Правила поводження у надзвичайних ситуаціях 

Рекомендації щодо облаштування укриттів у закладах освіти

Діти і здорове харчування: п’ять порад для батьків

Як батькам побудувати міцний фундамент правильних харчових звичок, яких їхня дитина дотримуватиметься все життя.

Стосунки з їжею починаються в ранньому дитинстві. На смакові вподобання і харчові звички дитини, без сумніву, впливає соціум (оточення), проте основи все ж закладаються в сім’ї. Саме батьки можуть побудувати міцний фундамент правильних харчових звичок, яких їхня дитина дотримуватиметься все життя.

Важливо розуміти: дитина не завжди буде поруч із вами. До одного-двох років ви можете контролювати, що їсть малюк. Та чим старшою ставатиме дитина, тим частіше вона буде їсти поза домом: у гостях, садочку, школі, на прогулянці з друзями. Тому важливо не забороняти дитині певні продукти, а навчити її самостійно робити вибір на користь якісних, поживних і здорових варіантів. Це можливо шляхом формування здорових харчових звичок у сім’ї.

Ми підготували для вас п’ять порад, як цього досягти.

1. Влаштовуйте спільні прийоми їжі.

Намагайтеся збиратися за столом усією родиною якомога частіше. Заплануйте принаймні один спільний прийом їжі щодня. Ставте на стіл такі страви і продукти, які можна їсти всім членам родини, в тому числі дітям. Зазвичай дітям подобається самостійно обирати, що покласти в тарілку. Проте це не означає, що потрібно готувати багато страв. Для забезпечення вибору достатньо поставити на стіл тарілку з овочами і зеленню, піали з ягодами та горіхами. Нехай продукти на вашому столі будуть різнокольоровими і привабливими на вигляд.

Зробіть вечері або трапези вихідного дня довшими. Придумайте сімейні традиції після них. Це можуть бути прогулянки разом на свіжому повітрі, читання книжок, настільні ігри.

2. Розкажіть про Тарілку здорового харчування.

Розкажіть дитині про одне з найважливіших правил здорового раціону — різноманітність. Поясніть, що різні продукти містять різні корисні речовини, тому потрібно максимально розширювати раціон. Зробити це можна, чергуючи різні продукти з однієї харчової групи у своєму меню. Наприклад, вживати не тільки огірки та помідори, а й гарбуз, моркву, селеру, перець, буряк, гриби, кукурудзу, кабачки.

Поясніть, як формувати раціон, щоб він був максимально поживним і збалансованим:

· 40–50% — овочі, фрукти, зелень, ягоди, коренеплоди;

· 20–25% — джерела білка: яйця, птиця, риба, субпродукти, дичина, бобові, соєві продукти;

· 25–30% — цільнозернові продукти: нешліфований рис, вівсяна крупа, перлова крупа, цільнозернова паста, хліб, хлібці;

· 5–10% — жири: насіння, горіхи, нерафіновані олії.

Також можна включати в раціон один-два молочних продукти або їхні рослинні альтернативи. Обирайте варіанти без доданого цукру.

3. Обирайте якісні продукти.

Багато проблем зі здоров’ям пов’язані з тим, що в сучасному світі ми надто часто віддаємо перевагу переробленій їжі, а не цільним, простим продуктам. Коли складаєте кошик у супермаркеті, обирайте каші з цільного зерна, свіжі овочі, ягоди і фрукти, якісні білкові продукти, бобові. Ковбаси та сосиски, каші швидкого приготування, випічка на маргарині не є цільними продуктами.

Звертайте увагу на кількість цукру й солі в раціоні: обирайте переважно продукти без доданого цукру та з помірною кількістю солі. Обов’язково читайте етикетки — склад продукту має бути зрозумілим для вас.

Навчіть дітей цих простих правил вибору продуктів, розкажіть, на що варто звертати увагу. Якщо ви кілька разів візьмете їх із собою до магазину, вже скоро вони зможуть обирати більш здорові варіанти самостійно.

4. Готуйте та обирайте продукти разом.

Спільне приготування сніданку чи вечері, відвідування супермаркету — це гарні можливості для того, щоб розповісти дитині про різні продукти, пояснити принципи формування Тарілки здорового харчування. Якщо раніше у вас у сім’ї не було такої традиції, можливо, дитина не з першого разу погодиться допомогти приготувати омлет чи сходити з вами за покупками. Не втомлюйтеся пропонувати. Шукайте різні підходи: можливо, вашій дитині сподобається дивитися разом відеорецепти, а потім втілювати їх на кухні. А можливо, вона з радістю почитає книгу про овочі або фрукти, щоб дізнатися, як вони потрапляють до нас на стіл.

5. Створюйте приємну і приязну атмосферу за столом.

Спільно проведений за столом час — це не тільки про втамування голоду. Це ще й чудова можливість для сім’ї побути всім разом: розповісти одне одному, як пройшов день, чи скласти плани на вихідні. Обирайте такі теми для розмов, які будуть цікавими всім учасникам трапези. Уникайте важких питань на кшталт проблем у школі чи на роботі, невдалого іспиту чи пропущеного уроку. Хай час прийому їжі буде приємним і спокійним для кожного члена сім’ї.

Також це хороший момент для обговорення індивідуальних смаків, страв і продуктів, які у вас на столі. Якщо дитині не подобається якась страва, не змушуйте її їсти. Краще спитайте, що їй хотілося б скуштувати натомість. Придумайте разом варіант, який буде смакувати всім, і запропонуйте дитині приготувати його разом.

Прості формули, які допоможуть вам зорієнтуватися, яким продуктам віддавати перевагу:

· Яблуко краще, ніж яблучне пюре. Пюре краще, ніж сік. Сік краще, ніж варення. Варення краще, ніж газований напій зі смаком яблука.

