Інтернет-ресурси для дітей дошкільного віку, їх батьків та вихователів. Українські пізнавальні сайти.

https://www.facebook.com/atrkiev.idea/videos/безкоштовний-курс-організація-онлайн-навчання-в-днз

/1465761877172106

Сучасне дошкілля під крилами захисту - https://mon.gov.ua/ua/osvita/doshkilna-osvita/suchasne-doshkillya-pid-krilami-zahistu

Онлайн - садок "Асорті" https://www.youtube.com/channel/UC6IUZ5sj5Sy9XTAkBThDUyg/videos

1. Найбільша освітня платформа для дошкільників learning.ua/

2. Вчи.юа– онлайн-платформа, де діти старшого дошкільного віку та учні початкових класів вивчають математику в інтерактивній формі –com.ua/

3. РОЗУМНИКИ. Педагогічні ігри– захоплюючі навчальні програми –info/

4. «Весела абетка»–http://abetka.ukrlife.org/– українські абетки, казки, читанки, скоромовки, загадки, прислів’я.

5. Авторський блог–http://natalyagurkina.ucoz.ua-Наталя Гуркіна – казки, загадки, вірші для дітей.

6. «Левко»–http://levko.info– дитячий сайт, що пропонує багатий вибір дитячих ігор, лічилок, загадок, віршів, казок, аудіо та відео матеріалів, а також тут можна знайти поради до різноманітних саморобок, розмальовки, найпростіші кулінарні рецепти для малечі, матеріали для дитячих свят.

7. «Соняшник»– http://sonyashnik.com – розваги для дітей: книжки, аудіо, відео, ігри.

8. Авторський блог– http://www.zrobysama.com.ua/ – блог про речі, які можна зробити власноруч: листівки, альбоми, скрапбукінги, декор, вишивки.

9. in.ua– http://maluk.in.ua/ – сайт для малят та батьків: розвиваючі ігри, творчість.

10. «Казкар» – http://kazkar.info/ – зібрання найкращих казок з усього світу: англійські, німецькі, французькі, індійські та наші рідні українські казки. Не забули і про великих казкарів: Шарль Перро, брати Гримм, Олександр Пушкін, Леся Українка.

11. «Дерево казок»– http://derevo-kazok.com.ua/ – на ресурсі зібрано безліч казок українських та зарубіжних авторів. Твори можна слухати онлайн, читати та навіть дивитися відео.

12. «Нашим діткам»– http://www.nosiki.cv.ua/ – матеріали для раннього розвитку дітей, музичні альбоми дитячих гуртів та виконавців, «мінуси», ноти, музичні сценарії до дитячих свят та ранків, матеріали для розвитку творчих здібностей, кліпи з мультиків (пісеньки), багато книжок, журналів для дітей, казки від сучасних авторів, загадки та віршики на будь-які теми (також англійською).

13. Дитячий портал «Пустунчик»– https://pustunchik.ua/ – фоно- та відеотека українською мовою. Завдання у вигляді вікторин та тестів.

14. Музичний сайт для дітей «Музична абетка»– http://muzabetka.com.ua – збірка музичних треків, нотна грамота, музичний словник, методичні рекомендації із музичного виховання, музичні ігри.

15. Сайт «Baby-sos» «Аудіокнижки українською»– http://baby-sos.com – сайт допоможе Вам і вашим дітям пірнути у світ краси, гри, казки, музики, малювання, фантазії та творчості.

16. «Країна міркувань»– http://www.child-thinking.com.ua – на сайті розміщено завдання, які розвивають просторове мислення, увагу, пам’ять та логіку.

17. Український логопедичний сайт Logopedia.com.ua– http://www.logopedia.com.ua/– сайт для батьків та вихователів, які дбають про мовленнєвий розвиток дитини: поради, ігри, вправи.

18. Канал «Освіта дитини ХХІ століття»–

19. https://www.youtube.com/channel/UCYEA0vxmjI8FynI4QRqf64g– канал YouTube мультфільмів, розвивальних відео та пісень для дітей різного віку.

20. Розвивальні мультфільми українськоюмовою – https://www.youtube.com/watch?v=lCi1uJ7bBSQ

21. Науково-популярний журнал «Пізнавайка» – http://www.poznavayka.org/uk/- сайт присвячений самим різним наукам: хімія, математика, астрономія, зоологія. Є дещо з нетрадиційної науки: уфологія, гіпноз, наукові гіпотези.

22. «Мамине сонечко»– http://www.mamynesonechko.in.ua/ – сайт-зібрання порад та прикладів організації дозвілля дітей: розваги, навчання, рукоділля.

23. «Абеткаland» – http://abetkaland.in.ua/ – структурований сайт із матеріалами по дошкільній освіті: планування, методика, заняття, сюжетно-рольові ігри, гуртки та сценарії ЗДО.

24. «Розвиток дитини»– https://childdevelop.com.ua/ – підбірка матеріалів для відповідальних батьків та вихователів: виховання та психологія дитини, дошкільне виховання освіти, підготовка до школи, розваги, дипломи, нагороди тощо.

25. 900 презентацій для дошкільниківhttp://900igr.net/ – збірка презентацій: колір, форма, їжа, живий та неживий світ, людина, країни тощо.

