Педагогічна скринька

                                                            ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

1. Спілкування з дитиною:

1.1. Демонструйте кращі зразки своєї поведінки, випромі­нюйте добро і любов. Ваш внесок у розвиток дитини безцінний — ваше ставлення до світу знайде відображення у її інтересах, судженнях, цінностях.

1.2. Якщо ви хочете поговорити з дитиною, присядьте чи нахиліться до рівня дитини, встановіть зоровий контакт; якщо потрібно – покладіть свої руки дитині на плечі, або на спину між лопатками та поставте дитині запитання.

1.3. Частіше використовуйте "Я-повідомлення",таким чином даючи дітям зрозуміти: їхні поведінку, реакції дорослі обмежують не взагалі, а лише за­раз, і на те є певні причини. Наприклад: "Прошу зараз голосно не розмовляти, бо це заважає ді­тям гратися".

1.4. Якщо ви побачили, що дитина не зрозуміла вашої пропозиції – попросіть її повторити вашу фразу.

1.5. При спілкуванні враховуйте вік і досвід цієї дитини, а не свій власний.

1.6. Говоріть з дитиною спокійним тоном, змінюючи тембр голосу в залежності від обставин.

1.7. Деяким дітям одну і ту ж фразу потрібно повторити декілька разів.

1.8. Намагайтеся створювати і підтримувати по­зитивну атмосферу, дбайте про "збереження об­личчя" кожного. Підтримки та захисту потребує насамперед той, кому в цей момент гірше. Тому інколи варто поспівчувати й винуватцеві кон­флікту, підтримати його.

2. Спілкування з батьками:

2.1. Під час спілкування з батьками потрібно формувати «Я – повідомлення»:

- якщо я правильно вас зрозуміла, ви хочете, щоб...

- я розумію вашу точку зору, проте...

- мені було б легше спілкуватися з вашою дитиною, якщо б...

- у вашої дитини чудово виходить робити... та треба попрацювати над...

2.2. Під час спілкування з батьками не потрібно боятися ставити запитання:

- я помітила, що дитина почала...

- я цікавлюся, як вихователь, який працює з вашою дитиною, а не як стороння особа...

- на жаль, без додаткової інформації я не зможу плідно працювати з вашою дитиною.

3. Спілкування з колегами:

3.1. Під час спілкування з колегами з робочих питань не потрібно боятися ставити запитання, оскільки ваш досвід роботи менший за досвід вихователів, і те, що зрозуміло їм, може бути не зрозуміло вам.

3.2. Вислухавши старшого колегу, відстоюйте свою думку, якщо ви впевнені в своїй правоті.

3.3. Використовуючи досвід старших колег, не забувайте про власні отримані новітні знання.

                                         СПОСТЕРЕЖЛИВИЙ ВИХОВАТЕЛЬ: ЯКИЙ ВІН?

Спостережливість вихователя є основним засобом отримання інформації про внутрішній світ дошкільника. А розпізнавання неповторності та своєрідності кожного вихованця через безпосереднє сприймання його поведінки, дій та вчинків відіграє ключову роль у практичній реалізації педагогіки розуміння.

Сутність педагогічної спостережливості

Спостережливість – це якість особистості вихователя, сутність якої полягає у фіксуванні й адекватній інтерпретації істотних характерних і навіть ледь помітних зовнішніх проявів індивідуальних особливостей розвитку дітей.

Дехто може зауважити, що у процесі своєї професійної діяльності педагог постійно спостерігає за дітьми. Проте дивитися ще не означає бачити, а слухати – не означає чути. Педагогу, який прагне розвивати в собі спостережливість, важливо знати:

• сутність і значення спостережливості для своєї професійної діяльності. З одного боку, це дає змогу педагогу розширити уявлення про педагогічну спостережливість та сприяє адекватній самооцінці прояву цієї якості, а з іншого – мотивує до професійного самовдосконалення;

• зовнішні прояви індивідуальних особливостей розвитку дитини, аби сприймати й адекватно інтерпретувати її поведінку, фіксувати зміни в почуттях і вчинках, визначати причини цих змін;

• типові помилки, яких припускаються педагоги під час інтерпретації тієї чи тієї поведінки дітей, а також умови, дотримання яких дає змогу вихователю бути об’єктивним під час розуміння зовнішніх та внутрішніх проявів індивідуальних особливостей дитини.

Що має знати спостережливий вихователь

Спостережливий педагог має володіти актуальною та різнобічної інформацією про такі аспекти розвитку дитини:

• особистісний – моральне ставлення особистості, самооцінка, самосвідомість; особистісні якості – відповідальність, самостійність, організованість, креативність тощо;

• інтелектуальний – розвиток пізнавальних процесів, пізнавальна активність, уміння використовувати отримані знання у різних сферах життєдіяльності тощо;

• емоційно – вольовий – емоції та почуття, здатність зосереджуватися, докладати вольових зусиль, стримувати бурхливі емоційні реакції, довільність поведінки тощо;

• комунікативно – мовленнєвий – характер спілкування дитини з однолітками, статусне положення в групі, атмосфера у групі, особливості розвитку мовлення дитини тощо;

• розвиток потребово – мотиваційної сфери – потреби та домінуючі бажання, переважні мотиви, їх ієрархія;

• розвиток здібностей та обдарованості – загальні чи спеціальні здібності, ступінь їх розвитку та засоби вираження, провідні інтереси, уподобання, нахили;

• темперамент та характер – тип темпераменту, провідні риси характеру;

• сформованість навичок різних видів діяльності – ігрової, трудової, навчальної, образотворчої тощо;

• особливості взаємодії батьків та дитиною – стиль спілкування, характер взаємодії, ступінь взаєморозуміння тощо;

• відповідність педагогічних впливів і розвивального середовища індивідуальним потребам та можливостям кожної дитини;

• відповідність психічного розвитку дитини віковим нормативам, сформованість готовності до навчання у школі тощо.

Спостережливість як основа розуміння

Спостережливий педагог може доволі чітко й точно спрогнозувати майбутні дії вихованця, спроектувати або скорегувати стратегію педагогічної роботи з кожним дошкільником окремо та групою загалом. Такі вміння дають змогу вихователю повноцінно реалізувати у своїй професійної діяльності виховну позицію розуміння, зокрема:

• проникати у внутрішній світ дитини; розкривати її риси, звички, схильності та здібності, потреби й інтереси, почуття й переживання, що є підґрунтям для виявлення індивідуальних особливостей і загальних тенденцій становлення особливості дитини, прогнозування її подальшого розвитку;

• розуміти причини поведінки дитини; її цілі, думки, наміри в певній ситуації життєдіяльності; розкривати зв’язки між вчинками дошкільника та їх наслідками;

• виявити особливості розвитку як окремого вихованця, так і дитячого колективу загалом; взаємодії між дітьми, їхніх стосунків тощо;

• визначати наявну модель сімейних стосунків у родинах вихованців, стиль сімейного виховання, прихильність та ставлення дитини до батьків; ефективність обраних методів і прийомів роботи з батьками;

• створювати підґрунтя для побудови особистісно орієнтованого та індивідуально диференційованого освітнього процесу; визначати дієвість використаних педагогічних методів і прийомів, ефективність створеного розвивального середовища;

• вносити ситуативні й стратегічні зміни у власну педагогічну діяльність для активізації внутрішніх ресурсів дитини тощо.

Функції спостережливості

З огляду на сутність спостережливості та її значення для оптимізації освітнього процесу виокремлюють такі її функції:

• дослідницька – збирання, аналізування, систематизація та класифікація інформації щодо індивідуально - психологічних особливостей дітей, таких як тип темпераменту, самооцінка, особистісні якості та інтересу тощо;

• організаторська – оптимальна організація різних видів діяльності дітей, ураховуючи індивідуальні особливості кожного дошкільника;

• стимулювальна – створення сприятливих умов для гармонійного психічного, фізичного, соціального розвитку дитини на основі отриманої інформації про індивідуальні особливості дошкільника;

• прогностична – передбачення результатів і наслідків власної професійної діяльності;

• контрольна – визначення індивідуальних особливостей розвитку дитини;

• регулювальна, або корегувальна, - виявлення розбіжностей між завданнями дошкільної освіти та станом їх розв’язання в ЗДО.

