Конспектування науково-навчального тексту дозволяє коротко записати почуте, застосовувати його на практиці. Маємо можливість не тільки застосовувати почуте, а також виражати наше ставлення до нього, записувати власні думки. У конспекті окремі фрази і навіть слова мають більш вагоме значення, ніж у докладному переказі. Важливо створити умови для самостійної діяльності для найбільш ефективного оперативного осмислення й переробки значного обсягу навчальної літератури. Тому слід звернути увагу на спеціальні вміння, формування яких забезпечуватиме якісне конспектування. Повторимо необхідні вміння, опрацювавши пам’ятку.
Колективне опрацювання пам’яток «Необхідні вміння для якісного конспектування» га «Як оформляти конспект сприйнятого на слух науково-навчального тексту».
ПАМ’ЯТКА
«Необхідні вміння для якісного конспектування»
Уміти виділяти головне.
Структурувати текст.
Відкидати другорядні, неістотні факти.
Здійснювати скорочення тексту.
Критично оцінювати текст, робити висновки, узагальнення.
Переформулювати думки своїми словами.
Оформляти конспект відповідно до мовних норм.
Звернімо увагу на особливості конспектування тексту. Опрацюйте наступну пам’ятку.
Паспортні дані тексту (прізвище, ініціали автора, назва тексту).
Уживання скорочених слів, абревіатур, спеціальних позначень.
Конспектування тексту своїми словами відповідно до мовних норм, фіксування головної інформації.
Примітка. Матеріали конспекту — на правій сторінці зошита. Ліва сторінка — для запису власних думок, коментарів, оцінок.
Розвиток пізнавальної активності учнів у процесі виконання практичних завдань.
Робот а з текстами.
— Прочитайте тексти. Визначте їх стильову належність, тему та основну думку.
Текст 1
Престиж мови
Престиж мови — це її авторитет у міжнаціональному та міжнародному спілкуванні. Він залежить від багатьох чинників, домінантним серед яких є інформативність мови, тобто застосування її як носія найновішої та найважливішої інформації.
Високий престиж сучасної англійської мови пояснюється, зокрема, тим, що зараз понад 75% наукової продукції світу друкується цією мовою, тобто з кожної тисячі наукових статей або книг 760 виходять англійською.
Престиж мови не перебуває у прямій залежності від кількості людей, що нею послуговуються. Далеко не завжди престиж мови визначається мілітарною потугою її носіїв. Іноді престиж мови має не загальний характер, а забезпечується її функціонуванням в одній із сфер. Так, у музиці вже декілька століть найвищий престиж у світі має італійська мова.
Відлучення мови від функцій, що надають їй престижу, наприклад, від ролі державної мови, знижує її авторитет і зменшує опір проникненню в неї чужомовних елементів.
Престиж мови — величина змінна. В історії відомо чимало випадків піднесення і падіння мов. Зрозуміло, що це залежить не від самої мови, а від суспільства — носія мови, його місця та ролі в загальнолюдському прогресі.
Є два способи забезпечити статус престижності для своєї мови. Перший — через всебічний розвиток суспільства на шляху прогресу. Другий — шляхом утиску інших мов політичними, військовими, економічними засобами. Зрозуміло, що другий шлях може привести тільки до тимчасового успіху.
Престиж мови приносить не лише мораль незадоволення її корінним носіям, але й неабияку матеріальну вигоду. Так, експорт англійської мови щорічно приносить шість мільярдів чистого доходу. На долю Англії припадає два мільярди, що являє собою шосту статтю її національного доходу.
Дбати про престиж мови свого народу — святий обов’язок кожного з нас.
Про престижність української мови в минулому свідчать, наприклад, такі факти: вона використовувалась як державна у Великому Литовському князівстві (ця «руська» мова була спільною для українців і білорусів); як актова мова Молдавського князівства; дипломати при дворі польських королів спілкувались коли не латиною, то руською (українською), цією ж мовою бахчисарайські хани листувалися з турецькими султанами.
Про повільне, але неухильне зростання престижу української мови у наші дні свідчить кількість кафедр та центрів українознавства, які з’являються в багатьох країнах світу. Цей процес набиратиме на силі і з утвердженням міжнародного авторитету української національної держави, розвитком економіки, науки, культури українського народу.
Текст 2
Вплив християнізації
Далекосяжні й багатогранні наслідки для всебічного розвитку суспільного життя мало затвердження християнства на Русі. Вже на початку нової ери християнський монотеїзм (тобто віра в єдиного Бога) почав поступово проникати в середовище східного слов’янства. Тут він знаходив сприятливий фунт. Усією своєю суттю воно було спрямоване проти соціальної несправедливості, пригноблення і насильства. Натомість утверджувало соціальну рівність усіх перед Богом, однакові права й обов’язки. А головне — християнство утверджувало повну свободу вибору і поведінки.
Дуже сильно відрізнялося християнство від поглядів варварського світу. Зуміло воно сфокусуватися на внутрішньому «я» особи. На перший план вийшли стосунки із самим собою, подолання внутрішнього свавілля. Таке затвердження внутрішнього протиріччя людської природи стало видатним досягненням суспільної думки.
Значну роль у затвердженні нового розуміння суті людського буття брали на початку своєї появи монастирі. Давньоруські самітники, схимники своїм життям демонстрували урочистість духу над тілом. Вони були прикладом для людей і виховували у них прагнення хоч би трохи сфимувати неконтрольовані розумом і совістю імпульси. Такій же мсті служили й обрядові служби.
Християнська філософія стала базою для численних споруд. А це своєю чергою послужило запорукою швидкого прогресу в творчому житті, й розпочався розквіт давньоруської культури.
У монастирських стінах концентрувалися основні кадри учених того часу, письменників, публіцистів, художників, архітекторів і т. д. Студійний монастирський статут зобов’язував обителі, бібліотеки, скрипторїї, школи, іконописні майстерні, госпіталі й інші заклади. Перше місце серед монастирських центрів на Русі належало Києво-Печерському монастирю. З ним пов’язана діяльність плеяди видатних публіцистів (Феодосій Печорський, Яків Мних), істориків (Никон Печерський, ігумен Іван, Нестор Літописець), художників (Аліпій, Григорій), лікарів (Агапіт) і багатьох інших.
Найважливішим чинником в історії культури ранньої Русі був розвиток писемності і поширення грамотності. Тож дуже важливою була поява книжності в середині IX століття. Саме тоді Русь почала створювати власну церковну літературу і поклала початок літописанню.
Виконання та перевірка письмової роботи.
Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.
Прослухайте вдома радіо- чи телепередачу, складіть її конспект та надішліть вчителю фото на Viber!