Посилання, які допоможуть організувати розвиток та дозвілля Вашої дитин

• Вчимося малювати мильними бульбашками – https://www.facebook.com/112291043761885/videos/565397317417864/?eid=ARDeNJDHYspqhekYRBJc-vwf3__fe8eY2MKSoRe7J0oJ-JC_0G5-0S_MIsozc0vPtdqGswdnHVSwcK3Q

• Творча робота «Кольорові долоньки» – https://www.facebook.com/112291043761885/videos/1143891005966034/?eid=ARDeNJDHYspqhekYRBJc-vwf3__fe8eY2MKSoRe7J0oJ-JC_0G5-0S_MIsozc0vPtdqGswdnHVSwcK3Q

• Вчимо вірш Г. Вієру “Весна” за серією картинок – https://www.facebook.com/112291043761885/videos/552052799052103/

• Вчимо вірш Т. Коломієць “Веснянка” за допомогою картинок – https://www.facebook.com/112291043761885/videos/1674557659366744/

• Ігрова вправа “Дикі та свійськи тварини” – https://www.facebook.com/112291043761885/videos/678749492913009/

• Майстер – клас “Квітка маку своїми руками” – https://www.youtube.com/watch?v=6u9H_0MYymQ&feature=youtu.be&fbclid=IwAR2khNtKp5iAObN5VhIFMcWx7n1BxlupTE5wyAbRmOt6Y66EG_TWs-Qjgvw

• Інтерактивна гра «Чарівна торбинка добрих справ» – https://www.facebook.com/100008661063875/videos/2362735254025154/UzpfSTEwMDAwODY2MTA2Mzg3NTpWSzoxNTgxNDQ3ODgyMDA4NDQ5/

• Онлайн гра з морального виховання «Добре чи погано» – https://learningapps.org/display?v=pzu0ug9ut20&fbclid=IwAR1aEItdDlr4vmdbXOUUqVtlnyJYmswY-7KaV3a4qKki8FleykAesBBAeMA

• Майстер-клас з аплікації “Рибка” – https://www.facebook.com/100008661063875/videos/2361823907449622/UzpfSTEwMDAwODY2MTA2Mzg3NTpWSzoxNTgwMjk4NDM1NDU2NzI3/

• Майстер-клас з аплікації «Парасолька» – https://www.youtube.com/watch?v=dOmXxZkOGLY&feature=youtu.be&fbclid=IwAR2HKzU9zubSGpeorPIACjxjzDItaHA59E7N2Xooi85PoCS0MpgstFr-8lY

• Майстер-клас з аплікації «Жовті кульбабки» – https://www.facebook.com/100008661063875/videos/pcb.1576029275883643/2358347881130558/?type=3&theater&if

• Сайт «Розумники». Педагогічні ігри від мультимедійного видавництва / http://edugames.rozumniki.ua/

• Вчимо назви пальчиків – https://www.youtube.com/watch?v=oK5Bba0M0us&feature=youtu.be&app=desktop

• Вчимося рахувати – https://www.youtube.com/watch?v=QNFSpIe15Nk&feature=youtu.be&app=desktop

• ТОП-5 веселих розваг для дітей – https://shotam.info/chym-zayniatysia-z-dit-my-pid-chas-karantynu-top-5-veselykh-rozvah/

• Дитячі пісні українською мовою – https://www.youtube.com/watch?feature=share&v=zU4h8ScOuZE&app=desktop

• Вірші для дітей – https://www.youtube.com/watch?v=l8daRJ67Dq4&feature=youtu.be&app=desktop

• Розвиваючі ігри-вікторини для дітей 3-5 років – https://www.youtube.com/watch?v=ksUyX3TCfwk&feature=youtu.be&fbclid=IwAR2gc_iCZ-mgNvzYnzzY9m9mr13C4XU36LFPDlhimfRTfoHTw44np8CkuKk

• Геометричні фігури для дітей – https://www.youtube.com/watch?v=f9mt5NudSTc&feature=youtu.be&fbclid=IwAR32sXsXt8dHLf3I0oG34orlHpUp80aTHoPWDwKPY-5uXCKba8JXhchqsQU

• Хто як говорить – https://www.youtube.com/watch?v=FRUqZZOAU70&feature=youtu.be&fbclid=IwAR22P6Pknn9B5g1Ulo-YCuwVRqR39sF0D762wbi43esftVFslGRlATTalLU

• Місяці і пори року – https://www.youtube.com/watch?v=mBDU8UwJdpM&feature=youtu.be&fbclid=IwAR22vr7BDMNja_C-gci3mm09kJtX4ioBw02sqgyLCT1AdCOHBrqQG4_Ep_c

• Летючі геометрики. Вчимо назви фігур українською – https://www.youtube.com/watch?v=KUc_OXVKi3M&feature=youtu.be&fbclid=IwAR3YguyfT3FSx2j-hQmRuK5vseooDA7kDS-M60tiDeaoBaLz4gKSTuheM6A

• 50 обов’язкових завдань для дошкільника на карантин – http://osvita.ua/school/63379/?fbclid=IwAR3ML424cKQ_Jw1WcjDMgRDuF6G3y6bj6DTtXmuEyBEm0BdwKDS1vjUOthU

• Артикуляційна гімнастика для дітей – https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=3569615989779763&id=100001941915253

• Розвиток емоцій у дітей – https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=3569574313117264&id=100001941915253

• Вчимося рахувати від 1 до 5 – https://www.youtube.com/watch?feature=youtu.be&v=XzofnJTt2Wg&app=desktop

• Весела Абетка - найкраща і найбільша дитяча сторінка в мережі для дбайливих дітей. Казки, казки в мр3, великий і цікавий розділ "Читанка", абетки, загадки, головоломки, гумор та ін.

