100%-го рецепту, як визначитись із майбутньою професією, немає. Ніхто не скаже вам гарантовано, якою буде ситуація на ринку праці через 5-10 років, як зміняться університети і навчальні програми в них. Але вже зараз мало в кого виникають сумніви, що потрібно опановувати різноманітні вміння і навички, щоб успішно маневрувати в конкурентному середовищі і відчувати задоволення від роботи.
1. Інформацію про професійні плани дитини можна одержати тільки в ході відвертої розмови з нею, ні в якому разі не на бігу. Найкраще завести розмову як би «до речі». При цьому намагайтеся проявляти терпіння, такт і щиру зацікавленість.
2. Якщо старшокласник не може чітко сформулювати свої плани, треба спробувати зрозуміти, з чим це пов'язано.
3. Корисно запропонувати дитині попрацювати на осінніх або зимових канікулах, вибравши якесь конкретне заняття.
4. Якщо Вас засмучує професійний вибір дитини, не відмовляйте його і не забороняйте йому щось категорично. Намагайтеся з'ясувати, на чому грунтується його вибір.
5. Якщо старшокласник тільки мріє, а нічого не робить, треба допомогти йому скласти конкретний план, обговоривши, скільки часу у нього є і що необхідно встигнути.
6. Допоможіть своїй дитині підготувати «запасний варіант» на випадок невдачі на обраному шляху.
Немає проблем у тих мам і тат, чиї діти з ранніх років мріють про кар'єру лікаря, космонавта чи юриста і з завзятістю вивчають підручники, готуючись до вступу у вуз. Втім, за запевненнями фахівців, таких дітей меншість, набагато більше тих, у кого вибір професії викликає серйозні сумніви і труднощі. Що робити батькам у такій ситуації? Розгортати серйозну профорієнтаційну роботу! Причому питання про те, куди піти вчитися, краще починати вирішувати ще у 8-9-му класі.
1. Вибір професії - складний і відповідальний крок у твоєму житті.
2. Не надавай вибір своєї майбутньої професії нагоді.
3. Користуйся інформацією професіоналів.
4. Професію треба обирати свідомо, з урахуванням своїх здібностей, внутрішніх переконань (тільки байдужі йдуть куди доведеться), реальних можливостей, зваживши всі «за» і «проти».
З ЦІЄЮ МЕТОЮ:
• Вивчи глибше самого себе: розберися в своїх інтересах (що тобі цікаво на рівні хобі, а що може стати професією), схильності, особливості свого характеру і фізичних можливостях.
• Подумай, які у тебе сильні і слабкі сторони, головні і другорядні якості.
• Ознайомся з професіями, які відповідають твоїм інтересам і здібностям. Прочитай більше книг, статей, журналів.
Окресли попередньо избираемую професію або групу споріднених професій.
• Поговори з представниками обраних професій, постарайся побувати на робочому місці цих фахівців, ознайомся з характером і умовами праці. Продумай, як, де і коли можна спробувати свої сили в цій справі практично і - дій!
• Ознайомся з навчальними закладами, в яких можна здобути обрану професію.
• Зістав свої особисті якості і можливості з характером тієї професії, яку ти вибрав.
• Прийнявши рішення, не відступай перед труднощами. Будь наполегливий у досягненні намічених цілей.
Кожна людина хоча б раз в житті обирала собі професію. Для прийняття правильного рішення при виборі професії тобі необхідно враховувати ряд факторів – власні побажання, психологічні особливості та можливості, не слід забувати й про потреби ринку праці. Для цього існує так звана“формула вибору професії”, яка в загальному вигляді показує первинний алгоритм прийняття оптимального рішення в поєднанні наступних компонентів: “хочу” – “можу” – “треба”.
I. ”Хочу” – намагання особистості, тобто твої інтереси, нахили, мотиви, плани, професійні наміри. Це те заняття, яке ти робиш з інтересом, з бажанням, за власною ініціативою (як у школі, так і в позаурочний час). Якщо вибрана справа подобається, то ти охоче будеш працювати, підвищувати свою кваліфікацію, користуватися авторитетом, і в результаті, більше зароблятимеш.
II. ”Можу” – можливості особистості, тобто твій стан здоров’я, наявний досвід (знання, вміння. навички), психофізіологічні якості, здібності до різних видів діяльності. Наприклад, в якихось справах ти більш успішний, довго можеш займатися цією справою не втомлюючись, а в інших, навпаки, швидко починаєш нервувати, сердитись, у тебе нічого не виходить.
III. “Треба” – потреби суспільства в кадрах визначених професій., тобто твої уявлення про обов’язок, моральні установки, ціннісні орієнтації, знання світу професій і про перспективні спеціальності, які користуються попитом на ринку праці, і вірогідність працевлаштування за обраною професією. Якщо ти хочеш і можеш займатися якоюсь справою, але на неї немає запиту на ринку праці, тоді інтереси, нахили, здібності й зусилля твої втрачають свій сенс.