Причини помилок у розумінні дитини

Результати спеціальних досліджень і психолого–педагогічний досвід свідчать, що найскладніше для вихователя – об’єктивно фіксувати поведінку, дії та вчинки дітей. Передусім це зумовлено тим, що педагог має справу зі складною психічною реальністю. Розуміння цієї реальності може супроводжуватися низкою помилок, яких педагоги припускаються неусвідомлено, зокрема таких:

• наявність у вихователя стереотипів щодо дитини, що можуть викривляти сприймання та інтерпретацію фактів її поведінки, дій та вчинків;

(Якщо дитина з багатодітної сім’ї, то вона – сором’язлива, невпевнена, потребує більшої уваги від дорослого);

• вплив загального враження про дитину чи подію на сприймання і відтворення з пам’яті її характерних особливостей, так званий ефект ореола. У такому випадку вже сформований образ вихованця виконує роль ореола, що заважає педагогу бачити справжні риси та прояви дитини;

(Вважаючи дитину агресивною, вихователь під час спостереження прагне у всьому знайти підтвердження своєї думки).

• оцінювання об’єкта, який сприймає педагог, перебільшено позитивно чи негативно – ефект поблажливості (озлоблення);

(Під час спостереження за своїм улюбленцем вихователь звертає увагу лише на позитивні прояви, перебільшує досягнення дитини, не помічаючи її негативні дії тощо).

• оцінювання дій і вчинків вихованця усереднено через острах остаточних суджень про нього – помилка усереднення;

(Вихователь може необ’єктивно «розшифровувати» дії та поведінку дитину під час вивчення ефективності педагогічного впливу, зокрема стверджувати, що у всіх дітей все виходить, усі зрозуміли матеріал, правильно та чітко дотримуються інструкції тощо, оскільки прагне уникати можливого осуду з боку керівництва).

• спотворене сприймання поведінки, дій та вчинків дитини внаслідок приписування їй властивостей, рис, якостей або здібностей, які притаманні самому педагогу і які можуть бути зовсім не характерні для дитини – помилка проекції;

(Якщо само організованість як риса особистості розвинена в педагога на високому рівні, то він переконаний, що вона характерна і для дітей, тож очікує від них відповідної поведінки. Свою увагу педагог зосереджує на фіксуванні, аналізуванні та інтерпретації тих зовнішніх проявів вихованців, що свідчать про сформованість у дошкільників

самоорганізованості).

• схильність під час спостереження за дитиною ігнорувати або забезпечувати наявність тих її властивостей, рис, якостей або здібностей, які характерні для самого вихователя – помилка контрастності. Це призводить до нібито виявлення в дитини тих властивостей, рис, якостей або здібностей, які протилежні тим, що притаманні педагогу;

(Вихователь переконаний, що дошкільники ще не здатні бути само організованими. Тому свою увагу зосереджує на фіксуванні, аналізуванні та інтеграції тих зовнішніх проявів вихованців, що підтверджують це його переконання).

• хибне оцінювання вихователем одного зовнішнього прояву поведінки на основі аналізування іншого – помилка корекції.

(Рівень розвитку мовлення дитини педагог оцінює за його швидкістю).

Уникнути суб’єктивності під час оцінювання поведінки, дій та вчинків дітей педагогу допоможе дотримання низки правил.

Як об’єктивно оцінити поведінку, дії та вчинки дітей

Рекомендації для педагогів

Аби уникнути суб’єктивності під час оцінювання різних проявів індивідуальних особливостей дитини, вихователь має дотримуватися низки правил:

• спиратися на інтерпретацію лише кількох зовнішніх ознак, які в сукупності є свідченням прояву тих самих індивідуальних особливостей дитини (батьків, педагогів);

• фіксувати не лише окремо вирваний із контексту факт поведінки, дій або вчинку дитини, а й звертати увагу на загальну ситуацію;

• бути неупередженим у процесі фіксування фактів, уникати оцінних суджень;

• звертати увагу на гармонійну єдність зовнішніх проявів індивідуальних особливостей дитини (що говорить дитина або батьки; яка у них інтонація, міміка, постава, жести тощо), адже вербальні й невербальні прояви мають передавати єдиний психологічний зміст;

• не довіряти першим враженням від спостережуваного явища;

• не приписувати дитині своїх якостей і не пояснювати її поведінку з власних позицій;

• уміти ставитися до дитини неупереджено;

• дотримуватися принципів високої точності, глибини й повноти в процесі фіксування факту, а пізніше – його аналізування та інтерпретації;

• помічати все істотне й важливе; бути уважним до деталей, які мають значення для правильного розуміння індивідуальних особливостей вихованця;

• враховувати ті зрушення і зміни, які відбуваються у розвитку дитини, - стежити за тими уміннями, здібностями, які розвиваються, і тими, що не піддаються педагогічному впливу.

        ПРАВИЛА, ЯКИМИ ВИХОВАТЕЛЬ КЕРУЄТЬСЯ У СВОЇЙ РОБОТІ

Ø Створюйте позитивне оточення, живіть на позитиві, частіше посміхайтесь;

Ø У будь-якому випадку вселяйте упевненість в людину. Прагніть бачити в ній хороше;

Ø Будьте терплячі, не дратуйтесь, будьте толерантні. Пам’ятайте: кожний співробітник має свій рівень відповідальності і компетентності ( не переходьте межі).

Ø Сприймайте людей такими, якими вони є, а не такими, якими б ви хотіли їх бачити.

Ø Ставтесь до інших так, як би ви хотіли, щоб ставилися до вас.

Ø Кожна людина геніальна, але на своєму рівні. Пам’ятайте про це. Не нашкодьте!

Ø Ніколи не втрачайте віру в себе , у свою справу!

Ø Планування організованого виду діяльності - заняття.

Ø Переглядайте свої нотатки, щоб нічого не забути і не пропустити.

Ø Особливу увагу звертайте на індивідуальні особливості дитини.

Ø Використовуйте дидактичний матеріал.

Ø Будьте гнучкими, якщо необхідно змінити свій план ( готові до всього - іде дощ, хтось захворів…)

Ø Майте «Торбинку - цікавинку» з цікавими видами роботи .

Не забувайте про :

Ø Ранковий прийом, вимір емоційної «температури» дітей.

Ø Після робочого дня аналіз: що вдалося, а що – ні, щоб спланувати наступний робочий день.

Ø Принципи планування роботи з дітьми протягом дня

Ø Вік дітей.

Ø Ступінь розвитку.

Ø Доступна діяльність (неважка, нелегка), момент цікавості.

Ø Попередній досвід.

Ø Здібності.

Ø Пізнання нового (яке дитина опанує сама).

Ø Індивідуальна діяльність.

Ø Виявити кращі здібності дитини.

Ø Враховувати індивідуальні особливості дітей, знати те, що в дитини краще виходить; не принижувати гідності дитини.

Ø Залишайте місце вибору в будь-якому виді діяльності.

Ø Не застосовуйте приклад вихователя , бо діти так не зможуть.

Ø Враховуйте, з якою групою ви будете працювати, та доцільність будь-якого виду діяльності.

Орієнтовний перелік видів діяльності протягом дня

Ранок

·        зустріч;

·        сюрпризний момент;

·        новини;

·        настрій;

·        правила;

·        гімнастика (згідно з темою);

·        вибір центрів діяльності;

·        ігри.

Перша половина дня

·        заняття;

·        фізкультхвилинки;

·        оздоровчі хвилинки;

·        вправи на розслаблення;

·        гімнастика для пальців;

·        дихальні та звукові вправи;

·        індивідуально-підгрупова робота.

Прогулянка

·        спостереження;

·        сюжетно-рольові ігри;

·        рухливі ігри;

·        народні ігри;

·        спортивні ігри;

·        пішохідний перехід;

·        трудова діяльність.

·        Підготовка до сну

·        релаксація перед сном;

·        читання казок;

·        слухання "легкої" музики;

·        аутотренінг;

Після сну

·        корегувальна гімнастика;

·        стежка здоров’я ;

·        оздоровчі вправи для горла і носа;

·        загартування.

Друга половина дня

·        заняття;

·        ігри на вибір;

·        підбиття підсумків дня;

·        прогулянка.