• Раскраскаonline - дитячі розфарбовки. Для розвитку дрібної моторики та мислення вашого малюка.
  http://www.koob.ru/age_psychology - дитяча психологія. Інформація, яку ви отримаєте із запропонованої літератури допоможе вам краще розуміти свою дитину та те що з нею відбувається. (Ці книги також можна безкоштовно закачати)

• Острів Знань - Всеукраїнський освітній портал, який має на меті створення потужного соціально-освітнього простору, який об’єднає між собою учнів, педагогів та батьків, і призначатиметься не лише для обміну інформацією, а й для обговорення питань і проблем, що виникають в галузі освіти, реального їх розв’язання наявними засобами й ресурсами. Основними інструментами даного комплексу є інформаційні, технологічні і комунікаційні можливості Інтернет.

Електронна бібліотека

• http://hyaenidae.narod.ru — бібліотека казок

• http://natalyagurkina.ucoz.ua — дитячий світ

• http://www.gostei.ru — дитяча онлайн бібліотека

• http://www.kidsbook.ru — дитяча онлайн бібліотека

• http://wellbooks.com.ua — книги для дітей та дорослих

• http://ru.childrenslibrary.org/index.shtml — міжнародна дитяча електронна бібліотек

цiкавi вiдео

На карантинi може бути весело

Консультації, рекомендації практичного психолога

ГОТОВНІСТЬ ДО ШКОЛИ

• 1. Весна - час особливого клопоту в сім'ях майбутніх першокласників. Стурбовані батьки бігають від однієї елітної гімназії до іншої, щоб встигнути записатися на співбесіду або тестування. Деякі мами і бабусі відрізняються особливим завзяттям у проштовхуванні чада до світлого майбутнього, дітям шукають репетиторів за оголошенням «Готую до вступу в перший клас» або за наполнгливими рекомендаціями шанованих знайомих. І ось з малюком займаються з ранку до вечора, так що йому пограти ніколи. Навіть час прогулянок доводиться скорочувати. А шкільний психолог раптом приголомшує маму на прийомі: «Ваш син - чудовий малюк. Але до школи поки не готовий. Краще йому ще рік в дитячий сад походити». Мама, звичайно в гніві «Насажали тут всяких липових «фахівців»! Придумали дурниць! Та хто він такий, цей психолог, щоб мені вказувати? Дитина і читає вже, і до ста рахує, і домашню адресу знає. Навіть прописи освоїла. І вона, бачте, не готова! Що значить - не готова?»

Дійсно, що означає - «не готовий»? Що, власне, означає ця нещаслива «готовність до школи», яка доставляє так багато клопоту педагогам і змушує так сильно нервувати батьків?

У будь-якого психологічного поняття, як правило, є своя історія. Зараз ми вже звикли до поєднання «готовність до школи». Але це досить молодий термін. І проблема готовності до школи теж дуже молода. А виникла проблема готовності у зв'язку з експериментами з навчання шестирічок. Поки діти йшли до школи з семи або навіть з восьми років, ніяких питань не виникало. Звичайно, одні навчалися краще, інші гірше. Але коли процес навчання зіткнувся з шестирічками, звичні, усталені методи роботи раптом зазнали фіаско. Більш того, неспроможними виявилися прогнози шкільної успішності дітей і звичні пояснення їхніх невдач. Ось приходить симпатична дитина з інтелігентної родини. Вихована. Батьки приділяють багато уваги, розвивають, як можуть. Вона і читає, і рахує. Здавалося б, чого ще хотіти від майбутнього першокласника? Тільки вчи його - і вийде відмінник. Так не виходить! Шестирічок приймали не скрізь. Це, як правило, були елітні школи, що мали можливість, так чи інакше, відбирати дітей. Вчителі відбирали за звичними для себе показниками. А через півроку з'ясовувалося, що мало не половина відібраних дітей не виправдовує сподівань, які на них покладені. Не те, що відмінники з них не виходили: виникала проблема навіть на рівні освоєння програми. Здавалося, що складнощі вирішити можна: діти погано вчаться, значить, погано готові. А раз погано готові, потрібно готувати краще. Наприклад, з п'яти років. І під цим «краще» знову розумілося «читати, рахувати» і т. д. І знову нічого не виходило. Тому що не можна нічого хорошого зробити з дитиною за допомогою механічного зниження планки навчання, ігноруючи закони її психологічного розвитку.

У чому ж суть «готовності»?

Готовність - це певний рівень психічного розвитку людини. Не набір деяких вмінь і навичок, а цілісне і досить складне утворення. Причому неправильно звужувати його виключно до «готовності до школи». Кожен новий ступінь життя вимагає від дитини певної готовності - готовності включатися у рольові ігри, готовність відправитися без батьків у табір, готовності навчатися у ВНЗ. Якщо дитина в силу проблем свого розвитку не готова вступати в розгорнуті відносини з іншими дітьми, вона не зможе брати участь у рольовій грі. Якщо вона не готова їхати в табір без батьків, оздоровчий відпочинок обернеться для неї тортурами. Не готова грати за правилами університету, не зможе успішно навчатися. Але наївно думати, що можна запобігти якимось складнощам в житті, випереджаючи події.

Щоб дитина з дошкільника перетворилося на школяра, вона повинна якісно змінитися. У неї повинні розвинутися нові психічні функції. Їх неможливо розвинути заздалегідь, тому що в дошкільному віці вони відсутні. «Тренування» - взагалі слово некоректне по відношенню до маленької дитини. Моторика, мислення, пам'ять - це все чудово. Тільки до шкільної готовності відноситься не тільки це. Величезна кількість книжкової продукції, що запудрює батькам мізки (мовляв, купіть - і все буде добре), ніяк не впливає на визрівання шкільної готовності. Це процес внутрішній, і ззовні їм управляти неможливо.

