Інклюзивна група в дитсадку: особливості

Уряд затвердив правила організації інклюзії в дошкільних освітніх закладах.

Відтепер діти з особливими освітніми потребами мають ще більше можливостей для соціалізації у суспільстві – почали діяти чіткі правила, за якими мають створюватися і працювати інклюзивні групи в дитсадках. 

Що потрібно для зарахування дитини з особливими освітніми потребами до садочка? 

Батьки мають звернутися у заклад із 1) заявою та 2) висновком інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ).

За наявності інвалідності також треба надати 1) копію медичного висновку або копію посвідчення особи, яка отримує державну соціальну допомогу, та 2) копію індивідуальної програми реабілітації.

Для кожної дитини розроблюється індивідуальна програма розвитку – вона складається на навчальний рік та зазвичай переглядається тричі на рік.

Програма створюється командою психолого-педагогічного супроводу, до якої входять: директор дитсадка, вихователі, асистент вихователя, практичний психолог, вчитель-логопед та інші із залученням батьків.

Для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку складають індивідуальний освітній план строком на 3 місяці з подальшою дією впродовж навчального року. 

 В одній інклюзивній групі має бути не більше 3 дітей з особливими освітніми потребами: 

 ♦ 1-3 з числа дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, затримкою психічного розвитку, зниженим зором, слухом, легкими інтелектуальними порушеннями тощо;

 ♦ не більше 2 з числа дітей сліпих, глухих, з тяжкими порушеннями мовлення тощо;

 ♦ не більше 1 дитини зі складними порушеннями розвитку.

У кожній інклюзивній групі вводиться посада асистента вихователя. Крім цього, за рекомендаціями ІРЦ та згодою батьків, навчальний заклад забезпечує доступ до освітнього процесу асистента дитини, якщо такий необхідний для дитини.

Взаємодія з батьками у системі інклюзивної освіти

Слід зазначити, що включення дітей з особливими потребами у загальноосвітні групи не відбувається автоматично. Це цілесприямований і систематичний процес, який потребує обережного впровадження і контролю. Він передбачає певну підготовчу роботу як з педагогами, так і з батьками, зокрема слід:

- створити умови для формування партнерських відносин між вихователями, спеціальними педагогами та сім’ями дітей з особливими потребами;

- спільними зусиллями здійснити різнопланові цілеспрямовані спостереження щодо з’ясування можливостей і потреб "особливих дітей";

- з’ясувати очікування батьків та визначити цілі;

- розробити індивідуальні розвивальні програми.

Із чого починається співпраця? Звичайно, зі знайомства. Щоб забезпечити дітям з особливими потребами активної життєдіяльності у колективі однолітків, педагоги мають знати особливості дітей, їхні можливості й уподобання. Зустрічі педагогів з батьками допомагають визначитися, якої саме допомоги потребує дитина, отримати вичерпну інформацію про неї. Педагоги, у свою чергу, знайомлять батьків із програмами,їх цілями, виконавчими стандартами, з педагогічною концепцією.

Працівники дошкільного закладу, де функціонують групи включення, створюють атмосферу взаємопідтримки. Педагоги груп включення вчаться розуміти проблеми дітей, які хронічно відстають, засвоюють навички спостережень, об’єктивного оцінювання. Враховуючи специфічні стилі пізнання, рівень і темп розвитку дитини, вихователі, залучаючи батьків, створюють індивідуальні програми розвитку дитини. У багатьох освітніх закладах, де є групи включення, створюють центри психологічної підтримки родини.

У таких центрах спеціалісти дошкільного закладу - практичний психолог, вихователь-методист, вихователі та спеціальні педагоги - спрямовують свою діяльність на цільову допомого у сім’ям, у яких виховуються діти з особливими потребами, зокрема: здійснюють індивідуальне, групове, сімейне консультування; організовують психолого-педагогічну просвіту батьків; створюють групи підтримки; організовують зустрічі з громадкістю.

Таке партнерство створює умови для ефективного включення дітей з особливими потребами в освітній процес, сприяє досягненню головної мети - успішному особистому розвитку кожної дитини, підготовці її до незалежного життя.

Як говорити з дитиною про її особливі потреби у навчанні

(поради батькам)

• давайте окремі поради, котрі б допомогли Вашій дитині зрозуміти, що їй допомагає вчитися краще, наприклад: «Мені здається, що ти краще запам'ятовуєш інформацію, коли бачиш предмети»;

• якщо необхідно, пояснюйте своїй дитині результати оцінювання, щоб вона краще розуміла свої можливості та потреби, а також їх пов'язаність з навчанням та життям;

• пояснюйте, що кожна людина навчається зі своєю швидкістю та особливим підходом. Наприклад, одні діти навчаються краще, коли прослухають пропоновані їм матеріали, а інші – коли прочитають або побачать на власні очі;

• використовуйте слова, котрі Ваша дитина розуміє;

• наголошуйте на тому, що Ваша дитина не лишається на самоті зі своїми проблемами. Їй зможуть допомогти батьки, родина та персонал закладу;

• допомогу, котру буде отримувати Ваша дитина, описуйте конкретно, реалістично та в позитивному світлі;

• обговоріть, як потрібно реагувати на можливі образи від однолітків;

• проводьте рольові ігри, моделюючи можливі складні ситуації в школі;

• шукайте можливостей підтримки та інформаційного забезпечення. Коли Ваша дитина зростатиме, допомагайте їй робити це самостійно, щоб з часом вона могла захищати право на свої власні освітні потреби;

• доцільно заохочувати свою дитину до активної участі у складанні Індивідуальної програми розвитку та встановленні реалістичних цілей за результатами навчання;

• дайте почитати дитині книги, в яких описуються проблеми, подібні до її проблем. Книги надають дітям можливість встановлювати зв'язки між подіями та головними героями і проводити паралелі з їх власним життям. Саме так часто пом'якшується відчуття самотності, сум'яття чи ізоляції. Діти можуть у житті опиратися на мудрість та моделі поведінки, запозичені з прочитаних чи прослуханих книжок.