· Цільна перлова або вівсяна крупа краще, ніж плющена. Цільна плющена вівсяна крупа краще, ніж відшліфована. Відшліфоване зерно краще, ніж борошно. Борошно краще, ніж гранола з сиропом.

· Тушкована яловичина краще смаженої в маслі. Запечене м'ясо, навіть зі скоринкою, краще, ніж сосиски.

ЩОБ ДОПОМОГТИ ДІТЯМ, ЇХНІМ БАТЬКАМ ТА ОПІКУНАМ ЗНИЗИТИ РІВЕНЬ СТРЕСУ, ВПОРАТИСЯ З ЕМОЦІЙНИМ НАВАНТАЖЕННЯМ ТА ПІКЛУВАТИСЬ ПРО ЗДОРОВ'Я, БЕЗПЕКУ ТА РОЗВИТОК ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ, МИ ПУБЛІКУЄМО РЕКОМЕНДАЦІЇ ЕКСПЕРТІВ ТА КОРИСТНІ МАТЕРІАЛИ. ЦЕ ВАША ДИТЯЧА ТОЧКА "СПІЛЬНО" ВІД ЮНІСЕФ. ТАКОЖ БАГАТО МАТЕРІАЛІВ МИ ПУБЛІКУЄМО НА ОФІЦІЙНИХ КАНАЛАХ ЮНІСЕФ УКРАЇНА У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ, ДОЛУЧАЙТЕСЬ!

https://www.unicef.org/ukraine/parents-children-support-during-military-actions

Для організації роботи з дітьми радимо скористатися інформаційно-освітніми матеріалами, що розміщені на сайті МОН у вільному доступі:

- «Сучасне дошкілля під крилами захисту»

- Поради з надання першої психологічної допомоги людям, які пережили кризову подію

- Поради від експертів ЮНІСЕФ «Як підтримати дітей у стресових ситуаціях»

- Інформаційний комікс для дітей «Поради від захисника України»

- Хрестоматія для дітей дошкільного віку «Моя країна – Україна» з національно-патріотичного виховання

- Довідник «У разі надзвичайної ситуації або війни», в якому зібрані поради, як захистити себе у надзвичайній ситуації

- Про забезпечення психологічного супроводу учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану можна дізнатися з листа МОН № 1/3737-22 від 29.03.2022.

ЧИМ ЗАЙНЯТИ ДИТИНУ В НАДЗВИЧАЙНІЙ СИТУАЦІЇ ІГРИ ТА ЗАНЯТТЯ ДЛЯ ДІТЕЙ У НЕЗВИЧНИХ ОБСТАВИНАХ

https://www.unicef.org/ukraine/documents/occupied-child-in-emergency

«ДИТЯЧИЙ САДОК ОНЛАЙН» ВІД НУМО, ЗА ПІДТРИМКИ ЮНІСЕФ, МОН ТА MEGOGO ЗАПРОШУЄМО ДОШКІЛЬНЯТ НА ЦІКАВІ ТА КОРИСНІ ОНЛАЙН ЗАНЯТТЯ!

https://www.unicef.org/ukraine/stories/numo-nursery-school

ЯК ПІДТРИМАТИ ТА ЗАСПОКОЇТИ ДИТИНУ ПІД ЧАС ВІЙНИ?

Як правильно підготувати дитину раннього

віку до вступу в дитячий садок?

1. Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному навчальному закладі.

2. Готуючись до дитячого садка, докладно розкажіть малюку, що вдень він буде ходити до дитячого садка, а ввечері ви разом з ним будете займатися вдома цікавими справами.

3. Варто зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди. Для цього під час прогулянок покажіть будівлю дошкільного навчального закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя в садочку. Не можна дитину залякувати садком, погрожувати: «Не слухатимеш – віддам у садочок». Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати бажання в неї ходити до садка: «Якщо слухатимеш, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про радісну, очікувану подію.

4. Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість в тому, що він потрібен вам!

5. Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Так діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

Як допомогти дитині пережити період адаптації?

1. В перші дні перебування в дитячому садку залишайте дитину на 2-3 години, поступово збільшуючи час знаходження в дитсадку. Не запізнюйтесь, хоча б у перші дні забирайте дитину вчасно.

2. Не поспішайте відразу забрати дитину додому. Побудьте з дитиною на ігровому майданчику, разом подивіться, як гуляють діти, чим займаються, як спілкуються один з одним та вихователем.

3. Відводячи малюка до дитячого садка, дайте йому улюблену іграшку, сказавши при цьому: «Якщо ти захочеш, щоб я про тебе подумала, візьми і притисни її до себе. І я відразу про тебе подумаю». Ілюзія керування батьками дуже важлива для малюка. Вона знижує реакцію стресу на нову ситуацію. Нехай іграшка ходить із дитиною кожен день і знайомиться з іншими, розпитуйте, що з іграшкою сталося в дитячому садку. Хто з нею дружить, хто ображав, чи не було їй сумно. Таким чином ви багато дізнаєтеся про те, як ваша дитина звикає до садочка.

4. Пограйтесь з дитиною домашніми іграшками в дитячий садок, де якась з них буде самою дитиною. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, що говорить, допоможіть разом з дитиною знайти їй друзів і вирішіть проблеми дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.

5. Не хвилюйтесь і не показуйте своє хвилювання дитині. Не забувайте надавати дитині емоційну підтримку і показувати значимість для вас її нового статусу.

6. Утримуйтесь від шумних масових вистав, аби зменшити емоційне навантаження.

7. Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх.