Що відрізняє дитину, готову до школи?

По-перше, така дитина повинна вміти бачити навчальне завдання, приймати його. Коли вчитель намагається пояснити дітям сенс множення на прикладі викладеної плитками кухні, а діти починають ставити питання про колір плитки, про магазин в якому плитку купили, про те, яка машина стільки плитки привезла і т. п., це означає: вони не можуть приймати навчальне завдання, не бачать його. Чому? Тому що вони не готові до шкільного навчання.

По-друге, дитина, готова до шкільного навчання, вміє виділяти загальний спосіб дії. Вона здатна охопити ситуацію в цілому, її смислову складову. Дошкільник на її місці буде діяти формально. Ось приклад. На одному занятті в дитячому садку вихователька написала на дошці приклад: «5-3». Діти повинні були придумати завдання по цього запису. І один хлопчик завдання придумав: «У мами було п'ять ножиць. Три вона взяла й з'їла. Скільки ножиць залишилося?» Опускаємо характеристику хлопчика. Цікаво, що відповіли інші діти. Вони відповіли: «Залишилося двоє ножиць». На повному серйозі. Ніхто не засміявся. Ну, і дійсно. П'ять - це три і два. Три прибрали, два залишилося. Вміють рахувати ці малята? Уміють. Чи готові до школи? Не готові.

Третя складова готовності до школи - поява специфічної самооцінки. Проводилося дослідження самооцінки у дошкільників та молодших школярів. Для цього використовувався ряд сюжетних картинок. Наприклад, на картинці зображувалася гірка. За нею на лижах з'їжджає хлопчик. А на наступній картинці цей хлопчик лежить в заметі, лижі в різні боки стирчать. Або дівчинка піднімає відро з водою. А на іншій картинці відро впало, вода розлилася. Дітям задається питання: «Чому так вийшло? У чому причина невдач?» Що відповідають дошкільнята? Гірка крута, відро важке. А школярі? Хлопчик не дуже добре вміє кататися на лижах. Дівчинка недостатньо сильна, щоб відро підняти. Але хлопчик, додають вони, потренується і навчиться з'їжджати. Дівчинка теж підросте, і обов'язково з відром буде справлятися. Про що це свідчить? Про різний підхід до життя. Дошкільнята ще не виділяють себе з навколишньої дійсності в якості суб'єктів діяльності. Займенник «я» для них тотальний: не я в конкретній діяльності, а «я» взагалі, в цілому. При такому погляді на життя його не те, що перша двійка або трійка, його четвірка вб'є наповал. Адже якщо «я» намалював не дуже добре, значить - «я» поганий. Це означає - мене любити не будуть.

І, нарешті, четверта складова: дошкільник живе в ігровому просторі. Його цікавить сюжет, але зовсім не цікавить процесуальна сторона діяльності. Здавалося б, це парадокс: адже дошкільник і мислить, тільки що-небудь роблячи. Але він не рефлексує способи своєї діяльності. Якщо завдання в нього не виходить, дошкільник скаже: «А я наче зробив!».

Ось такі специфічні складові шкільної готовності.

Тепер треба відповісти на важливе питання. Що означає цей діагноз: «Ваша дитина не готова до школи»? Батько з переляком прочитує в цьому формулюванні щось страшне: «Ваша дитина - недорозвинена». Або: «Ваша дитина - погана». Але мова йде про шестирічну дитину. І що констатується на даний момент неготовність до шкільного навчання означає всього лише те, що воно означає. А саме: те, що дитині зі вступом до школи треба почекати. Вона ще не дограла.

У віці п'яти-семи років у дитини формуються психічні функції, що забезпечують згодом шкільну успішність. Готовність до школи передбачає не тільки і не стільки конкретні знання про навколишній світ, хоча якщо дитина неосвічена, то вчитися в школі їй буде дуже важко. Не принципово, насправді, чи вміє вона рахувати до десяти прямим і зворотним рахунком, чи знає пори року і назви місяців, - хоча всі ці знання, зрозуміло, потрібні.

Чому перед школою це не найголовніше? Практика показує, що дитина, фізіологічно маючи в цьому віці наочно-образне мислення, іноді важко запам'ятовує формальні речі, наприклад, їй не завжди легко вивчити всі дванадцять місяців і запам'ятати їх "підряд і врозбивку". Вчать-вчать батьки та вихователі, а від неї як від стінки горох. Але ось дитина пішла у школу і стала щодня прописувати дату в зошиті, та ще й час, коли канікули, саме запам'ятовується, та й літні місяці наповнюються новим змістом. Ось і запам'ятався рік, всі дванадцять місяців - інформація перестала бути непотрібною і чужою, вона її присвоїла, зробила своєю. Так що незнання місяців - не ознака неготовності до школи.

Але є речі, принципові для навчання в школі. Які?

Фонематичний слух.

Дитяче вухо повинно вміти чути дзвінкі і глухі, м'які і тверді звуки. Він має чути, що в іменах Тім і Том звук «т» звучить по-різному (м'яко і твердо). Розрізнення дзвінких і глухих, наприклад «г-к» - теж неодмінна умова, щоб дитина писала грамотно: кістки і гості. Саме це вміння забезпечить грамотність.

