(О-ох, о-о, ой, ай)! — важко зітхнув Остап.— Обридло вже мені по цих краях горювати. (Панас Мирний) (Ет, ат, ну, ач, ой), вигадки! Велике діло — миші. (Л. Глібов) (Ануте, ну-ну, нумо, ану), Остапівно, почнімо тії, про молоду журавку й чорну ниву! (А. Малишко) (Ех, ох, ах, ой), земляче, земляче,— каже,— якби ти знав, яке мені горе, ти б не сердився. (А. Тесленко) (Ага, агов, ах, ой), то ти. Ось дов’яжи снопів, а я піду. (Леся Українка)
Вибірково-розподільний диктант.
Запишіть у два стовпчики вигуки: I — ті, що виражають вітання та побажання; II — ті, що виражають прохання, запрошення; III — ті, що можуть виражати почуття.
Добрий день, дорога матусю! Будьте здорові, любі бабусю та дідусь! Прощайте, товариші! Весно, ох, довго ж на тебе чекати. Будь ласка, напиши. Прошу, заходьте. Даруйте, ще не все сказано. Усього найкращого! На здоров’я! До зустрічі! Ох-хо-хо! Чого тільки не було. «Ой-ой-ой! — заплакав бідний хлопець.
Творча робота.
Складіть чотири речення з вигуком ох, так, щоб у першому реченнівін виражав захоплення, у другому — співчуття, у третьому — задоволення, а в четвертому — досаду.
Перепишіть.Вигуки пікреслити.
І. Нумо ж, зберімось у купу тісніше! (В.Самійленко.) Хто знає Оржицю? А нуте, обзивайтесь! Усі мовчать. Гай-гай, які шалопаї! Вона в Сулу тече у нашій стороні. (Є.Гребінка.) Ох, ти, доле моя, доле! Гей, моя бурлацька воле, розкоше моя! (М.Вороний.) О, мене ти напоїв, як цілющою водою духом кинутих степів! (Олександр Олесь.) Свавільний часе! Годі, не дурмань! (М.Самійленко.)
ІІ. Вийшла мати з дітьми в поле: “Нуте, ручки молоді!” (П.Тичина.) Ачей, це діло непросте – город вітрами городити. (М.Руденко.) Ой не плач, моє серце, ой цить! (Б.Грінченко.) О, розстроєна скрипка, розстроєна! (І.Франко.) Рятуйте! Пробі! Ось я тут конаю... Життя, життя – чи пекла, а чи раю! (М.Вороний.) Ой, живу впівголосу, впівсили. (Л.Костенко.) О, Боже мій, які ж ми ненавченні! (Г.Білоус.)
Прочитати. Вказати етикетні слова. До яких частин мови вони належать?
І. “Здоров, Василю, пане-брате!” “Здоров, кумасю мій Кіндрате!” Спасибі, братіку, за добреє слівце, як не кохать тебе за це? “Добридень, кумо! – Вовк гукає. – Той спить, хто щастя має!” “Добривечір, сусіде мій! Чи всі ви живі і здорові?” – гукнула Миша Пацюкові. Не хочу я нікого прирівняти, звиняйте, до Свині... Ні, далебі, що ні!
ІІ. Добрий день, моє місто! Ти знов мене будиш співом, працею, думою високочолою. (Р.Лубківський.) Добрий вечір тобі, мамо, пісне моя! Ми на рідній землі. Треба нам небагато, все багатство у нас – честь і добре ім’я. (П.Перебийніс.) На день добрий парубонько мусив шапку зняти: “Помагайбі, дівчинонько, тобі жито жати”. (Д.Білоус.) Здоров був, друзяко, привіт, привіт! (А.Малишко.) Вибачайте, що не за правилом, мабуть, вдача у мене така. (М.Гурець.)
Перепишіть.Вигуки пікреслити.
І. Гей, летів на вороному легко, як на лови. (Б.Олійник.) Гей у полі тополенька, тополенька пишна. Та то ж наша Ганнусенька з подружками вийшла. (П.Усенко.) Довбуша й Лук’яна Кобилиці, гей, дзвеніли месницькі шаблі! (Т.Масенко.) “Гов, дядьку!” – хтось гукнув близенько. (Л.Глібов.) Гей, чуєте, хлопці, рубайте з руки, з-за хмарищ-бо сунуть круки, хижаки. (П.Усенко.) Ой, у полі гне тополі вітер та на вольній волі. (В.Сосюра.) Ох, коли б мені доля судила хоч побачити раннюю зорю! (Леся Українка.) О вічне сонце огнелике, ти встало недругам на зло! (А.Малишко.) Ой, догоріла свічка до полички! (М.Литвин.)
У реченнях підкреслити всі члени речення. Чи є членом речення вигук?
І. Еге! Побігли вже кози в лози! Скажи моїй кобилі: “Тпру!”, бо в мене губи замерзли. Нуте, браття! Або перемоги здобути, або дома не бути. Закувала зозулина, сіла на лозину. Ей, люблю я, мамко, літо, а ще люблю зиму. Гей якби я була знала, що прийде Михайло, я би була кучерики зачесала файно.Ой дощ іде, роса паде на білу березу, я своєму миленькому сорочку мережу.
Прочитати та переписати. Пояснити вживання дефіса у вигуках.
І. Гай-гай, та й не вдома, де не сядеш – не солома. (Нар.творч.) Вже з уст зірвалися слова: “Гей-гей! Чи є хто в лузі? Озовися! Чи є де в світі ще душа жива? (М.Вороний.) “Ох-го!” – десь в лісі оддало.(П.Тичина.)
ІІ. Гай-гай! Важка то річ, о мудрі і хоробрі! Візьми попробуй спершу поміняй людські стосунки на порядні й добрі! (М.Карпенко.) Гай- гай, до травня, любий, зачекаймо... Насовується тільки-но зима! (М.Бажан.)
Прочитати загадки, відгадати їх. Назвати вжиті в них звуконаслідувальні слова.
1. В небі чистому, під сонечком, все хтось дзвонить срібним дзвоничком: “Дзень-дзень, дзень-дзень!” – славить він погожий день. Може, чули навесні його дзвоника пісні? (Р.Юзва.) 2. Хто гнізда свого не має, яйця іншим підкладає та у лісі в холодку все кує: “Ку-ку, ку-ку!”? 3. Що воно за дивна птиця? Світла денного боїться, “ху-ху-ху!” – кричить, співа. Відгадали всі? (В.Шаройко.)
Навчальний диктант. Підкреслити вигуки.
Мабуть, то конвалії, черемха й шипшина споїли своїми п’янкими пахощами всіх лісових птахів, що вирішили позмагатися у співі із солов’ями.