки любити її.
Фізичні тренування
Використання унікальної методики Валентина Дикуля
Вправи Дікуля - це не просто набір певних рухів, в комплексі вони являють собою продуману до дрібниць оздоровчо - зміцнюючу систему, в основу якої покладені знання і особистий досвід, перевірені на практиці.
Загальні правила: Існують загальні правила виконання вправ Дікуля. Ними не можна нехтувати, в іншому випадку заняття можуть посилити проблему і завдати шкоди.
Не можна порушувати порядок вправ, тобто міняти їх місцями, і це не обговорюється ;
Не можна робити більшу кількість підходів і повторів, ніж вказано в програмі. Якщо раптом виникло відчуття, що певна вправа дається легко, необхідно завантажити м’язи додатково, тобто робити ті ж вправи, з тією ж кількістю повторів, але з додатковою навантаженням ( гантелями, гумовим бинтом тощо);
Вага і противага вибирається з урахуванням самопочуття. Важливо не хизуватися, а розумно, тобто поступово, привчати свій організм до навантажень. Для початку слід підібрати таку вагу, з яким виконувати вправи буде легко ;
Під час виконання вправ необхідно прислухатися до своїх відчуттів (це особливо відноситься до початківців ). Самоконтроль — одна з найважливіших умов методики Дікуля.
Вправи треба виконувати постійно. Тривалі перерви робити не можна, потрібний момент, коли рухливість суглобів ще можна відновити, може бути безповоротно втрачений. Треба займатися 3 рази на тиждень, без пропусків.
Розминка: перш ніж приступати до виконання вправ, слід зробити повноцінну розминку, щоб гарненько розігріти м’язи, тобто підготувати їх до роботи. Хороша розминка полягає в плавних нахилах вперед, назад, в сторони. Без фанатизму. Не треба доводити себе до запаморочення і потемніння в очах. Все має відбуватися повільно і плавно.
Рухи: вправи Дікуля виконуються з повною амплітудою, як зазначено в умовах програми. Необхідно прислухатися до власного тіла і здійснювати всі рухи за рахунок саме тих м’язів, над якими слід працювати особливо. Слід відкинути сором і попросити своїх близьких або товаришів, що займаються поруч, поспостерігати за вами з боку. Хто займається повинен дотримуватися рівнозначність швидкості рухів як при напрузі, так і при розслабленні. Неприпустимо виконувати вправи в швидкому темпі, ривками, різко. Тільки неспішність і плавність.
Дихання: під час виконання вправ Дікуля необхідно стежити за диханням. Воно має бути неглибоким і рівним. При навантаженнях затримувати дихання не можна. Орієнтуватися треба на таку схему: при максимальній напрузі — видих, при розслабленні — вдих.
Вправи лежачи і виси: на початковому етапі розумніше робити деякі вправи в положенні лежачи. Освоївши руху, можна буде переходити на дошку, розташовану під певним ухилом. Потім поступово збільшувати кут її нахилу і займатися до тих пір, поки дошку не переведуть у вертикальне положення. Кут нахилу дошки можна регулювати за допомогою шведської стінки або звичайного стільця, (стілець ставиться спинкою до стіни, дошка встановлюється спочатку на його сидіння, а через якийсь час на спинку).
При виконанні висів не можна різко зістрибувати з поперечини на підлогу або встрибувати на неї. За правилами треба вхопитися за перекладину, повільно віддати власну вагу на руки і повиснути, фіксуючи зазначений час, потім повільно перемістити вагу на ноги і плавно зійти вниз. Ніякої бравади, ніякого невиправданого перенапруження і ризику бути присутнім при виконанні вісов не повинно.
Інструктор з фізичної культури
Бакеріна Наталя Сергіївна