Форми роботи з дітьми при плануванні за освітніми лініями розвитку:

Ø Експериментування із матеріалом;

Ø Ігрові вправи;

Ø Спостереження;

Ø Читання художньої літератури;

Ø Сюжетно-рольові ігри;

Ø Екскурсії;

Ø Обстеження (сенсорне виховання);

Ø Дидактичні ігри та музично-дидактичні ігри;

Ø Самостійна діяльність;

Ø Спільна діяльність педагога з дітьми;

Ø Ігри-медитації, ігри- емпатії, психогімнастика;

Ø Хвилинки краси, етюди;

Ø Творча діяльність дітей;

Ø Театралізація;

Ø Свята;

Ø Виставки дитячих виробів, виробів дітей та батьків, дітей та вихователя;

Ø Ігрові вправи;

Ø Графічні ігри;

Ø Заняття інтегровані, комплексні, комбіновані, заняття-дзеркало;

Ø Ігри з кубиками, розрізними картинками, пазлами;

Ø Складання візерунків;

Ø Розгляд альбомів, книжок, фотоальбомів;

Ø Ігри з піском, водою, мильними бульбашками;

Ø Настільні ігри;

Ø Індивідуальні ігри;

Ø Гімнастика пробудження;

Ø Музикотерапія, кольоротерапія, сміхотерапія, артерапія, казкотерапія, пісочна терапія;

Ø Використання аудіо та відеозаписів, музичних інструментів;

Ø Гурткова робота;

Ø Робота в групах, парами;

Ø Створення проблемних ситуацій;

Ø Аналітичні, конструктивні творчі вправи;

Ø Творчі завдання;

Ø Свята, розваги;

Ø Загадки;

Ø Читання художнього матеріалу;

Ø Пластичні етюди;

Ø Дидактичні завдання;

Ø Ігри-лото;

Ø Небилиці;

Ø Ігри-змагання;

Ø Вправи на розвиток емоційно-моральної сфери і навичок спілкування.   

            ІГРИ НА ВЕРБАЛЬНУ ТА БЕЗПРЕДМЕТНУ ВЗАЄМОДІЮ

Гра «Життя у лісі»

Хід гри: Вихователь (сідає на килим, розса­джуючи навколо себе дітей). Уявіть собі, що ви опинилися у лісі і говорите різними мовами. Але вам треба якось спілкуватися між собою. Як це зроби­ти? Як запитати про що-небудь, як ви­явити своє доброзичливе ставлення, не кажучи ні слова? Щоб запитати, як справи, ляскаємо своєю долонею по долоні товариша (показ). Щоб відповісти, що все добре, нахиляємо голову до його плеча; хочемо виявити дружбу і любов — ласкаво гладимо по голові (показ). Готові? Тоді почали. Зараз ранній ранок, виг­лянуло сонечко, ви тільки що прокину­лися…

Подальший хід гри психолог розвертає довільно, стежачи за тим, щоб діти не розмовляли між собою.

Гра «Мурахи»

Хід гри: Вихователь (розсадивши дітей нав­коло себе). Чи доводилось кому-небудь із вас бачити в лісі мурашник, усередині якого день і ніч вирує життя? Ніхто з му­рах не сидить без справи, кожний зайня­тий: хтось тягає голки для зміцнення жит­ла, хтось готує обід, хтось виховує дітей. І так усю весну і все літо. А пізньої осені, коли стає холодно, мурашки збираються разом, щоб заснути у своєму теплому бу­диночку. Вони сплять так міцно, що їм не страшні ні сніг, ні заметіль, ні морози. Мурашник прокидається з настанням вес­ни, коли перші теплі сонячні промені починають пробиватися крізь товстий шар голок.

Але перш ніж почати звичне тру­дове життя, мурашки влаштовують вели­чезний банкет. У мене така пропозиція: зіграємо роль мурашок у радісний день свята. Покажемо, як вони вітають один одного, радіючи приходу весни, як роз­повідають про те, що їм снилося всю зи­му. Тільки не забуваймо, що розмовляти мурахи не вміють. Тому будемо спілкува­тися жестами.

Психолог і діти розігрують пан­томімою і діями прослухану розповідь, закінчуючи її хороводом і танцями.

Гра «Добрі ельфи»

Хід гри: Вихователь (сідає на килим, розса­джуючи дітей навколо себе). Колись давним-давно люди, борючись за вижи­вання, змушені були працювати і вдень, і вночі. Звичайно, вони дуже утомлюва­лися. Пожаліли їх добрі ельфи. З нас­танням ночі вони стали прилітати до лю­дей і, ніжно погладжуючи їх, ласкаво заколисувати добрими словами. І люди засипали. А ранком, повні сил, з подвоєною енергією бралися за роботу.

Зараз ми з вами розіграємо ролі древніх людей і добрих ельфів. Ті, хто си­дить по праву руку від мене, виконають ролі цих трудівників, а ті, хто по ліву, — ельфів. Потім ми поміняємося ролями. Отже, настала ніч. Знемагаючи від утоми, люди продовжують працювати, а добрі ельфи прилітають і заколисують їх…

Розігрується безсловесна взаємодія.

Гра «Театр тіней»

Хід гри: Вихователь. Чи звертали ви увагу на те, як у яскравий сонячний день за ва­ми невідступно слідує власна тінь, у точ­ності повторюючи, копіюючи усі ваші рухи? Гуляєте ви, чи бігаєте, чи стри­баєте — вона увесь час з вами. А якщо ви з кимсь йдете або граєте, то ваша тінь, наче подружившись з тінню вашо­го супутника, знов-таки в точності усе повторює, але не розмовляючи, не про­мовляючи жодного звуку. Вона усе ро­бить безшумно. Уявімо собі, що ми — наші тіні. Погуляємо по кімнаті, подиви­мося один на одного, спробуємо один з одним поспілкуватися, а потім разом що-небудь побудуємо з уявних кубиків. Але як? Будемо рухатися тихо, не вида­ючи жодного звуку. Отже, почали!

Разом з дорослим діти мовчки пере­суваються по кімнаті, дивляться один на одного, вітаються за руку. Потім за прикладом вихователя будують з уявних кубиків вежу. Успіх гри залежить від фантазії психолога.

Гра «Ожилі іграшки»

Хід гри: Вихователь (сідає на килим, розса­джуючи дітей навколо себе). Вам, на­певно, розповідали або читали казки про те, як оживають уночі іграшки. Зак­рийте, будь ласка, очі і уявіть свою улюблену іграшку, уявіть, що вона, про­кинувшись, робить уночі. Уявили?

Тоді пропоную вам виконати роль улюбленої іграшки і познайомитися з іншими іграшками. Тільки знов-таки всі наші дії виконуємо мовчки, щоб не розбудити старших.

А після гри спробуємо відга­дати, хто яку іграшку зображував. На завершення гри діти на прохання психолога розповідають, хто кого зобра­жував. Якщо хто-небудь затрудняється, дорослий пропонує ще раз показати свою іграшку.

Гра «Загальне коло»

Хід гри: Вихователь (зібравши дітей нав­коло себе). Щоб я могла вас бачити і щоб ви могли бачити мене й один одного, сядьте, будь ласка, на килим, утворивши коло. А тепер привітаємося очима. Я перша привітаюся з кож­ним з вас, дивлячись йому в очі. Злегка кивнувши головою, доторкну­ся до плеча свого сусіда. Точно так само кожний з вас поглядом і посмішкою буде вітати своїх товаришів.

Бажано, щоб діти уникали словесних вітань. Основна ігрова задача — зосередити увагу на партнері. Однак, якщо хтось захоче щось сказати іншому, психолог не перешкоджає.

Гра «Переходи»

Гравці розсаджуються на стільцях, ут­воривши півколо.

Хід гри: Вихователь, звертаючись до учасників гри, пропонує спочатку уважно подивитися один на одного, особливу увагу звернувши на колір волосся парт­нерів. Потім — помінятися місцями так, щоб крайнім праворуч виявився партнер, у якого найсвітліше волосся, поруч з ним — у кого темніше і т.д. Крайнім ліворуч гравці повинні посадити того, у кого найтемніше волосся. Основна умо­ва гри — ніяких гучних обговорень. По ходу гри психолог допомагає дітям — підходить до усіх, пояснює, розсаджує, погладжує по голові.

