Embedded Files
Основні завдання Снігурівського ЗДО № 4 (ясел-садка) Снігурівської міської ради
Головною метою ЗДО є найбільш повне розкриття творчого потенціалу, природних здібностей вихованців та вихователів у їх взаємозв’язку, створення доброзичливої, творчої атмосфери, де враховувалися б інтереси та бажання дитини, створювалися умови для прояву самостійності, ініціативи, творчості.
Основними завданнями ЗДО є:
*охорона життя та зміцнення здоров'я дітей;
*забезпечення інтелектуального, особистісного та фізичного розвитку дитини;
*взаємодія з сім'єю у вихованні дітей для забезпечення повноцінного розвитку дитини;
*підвищення професійної майстерності вихователів на основі досягнень психолого-педагогічних наук;
*розвиток творчих та розумових здібностей дитини;
*залучення дітей до загальнолюдських цінностей.
Реалізація виховного впливу відбувається на всіх етапах спільної діяльності, яка організується та основується на принципах діяльнісного підходу.
Завдяки психологічному комфорту та теплому мікроклімату, створеному працівниками ЗДО, вихованці виростають компетентними, здоровими та бадьорими, готовими до подальшого життя.
Гуманістичний підхід до виховання в ЗДО №4.
Найголовніше право дитини – право бути собою.
Національна доктрина розвитку освіти спрямована на здійснення таких перетворень в освіті, які ставлять у центр уваги розвиток особистості. Вона заперечує широко відому тезу про те, що дитина – чистий аркуш і ми, вихователі, вчителі, батьки, можемо написати на ньому все що бажаємо. Насправді, дитина від самого народження – носій певних здібностей, які ми маємо виявити і допомогти розвинути з тим, щоб у дорослому житті людина змогла повністю себе реалізувати.
Дошкільний вік – найсприятливіший для розвитку всіх здібностей дітей. Які ж домінуватимуть – залежить від оточення, від того, якою саме справою зуміють дорослі зацікавити маленьку людину та широко відчинити двері в реальний, такий цікавий світ. Особливого значення набуває особистість педагога – динамічного, творчого, здатного виховати творчу особистість дошкільника. Вихователь є для дитини взірцем культури, доброзичливості, моральності, джерелом знань, і – найголовніше – любові. У нас працюють ті, хто любить дітей, ті, хто хоче навчитися працювати но-новому, люди із задатками й потенціалом творчості.
Наш колектив ЗДО №4 «Дзвіночок» створив свою модель, реалізуючи при цьому концепцію гуманізації й орієнтуючись на особистість кожного вихованця. Індивідуальний підхід – це і цікаво і реально. Щоб мати творчих педагогів адміністрація закладу надає їм можливість бути вільними в організації своєї роботи. В процесі співробітництва з педагогами намагаємось не домінувати над ними, відійшли від жорсткої субординації, надаємо більшої свободи, перейшли від прямих вказівок до обговорення та спільного пошуку можливостей розв’язання професійних проблем. Вони розкуті, незалежні від дріб'язкової опіки, настирливого контролю. В нашому садочку наявний творчий мікроклімат для розкутості мислення, живої думки вихователя, пошуку ним власних методів і прийомів роботи з дітьми. Кожен педагог нашого закладу крокує своїм шляхом і досягає розвитку дитини через інтегровані методи роботи й різноманітні види діяльності (ігрову, трудову, художню, музичну, театралізовану). Створюють умови для змістовного життя малюків, що насичене позитивними почуттями. Роблять радісним перебування дітей у групі однолітків. В нашому садочку авторитарний, примусовий тиск на дитину відсутній, адже прояви справжньої творчості неможливі за відсутності свободи вибору.
Наш садочок вже 10 років працює за програмою розвитку дитини «Я у Світі», що реалізує ідею дитиноцентризму. Вона орієнтує педагогів на перехід до турботи про повноцінне проживання дитиною сьогодення, до оволодіння наукою та мистецтвом вдумливого спостереження за процесом особистісного зростання та порівняння її лише із самою собою. Основне призначення дорослого – допомогти малюкові жити власними силами, у злагоді з довкіллям і самим собою, як активному суб’єкту життєдіяльності. Ми здійснили перехід від знаннєвої до особистісно орієнтованої моделі організації життєдіяльності дітей і до активного пристосування до нових умов організації розвивального процесу в садочку. Зменшили обсяг паперотворчості, щоб не втрачати час для реальної роботи з вихованцями (часовий простір доби один – його вистачає або на пустопорожню писанину, або на реальне життя з дітьми). Плани можно писати досить розлогі, але чи збагатить це реальне життя дітей?
