Гурток працює в дистанційному режимі за розкладом
Наталия Волошина приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.
Тема: Zoom meeting invitation - Zoom Meeting Наталия Волошина гурток профорієнтація
Время: понеділок 15.00-15.45
Подключиться к конференции Zoom
https://us04web.zoom.us/j/77209370628?pwd=Im6bEvhEEaB76ZoDftnd5KW_hrmWDz.1
Идентификатор конференции: 772 0937 0628
Код доступа: chAv1H
Система вимог до людини з кожної професії називається професіограмою. Професіограма — це спеціальна карта, яка містить розгорнутий перелік умов і характеристик трудової діяльності по конкретній професії, її окремих вимог і професійно важливих якостей, якими повинен володіти працівник.
Перелік вимог професії до психіки людини та необхідних здібностей складає психограму професії.
Під професійними здібностями розуміють достатньо стійкі властивості особистості, які змінюються в процесі діяльності і забезпечують її успішність та вдосконалення.
Професіограма містить:
загальні відомості про професію та її динаміку в зв’язку з розвитком науки і техніки, соціальне та економічне значення;
виробничу характеристику професії, опис трудового процесу (наводяться назви знарядь праці, за допомогою яких виконується робота, вказується рівень фізичного і психологічного напруження (значне, помірне, незначне), робоча поза тощо;
санітарно-гігієнічні умови праці з виділенням професійних шкідливостей і переліком фізіологічних умов та медичних протипоказань;
перелік обсягу знань і умінь, які необхідні для успішної професійної діяльності, з виділенням тих, що визначають професійну майстерність;
характеристику видів і тривалості професійного навчання, можливості підвищення кваліфікації;
психограму, тобто характеристику психологічних вимог професії до людини з виділенням основних і бажаних психічних особливостей, а також психофізіологічних протипоказань.
Серед психологічних і психофізіологічних вимог основними є такі:
типологічні особливості (сила, врівноваженість, рухливість нервових процесів);
сенсорні якості (гострота зорової, слухової, тактильної чутливості);
швидкість розпізнавання сигналів;
сприймання предметів у статиці і динаміці;
увага (концентрація, розподіл, переключення, стійкість);
пам’ять (особливості, обсяг);
мислення (аналіз, синтез, абстракція);
емоційно-вольова сфера (емоційна стійкість, здатність до ефективної діяльності в екстремальних умовах тощо);
особистісні якості (організованість, здатність до співробітництва, комунікативні якості, відповідальність, інноваційність і т. ін.).
Кожна професія ставить різні вимоги до фізичних, психофізіологічних та психологічних властивостей людини. Такі вимоги називають характеристиками професії. Комплекс психофізіологічних і психологічних характеристик складає психограму професії, графічне зображення якої називається психологічним профілем професії. В психограмах вимоги професії до різних властивостей працівника оцінюються в балах в діапазоні від 1 до 5 (від незначної до високої).
Професійна інформація ґрунтується на даних професіографії — науки, яка описує професії і спеціальності з погляду вимог до людини.
Основні кваліфікаційні вимоги до працівника визначаються Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, який представляє собою систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, наведених у Класифікаторі професій (керівники, професіонали, фахівці, технічні службовці, робітники).
Кваліфікаційна характеристика професії працівника має такі розділи: «Завдання та обов’язки», «Повинен знати», «Кваліфікаційні вимоги», «Спеціалізація», «Приклади робіт».
У розділі «Завдання та обов’язки» описуються роботи, характерні для даної професії, з посиланням на галузь необхідних знань.
Розділ «Повинен знати» містить опис знань, умінь, навичок, методів і прийомів безпечного виконання робіт, а також вимоги до рівня освіти та практичної підготовки за професійною спеціалізацією.
У розділі «Кваліфікаційні вимоги» визначено рівень спеціальної підготовки працівника, необхідний для виконання обов’язків, та вимоги до стажу роботи.