Гра «Знайди пари»

Хід гри: Гра нагадує попередню. Тільки цього ра­зу діти підшуковують собі пари за кольо­ром очей. Якщо завдання викликає в ко­гось затруднення, він може звернутися за допомогою до товаришів або психолога, може підійти з партнером до дзеркала і порівняти колір очей. Зрозуміло, повного збігу тут бути не може. Задача, поставле­на психологом перед дітьми, полягає в то­му, щоб підкреслити зовнішню подібність. Подальший хід гри: за пропозицією дорослого діти вирішують, що вони бу­дуть робити вдвох — грати, малювати або займатися конструюванням.

Гра «Де ми були, ми не скажемо, а що робили – покажемо»

Правила гри. Діти утворюють неве­ликі групи (четверо-п’ятеро дітей). Домовившись за допомогою психолога, яку дію вони будуть представляти (уми­вання, малювання, збір ягід), діти са­мостійно продумують і представляють сюжет.

Хід гри. Кожна група, перш ніж розіграти мовчазне дійство, випереджає його фразою: «Де ми були, ми не скаже­мо, а що робили — покажемо». Глядачі повинні відгадати, що вони роблять і де знаходяться. Якщо завдання вирішене, на сцену виходить наступна група.

Більш складний варіант: дійство розігрується індивідуально.

Хід гри. Всі учасники, крім двох пер­ших, закривають очі. Один з них що-небудь зображує (поливає квіти, рубає дрова, грає в м’ячик). Другий повторює сюжет третьому, що на цей момент відкриває очі, третій — четвертому, і т.д. Задуману початкову дію відгадує (нази­ває) той, хто сидить у ряду останнім.

Гра «Дзеркало»

Вихователь (зібравши дітей навколо себе). Напевно, у кожному будинку — у вітальні, у ванній кімнаті або в спальні — є дзеркало. Припустимо, що дзеркала під рукою не виявилося. Як же тоді довіда­тися, як виглядаєш? Як сидить на тобі новий костюм або плаття? От і розігра­ємо цю ситуацію. Станемо парами один проти одного. Один буде виконувати роль дзеркала, тобто повторювати всі дії партнера, причому повторювати точ­но. Адже неточних дзеркал не буває.

Інший — уявляти, як він одягається ранком, умивається, робить зарядку, збирається в дитячий садок. Потім гравці міняються ро­лями. Готові? Тоді спробуємо!

Вихователь, утворивши пару з ким-небудь із дітей, виконує якийсь час роль дзеркала. Потім діти грають са­мостійно, але психолог продовжує стежи­ти за ходом гри, допомагаючи тим, у кого виникають труднощі. Після того як діти зрозуміють основне ігрове завдання, кожна пара одержує можливість виступити перед іншими. Їхнє завдання, насамперед виконавця ролі дзеркала, — показати точні, скоординовані рухи. Як­що «дзеркало» значно спотворює рух або запізнюється, це означає, що воно зіпсоване (або криве). Цій парі психолог пропонує «полагодити» зіпсоване дзер­кало, тобто потренуватися. Показавши два-три рухи, діти сідають на стільці, їхнє місце займають дві інші дитини.

Гра «Луна»

Перед грою вихователь з’ясовує, чи знають діти, що означає слово «луна». Почувши різні пояснення, може підсуму­вати: «Луна в грецькій міфології — німфа. За однією з легенд за балакучість вона була покарана і втратила здатність гово­рити і могла лише повторювати закінчен­ня чужих слів.

За іншим міфом, через безмовну любов до Нарциса так засохла, що стала невидимкою і зберегла лише го­лос.

Але це казкове тлумачення.

А в дійсності луна, від імені німфи Луна, — це звукова хвиля, відбита від якої-небудь пе­решкоди і прийнята спостерігачем. Звуко­ва луна сприймається вухом роздільно від первинного сигналу лише в тому випадку, якщо воно запізнюється не менш ніж на 0,05-0,06 секунди».

Хід гри. Гравці розбиваються на дві групи: одна зображує мандрівників у го­рах, інша — луну. Перша група, ланцюж­ком «подорожуючи» по кімнаті, по черзі, дотримуючись паузи, вимовляє різні зву­ки, звукосполучення («Ау-у-у-у» або «Тр-р-р-р»). Завдання дорослого — регу­лювати черговість вимовлених звуків, тоб­то показувати, хто і коли повинний вимов­ляти свій звук (роль ведучого згодом до­ручається кому-небудь з дітей).

Друга група, сховавшись по куткам кімнати, намагається якомога точніше відтворити почуте. Неважливо, якщо звуки відтворюються не синхронно. Го­ловне — не спотворювати й у точності відтворювати звукосполучення. Гру можна проводити парами, за тим самим сценарієм, що і «Дзеркало»: пов­торюються не тільки рухи, але і звуки.

Гра «Воїни»

Хід гри. Гравці сідають, утворивши коло. Дорослий пропонує уявити, що вони купа­ються в морі, занурюючись у ласкаві хвилі, і зобразити ці хвилі — ніжні і веселі. Трену­вання закінчується «купанням у морі»: один із гравців стає у центр кола, до нього по одному підбігають хвилі і ласкаво поглад­жують плавця. Коли усі хвилі погладять йо­го, він перетворюється в хвилю, а його місце займає наступний гравець.

Гра «Тінь»

Хід гри. Учасники гри складають па­ри. Один виконує роль тіні, у точності копіюючи те, що зображує партнер (збирає ягоди, гриби, ловить ме­теликів). По ходу діти міняються ролями.

Гра «Передай рух»

Хід гри. Учасники гри, утворивши коло, закривають очі. Дорослий, веду­чий, «будить» свого сусіда і показує йому яку-небудь дію (зачісується, миє руки, ловить метелика). Ці рухи гравець показує наступному, і так — по колу, до останнього. Нову дію загадує вже хтось з дітей. Гра продовжується доти, поки у гравців є бажання загаду­вати рухи.

Гра «Бабуся Меланка»

Правила гри. Один із гравців, що во­дить, придумує який-небудь оригіналь­ний рух, інші його повторюють. Завдан­ня решти — не тільки узгоджено викону­вати кожен його рух, але і створювати веселий настрій.

Хід гри. Діти разом з дорослим утво­рять коло, у середині якого один із гравців зображує бабусю Меланку. (На бабусі хусточка і фартух). Заспівується смішна пісенька, яка ожив­ляється виразними діями.

У Меланки, у бабусі

Жили в маленькій хатинці

Сім синів (діти рухаються по колу, тримаю­чись за руки),

Усі без брів.

Ось з такими вухами,

Ось з такими носами,

Ось з такими вусами,

З такою головою,

З такою бородою (зупиняються і жестами і мімікою зображують те, про що говориться в тексті: закривають руками брови, роблять «круглі очі», великі ніс і вуха, показують довгі вуса, величезну голо­ву, довгу бороду).

Нічого не їли,

Цілий день сиділи

(сідають навприсядки),

На неї дивилися,

Робили от так… (повторюють за ведучим будь-який смішний рух).

Гра «Передай настрій»

Хід гри. Приблизно такий же, як і попередньої, тільки придумується і пе­редається не рух, а настрій (смутний, веселий, тужливий). Першим мімікою, жестами настрій показує ви­хователь. Діти, передавши його настрій по колу, обговорюють, що він загадав.

Потім ведучим стає хто хоче за бажанням. У разі необхідності дорослий до­помагає ведучому. Дії дітей не оціню­ються і не обговорюються. Важливо одне: усі гравці повинні уважно спос­терігати за партнерами і відтворювати їхній настрій.

Гра «Розмова крізь скло»

Правила гри. Діти, за допомогою вихователя склавши пари, повинні уяви­ти, що один з них знаходиться в мага­зині, а інший чекає на нього на вулиці. Але вони не встигли вирішити, що потрібно купити, а вихід — далеко. Проблема вирішується спробою домо­витися через товсте скло вітрини. Кричати даремно: партнер усе рівно не почує. Як зуміли «домовитися», гравці обговорюють по закінченні гри. Для полегшення рішення завдання психолог з ким-небудь із дітей наочно проводить і обговорює сценку.

Потім діти грають самостійно. Психолог стежить за ходом гри, допомагає тим дітям, у яких щось не виходить. За ба­жанням діти міняються ролями.

Гра «Вибери партнера»

Хід гри. Сидячи по колу, гравці мовч­ки — очима — вибирають собі партнера, але так, щоб ніхто цього не помітив.