8. Завжди знаходьте час вислухати, що непокоїть вашу дитину, які у неї труднощі, чого вона досягла.

9. Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім'ї та оптимальний режим дня. Оберігайте нервову систему дитини!

10. Повідомте вихователів про особливі звички дитини, що вона любить, що ні, які має захоплення.

11. Придумайте ритуал «прощання» й зустрічайте дитину з посмішкою.

12. Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає. Ніколи не з’ясовуйте відносин з вихователем (щоб не трапилось!) у присутності дитини.

13. Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.

14. Найголовніше — почувайтеся компетентними батьками, тобто вірте, що з будь-якою складною ситуацією можна справитись, якщо її вирішувати, а не відкладати!

 Головною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім'ї та дитсадку.

Як перевірити готовність дитини до школи

На що орієнтуватися під час ухвалення рішення про готовність дитини?

Топ-5 складників готовності до школи

Особливо це актуально для діток, які на початок навчального року мають вік майже 6 років. Деякі батьки вважають вирішують, що чим раніше дитина піде до школи, тим ліпше. Навчання триває аж 12 років, і якщо дитина сідає за парту в віці 7 років, то середню освіту завершує аж у 19.

Однак існує негативний досвід батьків, які віддали дітей до школи зарано, і потім довелося переживати наслідки. Спробуємо розібратися, на що звертати увагу батькам, щоби зрозуміти, чи дитина готова до шкільного навчання; а також, що вони можуть зробити для допомоги у формуванні належних якостей.

Що насправді необхідно дитині для початку навчання, а що не таке важливе? Розглянемо складники шкільної готовності:

Інтелектуальна готовність: фізіологічна готовність мозку до навчання.

Вольова готовність: здатність робити щось всупереч складнощам.

Соціальна готовність: навички спілкування з іншими.

Мотиваційна готовність:  «Навіщо мені школа?».

Фізичне дозрівання: готовність тіла до навчання.

Чинники інтелектуальної готовності дитини до школи

Зазвичай батьки дбають про навчальні навички дитини:

письмо,

рахунок,

читання,

загальний розвиток.

Але насправді для навчання важливо дещо інше – дозрівання певних відділів головного мозку, які відповідають за формування цих навичок.

Навичка ще може бути несформована, проте все готово до формування. Іншими словами, дитина може не вміти розв’язувати приклади, але мати уявлення про число, числовий ряд, співвідносити за кількістю, порівнювати, вміти робити висновки і бути зацікавленою. Така дитина швидко навчиться розв’язувати приклади.

Ми дивимось на здатність дитини робити висновки, уважно слухати й чути, ставити запитання, якщо не все зрозуміло; на розвиток її пам’яті, уваги, уяви.

Що можуть зробити батьки для сприяння формуванню інтелектуальної готовності дитини:

Давати адекватне інтелектуальне навантаження – розмовляти на різні теми, обговорювати події та враження, дозволяти самостійно вирішувати в непринципових ситуаціях і знаходити рішення ігрових або життєвих завдань.

Наприклад: запропонувати відгадати, куди поділася крижинка, що ви принесли з вулиці; не підказувати, чому падає будинок, який стоїть на одному кубику; взагалі намагатися не давати готових відповідей відразу.

Знайти центр підготовки до школи, у якому не зловживають «шкільними» методами – діти не сидять за партами, їх завдання не виключно письмові, а педагоги грають із ними в «правильні» ігри.

Не перевантажувати дитину навчанням до початку навчання шкільного, адже це прямий шлях до пригнічення пізнавального інтересу.

Чинники вольової готовності дитини до школи

Якщо ж пізнавальний інтерес збережено, то вольових зусиль для навчання дитині знадобиться набагато менше. Вольова готовність до школи – це здатність дитини «примусити» себе робити щось, що не викликає великого інтересу чи негайного задоволення. Воля також відповідальна за можливість дитини всидіти за партою упродовж уроку.

Якщо вольова сфера недостатньо сформована, то починати процес навчання неймовірно важко для всіх.

Що можуть зробити батьки для допомоги дитині:

тренувати в дитини вміння чекати (витримувати чергу в крамниці, почекати до дня народження і тільки тоді отримати подарунок, почекати маму, коли вона зайнята тощо);

створювати ситуації, де для досягнення результату потрібно багато витримки та зусиль, і якісно хвалити дитину за її перемоги.

Чинники мотиваційної готовності дитини до школи

Мотиваційна готовність також дуже важлива, хоча часто здається другорядним чинником. Але уявіть собі, як навчати дитину, яка абсолютно цього не хоче?! Або, не маючи уявлення про реальну школу, дитина думає, що це щось на кшталт розважального центру. Тоді вона буде неабияк розчарована.

На співбесіді діти часто кажуть, що хочуть до школи, щоб учитися. Зазвичай, вони просто повторюють слова дорослих. Нормально, якщо перший час дитина йде до школи за приємними емоціями, спілкуванням, а саме пізнавальний інтерес проявляється у неї згодом у разі правильно організованого процесу навчання.

Що можуть зробити батьки для допомоги дитині:

Покажіть дитині, що таке школа: дивіться фільми, сходіть до школи, в якій навчалися ви самі, але оптимально – прогуляйтесь із дитиною школою, в якій вона буде навчатися.

Намагайтеся уникати власних негативних відгуків про школу, сучасну систему освіти тощо. Дозвольте дитині сформувати власне ставлення.

Чинники соціальної готовності дитини до школи

Соціальна готовність означає, що дитина вміє спілкуватися з дорослими та дітьми адекватно ситуації. Тобто, з однолітками спілкування виглядатиме інакше, ніж із малознайомим дорослим.