Розділ «Спеціалізація» охоплює дані про похідні назви професій, характеристики робіт, галузеву належність, а також посилання на товари, послуги, устаткування, механізми та інструменти, які визначають особливості застосування професії.
У розділі «Приклади робіт» наведено назви робіт і пов’язаних з ними машин та устаткування, характеристики безпечних і нешкідливих умов виконання зазначених робіт, засобів оснащення технологічних процесів.
Згідно з вимогами чинного законодавства в кожній окремій організації на основі Довідника розробляють посадові інструкції для керівників, професіоналів і фахівців. Посадові інструкції складаються з таких розділів: «Загальні положення», «Завдання та обов’язки», «Права», «Відповідальність», «Повинен знати», «Кваліфікаційні вимоги», «Взаємовідносини (зв’язки) за професією».
У зв’язку з ускладненням виробництва, підвищенням вимог до психофізіологічних якостей працівника зростає необхідність у конкретизації вимог до виконавця залежно від змісту, характеру та умов виконання роботи. Характеристика таких вимог необхідна для проведення профорієнтації, професійного підбору, організації праці, формування методичних основ навчання спеціальності.
Для встановлення конкретного переліку вимог до виконавця з боку роботи визначають і оцінюють вплив і значення факторів, які зумовлюють ці вимоги. Як правило, враховується вплив таких груп факторів:
техніко-технологічні — визначають вимоги до професійної підготовки виконавця, наявності у нього необхідних технологічних навичок;
організаційні — характеризують уміння працювати у ритмі колективу;
фізіолого-сенсорні — визначають вимоги до фізичних даних і властивостей аналізаторів працівника;
психомоторні — визначають вимоги щодо рухової сфери (швидкість реакції, темп рухів, швидкість, ритмічність, точність, координованість і т. п.);
інтелектуальні — формують вимоги до розумової сфери діяльності працівника і таких специфічних здібностей, як спостережливість, надійність, активність, відповідальність та ін.
Кожна з цих груп охоплює велику кількість факторів, врахувавши які можна досить повно визначити комплекс вимог роботи до працівника залежно від її змісту, характеру та умов виконання.
Наукою розроблені методи точного вимірювання фізичних зусиль, напруження слуху, зору, темпу рухів, швидкості реакцій, однак для таких факторів, як спостережливість, емоційна врівноваженість, аналітичні здібності та ін., методи точного вимірювання не встановлені. В таких випадках дається відносна оцінка фактора в балах. Наприклад, ступінь розумового напруження, необхідного під час роботи, оцінюється в діапазоні від 1 до 6 балів відповідно з такою градацією:
проста робота без розумового напруження;
нескладна робота, яка вимагає незначного розумового напруження;
робота середньої складності з середнім розумовим напруженням;
складна робота, що вимагає значного розумового напруження;
складна робота, що періодично вимагає значного розумового напруження і доброї пам’яті;
дуже складна робота, яка вимагає постійного розумового напруження і дуже доброї пам’яті.
Для оцінки напруження уваги, аналітичності мислення, необхідних для виконання роботи, застосовують такі характеристики:
незначне напруження уваги і спостереження без необхідності виявляти особливу кмітливість при прийнятті рішення;
підвищена увага, зосереджена на різних сторонах виробничого процесу, необхідність виявляти загальну кмітливість у роботі;
аналітичне мислення, напружена увага і технічна кмітливість;
конструктивне мислення.
Кожна професія відрізняється не просто окремими характеристиками, а певним комплексом характеристик, який формує психологічну структуру професії. Разом з тим психологічний профіль професії містить у собі і такі характеристики, які є спільними для цілої групи професій. Тому завданням професіографії є групування професій на основі спільності тих чи інших психологічних характеристик.
К. К. Платонов пропонує поділ професій на психомоторні, технічні, математичні, гуманітарні, педагогічні, лікувальні, організаторські, наукові і в сфері мистецтв. Такий поділ професій дозволяє зіставляти їх вимоги з відповідними здібностями людини.