На рахунок «три» (його веде до­рослий) партнери підбігають один до одного і беруться за руки. Якщо з першого разу гра не складається, діти повертаються на вихідну позицію. Психолог стежить за тим, щоб пари мінялися.

Гра «Знайди свого брата або сестру»

Гравці зображують новонароджених сліпих дитинчат.

Хід гри. Вихователь косинкою зав’язує кожному очі і пошепки говорить, роль яко­го дитинчати він буде виконувати і які звуки видавати. Але в кожного дитинчати є брат або сестра, і «говорять» вони, звичайно, на одній мові: кошенята — нявкають, цуценята — скиглять, телята — мукають. Гравці знаходять один одного за цими звуками.

Ролі розподіляються таким чином, щоб у групі було по два різних дитинча­ти. Як тільки пари складаються, вихова­тель розв’язує гравцям очі і пропонує познайомитися — кожному на своїй «мові» — з іншими дитинчатами.

Гра «Радіо»

Хід гри. Гравці сідають, утворивши коло. Психолог, сидячи до них спи­ною, повідомляє, що загубилась дівчин­ка. (Докладно описує чийсь портрет: колір волосся, очей, зріст, характерні деталі одягу). Її просять підійти до диктора. Завдання гравців визначити, про кого йде мова, і назвати ім’я розшу­куваного. Роль диктора може виконати кожен охочий.

Гра «Магазин дзеркал»

Правила гри. Зібравши дітей навко­ло себе, вихователь пропонує їм уявити, що ті, хто сидить від нього по праву ру­ку, — дзеркала, а ті, хто по ліву, — звірята. Потім діти міняються ролями.

Хід гри. Звірята ходять повз дзеркала, які утворюють коло, або шикуються в ряд. Вони стрибають, кривляються, ви­бираючи для себе дзеркало. Дзеркала точно повторюють їхні рухи, вирази об­лич. Якщо виникають затруднення, психолог не тільки роз’яснює, але і допомагає.

Гра «Уперте дзеркало»

Правила гри. Зібравши дітей, вихователь пропонує їм уявити себе раннім ранком у ванній кімнаті, де ви­сить криве дзеркало — воно повторює всі рухи навпаки. Якщо гравець піднімає руку, дзеркало опускає її; якщо гравець повертає голову ліворуч, дзеркало робить те ж саме праворуч.

Хід гри. Розбившись на пари, діти бе­руть собі відповідні ролі для того, щоб через якийсь час помінятися. Дорослий не тільки допомагає дітям, але і сам включається у гру, узявши на себе спо­чатку роль кривого дзеркала.

«Розслідування»

Мета: З її допомогою у дитини формується увагу, спостережливість, пам’ять. Крім цього, ця гра на розвиток комунікативних умінь виробляє готовність і здатність аналізувати явища, які відбуваються в навколишньому світі.

Хід гри: Дія починається з того, що всі учасники гри закривають очі. В цей час ведучий вибирає одну дитину і ховає його за ширму. Після цього по команді всі діти відкривають очі і намагаються вгадати, кого з них не вистачає. Наступний етап гри полягає в тому, що всі діти намагаються пригадати якомога більше деталей з одягу зниклої дитини, описати його зовнішність, риси обличчя. Завершивши всі припущення, учасник виходить з-за ширми. У цей момент можна порівняти правду з усіма здогадками інших учасників гри.

«Сороконіжка»

Мета: гра здатна розвинути в дітях увагу, спостережливість і почуття впевненості в собі. Дуже весело подібна гра пройде в тому випадку, якщо проводити її під енергійну музику.

Хід гри. Брати участь в даній грі на комунікативне розвиток повинен мінімум шестеро дітей . Всі учасники стоять один за одним, поклавши при цьому руки на плечі стоїть попереду дитини. Таким чином, виходить сороконіжка, ведучим якої є перша дитина. Саме він, за допомогою вихователя, регулює рух всіх інших дітей: воно може бути швидким або повільним (залежно від ритму музики). Ускладнити цю гру і зробити її ще цікавішою допоможуть нехитрі руху, які повинні виконувати всі члени стоноги.

«Хто твій друг?»

Мета: гра на розвиток комунікативних навичок.

Хід гри. Особливість її полягає в тому, що проводиться вона протягом цілого дня або навіть декількох діб.

Перш ніж почати гру, необхідно на невеликих листочках паперу написати імена всіх учасників гри, а також роль, яку він буде виконувати під час дії. Після цього всі шматочки паперу перемішують. Діти витягують якусь одну і починають грати ту роль, яка там вказана (при цьому строго забороняється називати ім’я дитини, вказане на листочку). Завдання дітей в цьому випадку полягає в тому, щоб вгадати яку роль виконує його новий друг.

«М’яч по колу»

Мета: розвиває загальну координацію і увагу, комунікативні здібності.

Хід гри. Дітям дають яскравий м’яч. Малюки встають по колу і передають один одному м’ячик, посміхаючись і дивлячись в очі.

Гра «Знайди собі пару»

Мета: допомагає розвитку загальної моторики і орієнтування в просторі.

Хід гри. Для цієї гри на розвиток спілкування потрібно мати набір карток з тваринами (кошенята, щенята, мишки). Кожній картинки повинно бути два екземпляри. Дітям роздають картки так, щоб інші хлопці не бачили зображень. По черзі діти зображують тварин зі своєї картки, не називаючи тварину вголос. Дитина з парної карткою повинен стати за що зображує.

“Піраміда любові”

Діти стають у коло. Вихователь говорить: “Кожен із вас когось або щось любить. Я люблю… розкажіть і ви кого і що любите” (розповіді дітей). “А зараз ми побудуємо піраміду любові із наших рук. Я назву того, кого я поважаю і покладу свою руку, потім кожний із вас називатиме того, кого він поважає і кластиме свою руку (діти будують піраміду любові). Ви відчуваєте тепло рук? Вам приємний цей стан? Подивіться, яка висока в нас вийшла піраміда. Висока, тому що ми поважаємо і нас поважають”.

“Сонячний зайчик”

Вихователь повідомляє, що він спіймав “сонячного зайчика”, пропонує передати його по колу, щоб кожен міг зігрітися його теплом і з приємною усмішкою передати товаришу. Коли “зайчик” повертається до вихователя, він звертає увагу дітей на те, що за цей час “зайчик”, зігрітий дітьми, виріс і не поміщається в долонях. “Зайчика” випускають, але кожен ловить частинки його тепла, ніжні промені сонця.

“Різнокольоровий букет”

Хід гри: Кожна дитина називає себе квіткою і знаходить собі до пари іншу квітку, пояснюючи свій вибір. Потім усі “букетики” об’єднуються в один “букет” і водять хоровод квітів.

«Назви свої сильні сторони»

Мета: Вправа розвиває вміння думати та не соромитися розмовляти про себе в присутності інших.

Хід гри: Кожна дитина протягом кількох хвилин повинна розповісти про свої сильні сторони – про те, що вона любить, цінує та приймає в собі, про те, що дає їй почуття впевненості. Не обов’язково казати тільки позитивні риси характеру. Важливо, щоб дитина казала прямо, не приховуючи справжніх почуттів.

Вправа розвиває вміння думати та не соромитися розмовляти про себе в присутності інших.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

РАНОК РАДІСНИХ ЗУСТРІЧЕЙ

    Ранок дитини — це своєрідний початок, від якого залежить лейтмотив і емоційне забарвлення, загальна картина дня. Отже, «те­атр починається з вішалки», а цікавий і наповнений день дошкільни­ка в дитячому садку — з подарованого батьками і педагогами ранку. Від того, як дорослі зрозуміють емоційний стан дошкільника вранці, залежить рівень його творчості, настрій протягом дня і щасливе ди­тинство загалом.

   Ранок дитини починається вдома. І від того, як він розпочнеться, залежить емоційний настрій та налаштованість на гру та спілкування в дошкільному закладі. Тож з батьками варто проводити відповідну психолого-педагогічну просвітницьку роботу, що має містити рекомендації родинам щодо організації ранку дитини. Формат для цього можна обрати будь-який: від порадника для батьків до рефлексійного батьківського віконечка або батьківського щоденника, у яких можна висвітлювати родзинки сімейного досвіду.