Якщо дитина відвідувала дитячий садок хоча б упродовж року (а дитина, яка часто хворіє – упродовж двох років), то ймовірніше, соціальна готовність буде сформована. Якщо ж ні, то:

Батькам бажано простежити, чи має дитина досить досвіду спілкування з малознайомими людьми у різних ситуаціях.

Також до початку шкільного навчання добре вирішити питання сепарації, відокремлення від батьків.

Пам’ятати, що будь-яка дитина адаптується до нового соціального середовища легко, якщо в неї адекватно сформована прив’язаність до батьків.

Чинники фізичної готовності до школи

І, нарешті, про фізичну готовність до школи. Парадоксально, скільки малечі не готові до школи саме фізично, тоді як навчання із 6 років запроваджувалося спочатку саме через акселерацію (пришвидшене дозрівання) дітей.

При оцінюванні фізичної готовності ми, передусім, дивимося на сформованість скелету. Приблизно в 7 років у фізичному розвитку дитини відбувається перехід на «новий рівень». Ми можемо спостерігати, що її руки стають пропорційно довшими щодо тулуба, з’являється талія, стають більш помітними колінні суглоби, активно йде заміна зубів.

Ці зміни сигналізують, що внутрішні органи доформовані й організм дитини готовий пустити енергію в мозок і витримати навчальні навантаження.

Що можуть зробити батьки:

Давати дитині адекватні фізичні навантаження: спортивна секція або багато рухливих ігор із батьками або дітьми.

Простежити, що всі навички самообслуговування сформовані.

Топ-12 ознак готовності дитини до школи

Дитина готова до школи, якщо:

Її багато що цікавить, вона ставить запитання.

Любить робити щось, може зайняти себе сама.

Їй цікаво пізнавати нове.

Вона робить висновки й умовиводи.

Вона просить читати їй книжки й уважно слухає їх.

Може спокійно почекати деякий час.

Може цілеспрямовано йти до своєї мети.

Дитину цікавить школа, вона хоче піти туди.

Дитина легко встановлює контакт і нормально спілкується з іншими людьми.

Грає в ігри за правилами, дотримується встановлених правил.

Досить фізично розвинена, спритна.

Має повністю сформовані навички самообслуговування.

Дитина не готова до школи, якщо:

Має серйозні логопедичні проблеми, які не розв’язали раніше (рекомендується консультація логопеда).

Дитина часто хворіє (шкільне навчання бажано починати ближче до 7 років).

Дитина завжди надає перевагу грі, навчальна діяльність її зовсім не приваблює.

Психічні процеси (пам'ять, увага, мислення, вольові якості) не сформовані досить, щоби дитина могла витримувати навчальне навантаження.

Дитина має проблемну поведінку – агресивна, занадто тривожна, не дотримується правил поведінки тощо (рекомендується консультація психолога).

Будь-які хронічні захворювання, стреси (розлучення батьків, госпіталізації дитини, втрата близьких) у дошкільному віці – це привід подумати про початок шкільного навчання ближче до 7 років.

За допомогою фахівців і за підтримки батьків дитина впорається та після дошкільної підготовки буде готова сісти за парту, задоволена та зацікавлена у навчанні.

Що необхідно зробити, щоб сон дитини був здоровим, а дитина - щасливою?

Сон - одна з найважливіших складових  компонентів режиму  дня  дитини. Якщо діти погано сплять, від цього страждають  і вони  самі, і оточуючі їх  дорослі.  Організація дитячого  сну - це  організація здорового  сну всіх  членів  сім'ї.

Навіщо  дитині  потрібен сон? Перш за все, щоб уникнути перевтоми, щоб активно розвивався мозок, відбувався ріст тіла та відпочинок всіх органів і систем. Крім того, повноцінний сон покращує настрій дитини, апетит і його інтелектуальний рівень.

 Організм дитини  активно  росте і розвивається. Відомо, що процес росту залежить від взаємодії декількох гормонів. Головний серед них виробляється вночі, в той час, як діти сплять, в крові міститься найбільша кількість гормону.

 Недостатня кількість сну в дитячому  віці може спричинити за собою відставання в рості і уповільненні фізичного розвитку. Діти, чия тривалість  сну  була обмежена,  мали підвищені  ризики  проблем зі  слухняністю і поведінкою, у них  виникала  гіперактивність з синдромом  дефіциту  уваги.

Добова потреба сну у дітей: 2-х років - 13 годин; 4-х  років - 11,5 годин; 6-ти років - 9,5годин.

Найбільш  частими  причинами  безсоння у дітей  є: переїдання або недоїдання; збудження активними іграми або казками-страшилками на ніч; потреба уваги до себе у дітей, мами яких працюють.

Пам'ятайте!  Дитина  самостійно не зможе  подолати  проблеми.  Допоможіть їй в  усьому. Адже  сон  - це  важлива ланка у правильному  розвитку  дитячого організму. Щоб  сон  дитини  був глибоким і спокійним,  рекомендується: вкладати дитину в один і той же час; за декілька годин до сну перейти до спокійних ігор або читання улюблених казок чи оповідань; гарним завершенням вечора буде прогулянка на свіжому повітрі, потім - тепла ванна, вечеря та ритуал, який готує до швидкого засипання; провітрюйте кімнату (у кімнаті має бути прохолодно);. вимкніть гучний звук і світло (гучна музика не дає можливості глибоко заснути, а внаслідок неглибокого сну дитина не отримує необхідного відпочинку); дитячий матрац повинен бути рівним, пружним, відповідати розмірам ліжка; ліжко повинно стояти подалі від вікна і радіаторів опалення; вчіться розпізнавати ознаки сонливості і укладайте дитину, як тільки їх помітите; дотримуйтеся тривалості сну; діти, які недостатньо часу сплять, можуть бути млявими, малоактивними і малорухливими, частіше вередують і хворіють.