Загальновизнаною і поширеною в практиці профорієнтації є класифікація професій, запропонована Є. О. Климовим. В основу цієї класифікації покладено чотири ознаки:
особливості предмета (об’єкта праці);
мета праці;
знаряддя праці;
умови праці.
Виходячи з особливостей предмета (об’єкта) праці, всі професії поділяються на п’ять типів:
біономічні («людина—природа»);
технономічні («людина—техніка»);
соціономічні («людина—людина»);
сигномічні («людина—знакова система»);
артономічні («людина—художній образ»).
За метою праці кожний тип професій поділяється на три класи:
гностичні (розпізнавання, оцінка, перевірка);
перетворюючі (обробка, впорядкування, організація, вплив);
пошукові (знаходження, відкриття, творення нового).
Так, гностичні професії вимагають від працівника виразної пізнавальної активності, стійкої уваги, спостережливості, інтересу до властивостей певних об’єктів. Перетворюючі професії вимагають схильності до практичного впливу на навколишнє середовище, інтересу до процесів і результатів. Пошукові професії пов’язані з інтересом до інновацій, творчим мисленням і уявою.
Залежно від знарядь праці всі професії поділяють на чотири групи:
ручної праці (прості та механізовані ручні знаряддя праці);
механізованої праці (оператори механізмів);
автоматизованої праці (оператори автоматизованих систем з пультовим управлінням);
праця, в якій основне значення мають розумові вміння і навички (вчитель, лікар, учений-теоретик).
За умовами праці виділяються чотири підгрупи професій:
— з підвищеними вимогами до моральних якостей (суддя, лікар, міліціонер);
— з незвичайними умовами роботи (льотчик, випробувач, водолаз);
— з побутовим мікрокліматом (бухгалтер, бібліотекар);
— роботою на відкритому повітрі (будівельники, рільники).
Поєднання цих характеристик створює певний характерний для конкретної професії комплекс вимог до здібностей працівника.
Ще одна класифікація професій пов’язана з поняттям професійної придатності (придатності людини до конкретної трудової діяльності). Під професійною придатністю розуміють наявність у людини психофізіологічних і психологічних властивостей, які відповідають конкретній професії і забезпечують достатню ефективність праці з цієї професії.
За цією ознакою професії поділяються на дві групи:
професії, що не ставлять особливих, підвищених вимог до фізіологічних і психологічних властивостей людини;
професії, які ставлять жорсткі вимоги до психофізіологічних функцій людини.
В Україні підготовлено і погоджено з Кабінетом Міністрів Тимчасовий перелік професій і спеціальностей, які вимагають професійного відбору.
Для аналізу професійної діяльності і складання психологічного профілю професій застосовуються методи спостереження за трудовим процесом; анкетування; інтерв’ю; трудовий метод (включення); аналіз критичних ситуацій.
Метод спостереження за допомогою фотографій, кінозйомки застосовується при вивченні тих професій, в яких суттєва роль належить руховим актам.
Метод анкетування на основі опитувальників, інтерв’ю з виконавцями і керівниками використовується на початкових етапах вивчення професії. Його недоліком є незнання опитуваними психологічних характеристик інших професій.
Трудовий метод вивчення професій полягає в тому, що дослідник сам включається в трудовий процес, виконує функції працівника, професію якого вивчає. Застосування цього методу обмежується професіями, які не вимагають тривалого навчання.
Аналіз критичних випадків, аварій, травмування працівників, які мали місце в даній професії, проводиться на основі статис-тичних матеріалів, а також шляхом опитування різних за кваліфікацією робітників.
Вибір професії на основі уявлень і припущень, а не чітких і конкретних знань про неї. У різні роки від 40 до 42% українців працюють не за фахом. На це багато причин — від «вибір за мене зробили батьки» і «я не можу знайти роботу у своїй сфері» до «вступав і не мав уявлення про конкретні завдання цієї спеціальності». Наприклад, дитина хоче стати юристом і мріє боротися за права тварин. Але часто вона не має уявлення про те, що ця професія передбачає гори монотонної роботи з документами, а іноді й захист тих компаній або людей, чиї погляди та інтереси суперечать всьому твоєму єству.