Відійшли від усталеного розуміння слова «заняття», від формальної роботи за шкільним зразком. Особистість дитини успішно формується лише в реальному житті, а не на заняттях. І чим яскравіше й багатше це життя, тим краще працює розум, тим міцнішим будуть основи майбутньої особистості. Охоче й старанно дитина робить тільки те, що їй цікаво. Організовуємо життя малят, не змушуючи дитину, а розвиваючи вміння свідомо й самостійно знаходити собі заняття до душі, щоб вона відчувала себе дослідником, мудрим мислителем. Все життя дошкільників в нашому садочку будується на інтересі. Вихователі виступають, не як вчителі, а як помічники, які також сумніваються, шукають, співпрацюють з дітьми в процесі будь-якої діяльності. Будь-яке заняття будують таким чином, щоб воно було пов’язано з почуттям, дивом, несподіванкою. Дитина залучається до навчання не під тиском вихователя, а за його прикладом, розумно продуманої інтерактивної, дослідницької діяльності.
Панує атмосфера розкутості: немає значення лежать чи сидять на килимі малята, хто обнявши улюблену іграшку, а хто верхи на ній, чи вільно рухаються по кімнаті. Дитина ставитиметься до інших з розумінням і повагою, коли відчуватиме повагу до себе самої. Дитину неможливо навчити чогось у штучно створеній атмосфері, вона вільно почуває себе у грі. Їй легше навчатися, граючись, а не навпаки. Наші вихователі уважні до психічного стану дитини, до її настрою, потреб, інтересів, виявляють педагогічну винахідливість.
Мета нашого колективу одна – зробити все, аби «Дзвіночок» став для вихованців другою домівкою. Ми проти виховання сірої, слухняної маси усереднених, обділених морально і фізично дітей. Намагаємося працювати так, щоб діти йшли до нас із радістю, прагнули дізнатися нове, ще незвідане, з нетерпінням чекали зустрічі з вихователями, друзями.
Економічний розвиток дошкільників в ЗДО №4 «Дзвіночок».
Економічні знання потрібні всім, і діти дошкільного віку не виняток. Економіка пронизує все наше життя, тому так важливо змалку вводити дітей в її світ, формувати економічну компетентність.
Економне, бережливе ставлення до природних ресурсів, продуктів праці людей – важлива вимога сучасного життя. І чим раніше діти усвідомлять те, тим більше берегтимуть дари природи і весь рукотворний світ. А це означає готовність до практичного життя, набуття важливої складової життєвої компетентності, формування якої один із пріоритетів програми «Я у світі». Програма розвитку «Я у світі» вже з молодшого віку має розділ «Економічна освіченість», у якому зазначається, що «певний життєвий досвід спільної з батьками закупівлі продуктів харчування, предметів побуту та вжитку, іграшок у мегамаркетах, гастрономах, господарських магазинах, ринках стимулює інтерес дитини до процесів заробляння та витрачання грошей».
Елементарні економічні знання не формуються на порожньому місці, визначальними тут є конкретні умови, в яких росте й виховується дитина: сімейне середовище, ставлення до оточення, її духовний світ мають великий вплив на формування особистості майбутнього громадянина. Вирішальна роль у формуванні елементарних економічних знань належить вихователеві. Від його духовних, моральних якостей, професійної підготовки залежить, якою сформується особистість майбутнього громадянина нашої держави. В дитячому садку малюк навчається гуманному ставленню до природи, поваги до людей праці, доброзичливості, взаємодопомоги. Дитина, яка виховується там, де панують ці чесноти, в майбутньому завжди буде бережливою і економною в своїй діяльності.
Кожний педагог нашого ЗДО №4 «Дзвіночок» (Кубара Т.А.; Романюк О.В.; Матолич С.В.; Криль А.А.; Римарчук І.В.; Лазаренко Ю.С.; Кучеренко С.П.; Вайнгурт Л.В.; Мазік О.Л.; Жукова Ю.С.) є для дитини авторитетною людиною, яка допомагає правильно осмислити нові явища, факти. Педагоги реалізують економічне виховання через різні форми його організації. Це дає можливість проявити творчість, індивідуальність і, що особливо важливо, зробити процес пізнання цікавим та доступним для дітей. Педагогами широко використовуються методи проблемного навчання: питання, що розвивають логічне мислення, моделювання проблемних ситуацій, експериментування, дослідницька діяльність, розгадування кросвордів, шарад, головоломок.
Ознайомлюють дітей з простими економічними термінами: економіка, бюджет, ціна, гроші, товар, вартість, банк, реклама, власник, конкуренція, продукція, ярмарок та ін.; знайомлять дітей з професіями, такими як менеджер, підприємець, бізнесмен, фінансист, рекламодавець, фермер та ін. Розширюють знання про раціональне використання залишків продуктів харчування (з хліба можна виготовити грінки; крихти дати пташкам; з картоплі картопляники; кістки віддати собакам; залишки від чаю використати як добриво для кімнатних рослин). Створюють ситуації для закріплення знань про правила економного використання електроенергії деякими приладами (холодильник, праска, телевізор, лампочка), збереження тепла, ощадливого використання електроенергії, води, газу заощаджує кошти сім'ї. Ознайомлюють з поняттями: дорожче – дешевше, вигідно – невигідно, виграв, програв, поміняв; формують знання про людину бережливу, економну, гарного господаря; вчать правилам чесної, справедливої гри, вмінню програвати, не ображаючись на партнера.