Психолог згадує: "Привели на консультацію дівчинку. Четвертий клас. Раптово пішли суцільні двійки з російської. Я перевірила все, що можна було перевірити, - не можу намацати причину, незрозуміло! Слухаю, дивлюся. Раптом бачу - вона в слові «лев» пише «в а ф». І тут я стала перевіряти її фонематичний слух і з'ясувала, що вона не розрізняє м'якості-твердості, дзвінкості-глухоти. Стало ясно, що погано вчитися з російської дівчинка стала через те, що в четвертому класі різко зросло навантаження по швидкості і об'єму. І вона, не маючи добре сформованого фонематичного слуху, а користуючись правилами і пам'яттю, просто не встигала проаналізувати те, що пише, і зрозуміти, які літери треба писати ".

- А чому раніше у неї були четвірки-п'ятірки?

- У перших класах був низький темп. І маленькі обсяги. Вона встигала. Так-сяк на простих словах і малих обсягах справлялася. Недорозвинення було неочевидним, шкільний логопед його не відстежив.

Відчуття та розуміння величини.

Знову приклад з практики психолога. "Дівчинка навчається у третьому класі гімназії, але раптом ні з того ні з сього починає отримувати двійки з математики. За всі контрольні. Явно у дитини щось не складається. Перевіряю. З'ясовується - дівчинка не розуміє, що таке величина, вона оперує з цифрами, але у неї немає внутрішнього відчуття, що за кожною цифрою стоїть величина. Вона не могла розділити смужку паперу на рівні частини, не здогадалася скласти навпіл, а потім розрізати. А навчившись з моєю підказкою складати смужку навпіл, не змогла скласти з неї чотири рівні папірці - вона не розуміла, що для цього смужку потрібно просто перегнути ще раз ".

Дитина нормальна, вона просто не відчуває, що саме стоїть за цифрами. А це почуття має скластися до семи років обов'язково.

Послідовність викладу думок.

"Приходить до мене хлопчик-першокласник. Розмовляємо дружньо, неспішно. Обговорюємо завдання з його підручника:" На полиці було десять книг, п'ять зняли, скільки залишилося? "Питаю його, про що завдання. Відповідає: про книги. Що значить про книги? Хіба завдання про те, які там книжки стояли на полиці, фантастика, казки, комікси? Ні. Ще раз - про що завдання? Каже, про полицю. Уточнюю: раз про полицю, то, напевно, в задачі йдеться, що вона металева або з дерева, фарбована білою або чорною фарбою? Ні. З третього разу він здогадався: завдання про кількість книг ".

Одна з найчастіших причин нерозуміння завдань - невміння викладати думки, виділяти головне і другорядне. Це вміння необхідно для освоєння будь-якого шкільного предмета. У математиці, наприклад. Приклади школяр вирішує, вивчив алгоритм, а завдання не може, там треба розуміти, про що саме йде мова. Значить, до школи у дитини не сформувалося вміння послідовно викладати текст.

Орієнтація у просторі.

У якому просторі? У будь-якому. Просторі будинки, кімнати, аркуша паперу. А простір - це математика, це геометрія.

Посилаємо чадо у ванну, нехай покладе на праву полку мило, на ліву рушник. І потрібно обов'язково знати, що лівіше - це ще сильніше вліво, а правіше - ще трішки вправо. Попросіть дитину: "Постав ближче, постав подалі" - не факт, що кожен дошкільник впорається.

(До слова сказати, з порівняльними ступенями взагалі біда! Це хоч і не завжди відноситься до просторових понять, але завжди до понять, потрібним і в побуті, і в школі. Ось, наприклад, ви не звертали уваги, як діти грають у "холодно -гаряче "? Здається, немає гри простішої. Однак послухаємо, як наша дитина говорить? " Найтепліше ", або тільки "Тепло, тепло, тепло!" У наші дні становище просто катастрофічне. Рідко діти підготовчої групи дитсадка володіють порівняльним ступенем. Ближче-далі. Вузько, вже, вузенькі. Гаряче, гаряче, гаряче, окріп!)

База для розвитку просторового мислення, орієнтації в просторі - повноцінна велика моторика. У першу чергу дітям потрібно багато рухатися, грати в рухливі ігри. Дитина повинна оком відчувати відстань, рукою - вагу, відчувати напругу м'язів, потрібне, щоб кинути з певною силою, докинути на потрібну відстань, потрапити в ціль. Вона повинна відчувати, що якщо робить великі кроки, то їх потрібно менше, щоб дійти до мети. А якщо маленькі - то більше.

- Дорогий психолог, ви не перебільшуєте? Така очевидність! Це напевно ясно і дошкільнятам.

- Нам тільки здається, що діти вміють крокувати і широко і маленькими кроками. Не вміють. Пару десятиліть тому в кожному дворі гарног дня крутили скакалку, туди треба було вчасно стрибнути і вискочити. Стоїш, готуєшся, ось потрапив в резонанс, вбіг під мотузку, ось вже стрибаєш. Кілька стрибків - за тобою черга! - І знову підхопив ритм, вискочив. Скакалка розвиває ритм, а ритм - це і слово, і вміння пристосуватися до світу, гармонізувати себе. Ритм - це первинні вібрації, які лежать в основі всього сущого. Дитина, яка не відчуває ритму, не може його відбити - як вона дізнається про склади? Ніяк.

Фізичний розвиток шестирічної дитини

Усі органи й системи розвиваються й дозрівають неодночасно. Дитина росте «не щодня, а щогодини»: на шостому році жит­тя вона виростає на 8—10 см, а маса — на 2,2—2,5 кг. У дітей добре розвинені великі м'язи, але в довгих кістках рук і ніг тільки починається окостеніння. Дитина виконує складні фізичні рухи, але вона зовсім не готова до виконання дрібних, точних і ко­ординованих рухів пальців рук. Дуже важкі для неї статичні навантаження. Тому не­правильна поза і важкий портфель можуть призвести до викривлення хребта. У цьому віці ще не закінчилося окостеніння кісток зап'ястя і фаланг пальців. Тому рука під час письма може стомлюватися.