Помилкова стратегія — робити вибір з огляду на престижні нині професії. Візьмемо тих же юристів. Кілька років тому кого не спитай — всі вчилися на юридичних факультетах, тому що такий диплом обіцяв кар’єру, престиж і гроші. Але вже у 2020 році на одну вакансію припадало аж 8 резюме. Тобто пропозиція значно перевищує попит. Також незабаром впаде попит на фахівців у сфері координації проєктів та менеджерів середньої ланки.
Часто батьки і діти потрапляють у таку пастку мислення: вони вважають, що вибирають одну спеціальність на все життя. По-перше, саме слово «професія» потихеньку застаріває. Вже зараз можна говорити про те, що одна з ключових вимог до успішного фахівця — готовність постійно вчитися і переучуватися. А в майбутньому для виконання конкретних завдань потрібно буде володіти навичками з абсолютно різних сфер і балансувати на стику кількох професій.
Тримайте в думці: ринок праці змінюється швидко, і швидкість тільки зростатиме. Але за всіма модними тенденціями не вженешся, а тому краще обирати не професію, а вид діяльності, який підходить особистості підлітка і в якому буде цікаво розвиватися. Крім того, навіть на етапі навчання можна змінити факультет, перевестися в інший університет. Нічого страшного в цьому немає. Не варто витрачати дорогоцінний час на те, чим у перспективі ти не хочеш і не будеш займатися.
Наступна помилка — улюблений шкільний предмет = майбутня професія. Наприклад, якщо дається англійська, то потрібно вступати на перекладача; якщо дитина любить літературу — іти в журналісти або на філфак. Але насправді добрі знання в шкільній дисципліні не дають абсолютно ніякої гарантії професійного успіху в цій сфері.
Одвічна скарга підлітків — батьки вважають, що знають, як краще. З великої любові і бажання дати дитині найкраще майбутнє мама і тато наполягають на виборі однієї спеціальності, хоча дитині подобається зовсім інша. Але тут фокус у тому, що для сучасної дитини фразочки на кшталт «Нікому не подобається його робота» або «Спочатку вивчись на кібернетика, а потім іди працювати куди хочеш» — не працюють. Рано чи пізно внутрішнє «Я» закричить про себе.
Остання помилка — необхідність вступати через страх бомжувати або суспільний тиск. Типові питання: «Що буде з моїм життям, якщо я взагалі нікуди не вступлю?» Або улюблене: «Всі вступили, а ти тинятимешся без діла? Так не піде». Найчастіше такі конфлікти виливаються в те, що батьки натискають і змушують вступити в «нормальний» виш і на «нормальну» професію, але в підсумку син або донька не закінчує навчання або не працює за фахом. П’ять важливих років життя — надаремно.
Експерти вважають, що буквально через кілька років ринок праці розділиться на 2 головних табори:
Топові професії з високою оплатою (менеджери, аналітики, викладачі, робототехніки та розробники ПЗ, фахівці маркетингу, менеджери соціальних мереж).
Рядові робітники з низькою оплатою праці (співробітники, чию роботу поки що не навчилися виконувати машини).
Бухгалтери, фінансові аналітики, аудитори, агенти, брокери — цим та іншим фахівцям середнього класу доведеться шукати нову роботу або перенавчатися.
Лауреат Нобелівської премії Крістофер Піссарідес стверджує, що в світі є всього лише кілька сфер, в яких ще довгий час не буде роботів:
освіта;
охорона здоров’я;
будинкове господарство;
персональні послуги;
нерухомість.
Щоб стати затребуваним фахівцем, необхідно вже зараз вивчати ринок праці і вдосконалювати свої навички, щоб залишитися на плаву і через 5-10 років.