За умови правильно організованої родинної пропедевтики педагоги убезпечать багатьох дітей від прояву негативних відчуттів. За словами Світлани Ладивір, кандидата психологічних наук, ранок малюка має починатися з порції любові й добра, і ми маємо навчити цього батьків.

Структура ранку в дошкільному закладі

Організація ранкового прийому дітей — важливий аспект фахової майстерності вихователя. Адже саме від нього багато в чому залежить якість проживання дитиною цього відрізка часу в закладі дошкільної освіти. Тож вихователі мають бути тактовними, мудрими, компетентними щодо чуттєвої та емпатійної культури, аби забезпечити емоційне благополуччя дитини вже зранку.

Продуманий і добре організований ранковий прийом дітей має велике значення в режимі дня. Привітна зустріч їх вихователем позитивно впливає на настрій, працездатність, дисциплінованість.

Якщо діти знають, що їх чекають, будуть їм раді, вони з великим бажанням ідуть у дитячий садок.

Режими діяльності закладів дошкільної освіти можуть дещо відрізнятися, але загалом основні моменти прийому дітей у них однакові. Зазвичай у дитячому садку ранковий прийом дітей триває з 7:30 до 8:30. Приймати дітей можна як на повітрі, так і в приміщенні. Звісно, ліпше це робити на майданчику, незалежно від пори року.

Вихователь має прийти в дитячий садок заздалегідь, аби підготуватися до прийому дітей. Зокрема, він має підготувати розвивальний предметний простір для самостійних ігор дітей.

Обов'язковими компонентами ранкового прийому є:

• бесіди з дітьми і батьками — емоційне й енергетичне передавання дитини «з рук до рук» має стратегічне і тактичне значення;

• індивідуальне спілкування з дитиною — рівень довіри дитини до дорослого визначає подальший формат взаємодії;

• групове спілкування з дітьми — налагодження міжособистісного простору.

З рук до рук: зустрічаємо дітей

Вихователі зі значним педагогічним стажем підтвердять, що найскладнішими в їхній роботі є хвилини спілкування з дітьми, у яких ще не висохли сльози на очах, думки — з мамою чи татом, а в серці — сум і страх.

Вихователь за короткий проміжок часу має скласти колективну символічну «ікебану», яка об'єднає всі позитивні відчуття дітей і нейтралізує сум або нервову збудженість, якщо вони є. Важливо, аби педагог опанував три прийоми атракції (лат. attractio — притягування, привернення): усмішку, звертання до дитини на ім'я та комплімен

Усмішка

Усмішка — нічого не коштує, але дає дуже багато. Вона піднімає настрій тому, хто усміхається, і тому, кому усміхаються; посилює довіру людей одне до одного, сприяє виникненню духовної спільності; допомагає зародженню й посиленню в людях віри, надії, любові; гармонізує характер людей, робить їх толерантнішими й поступливішими; полегшує зближення людей, сприяє взаєморозумінню; гасить неприязнь, злобу, ворожнечу, ненависть; робить життя людей красивим і радісним.

Ім'я

Ім'я — найсолодший і найважливіший звук для будь-якої людини. Психологи довели, що під час спілкування важливо називати співрозмовника на ім'я. Це викликає приємні асоціації, пов'язані з материнською любов'ю, схваленням, душевним комфортом. Співрозмовник відчуває увагу і поважне ставлення до власної особистості. Приємні емоції, що виникають під час такого спілкування, сприяють виникненню симпатії, довіри і поваги.

Комплімент

Комплімент — особлива форма похвали, вираз схвалення, поваги, визнання або захоплення. Під час спілкування з дитиною зазвичай використовують компліменти, які спрямовані на:

• зовнішність або предмети, які їй належать;

• проявлені риси характеру, навички, уміння;

• відчуття, які виникають під час спілкування з дитиною.

Вихователь має бути зразком тих поведінкових моделей, які й батьки надалі застосовуватимуть у взаємодії з власними дітьми.

Адаптація до середовища групового приміщення в дітей може відбуватися довго і коливатися від двох хвилин до декількох годин щоранку, навіть якщо вони давно відвідують дитячий садок. Спостережливий і уважний вихователь зазвичай бачить, з яким емоційним настроєм дитина прийшла до дитячого садка. Для кожного дошкільника педагог може знайти свій рецепт комфортного «входження». Це може бути і бесіда віч-на-віч, і гра — предметна, сюжетно-рольова, режисерська разом або з друзями, а за потреби — можливість побути на самоті й заспокоїтися.

Тут стане у пригоді «кишенька професійних секретиків», які допоможуть полегшити переживання самотності дитини — нехай і тимчасові, — зменшити страх розлуки з батьками, безболісно і швидко подолати цей «перехід». У такій «кишенці» завжди мають бути:

• домашні предмети, улюблені речі або речі мами й тата, сюрпризні моменти, заспокійливі ігри у розвивальному середовищі групи, трудові доручення;

• різноманітні ігри — пальчикові, примовлянки, забавлянки, мовленнєві, рухливі, настільні, конструкційно-будівельні, ігри-перевтіленення, рольові ігри;

• уміння розпізнати емоції і поведінкові прояви дитини. Наприклад, сльози — від страху чи рольова, режисерська разом або з друзями, а за потреби — можливість побути на самоті й заспокоїтися.

Тут стане у пригоді «кишенька професійних секретиків», які допоможуть полегшити переживання самотності дитини — нехай і тимчасові, — зменшити страх розлуки з батьками, безболісно і швидко подолати цей «перехід». У такій «кишенці» завжди мають бути:

• домашні предмети, улюблені речі або речі мами й тата, сюрпризні моменти, заспокійливі ігри у розвивальному середовищі групи, трудові доручення;

• різноманітні ігри — пальчикові, примовлянки, забавлянки, мовленнєві, рухливі, настільні, конструкційно-будівельні, ігри-перевтіленення, рольові ігри;

• уміння розпізнати емоції і поведінкові прояви дитини. Наприклад, сльози — від страху чи демонстраційний виклик батькам; сум — від невпевненості в колі однолітків чи меланхолія за домівкою; зовнішній спокій — ознака адаптованості чи психологічного дискомфорту й апатії;

• уміння дати відчути дитині, що її розуміють і приймають такою, як вона є;

• володіння інтонацією голосу — перехід на «регістри» лагідного друга («Я за тобою скучила!», «Я чекала на тебе!»), інтриги («Що я зараз тобі покажу!», «Який сюрприз на тебе чекає!»), захоплення («Яка у тебе чудова кофтинка!»;

• навички педагогічного довготривалого спостереження за дитиною («Ти вчора не встиг добудувати замок. Ідемо доробимо?», «Ми вчора з тобою не дограли в настільну гру, продовжимо?», «Твоя улюблена лялька Оксанка за тобою вже скучила», «Твій друг Іванко вже чекає тебе, щоб разом грати в машинки»);

• стратегії, які застосовуються до дітей «Ми граємо разом», «Ти граєш, і я поряд», «Ти трохи пограєшся сам», «Тобі добре, і ти готовий гратися з друзями»;

• цікаві картинки й змінні написи на вхідних дверях; стенди «Добрий день! Я прийшов!»;

• світлини та слова-компліменти, наприклад «Ми вас любимо»;

  стінна газета, привітання іменинників.

Коло радості: ранкові зустрічі

Особливе місце серед ранкових форм взаємодії з вихованцями займають групові. Наразі маємо декілька моделей організації дітей у колі з метою обміну настроєм, інформацією, отриманням позитивних емоцій на весь день.

Чому коло? Саме коло, за спостереженнями психологів, є гарантією захисту.

Коло також можна назвати «атмосферним явищем», тому що його тональність, доброзичливість та щирість визначає загальну атмосферу життя дітей у групі. У процесі роботи в колі:

• відбувається обмін досвідом дітей;

• окреслюються різні точки зору;

• активізується творчий потенціал дитини;

• забезпечується особистісно зорієнтований формат взаємодії дітей та дорослих.

Розглянемо основні компоненти ранкової зустрічі з адаптованими для дошкільників методами і прийомами проведення.

ВІТАННЯ

Діти із педагогом стають кружка. Усі звертаються одне до одного на ім'я, що допомагає створити атмосферу дружби та причетності до групи. Вітання забезпечує спокійний і розважливий настрій для такого елементу зустрічі, як обмін інформацією.

