Причини мовленнєвих порушень у дітей
Щоб вчасно помітити мовленнєві порушення у дитини і звернутися до фахівців (логопеда, дефектолога, психолога, невролога, хірурга, сурдолога), дуже важливо знати норми мовленнєвого розвитку.
Етапи розвитку мовлення досить умовні, тому що кожна людина засвоює мову індивідуально, але все ж знання основних особливостей розвитку мовлення дозволяє відмежувати норму від патології.
Мова – це один із основних засобів спілкування з навколишнім світом, це використання голосу для того, щоб висловити свої думки, ідеї. Процес мовлення може здатися легким, але насправді це складний процес, що вимагає часу, нервів, м'язів і контролю. Коли ми говоримо, координуємо багато м'язів різних частин тіла і систем, у тому числі гортані, яка містить голосові зв'язки; зубів, губ, язика, рота і дихальних шляхів.
Здатність розуміти мову і промовляти координується мозком. Таким чином, людина з ураженням головного мозку в результаті нещасного випадку, інсульту чи вродженого дефекту, може мати мовні проблеми.
Деякі люди з дефектами мови, зокрема, порушення артикуляції, можуть мати проблеми зі слухом. Слух може вплинути на те, як людина відтворює звуки.
Найважливішим періодом для нормального розвитку мовлення у дітей є перші три роки життя. Це час, коли мозок стає більш зрілим. Це "критичний період" для розвитку мовлення.
Приблизно в 2-місячному віці дитина починає воркувати, повторювати звуки, що складаються тільки з голосних. У 6 місяців дитина починає комбінувати голосні і приголосні, видавати звуки, це називається «лепетом». До кінця першого року життя більшість дітей здатні сказати кілька простих слів. Здатність говорити підвищується до кінця другого року, коли дитина може об'єднати слова, щоб передати свої побажання.
Розвиток мовлення у всіх дітей неоднаковий. Більшість дітей народжуються із схильністю до нормального розвитку мовлення. Деякі немовлята - з інвалідністю, яка заважає нормальному розвитку мовлення. Інші діти набувають мовних розладів після народження.
Кожна дитина розвивається у своєму власному темпі. Але якщо ваша дитина не говорить так, як більшість дітей того ж віку, то проблема може бути у мовній затримці.
Мовна затримка спостерігається у 10 відсотків дітей. Найбільш частими причинами затримки мови можуть бути такі: втрата слуху, повільний розвиток, розумова відсталість. Батьки повинні знати про те, що є багато можливих причин мовних розладів, у тому числі інфекції, ларингіт, застуди, інфекції верхніх дихальних шляхів, надмірна напруга голосу, старіння, куріння, параліч голосових зв'язок, що знаходяться дуже далеко один від одного, аномальні нарости на голосових зв'язках, ослаблення голосових зв'язок, алергія, рак горла, щитовидної залози і мозку, травми.
Зазвичай, батьки або вчителі першими помічають проблеми з мовленням у дитини. Саме батьки повинні знати, що ці порушення можуть призвести до проблем читання, письма та інших форм спілкування.
- взагалі не говорить або його мовлення не відповідає віковим нормам;
- не розуміє або погано розуміє Вас, не виконує прості прохання;
- погано сприймає мовлення того, хто до нього звертається, коли не бачить губ мовця або стоїть до нього спиною, Вам потрібно негайно звернутися до спеціалістів, які могли б встановити причину подібних розладів.
Такими спеціалістами є:
- лікар-психіатр, який може виявити порушення у функціонуванні центральної нервової системи, що негативно впливають на формування мовлення дитини;
- лікар-сурдолог або лор, які після обстеження дитини можуть сказати, чи не спричинене порушення мовлення Вашої дитини дефектом слуху;
- дефектолог, який на підставі висновків інших фахівців, а також після спеціального дослідження визначить, чи не є мовленнєвий розлад наслідком інтелектуальної патології, або навпаки, чи розлад мовлення не призведе до затримки у розвитку інших пізнавальних процесів (увага, мислення, пам'ять, сприйняття), після чого визначить методи корекції;
- вчитель-логопед, який на підставі висновків сурдолога, психіатра, невропатолога, а також після спеціального логопедичного обстеження зробить висновок про характер мовленнєвих порушень і визначить способи корекції.