Не можна сказати, що така професія, як вантажник відпаде за своєю потребою. Робочі спеціальності будуть затребувані ще деякий час, поки роботи не впроваджуючи в життя людини повністю. Своє місце під сонцем завжди знайде кваліфікований лікар і викладач. Чи зможуть зайняти свою нішу креативні менеджери і продавці — правда, принцип торгівлі помітно змінюється вже зараз.
В Україні завжди був, є і буде попит на хороших лікарів. Біда в тому, що держава не може запропонувати гідну оплату фахівцям у сфері охорони здоров’я. Завжди в пошані викладачі та вихователі ДНЗ, а й тут та сама проблема — відсутність перспективи і мізерна зарплата.
На думку експертів, в Україні в 2022 році будуть затребувані фахівці наступних професій:
косметологи;
інженери інтернет-безпеки;
IT-медики;
архітектори територій;
тренери творчих станів;
генетичні консультанти;
будівельники «розумних» доріг і будинків;
проектувальники дитячих і медичних роботів;
оцінювачі інтелектуальної власності.
Творчі професії завжди привертають увагу гуманітаріїв і людей, які дивляться на світ нестандартно. І варто визнати, що професій для творчих людей дуже багато. Вони необхідні як в бізнесі, так і для повсякденного життя багатьох із нас.
Креативність – ключ до будь-якої творчої професії. Цього не зможуть опанувати роботи, що зіграє тільки на руку людям із нестандартним мисленням і новим/іншим баченням і підходом до справи. Які ж професії для творчих людей виділяють зараз? Є цілий список таких спеціальностей, затребуваність яких не стане менше навіть через 100 років.
творчі професії
Журналісти
Піар-менеджери
Сценаристи
Писменники
Поети
Цей список можна трохи подрібнити, але нам просто треба зрозуміти в якому напрямку рухатися. До того ж, часто якщо людина працює із текстом, то вона може проявити себе в будь-якому амплуа. Все залежить від теми, форми подачі і ресурсу, який доносить думки, переживання та емоції.
Рекламщик
Контент-менеджер
Блог
Перераховані вище фахівці (давайте і блогера так назвемо) часто доносять інформацію за допомогою текстової частини. Тест їм дозволяє коротко, лаконічно і цікаво донести до аудиторії ту чи іншу інформацію. Таким чином вони продають товар/послугу, створюють свій бренд (бренд компанії). До того ж, вони враховують інтереси людей/групи людей і тренди в суспільстві. Частенько самі нав’язують ці тренди створюючи свій контент. При цьому вони не обходяться без візуального оформлення своєї роботи, що має залучити аудиторію.
Художники
Скульптори
Дизайнери
Мультиплікатори
Стилісти і модельєри
Знову ж таки, ці професії лише мала частина, яка користується популярністю серед творчих людей. Наприклад, може бути дизайнер приміщень, а може бути декоратор. На перший погляд – абсолютно різний спектр роботи, але вони обидва працюють над створенням красивого і зручного місця виходячи з цілей і вимог клієнта.
Актори театру та кіно
Артисти балету, цирку, оригінального жанру
Музиканти і співаки
Ілюзіоністи
Ведучі заходів
Цю нішу займають люди з артистичними здібностями. Вони пов’язані з шоу, працюють над створенням свята або доповненням будь-якого заходу. Їх основним завданням буде розважати. Але давайте не забувати, що багато хто з них в силу своєї популярності стають кумирами для багатьох. Тому їх участь важлива не тільки в культурному житті, а й у соціальній.
Хоча навіть творчі люди повинні розуміти і правильно оцінювати перспективи розвитку. Мистецтво і все що з ним пов’язано, тісно переплітається з політичною, соціальною, культурною, історичною підосновою. Також на цю сферу активно впливає технічний прогрес. Що і диктує нам які професії майбутнього варто освоювати вже сьогодні. В черговий раз ми бачимо, як відбувається сплетіння кількох галузей через значущих технологічних прорив і нових можливостей подачі свого мистецтва або творчого досягнення.