 Пам'ятайте! Головне  для нормального  сну  у дитини - спокійна і доброзичлива  обстановка в сім'ї і дотримання  режиму дня.

Тривожність дітей

Шановні батьки, будьте уважними до своїх дітей!

Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальність, особлива і неповторна.

Тривожність — це індивідуальна психологічна особливість, яка виявляється в підвищеній схильності почуватися занепокоєним за будь-яких життєвих ситуацій, у тому числі тих, які взагалі не можуть викликати тривоги.

Як розпізнати тривожних дітей?

   1. Їх відрізняє надмірне хвилювання, при чому іноді вони бояться не самої події, а її передчуття.

    2. Часто вони очікують найгіршого.

    3. Діти відчувають себе безпорадними, остерігаються грати в нові ігри, приступати до нових видів діяльності.

    4. У них високі вимоги до себе, вони надто самокритичні.

    5. Рівень їх самооцінки низький, такі діти насправді думають, що гірші інших у всьому, що вони негарні, нерозумні, незграбні.

    6. Вони шукають підтримки, схвалення від дорослих у всіх справах.

    7. Постійно хвилюються.

    8. Важко концентрують увагу на чомусь.

    9. М`язове порушення (наприклад, в області обличчя, шиї).

    10. Роздратованість.

    11. Порушення сну.

  Тривожні діти почуваються безпомічними, бояться розпочинати нові види діяльності, мають незначний досвід спілкування порівняно з однолітками. Як наслідок — рівень самооцінки дитини знижується. Для них характерними є також і соматичні проблеми: біль у животі, головний біль, запаморочення, спазми в горлі, утруднений поверхневий подих; під час проявів тривожності вони часто відчувають сухість у роті, клубок у горлі, слабкість у ногах, прискорене серцебиття. Як правило, тривожні діти не повідомляють про свої проблеми відверто, а іноді навіть приховують їх.

Чому дитина стає тривожною?

 Тривожність дітей може підвищуватися і в тому разі, якщо батьки незадоволені своєю роботою, житловими умовами, матеріальним становищем тощо.

    Причинами тривожності та пасивності можуть бути:

• неуважність батьків,

• напружені емоційні обставини вдома,

• суперечливі вимоги дорослих, а також дитячі страхи. — відсутність у дітей відчуття фізичної безпеки;

• відкидання і ворожість, що демонструються дорослими;

• дитина, як дзеркало, відображає батьківські тривоги;

• до дитини пред’являються завищені вимоги;

• авторитарний стиль спілкування дорослого з дитиною;

• негнучка, догматична система виховання;

• несприятливі мікросоціальної та побутові умови;

• протиріччя між високими домаганнями, викликаними захвалювання і реальними можливостями дітей.

 Наслідком збільшення тривожності у дитини є зниження рівня її самооцінки, яке, у свою чергу, спричиняє зниження навчальних досягнень, закріплення неуспіху. Непевність у собі викликає в дитини бажання бездумно дотримувати вказівок дорослого, пасивність, формальне засвоєння здобутих знань, острах виявити будь-яку ініціативу.

Як краще спілкуватись з тривожною дитиною?

• Звісно, усім дорослим відомо, що не можна порівнювати дітей одне з одним.

• Крім цього, під час виховання таких дітей бажано уникати будь-яких змагань і видів діяльності, умовами яких є порівняння досягнень одних дітей із досягненнями інших. У ситуації з тривожною дитиною краще порівняти досягнення дитини з її ж результатами, які було отримано, наприклад, тиждень тому. Навіть якщо дитина зовсім не впорається із завданням, у жодному разі не можна говорити, що вона виконала його гірше за решту дітей.

• Виховуючи тривожних дітей, не рекомендується також робити щось таке, що передбачає врахування швидкості;

• не можна підганяти та квапити їх;

• необхідно, як ми вже згадували, уникати змагальних моментів під час повсякденної діяльності та ігор.

• Включення дитини в будь-яку нову ситуацію повинно відбуватися поступово, починаючи з поетапного знайомства з людьми, повідомлення правил, умов, звикання до приміщення та ін.

• Важливо хвалити таких дітей навіть за незначні успіхи, відзначати їх у присутності інших людей — це підвищує самооцінку тривожної дитини. Похвала обов’язково повинна бути щирою, тому що діти гостро реагують на фальш; дитина обов’язково повинна знати, за що її похвалили.

• Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень. Будьте послідовними у своїх діях, не забороняйте дитині без будь-яких причин те, що дозволяли їй раніше.

Як підвищити самооцінку дитини?

• Безумовно приймати її.

• Активно слухати її переживання і потреби.

• Бувати разом (читати, грати, займатися).

• Не втручатися в її заняття, з якими вона справляється.

• Допомагати, коли просить.

• Підтримувати її успіхи.

• Ділитися своїми відчуттями (довіряти).

• Конструктивно вирішувати конфлікти.

• Використовувати в повсякденному спілкуванні привітні фрази. Наприклад: «Мені добре з тобою, я рада тебе бачити…», «Добре, що ти прийшов…», «Мені подобається, як ти…», «Я по тобі скучила…», «Ти, звичайно, справишся…», «Як добре, що ти у нас є».

• Обіймати не менше чотирьох, а краще по 8 разів на день.