До працівників охорони здоров'я, які можуть допомогти вам і вашій дитині, відносяться такі: отоларинголог, психолог, психотерапевт.
Чим раніше розпочнеться робота з усунення порушень мовлення, тим більше позитивних результатів вдасться досягти.
Коротка вуздечка язика: діагностика, розтягування, постановка звуків
Під час дистанційної логопедичної практиці доводиться стикатися с проблемою короткої вуздечки язика. Це ускладнює та уповільнює процес викликання та постановки звуків.
Коротка вуздечка виглядає як джгутик під язиком, що з’єднує його нижню поверхню з дном ротової порожнини. Якщо під’язикова вуздечка вкорочена, дитина не зможе правильно вимовляти звуки, які вимагають підйому язика вгору (шиплячі звуки [ш], [ж], [ч], [щ] та [р]).
Діагностика короткої вуздечки язика
Попросіть дитину широко відкрити рот (як при вимові звука [е]) та підняти язик вгору. Дитина повинна дістати до альвеол (горбиків за верхніми губами) та до основи верхніх зубів. Якщо дитині не вдалося це зробити, під’язикова вуздечка вважається вкороченою. Під час того, як дитина буде тягнутись язиком вгору, ви побачите, що під’язикова вуздечка натягується, стає тоншою та обмежує підйом язика. Якщо ж дитина не піднімає язик через недостатню рухливість м’язів, то ви побачите, що язик тремтить, сіпається, опускається вниз або ж відхиляється вбік.
Коротка вуздечка язика легко розтягується на необхідну довжину за допомогою спеціального комплексу логопедичних вправ. Якщо вуздечка дуже коротка, для її розтягування може знадобитись більше часу (близько трьох місяців).
Логопедичні вправи для розтягування короткої вуздечки язика
Логопедична вправа «Коник»
Присмоктати язик до піднебіння (за верхніми зубами на альвеолах) і різко відірвати, імітуючи клацання копит коника. З кожним разом намагатись рот відкривати якнайширше. Нижня щелепа під час виконання вправи повинна бути нерухомою. Для цього її можна на початкових етапах притримувати рукою за підборіддя. Також слід поступово підсилювати напруженість язика під час клацання.
Логопедична вправа «Грибочок»
Присмоктати язик до піднебіння (за верхніми зубами на альвеолах). Не відриваючи язик від піднебіння, намагатись широко відкривати рот. Дитині слід пояснити, що спинка язика – це капелюшок гриба, а під’язикова вуздечка – його ніжка. І дитині необхідно виростити величезного гриба. Рот відкривати до тих пір, поки язик сам, клацнувши, відірветься від альвеол. З кожним разом намагатись ширше відкривати рот.
Вуздечка язика вважається розтягнутою, коли ці вправи вдається з легкістю виконувати при широко відкритому роті (як при вимові звука [е]).
Правила виконання логопедичних вправ для розтягування короткої вуздечки язика
· Під час виконання логопедичних вправ ротик слід відкривати максимально широко, але так, щоб дитина могла дотягнутись кінчиком язика до альвеол.
· Всі рухи слід виконувати близько до межі можливого.
· Пам’ятайте, що виконувати ці вправи для дитини фізично важко: язик може втомлюватись, під’язикова вуздечка може створювати больові відчуття. Тому час від часу давайте дитині відпочити.
Для розтягування під’язикової вуздечки можна також використовувати логопедичний масаж. Слід звернутись за консультацією до логопеда і спеціаліст підбере індивідуально для кожної дитини необхідні вправи.
Постановка звуків при короткій вуздечці язика
· Свистячі звуки [с], [з], [ц] ставляться при нижньому положенні кінчика язика, а коротка вуздечка у цьому випадку не перешкоджає постановці звуків.
· Звуки, які вимагають значного підйому кінчика язика вгору ([ш], [ж], [р]), слід ставити після повного витягування під’язикової вуздечки.
· Звуки [л], [ч], [щ] можна починати ставити, коли вуздечка ще не до кінця розтягнулась, однак вже є деякий підйом кінчика язика вгору.
Зазвичай нормативній вимові інших звуків коротка вуздечка язика не перешкоджає.