Недосконалість нервової регуляції рухів пояснює недостатню точність і швидкість виконання рухів. Дітям легше писати великі букви, ніж малі.

Вивчення функціональної зрілості мозку показало, що діти вже готові до сприйняття

й опрацювання значної кількості інформації. Слово може спрямовувати увагу дитини на визначений об'єкт і його властивості. Довіль­на увага дітей нестабільна. Якщо з'являється щось цікаве, то увага переключається на нього.

Психічний розвиток. Для дітей дуже харак­терні висока рухливість і висока емоційність. Спроба довго утримувати увагу безуспішна, тому що високе виснаження нервових клітин кори головного мозку, мала стійкість уваги, емоційність і швидке так зване «охоронне гальмування» спричинюють відволікання, «рухове занепокоєння» вже через 10—15 хв після початку роботи.

Пам'ять дитини довільна; вона досить добре запам'ятовує події, що відбувалися з нею, особливо важливі для неї, яскраво позитивно чи негативно емоційно забарв­лені, запам'ятовує інформацію, факти, вірші, майже буквально переказує зміст книги чи фільму. При цьому переказати буквально їй набагато простіше, ніж розповісти «своїми словами».

Тип мислення в цьому віці наочно-об­разний, чи почуттєвий, тобто, аналізуючи події, явища, діти спираються на реальні події, а висновки роблять, схоплюючи якусь окрему зовнішню ознаку. Якщо дитина опи­няється в ситуації, коли потрібно оперувати знаннями і розв'язувати завдання абстракт­но, то їй це зробити важко, і хоча вона на­магається, відсутність досвіду й недостатній розвиток понять не дають їй змоги скласти судження про предмети і явища. Тому в роз­повіді переважають наочні зображення й описи. Діти не можуть оцінювати, хоча вже вміють порівнювати, не вміють класифікува­ти, але вміють виділяти спільне й відмінне, щоправда, за однією, найістотнішою озна­кою. У міркуваннях дітей цього віку (вони охоче розмірковують) є своя логіка, вони навіть намагаються зробити висновки, але їм ще заважає обмеженість досвіду і знань.

Особистісний розвиток дошкільників знач­ною мірою залежить від соціальних умов, середовища, в якому зростає дитина, від соціального благополуччя, оточення.

Вік 6 років — це період формування пси­хологічних механізмів особистості дитини. Творчість малюка у грі, творче ставлення до визначених завдань є одним із показників становлення особистості. Психічний роз­виток і становлення особистості пов'язані зі самосвідомістю, а найбільш яскраво са­мосвідомість виявляється в самооцінці. Це те, як дитина оцінює себе, свої риси, свої можливості, свої успіхи й невдачі. Така самооцінка неможлива без авторитетного кори­гування дорослого. При цьому емоції часто переважають над об'єктивністю. Крім того, авторитет дорослого настільки значний, що власну оцінку відсуває назад оцінка дорос­лого. Своїх однолітків дитина оцінює так, як оцінює їх дорослий. Водночас діти можуть передбачати реакцію дорослого, і тому по­ведінка однієї дитини з різними дорослими різна (вона знає, що з ким можна). Отже, необхідно погодити вимоги, щоб дитина знала, чого від неї хочуть, і не змінювати їх часто. Як правило, дитині подобається бути «гарною», одержувати підтвердження власної самооцінки «я — гарна».

Занижена самооцінка найчастіше фор­мується в дітей, успіхи яких не задовольня­ють дорослих, що об'єктивно не визначили можливості дитини, вимагають від неї біль­шого, ніж вона може. Постійне невдоволен­ня собою, зневіра у можливому успіху дуже швидко спричинюють апатію, небажання вчитися. Тому важливо не тільки показати дитині невдачі, труднощі, а й допомогти побачити свої можливості.

Діти люблять мріяти про своє майбутнє, прагнучи наслідувати при цьому дорослих. Вони вже мають уявлення про діяльність дорослих, про цінність професій, про те, що таке добре і що таке погано. Вони, як прави­ло, ідеалізують дорослих, прагнучи одержати від них схвалення, ласку, заохочення. Діти пишаються похвалою і засмучуються, якщо їх не хвалять. Водночас у стосунках з одно­літками важлива й їхня оцінка (насамперед позитивна). Усі діти цього віку хочуть бути «най-най». Вони полюбляють хвалитися, дуже радіють своїм досягненням, а у разі невдачі дуже хвилюються. Тому дорослим важливо бути надзвичайно уважними, оці­нюючи дитину при однолітках. Недопус­тимі ситуації, коли в присутності усіх дітей вказують на чиїсь недоліки, а тим більше демонструють неуспіхи, труднощі. За умови доброго ставлення дорослих, розуміння й уваги, основна установка дитини — тіль­ки на гарне: «я — гарний», «ти — гарний», «ми — гарні». Діти, які виросли в неспри­ятливих умовах, — не настільки наївні й безпосередні, вони вміють хитрувати і при­кидатися, можуть бути егоїстичними, якщо це їм вигідно.

Дитина може свідомо керувати своєю по­ведінкою, але ще легко відволікається, не може ставити перед собою мету. Вона вже розуміє відмінність між «хочу» і «можу», «хочу» і «треба». Дитина тільки підкоряєть­ся вимогам дорослого, а змусити себе саму відмовитися від «хочу» заради «треба» їй ще важко. Вона вміє формувати свої взаємини з дорослими й однолітками, жити і працю­вати в колективі, підпорядковуватися його вимогам.