                      Профілактика комп'ютерної залежності у дитини                              

Великий потік нової інформації, застосування комп'ютерних технологій, а саме розповсюдження комп'ютерних ігор здійснили вплив на розвиток особистості сучасної дитини. На сьогоднішній день збільшилась кількість дошкільників, які вміють працювати з комп'ютерними програмами, в тому числі грати в комп'ютерні ігри. Якщо в середині 90-х років в числі улюблених занять діти називали слухання музики і перегляд телепередач, то в останні роки захоплення комп'ютером їх витіснило.

Разом з комп'ютеризацією з'явилися також негативні наслідки цього процесу, який впливає на соціально-психологічне здоров'я дітей. Найпоширенішим з них є таке явище, як «комп'ютерна залежність». Термін «комп'ютерна залежність» з'явився в 1990 році. Психологи класифікують цю шкідливу звичку як різновид емоційної «наркоманії», яка викликана технічними засобами. Головний зміст комп'ютерної залежності складається з того, що комп'ютер починає керувати дитиною. З часом для залежної дитини стає важливим не результат гри, а процес, в якому втрачається контроль над часом.

Першими ознаками комп'ютерної залежності дитини є:

-  пропуски у відвідуванні дитячого садка через комп'ютерні ігри вдома (такі діти часто вдаються до хитрощів і просять батьків не вести в дитячий садок, тому що «болить животик, голова»);

-  просиджування біля комп'ютера до темної ночі, відмова вчасно лягати спати;

-  приймання їжі, не відриваючись від комп'ютерної гри;

 -  уявлення і асоціювання себе з героями комп'ютерних ігор;

-  відсутність інших захоплень, крім комп'ютерних ігор;

-  надання більшої переваги комп'ютерним іграм, ніж спілкуванню;

 -  загальний час, проведений за комп'ютерною грою, перевищує час виконання цікавих розвивальних завдань, прогулянки, спілкування з батьками і однолітками, інших захоплень;

-  дитина не має уявлення, чим себе зайняти, коли комп'ютер зламався чи зайнятий;

-  конфлікти з батьками і їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп'ютером тощо.

Дошкільний вік - це період формування цінностей, соціального здоров'я, а залежна дитина обмежує своє коло спілкування комп'ютером. В результаті у таких дітей спостерігаються відсутність життєвого досвіду, інфантилізм у вирішенні життєвих питань, труднощі в соціальній адаптації, бідність емоційної сфери, соматичні порушення (зниження гостроти зору, підвищена втомлюваність, порушення осанки тощо), звуження кола інтересів, прагнення до створення особистого світу, втеча від реальності.

Дитина поринає у комп'ютерну гру. Там, у грі, їй добре: вона сильна, смілива, озброєна, успішна ... Але час, який проведений за грою, не робить її сильнішою і успішнішою в реальному житті, тому повертаючись із віртуального світу в реальний, вона відчуває дискомфорт, слабкість і беззахисність.  «Помилки», які дитина не може виправити в житті з такою ж легкістю, як у грі, викликають у неї різні психічні відхилення в емоційному плані - від агресії до депресії, від повного протиставлення себе світу до замкненості в собі. Головною причиною виникнення комп'ютерної залежності у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками, однолітками і значущими для них людьми.

Більш схильні до комп'ютерної залежності діти, чиї батьки працюють за кордоном, часто від' їжджають у відрядження, а також діти успішних бізнесменів. Тобто цю схильність мають діти, батьки яких через надмірну трудову зайнятість не можуть приділити їм достатньої уваги, а часто намагаються якось матеріально компенсувати свою відсутність. Але як відомо, спілкування з батьками для дитини не можуть замінити ні дорогі іграшки, ні речі, які купують їм батьки в знак дефіциту уваги. Таким чином, комп'ютер спочатку компенсує спілкування з батьками, а потім вони стають «незначущими» в житті дитини. Головним стає комп'ютер.

Що ж може вберегти дитину від формування комп'ютерної залежності? Відповідь на це запитання - можливість дитини отримувати в реальному житті те, що їй може дати віртуальний світ, і тоді вона буде захищена від комп'ютерної залежності. Цим може бути: яскраве, насичене, цікаве життя;  можливість повноцінно спілкуватися з батьками і однолітками.

Для профілактики комп'ютерної залежності у дітей, батьки можуть керуватися психолого-педагогічними рекомендаціями:

1. Привчайте дитину правильно відноситися до комп'ютера як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не як до засобу отримання емоцій.

2. Не дозволяйте дитині у віці 3-5 років грати у комп'ютерні ігри.

3. Розробляйте з дитиною правила роботи за комп'ютером: 20 хвилин комп'ютерної гри - 30 хвилин заняття іншими видами діяльності.

4. Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп'ютера.

 5. Не дозволяйте дитині грати в комп'ютерні ігри перед сном.

6.  Не використовуйте комп'ютер як засіб для заохочення дитини.

7. Під час хвороби і вимушеного перебування вдома, комп'ютер не повинен стати компенсацією.

8. Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в житті кожної людини (розчарування, сум, образа, агресія тощо), і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп'ютерною грою.

Якщо ви помітили ознаки залежної комп'ютерної поведінки у дитини,  зверніться до наступних рекомендацій:

1.     Спостерігайте за поведінкою дитини під час її спілкування з друзями, якщо вони ще залишилися.

2. Не залишайте без уваги телефонні розмови дитини, диски з іграми, які приносить вона від знайомих.

3.  Звертайте увагу на ігри, в які грає Ваша дитина, тому що деякі з них можуть стати причиною її безсоння, роздратованості, агресії, специфічних страхів.

4. Обмежуйте час роботи за комп'ютером. Різко забороняти працювати на комп'ютері не можна. Якщо дитина схильна до комп'ютерної залежності, вона може проводити за ним до години і не більше. Обов'язково з перервами.