Економічні знання вихователі подають за допомогою ігор, економічних завдань, ситуацій, змісту казок, вводять дітей в складний світ предметів, речей, людських взаємовідносин, доступних пояснень взаємозв’язку між економічними та етичними категоріями: труд, товар, гроші, вартість, ціна з однієї сторони, і моральними – бережливість, чесність, економічність, гідність, щедрість, ощадливість – з другої. Казкові персонажі часті гості на заняттях. Та й самі казки просто незамінні у вихованні таких якостей особистості, як працелюбність, бережливість, практичність. Майже в кожній казці можна знайти «економічний» підтекст. Казкові сюжети перебудовують так, аби вони розгорталися перед дітьми у вигляді проблемних «економічних» ситуацій, розв'язання яких розвиває логіку, нестандартність, самостійність мислення, комунікативно-пізнавальні навички, здатність орієнтуватися у складних життєвих ситуаціях. Виховують у дітей корисні навички і звички, пов'язані з вихованням культури поведінки в побуті й загальною вихованістю: вимкнути світло, коли виходиш з приміщення; закрити кран після того, як помив руки тощо.
Набуття та збагачення первинного економічного досвіду стане підґрунтям для подальшого самостійного збагачення власного економічного досвіду.
Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Однак це лише передумови.
Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.
До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:
формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);
формування духовно-моральних взаємин;
формування любові до культурного спадку свого народу;
виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
почуття власної гідності як представників свого народу;
толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любові до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але й виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.
Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.
Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).
Перш, ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.
Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.
Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків:
1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;
2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;
3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;
4) ставлення до державного устрою.
Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.
Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід” ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен.
У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.
Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”. Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.
Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.
Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.
Наступний етап – виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста. Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять. Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по місту. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому садку.
Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, театри та ін.
Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.
Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”, „З якої країни гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „Із різних назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „Як написати адресу на конверті” тощо.
Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.
Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.
При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).
Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.
Перш за все, необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).
У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на столі з'явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їх національна риса.
Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів — захисників, кордонів Батьківщини. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.
Ознайомлення з рідним містом - один із засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.
Необхідно зазначити, що морально-патріотичне виховання дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:
Формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті міста, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги.
Здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).
Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.
Загальновідомо, що досить складним в роботі по ознайомленню з рідним містом, особливо з його історією та визначними місцями, є складання розповіді для дошкільнят. При цьому необхідно пам’ятати наступне.
Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.
Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: „Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?”.
Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: „Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”.
Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними граматичними конструкціями.
Тематичні блоки роботи з дітьми по ознайомленню з рідним містом:
1. Історія міста. Назва. Чому тут виникло поселення людей?
2. Найбільша площа. Моя вулиця. На якій вулиці розташований мій дитячий садок? Вулиці нашого міста.
3. Визначні місця нашого міста. Пам’ятники, будівлі, музеї, театри.
4. Праця дорослих. Підприємства нашого міста. Чим прославлене місто.
5. Герб міста. Які символи на ньому зображені. Як вони пов’язані з історією та працею людей в нашому місті.
6. Видатні люди рідного міста. Чиїми іменами названі вулиці, школи, підприємства. Чому? Які люди прославили наш край?
7. Природа рідного міста. Які дерева, квіти прикрашають вулиці міста. Яких рослин найбільше. Як називається ріка, на березі якої розташоване місто. Які корисні копалини є в нашому краї, місті.
8. Культура рідного міста. Які музеї, театри, бібліотеки є в місті. Навчальні заклади, школи, дитячі садки.
9. Культура поведінки в рідному місті. Як поводити себе на вулиці, в транспорті, музеї, театрі, на прогулянці, на загальноміських святах.
10. Відпочинок у нашому місті. Де люблять відпочивати жителі рідного міста. Які є традиції, свята. День міста.
11. Захисники нашого міста. Хто слідкує за спокоєм, добробутом людей у місті. Хто допомагає людям в надзвичайних ситуаціях. Хто такі ветерани. Як в нашому місті святкують День Перемоги.
Тематичні блоки можуть інтегруватися з будь-яким етапом пізнання дитиною рідного міста, збагачуючи життєвий досвід дитини. Кожен момент ознайомлення дошкільнят з рідним містом повинен бути пронизаний вихованням поваги до людини-трудівника, захисника міста, гідного громадянина. Завдання залучення дітей до життя міста, його історії, культури, природи найбільш ефективно вирішується тоді, коли на заняттях встановлюється зв’язок поколінь та пізнання найближчого оточення обов’язково пов’язується з культурними традиціями минулого.
Google Sites
Report abuse