Сьомий рік життя належить до перехідно­го («кризового») вікового періоду. Такі пе­ріоди характеризуються особливо швидкими змінами у фізичному і психічному розвитку дітей.

Швидкість змін у перехідні періоди роз­витку настільки значна, що буквально щомі­сяця життя приносить щось нове. Так, типо­ва дитина шести з половиною років суттєво відрізняється за рівнем психолого-фізіологічної зрілості і від дитини шести років, і від семирічної. За незначними винятками у дитини, що не досягла шести з полови­ною років, процес проходження кри­зи не тільки не за­кінчився, але часто навіть не почався. У шестирічної ди­тини, порівняно з семирічною, недо­статньо сформовані центральні гальмів­ні процеси, значно нижча довільність поведінки, висо­ка стомлюваність, менш сформована здатність до кон­центрації і до пе­реключення уваги, переважає ігрова мотивація.

Освіта в школі організовується за логі­кою навчальних предметів, не характерною для дошкільної освіти. Тому наступність неможливо здійснювати на основі предмет­них умінь і знань дітей. Вона визначається тими досягненнями дошкільного розвитку, які школа має брати до уваги, підтримувати і розвивати, не перериваючи і не придушу­ючи жодної з дошкільних ліній розвитку. Потенційні вікові можливості дитини на порозі школи — це:

• позитивне ставлення до себе, впев­неність у своїх силах, відкритість до зовніш­нього світу — дитина доброзичлива, чуйна до переживань іншої людини, має почуття власної гідності, поважає гідність інших;

• ініціативність і самостійність у грі, спілкуванні, конструюванні, малюванні, ліп­ленні, у розв'язанні елементарних соціаль­них і побутових завдань — дитина легко вибирає собі рід занять і партнерів, здатна породжувати і втілювати різні задуми, що змінюють один одного;

• активна взаємодія з однолітками і до­рослими, участь у спільних іграх — дитина здатна домовлятися, зважати на інтереси ін­ших, стримувати свої емоції; у ході спільної діяльності обговорює проблеми, що виника­ють, правила, може підтримати розмову на цікаву для неї тему;

• творчі здібності, фантазія, уява, що виявляються у грі (оригінальність задуму, гнучкість розгортання сюжету), у малюванні, придумуванні казок, танцях, співі;

• освоєння власного тіла і тілесних рухів — дитина із задоволенням бігає, стри­бає, лазить, видозмінює раніше засвоєні рухи, пристосовуючи їх до нових умов, рухи набувають довільного характеру;

• вольове начало, що виявляється в продуктивній діяльності дитини, — вона прагне досягти мети, намагається зробити продукт якісно, переробляє, якщо не вда­лося; довільність виявляється й у соціаль­ній поведінці — дитина може виконувати інструкцію педагога, діяти за встановленими правилами;

• пізнавальні здібності, що виявляються в допитливості, — дитина ставить запитання, що стосуються близьких і далеких предметів і явищ, намагається самостійно придумувати пояснення явищам природи і вчинкам лю­дей, любить спостерігати, експериментувати, виявляє цікавість до пізнавальної літератури, графічних схем, намагається самостійно ко­ристуватися ними;

• одночасно з розвитком цих якостей підвищується компетентність дитини в різних видах діяльності й у сфері взаємин; це виявляється не тільки в тому, що дитина має знання, вміння, навички, але й у тому, що вона здатна приймати на основі цієї компе­тентності власні рішення.

Цей «віковий портрет» відбиває принци­пово можливі досягнення дітей до моменту вступу їх до школи, однак жодна дитина не має всього комплексу цих характеристик одночасно. Тому цей портрет не може бути критерієм визначення рівня розвитку кон­кретної дитини, але дає загальний орієнтир для педагогів дошкільних закладів і почат­кової школи, а також для батьків дітей, які йдуть до школи.

Компетентність - риса особистості, яка припускає, що індивід не просто інформо­ваний і вміє застосувати цю інформацію, а й використовує її як основу для прийняття власних рішень.

Ця риса притаманна дитині вже до кінця дошкільного періоду розвитку.

Творчі здібності (креативність) — кате­горія, також звична для педагогів. Досить часто, однак, під творчими здібностями розуміють деяку неоформлену суміш чо­гось незвичайного, оригінального і гарну навченість, тямущість дитини. Ми ж, гово­рячи про творчі здібності, маємо на увазі не набір якихось спеціальних здібностей, які у цьому віці ще можуть не виявитися, а лише загальне ставлення дитини до навколиш­нього світу як до об'єкта перетворення і відкриття. Тут творчі здібності, безумовно, сусідять з наступною сферою розвитку ди­тини — допитливістю.

Допитливість, дослідницький інтерес — риса особистості, особливо властива ди­тині. Недарма дітей називають «чомучками». Проте як свідчать сучасні дослідження, ця природна властивість дітей останнім часом виявляється усе рідше, причому особливо рідко саме в системі суспільної освіти. Вод­ночас допитливість ~ це основа загальної пізнавальної активності дитини: розвиток мислячої людини неможливий без живого, активного інтересу до навколишнього сві­ту, що дає необхідну вихідну інформацію для мислення. Причому цю інформацію має відкривати сам суб'єкт, а не отриму­вати в готовому вигляді. Саме постійна го­товність педагогів давати дітям інформацію, випереджаючи їхнє бажання одержати її, а також виключення для дитини можливості зробити помилку призводять до зникнення звичайних дитячих запитань. Розвиток до­питливості, незважаючи на природність цієї дитячої властивості особистості, вимагає складних педагогічних технологій і тонкого розуміння особистості дитини цього віку.