5. Спробуйте скласти список справ, якими можливо зайнятися у вільний час. Бажано, щоб у списку були сумісні заходи (походи в кіно, на природу, настільні ігри тощо).

6. Навчайте дитину критично відноситися до комп'ютерних ігор, показуючи, що це мала частина доступних розваг, що життя різноманітне, а гра не замінить спілкування.

Пам'ятаймо! Рецепт від будь-якої деструктивної залежності, будь-то комп'ютер, телевізор, телефон, планшет - повноцінне і гармонічне спілкування всіх членів сім'ї, а точніше, їх взаємна любов.

Корисні поради батькам дошкільнят

Все, що ми беремо з собою у своє доросле життя – закладено в нас насамперед сім’єю, у колі сімейного спілкування і сімейного дозвілля. Звичайно світ маленької дитини формують і дитячий садок, і вулиця, і театр, і книжки, і подорожі тощо. Але саме сім’я є тим первинним середовищем, де відбувається становлення особистості, де вона одержує перші знання про багатогранність і складність оточуючого світу. В сімейному колі формується та розвивається вся палітра дитячих емоцій і почуттів, дякуючи яким, вона засвоює соціальний досвід, переймає сімейні традиції.

Щоб ваше  родинне спілкування з дітьми було більш цікавим, продуктивним та веселим, пропонуємо вам перелік корисних посилань для занять та ігор для вашої малечі.

Матеріал буде корисний батькам, яким потрібно проводити тривалий час з дітьми, і які хочуть провести час активно.

1. Дотримуватись режиму дня відповідного режиму дошкільного закладу

 https://www.youtube.com/watch?v=bO34A_NPjLs

2. Забезпечити дитині достатню рухову активність, перебувати на свіжому повітрі не менш як 3-4 години на добу. Під час прогулянки не забудьте  пограти в рухливі ігри.

 https://www.youtube.com/watch?v=B1sX1UXK5Fk

3. Повернувшись додому, відпочиньте, та почитайте дітям

http://abetka.ukrlife.org/kazki.html,

або послухайте :

https://www.youtube.com/watch?v=H-CPsWoomSU

 4. Якщо Ваша дитина потребує мовленнєвих ігор, вправ на артикуляцію

https://www.youtube.com/watch?v=Uu-vCLiGbco, https://www.youtube.com/watch?v=pjTr2wsBXqc ,

 звуковимову,  можете пограти в ігри логопедичної спрямованості

https://www.youtube.com/watch?v=wcmMVnWLGcQ&list=PL6L0gVrfUMXM5u7jBbDGs1WB7mskU3HQS ,  https://www.youtube.com/watch?v=VSFW0sM8ei0.

5.Кожна дитина має здібності, придивіться уважно, хто зростає в Вашій родині ? Юний художник ? Помалюйте з малюком  

https://pustunchik.ua/ua/games/coloring, https://www.pinterest.com/pin/633459503812548252/?nic_v1=1amWdjmmYR3cTuSNnlce5z8NhuO9ZLbXv4S1fza3qgUqDS6y%2FaFXq6n8FAlK4Bmc7P.

Юний архитектор ? Вам допоможе лего-конструктор 

https://crdveselka.jimdofree.com/lego/

6.А може в родині зростає дизайнер ? Тоді вам сюди 

http://www.kidmade.com.ua/ukr/, https://www.youtube.com/watch?v=JLV8_RZ-WEA

https://www.youtube.com/channel/UConxh-8gaFD2SMY2wqBhM2w .

7.Ваша дитина маленький  мовознавець? В нагоді стануть:

https://www.youtube.com/watch?v=GKDu54hRkOk, https://www.youtube.com/watch?v=UJlDkRvXHl4 .

8.Для прихильників математики та юних інтелектуалів пропонуємо скористатись міні-заняттями із серії «Це наше і це твоє» всі серії 

https://www.youtube.com/watch?v=kxTAgH6WlbQ&list=PLmMdc5EtRgSgzRIdOn6yvSu4coKy6Ofqt&index=3 ,

«Уроки  тітоньки Сови»

 https://www.youtube.com/watch?v=2UG0TRHjm2Y

та інше:

https://www.youtube.com/watch?v=F_dcR7Pkdq4&t=23s , https://www.youtube.com/watch?v=GGazrqaOQxw .

9.Якщо у Вас обмаль часу, то  пограйте прямо на кухні: порахуйте овочі, помалюйте на крупі, створіть міні-оркестр із квасолі та гороху

https://dityinfo.com/simeine-dozvillya/chim-zainyati-ditinu-na-kuhni.html

 проведіть цікаві досліди:

 https://jmil.com.ua/rubrics/laboratory, https://life.pravda.com.ua/society/2013/03/4/122500/ , https://ukr.media/psihologiya/361240/ .

10. 50 завдань для дошкільника на карантин:

http://osvita.ua/school/63379/?fbclid=IwAR2nlFgW67VLXzWNXtv740vDIcnlP0zrgGGK9siiqpMBga_nlxglxo0suuU.

Спільні ігри допоможуть вам стати ближче один  до одного, а це важливо! Грайте, та не забувайте про здоров’я власної дитини!

Дорогою до садочку

Пам’ятка для батьків

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти — ні...

Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка, навіть якщо він розташований поруч з будинком, є чималою проблемою.

Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підкачала, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу до дитячого садка веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих?

Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас — влаштуйте гру «Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти (калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, у дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу.

У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчують­ся на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка!» І нехай спочатку це буде не дуже образно і складно — зате весело!

Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна вико­ристовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Нап­риклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються: навесні — розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте; восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.

Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад, зелений, і називає предмети тільки цього кольору. За кілька днів — жовтий тощо.