Рекомендовані вправи:

• Назви лагідно: «Привіт, Іриночко!», «Доброго ранку, Петрику!», «Вітаю тебе, Олюню!», «Рада тебе бачити, Микольцюі»;

• Комплімент: «У тебе сьогодні красива сукня», «Твоя зачіска має привабливий вигляд», «Ти сьогодні — усміхнений»;

• Незакінчене речення: «Мене радує сьогодні... твоя щира усмішка»; «Мені сподобався... будинок, який ти побудував», «Мені цікаво було... з тобою сьогодні гратися»;

• Етюд душі: Дотиком руки одне до одного діти передають по колу «Радість» («Тепло», «Доброту» або «Настрій» (гарний, сонячний, суперовий, класнючий), «Усмішку» (дитячу, квіткову, сонячну, котикову, пташину, іграшкову);

· Психогімнастика: «Наш Сашко», «Веселі друзі», «Сонечко».

ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ

Діти висловлюють свої думки, обмінюються ідеями та пропонують важливі для них теми для обговорення. Діти мають змогу дізнатися щось одне про одного. Обмін інформацією допомагає розвивати навички, які дають учасникам змогу навчатися впевнено говорити і слухати. Кожна дитина може ставити запитання чи коментувати, а той, хто говорить — реагувати, звертаючись безпосередньо до своїх ровесників.

Доцільно провести запропоновані вихователем ігрові ситуації, рольові інтерв'ю «Розкажіть, про що цікаве ви дізнались учора ввечері?» або вправи «Заверши речення» («У мене сьогодні радісний настрій, бо...», «По дорозі до дитсадка я бачив (дізнався, зробив, почув...)».

ЩОДЕННІ НОВИНИ

Завершальним елементом ранкової зустрічі є щоденні новини. Вони допомагають дітям активізувати індивідуальну роботу або діяльність у розвивальних предметно-ігрових осередках, тренувати навчальні навички, що сприяють розвиткові мовленнєвих та пізнавальних здібностей.

Орієнтовні форми взаємодії:

• обговорюємо спільні справи на день, фіксуємо на екрані події (у вигляді малюнків, схем, символів);

• розглядаємо дерево цілей (для тематичних проектів), формулюємо завдання чи перспективи на день;

• визначаємо чергових і обсяг роботи для них;

• заповнюємо календар і графік погоди.

Ранкові зустрічі можна проводити за участю родин, що сприятиме відкритому спілкуванню і урізноманітненню формату психолого-педагогічної просвіти батьків.

Рефлексійні кола ранкового спілкування

Форма рефлексійного кола (рефлексія від лат. reflex — звернення назад) не менш ефективна в розвитку соціальних почуттів та емоційного світу дитини, хоч і менш вживана, оскільки у вітчизняних закладах дошкільної освіти лише набуває поширення.

Поєднання двох понять «рефлексія» і «коло» визначає основний вектор педагогічної уваги, націлений на те, щоб:

• створити умови для безпечного, затишного і комфортного спілкування з дорослим і однолітками; зняти психологічні бар'єри та скутість;

· забезпечити особистісно зорієнтований формат взаємодії дітей і дорослого;

• сформувати в дітей емоційну, чуттєву, комунікативну та рефлексійну культури, а також потребу і вміння бути внутрішньо вільним, прагнути до самопізнання;

• навчити дитину осмислювати власні дії та емоційні стани, оцінювати й аналізувати власний досвід, співвідносити його з думкою інших дітей;

• розвивати вміння рефлексійно слухати, співпрацювати, взаємодіяти з іншими; активізувати творчий потенціал дитини;

• виховувати в дітях уважність, доброзичливість, тепле ставлення одне до одного, відчуття спорідненості в групі однолітків.

Відмінність рефлексійного кола від традиційних методів групового спілкування, які зосереджені переважно на ін­телекті, полягає у тому, що рефлексія допомагає звертати­ся до особистості дитини, її думок і почуттів, емпатійних і емоційних проявів, знань та інтересу до себе. Правильно організоване коло збагачує дітей душевною теплотою та повагою одне до одного.

Бажаним елементом рефлексійного кола є спеціальні ритуали:

• дзвіночок;

• музика на збір або музика-фон;

• промовляння відповідних традиційних слів до початку і наприкінці.

Проведення рефлексійного кола вранці дає змогу:

• вихователеві —

- визначити, з яким настроєм дитина прийшла (не завжди це вдається зробити у перші хвилини зустрічі);

- з'ясувати, як дитина взаємодіє з однолітками;

• дітям —

- швидше адаптуватися одне до одного;

- налаштуватися на ігри та спілкування;

- навчитися бути відкритими і позитивними.

Ранкове коло

Ритуал вітання.

Орієнтовні запитання:

• 3 яким настроєм ти прийшов до дитячого садка? — розширити словник дітей поняттями, які позначають емоції і почуття: веселий, щасливий, радісний, задоволений, сумний.

• Хто як хоче провести сьогодні час у дитячому садку? Чим хто хоче займатися? — привчати дітей формувати власні потреби, визначати власні бажання, бачити перспективи.

• Яким хочеш бути сьогодні? — формувати в дитини позитивне програмування: хочу бути наполегливим, творчим, старанним, людяним, жалісним, чесним, дружнім тощо.

• Про що ти хочеш сьогодні дізнатися? — запитання ставлять після озвучення теми дня чи заняття.

Ритуал виходу із кола.

Коло настрою

·         Ритуал вітання.

·         Орієнтовні запитання:

- Який настрій у тебе зранку?

- Що вплинуло на твій сьогоднішній настрій?

- Який настрій у твого друга (зліва, справа). Як ти його відчуваєш

- Чи передається настрій від одного до іншого?

·         Ритуал виходу із кола.

Коло радості

·         Ритуал вітання.

·         Орієнтовні запитання:

- Чи відчував ти сьогодні радість? Коли?

- Чи приніс ти сьогодні радість іншому? Кому саме?

- Яку радісну новину ти понесеш додому?

- Як твоя радість вплинула на навколишній світ? Що змінилося?

·         Ритуал виходу із кола.

Коло настрою

·         Ритуал вітання.

·         Орієнтовні запитання:

- Який настрій у тебе зранку?

- Що вплинуло на твій сьогоднішній настрій?

- Який настрій у твого друга (зліва, справа). Як ти його відчуваєш

- Чи передається настрій від одного до іншого?

·         Ритуал виходу із кола.

Коло радості

·         Ритуал вітання.

·         Орієнтовні запитання:

- Чи відчував ти сьогодні радість? Коли?

- Чи приніс ти сьогодні радість іншому? Кому саме?

- Яку радісну новину ти понесеш додому?

- Як твоя радість вплинула на навколишній світ? Що змінилося?

·         Ритуал виходу із кола.

Наведемо приклади тематичних рефлексійних кіл, які доцільно проводити вранці:

• Особистісні — «Я» очима інших. З ким я хотів би дружити. Тайна мого «Я». Мій настрій. Я і мої емоції. Чого я боюся. Що мені подобається в інших і що не подобається в собі. Мої достоїнства і мої недоліки. Коли я радію. Що я знаю і чого хочу навчитися. Лагідні хвилі. Я та інші. Мій внутрішній світ. Чим я можу похвалитися. Добре серце.

• Творчі — Добрі чарівники. Світ моїх фантазій. Як я можу змінити світ до кращого. Чарівний сон. Чарівниця Темряви. Паличка допомоги. Краса душі.

• Подієві — День народження мого друга. Радісна подія нашої групи. Як я провів літо. Як помиритися. Свята у нашій сім'ї. Учимося ділитися. Учимося прощати. Зустрічаємо гостей.

• Понятійні — Що таке дружба? Що таке добро? Що таке здивування? Чому люди сердяться. Що таке ввічливість? Кого називають сміливим? Що таке радість? Що таке милосердя? Що означає бути наполегливим? Що означає бути допитливим? Що таке щастя?

ПІДСУМКОВИЙ АКОРД

    За своєю природою діти особливо чутливі до тону і настрою, з яким їх зустрічає вранці педагог. Дитина розлучається на цілий день із найдорожчими їй людьми — мамою і татом. Утім, але відчуваючи доброзичливість вихователя, дошкільник з одного боку, а батьки з іншого — залишаються у відчутті спокою і впевненості. Тому педагог має ретельно і грамотно планувати ранковий прийом, використовувати різні форми роботи з дітьми.