Ініціативність (самостійність, воля, не­залежність). Цими термінами представлені ті риси особистості, що, можливо, мають найбільші потенційні з погляду перспективи ЇЇ розвитку. Водночас саме ініціативність і незалежність людини, очевидно, є най­більшою проблемою з погляду соціокультурних особливостей нашого суспільства і з погляду розвивальних освітніх технологій. Дуже важливо забезпечити дитині таку осві­ту, щоб вона сама була суб'єктом діяльності. Тільки тоді відбувається розвиток головних психічних властивостей дитини, розвиток її особистості. За умови, що педагог постій­но прагне показати дитині, як треба щось зробити, розповісти, як правильно, у цих видах діяльності головний суб'єкт —- педагог. Це його діяльність, а не дитини — учень у ній нічого не визначає. Зрештою, дити­на привчається діяти тільки за вказівкою, не може прийняти самостійного рішення, перестає вірити у власні сили. Вона втрачає одну з фундаментальних властивостей осо­бистості — здатність виявляти ініціативу. Воля і незалежність дитини є необхідною умовою її розвитку як особистості. Під не­залежністю і волею розуміють особисту волю людини, що, природно, обмежена волею і незалежністю інших людей. Для розвитку в дитини почуття власної гідності необхідним є розвиток у неї толерантності (терпимості) до думок, суджень і оцінок інших людей.

Комунікативність (соціальні навички), об­раз «Я» (базова довіра, почуття захищеності). У вікових характеристиках комунікативність, пов'язана із соціальними навичками дитини, об'єднана зі сферою розвитку в дитини образу «Я», уявлень про себе. Це зроблено тому, що сфера уявлень дитини про себе найтісніше пов'язана з розвитком її комунікативної сфе­ри, і тому, що традиційний зміст, який у на­шій педагогіці вкладається в поняття соціаль­ної сфери, зазвичай зводиться до відносин індивіда і колективу або спільноти людей.

Що ж до уявлень дитини про себе, то ця сфера розвитку її особистості, безумовно, є основною у цьому віці. Малюкові життєво необхідне позитивне ставлення до нього з боку інших (особливо близьких дорослих); це позитивне ставлення формує в нього по­зитивний образ «Я», що дає йому можливість жити й розвиватися далі. «Я гарний, мене люблять і мені все вдається» — таке само­відчуття дитини необхідне для її неспотвореного розвитку. Воно формується дуже рано, хоча, звичайно, ще не може бути виявлене в такій формі. Це раннє почуття називається почуттям базової довіри. Довіра до себе і до світу, що виникає на першому році життя дитини, є в основі всього її подальшого емоційно-особистісного і соціального розвитку і значною мірою визначає напрямок і якість цього розвитку. Якщо в дитини не виникає довіри до світу, її розвиток спотворюється і набуває несприятливих форм, які потім важко виправити.

Відповідальність — риса особистості, яку можна охарактеризувати як зворотний бік ініціативності й незалежності. Дитина, здат­на виявляти ініціативу, далеко не завжди автоматично розуміє, що ця ініціатива на­кладає на неї певні зобов'язання: довести справу до кінця, намагатися зробити її добре, дотримати даного слова. Це почуття відпові­дальності за себе як суб'єкта в його розви­нених формах, звісно, може бути присутнім тільки в дорослої людини. Однак передумови такої відповідальності закладаються саме до кінця дошкільного дитинства й потребують допомоги педагога для їхнього розвитку. При цьому поширеною педагогічною помил­кою є ототожнення почуття відповідальності з дисципліною. Основна відмінність цих рис полягає в тому, що відповідальність є результатом особистої ініціативи дитини й наслідком прийнятого нею самою рішення, а дисциплінованість цілком може бути при­таманна безініціативній, пасивній людині, яка взяла на себе роль сумлінного вико­навця. Однак саме з відповідальності, а не з дисциплінованості формується усвідомлен­ня дитиною себе як особистості — вільної й відповідальної.

Довільність є рисою особистості, що до­повнює почуття відповідальності й дає ди­тині змогу здійснювати основні види діяль­ності. Довільність розглядається як наслідок здатності людини до підпорядкування й до прийняття правил і керування своїми безпо­середніми бажаннями. До кінця дошкільного віку ця здатність розвинена достатньо для того, щоб дитина зайняла позицію суб'єкта навчальної діяльності.

Саме вік шести (а не семи) років є най­сприятливішим (сензитивним), щоб навча­ти дитину читати. Якщо починати пізніше, то засвоєння грамоти вимагатиме значних зусиль і напруження. Пригадаймо, як лег­ко засвоюють рідну або якусь іншу мову діти, і як важко дорослим вивчати іноземну мову. Важливо не пропустити оптимальних термінів, тим самим сприяючи своєчасному психічному розвитку, передбаченню його можливої затримки.

Письмо шестирічки опановують повіль­ніше, ніж семирічки. У них ще недостатньо розвинена тонка координація рухів, взає­модія рухів із зором. Підготовка до пись­ма — це й оволодіння плавними ритмічними рухами, І тут допоможуть музичні заняття, вправи з предметами під музику, різні впра­ви для розвитку дрібної моторики руки.

У цьому віці відбуваються зміни в моти­ваційній сфері дитини: формується система співпідпорядкованих мотивів, що надає за­гальну спрямованість поведінці. Прийняття значимішого на даний момент мотиву є ос­новою, що дає змогу дитині йти до визначе­ної мети, залишаючи поза увагою ситуативні бажання.

РозвиваючI Iгри