За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і на казкових героїв.

Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показати, як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.

Можна також придумувати разом з дітьми загадки. Наприклад «Руда, хитра... (не відгадав — продовжуйте далі) живе в ліс зайцями ганяється».

Ось так!  Можливо, і ви складете свої загадки, казки, історії та і тоді дорога до закладу дошкільної освіти  або тривала поїздка з малюком не буде для вас такою одноманітною та виснажливою.

10 порад батькам першокласників:

Навчить дитину орієнтуватися в часі й не вантажте її новою інформацією. От-от і у вашої дитини розпочнеться в житті новий етап – вперше піде до школи. Від того, наскільки безболісним стане для неї цей перехід, багато в чому залежитиме любов-нелюбов малюка до школи, а відповідно, і його шкільні успіхи. Тому професійні педагоги радять за останні літні деньки підготувати дитину до нового кроку.

Не перевантажуйте новою інформацією.

За час, що залишився, ніяких «хвостів» не підтягнете. А якщо насідати на дитину із читанням і рахуванням, можна викликати в неї негативні емоції із приводу школи. Звичайно, почитати трошки, порішати нескладні приклади можна, але все це повинне відбуватися в ігровій, непримусовій формі. Крім того, дошкільнятам важливо по кілька разів читати ті самі книжки. Вони, впізнаючи «матеріал», намагаються підказати оповідачеві, що буде далі, поправляють, якщо він припустився неточності. Це виробляє в них активність, і тоді їм буде абсолютно нескладно вже на першому уроці висловити свою «дорослу думку».

Розповідайте позитивні історії зі свого шкільного життя

Важливо сформувати в майбутнього школяра позитивне ставлення до школи. Якщо дитина хоче вчитися й упевнена, що в школі цікаво, тоді неминучий стрес, пов’язаний з новими правилами й розпорядком дня, великою кількістю незнайомих людей, буде успішно переборено. Для цього частіше розповідайте малюкові кумедні історії зі свого шкільного життя.

Не наголошуйте на оцінках

Багато батьків припускаються грубої помилки, коли починають стращати: «Читай, а то двійки мені приноситимеш». Навпаки — важливо акцентувати увагу дитини на процесі навчання (ти довідаєшся багато нового, у тебе з’являться нові друзі, ти станеш розумним), а не на гарних оцінках, які взагалі краще не згадувати.

Не лякайте школою

У жодному разі не ведіть при дитині розмови, що в нього «закінчилося дитинство», у нього, мовляв, бідненького, починаються трудові будні. Навіть в жартівливій формі не лякайте школою. Не вартує при маляті також обговорювати майбутні витрати, нарікаючи на дорожнечу форми чи канцтоварів.

  Купуйте шкільні приналежності разом із дитиною

Усі шкільні приналежності варто купувати з дитиною, тоді вона виявляється залученою в процес підготовки до першого вересня. Нехай маля сам вибере собі портфель, ручки, олівці, зошити. А вдома не ховайте покупки в шафу — най дитина звикне до нових речей. Нехай вона складає портфель, носить його квартирою, розкладає на столі зошита й олівці, тоді прості вказівки вчителя: «Дістаньте ручку або зошит у лінійку» не викличуть у неї труднощів: вона чітко знатиме, де в неї що лежить. Добре також із дитиною погуляти біля школи..

Грайте в школу

Нехай всі іграшки підуть у перший клас, а найулюбленіша мама стане вчителькою. У такій грі можна пояснити основні шкільні правила: як сидіти за партою, як відповідати на уроці, як попроситися в туалет, що робити на перерві (15-хвилинні «уроки» повинні чергуватися п’ятихвилинними «перервами»).

Почніть жити за новим розпорядком

За місяць до школи потрібно плавно підганяти режим дня до нового розпорядку. Намагайтеся, щоб дитина лягала спати не пізніше десятої вечора, а вставала о 7-8 ранку. Поясніть, що потрібно зробити перед сном: зібрати портфель, приготувати одяг. Все це допоможе маляті краще зрозуміти, як формується його день.

Потоваришуйте дитину з годинником

Необхідна для школи навичка — орієнтація в часі. Якщо маля ще не розбирається, котра година, навчить її. Багатьом дитям легше орієнтуватися по електронних годинниках. Дитина повинна знати, що значить чверть години, півгодини, через годину. Повісьте в її кімнаті годинник, аби дитина могла по них дізнаватися, який час. Під час читання, гри або їжі можна поставити годинники на стіл і звернути увагу малюка на те, у скільки почалася дія й у скільки вона закінчилося.

Більше командних ігор

Щоб розвити в маляті вміння підкорятися шкільним правилам, використовуйте командні ігри. Завдяки їм дитина засвоїть, що є правила, які треба виконувати, і що від цього залежатиме результат. Ще один важливий урок, який дають маляті командні ігри, — це спокійне ставлення до програшу.

Тренуйте увагу і пам’ять

Гарна гра на уважність: усім дається однаковий текст, засікається час і потрібно якнайбільше і якнайшвидше знайти й викреслити літер «с».

Проводьте спочатку «заняття» по 10 хвилин, і поступово доведіть до 15 — до тривалості уроку в школі. Тоді дитини не будуть так лякати нескінченні хвилини занять. Ще можна часто грати у «Відвернися й назви». Розкладіть на столі іграшки й дайте дитині подивитися на них протягом 1-ї хвилини. Потім вона відвертається й називає іграшки, що лежать на столі. Ускладнюйте завдання: додавайте іграшки, скорочуйте час на запам’ятовування. Можна замінити іграшку іншою — дитина, повернувшись, повинна розповісти, що змінилося.