    Попереду на дитину чекатиме довгий день у дошкільному закладі, наповнений цікавою інформацією й пізнанням нового, відкриттями і дослідами іграми. Але від того, як було налаштовано «оркестр» його душі вранці, звучатиме й мелодія відчуттів протягом дня.

   Хочеться вірити, що ми — дорослі — будемо спроможні невеличкий фрагмент діяльності дитини під назвою «ранок» наповнити життєдайними звуками, фарбами і радісними емоціями.

               Логіко-математичний розвиток

               та його значимість у дошкільному віці.

Розумове виховання – це розвиток уваги та логічного мислення. Здійснення такого розвитку можливе за умови використання завдань із логічним навантаженням.

Математика, природа, мова пронизують усю діяльність людини, математичні поняття використовуються на кожному кроці. Без них неможливий дивовижний технологічний процес, економічне процвітання. Тому виникає необхідність здійснювати логіко-математичний розвиток дітей дошкільного віку. Отже, на сьогодні навчання початкам математики має сприяти розвитку інтелектуальної освіті дитини, а саме:

1) пізнавальних інтересів, аналітичності розуму, вміння віднаходити конструктивне рішення.

2) дослідницькому інтересу, прагненню до пошуку.

3) логічного, дивергентного мислення.

4) якостей мислення: гнучкості, самостійності.

5) схильності до винахідливості.

Логіка– (з грецького наука про умовивід) про закони, форми та прийоми мислення, які забезпечують досягнення об’єктивної істини в праці міркування і пізнання. Отже, логіка – це міркування, а будь-яке міркування позбавлене логіки стає неправильним. Мислити логічно означає мислити чітко й послідовно не припускає суперечностей у своїх міркуваннях.

Логіко-математична компетентність – це вміння дитини самостійно здійснювати класифікацію (геометричних фігур, предметів, множин); серіацію, узагальнення, аналіз, синтез, умовивід, порівняння, моделювання, обчислення та вимірювання кількості, відстані, довжини, висоти, об’єму, маси.
Математичні уявлення та уміння є своєрідним "інструментарієм", засобами і способами пізнання, необхідним для освоєння світу і існування в ньому (визначити розмір; порівняти, підібрати по розміру; здійснити покупку і т.п.).
Їх застосування в різноманітних пізнавальних і практичних ситуаціях (грі, експериментуванні, фізичної, продуктивної, музичної діяльності тощо) показує їх цінність і тим самим створює мотивацію до їх освоєння.
Освоєння математичних уявлень, логіко-математичні засоби і способи пізнання (еталони, моделі, мова, порівняння та ін.) становлять початковий логіко-математичний досвід дитини. Цей досвід є початком пізнання навколишньої дійсності, першим входженням у світ математики.
Метою і результатом педагогічного сприяння математичного розвитку дітей дошкільного віку є розвиток інтелектуально-творчих здібностей дітей через освоєння ними логіко-математичних уявлень і способів пізнання.

Зміст логіко-математичних уявлень і способів пізнання у дітей дошкільного віку.

1) Першим і найважливішим компонентом змісту математичного розвитку дошкільників є властивості і відносини. В процесі різноманітних дій з предметами діти освоюють такі властивості як форма, розмір, кількість, просторове розташування. Формується у дітей найважливіша передумова абстрактного мислення - здатність до абстрагування.
2) У процесі здійснення практичних дій діти пізнають  різноманітні геометричні фігури і поступово переходять до угруповання їх за кількістю кутів, сторін і вершин. У дітей розвиваються конструктивні здібності і просторове мислення. Вони освоюють уміння подумки повертати об'єкт, дивитися на нього з різних боків, збирати, видозмінювати його.
3) У пізнанні величин діти переходять від безпосередніх способів (накладання, додаток) до опосередкованим способам їх порівняння (за допомогою вимірювання умовною міркою). Це дає можливість упорядковувати предмети за їх властивостями (розміром, висотою, довжиною, товщиною, масою)
4) Просторово-часові уявлення - найбільш складний для дитини дошкільника, освоюються через реально представлені відносини (далеко-близько, сьогодні-завтра).
5) Пізнання чисел і освоєння дій з числами - найважливіший компонент змісту математичного розвитку. За допомогою числа виражаються кількість і величини.

Рішення логіко-математичних уявлень у дітей здійснюється через розвиваючі ігри та заняття. При цьому відбувається різнорівневий підхід. Використовуючи дидактичний матеріал різного рівня складності можна простежити у однієї і тієї ж дитини бажання самостійно вибирати свій рівень. 

Формуючи мотивацію математичної діяльності, можна будувати навчальні заняття на сюжетах казок. На таких заняттях можна вирішувати проблемні ситуації, у які потрапили герої казок. Наприклад «Чому ведмежатка з казки «Двоє жадібних ведмежат» залишились голодними?», «Як допомогти Червоній Шапочці першій (або швидше) потрапити до бабусі?», «Допомогти Попелюшці виконати роботу», «Знайти дідові рукавичку». При цьому дошкільники виконають ігрове завдання без навчального.

Емоційну насиченість навчально-виховного процесу допомагають створювати фізкультхвилинки математичного змісту та художнє слово. Це сприяє закріпленню знань дітей та підвищенню їхньої активності.

Важливою умовою формування позитивної мотивації дошкільників є використання різних прийомів заохочення: схвалення, похвала, нагорода (присвоєння титулів «Розумник», «Винахідник»), підтримання успіхів.

Велику роль відіграє емоційне невербальне спілкування дорослого з дітьми: погляд, жест, міміка.

«МАТЕМАТИЧНІ» ПОРАДИ НА ЩОДЕНЬ НА ПРОГУЛЯНЦІ

Звертайте увагу дитини на цифри на будинках, машинах, рекламних щитах, вивісках. Називайте малюкові цифри, які бачите, і просіть, щоб він їх повторив. Для цього пограйте у гру «Відлуння». Наприклад: « Я скажу чотири, а ти повториш за мною двічі ( тричі..)».

«У КІМНАТІ»

·       Коли дитина просить, щоб ви почитали їй улюблену казочку запропонуйте їй знайти відповідну сторінку за номером ( від 1 до 10 ).

·       Якщо ви зібралися пересадити кімнатні квіти, запропонуйте дитині взяти та підібрати горщики відповідного розміру, полічити їх, скласти їх в один за принципом мотрійки.

·             Заохочуйте дитину самостійно організовувати свій ігровий простір. Наприклад запропонуйте гру «Кафе». Нехай малюк сам підготує необхідні атрибути. А ви, відвідуючи «кафе» свого малюка, на забувайте хвалити його старанність.

«НА КУХНІ»

·         Під час приготування обіду спонукайте малюка лічити овочі та фрукти.

·         Попросіть перебрати квасолю та горох у різні ємкості. Це завдання розвиватиме вміння дитини класифікувати предмети, а також дрібну моторику та сенсорику.

·         Приготування вареників – цікава і захоплива справа, тож нехай ваш малюк допомагає їх ліпити, при цьому лічить, скільки він зробив сам, скільки ви, а скільки разом.

·         Коли варите кашу, запропонуйте малюкові умовною міркою відміряти крупу. Можете проводити гру «Магазин», тобто «купувати» у дитини певні продукти.

·         З чистих губок для миття посуду нехай дитина збудує будиночок, якщо вдається, то нехай сконструює кілька поверхів, а потім їх полічить.

·         Пропонуйте маляті шукати на кухні предмети, схожі за формою на прості геометричні фігури, і називати їхнє місцерозташування. Наприклад «Мілка тарілка схожа на круг. Знаходиться на другій поличці зверху, в шухляді, біля чайника ».

«В ПРИРОДІ»

·       Виїжджаючи з дітьми на природу (на берег річки, озера, моря) можна полічити, хто знайшов більше камінчиків. Цікаво буде оголосити конкурс на віднайдення найменшого чи найбільшого камінчика.

·         Камінчики можна розфарбувати фарбами, восковими олівцями.

·         Малеча полюбляє кидати камінчики у воду. Позмагайтеся і покидайте їх на дальність: хто кинув далі, хто ближче.