Робота психологічної служби проводиться через різні форми роботи. Одна із форм – діагностична робота з дітьми яка містить в собі вивчення наступних питань:
- вивчення рівня адаптації новоприбулих дітей раннього віку до нових умов, метою якого стало виявлення серед новоприбулих дітей раннього віку дезадаптованих та робота з ними відносно усунення негативних емоцій;
- вивчення стану мовленнєвого розвитку дітей, метою якого стало одстеження звукови мови, розвитку артикуляційної моторики.
Адаптація новоприбулих дітей аналізується на основі спостереження за їх поведінкою. Рівень адаптації вивчається за показниками поведінки:
- емоційний стан;
- діяльність;
- взаємовідносини з дорослими;
- взаємовідносини з однолітками;
- мова;
- зміст потреби в спілкуванні.
На основі даних буде спланована і проведена корекція характеру поведінки дітей. Результатом планомірного підходу стануть зміни в характері поведінки дітей:
- діти спокійні врівноваженні;
- з’явилася потреба у спілкуванні з однолітками і дорослими.
У ході роботи вивчється стан здоров’я дітей і динаміка пізнавальної активності з метою розробки рекомендацій щодо організації і проведення медико – педагогічних заходів, спрямованих на оптимізацію виховної та навчальної діяльності.
1. Психологічний супровід адаптації дітей до умов ДНЗ.
2. Діагностика розумового розвитку дітей раннього віку.
3. Діагностика психічних процесів вихованців ДНЗ.
4. Діагностика соціально-психологічної готовності дитини до школи.
5. Групова та індивідуальна корекційно-розвивальна робота з дітьми.
6. Консультативно-просвітницька робота з батьками та вихователями.
1) Збереження і зміцнення психічного здоров¢я дітей, створення умов, що забезпечують емоційно-особистісний розвиток кожної дитини.
2) Покращення міжособистісної взаємодії дітей однакових вікових груп.
3) Сприяти успішній інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в соціальний простір дошкільного навчального закладу.
4) Здійснення психологічного супроводу особистості дитини.
5) Зменшення проявів непорозуміння в контексті взаємозв’язку «батьки-діти».
6) Формування психологічної культури у дітей, педагогів та батьків.
7) Створювати сприятливі умови психологічного комфорту дошкільникам під час перебування в дошкільному закладі
8) Психолого-педагогічне просвітництво батьків з питань розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку в умовах здобуття дошкільної освіти вдома
Булінг (від анг. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки з метою заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.
Форми булінгу:
•фізичний – нанесення ударів, штовхання, пошкодження або крадіжка власності;
•словесний – обзивання, глузування;
•соціальний – виключення із групи (ізоляція);
•електронний (кібербулінг) – булінг із використанням технічних та електронних засобів (комп’ютер, мобільний телефон, електронна пошта і сайти соціальних мереж).
Якщо ви стали свідком булінгу необхідно:
• виступити проти кривдника, дати зрозуміти, що він неправий;
• підтримати того, кого ображають;
• повідомити дорослим (педагогу, психологу, керівнику ЗДО психологу) про факт такої поведінки.
Хто провокує булінг в дитсадку.
Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі.
Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок.
Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:
педагог або помічник вихователя:
– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;
– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки – глузує із зовнішнього вигляду дитини;
– образливо висловлюється про дитину чи її батьків;
– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини;
батьки або члени сім’ї:
– б'ють та ображають дитину вдома;
– принижують дитину у присутності інших дітей;
– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;
– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Усі діти потребують підтримки дорослих— батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.
1.Усі здобувачі освіти, педагогічні працівники закладу, батьки та інші учасники освітнього процесу повинні обов’язково повідомити керівника закладу дошкільної освіти про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
2.На ім’я керівника закладу пишеться заява (конфіденційність гарантується) про випадок булінгу (цькування).
3. Керівник закладу видає наказ про проведення розслідування та створення комісії з розгляду випадку булінгу (цькування), скликає її засідання.
4.До складу такої комісії входять педагогічні працівники (у тому числі психолог), батьки постраждалого та булерів, керівник закладу дошкільної освіти та інші зацікавлені особи.
5.Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів комісії.
1. Керівник закладу має розглянути звернення у встановленому порядку.
2. Керівник закладу створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.
3. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то директор закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
4. Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13 Кодексу України про адміністративні правопорушення.