Підбадьорюйте

Після того, як сім'я вперше дізналася, що у дитини можуть бути особливі потреби, їй може знадобитися час для адаптації. Дитині також може бути нелегко в цей період. Підбадьорюйте дитину, більше звертайте увагу на її сильні сторони – це допоможе сформувати рівновагу зі щойно виявленими проблемами. Здібності є в усіх дітей, їх потрібно лише виявити і розвивати.

Хваліть завжди за конкретну дію, будьте красномовними:

• «Ти дуже добре зробив ...»

• «Я бачу, що ти набагато краще вчишся, коли ...»

• «Я помітив покращення в ...»

• «Давай разом попрацюємо над ...»

• «Я дуже ціную твою значну роботу та зусилля, витрачені на ...»

• «Чим я можу тобі допомогти...», «Я бачу, ти добре попрацював над…», «Дякую, що ти ретельно виконав завдання».

Будьте готові допомагати дитині, однак за найменшої можливості посилюйте її незалежність. Підбадьорюйте та заохочуйте дитину, щоб формувати її самостійність та впевненість:

• складіть список усіх сильних сторін та потреб своєї дитини та часто звертайтеся до нього;

• якщо можливо, допомагайте Вашій дитині висловлювати свої думки. Для зразку висловлюйте перед нею свої думки вголос;

• робіть наголос на позитивному: визначайте, підтримуйте та формуйте сильні сторони своєї дитини. Створюйте ситуації, де ці сильні сторони можуть якнайкраще проявлятися. Визнання та похвала від інших утворюють міцне підґрунтя для навчання новим та незнайомим навичкам чи завданням. Уникайте порівняння дитини з іншими дітьми, оскільки це нівелює унікальність кожної особи;

• надавайте Вашій дитині можливості навчитися новому – займатися спортом чи рукоділлям. Дітям потрібно відчувати, що вони щось вміють або знають, як робити;

• створюйте для своєї дитини та підтримуйте ситуації, в яких вона відчуватиме задоволення від допомоги іншим;

• допомагайте своїй дитині гордитися її етнічним походженням. Розкажіть їй про корені та історію своєї сім'ї. Разом досліджуйте своє родове дерево. З цими знаннями у дитини сформується глибоке відчуття самоідентифікації;

• сформуйте стабільні зразки суспільної поведінки. Вони допоможуть дітям почуватися більш захищеними і краще розв'язувати низку соціальних проблем;

• вдома прививайте своїй дитині ставлення «я можу», щоб вона впевнено пробувала нові навички. Коли дитині не вдається досягати успіху, намагайтеся виробити в неї ставлення до цього як до навчання, а не як до поразок. Запитуйте: «І чого ти навчився?» або «Що ти зробиш по-іншому наступного разу?».

Навчайте дитину навичкам прийняття рішень

Упевненість приходить тоді, коли дитина має навички вирішення проблем для прийняття правильних життєвих рішень. Дітям потрібен набір навичок, котрі б допомагали приймати рішення у мінливих умовах.

Щоб допомогти своїй дитині вирішувати проблеми, застосовуйте просту модель їх розв'язання, зразок якої надається далі.

• Використовуйте стратегію заспокоєння – перед прийняттям рішення порахуйте до десяти або поговоріть самі з собою.

• Визначте проблему. Нехай Ваша дитина висловить наявну проблему своїми словами. Можливо, Вам потрібно буде задавати їй питання, щоб допомогти у цьому.

• Сформулюйте можливі шляхи вирішення. Не критикуйте жодну ідею.

• Відкиньте варіанти, які будуть незручними або непосильними для Вашої дитини.

• Зважте всі «за» та «проти» тих варіантів, що залишилися, а потім виберіть найкращий з них. Запитайте: «Що буде, якщо ти спробуєш ось так?»

• Обговоріть, що слід робити для втілення цього рішення і як діяти в разі виникнення проблем.

• Після прийняття рішення – дійте.

• Оцініть це рішення. Наскільки воно було вдалим. Що можна наступного разу зробити по-іншому? Чого Ви навчилися?

• Моделюйте навички вирішення проблем своєї дитини. Обговоріть шляхи співпраці та активної роботи з партнерами для пошуку взаємовигідних рішень.

Формуйте комунікаційні навички

Покращення комунікаційних навичок дитини підвищує її шанси стати впевненою, незалежною та успішною дорослою людиною. Ефективні комунікаційні навички дозволяють дітям висловлювати свої потреби та побажання, розвивати соціальні стосунки.

• Заохочуйте свою дитину висловлювати власні ідеї, почуття, думки та погляди, а самі активно слухайте. У сім'ї обговорюйте події під час споживання їжі, поїздок на машині, прогулянок або перед сном.

• Слухайте свою дитину. Вставляйте кілька слів, щоб підбадьорити, заохотити до спілкування. Коли навички активного слухання моделюються вдома, дитина, швидше за все, буде повторювати їх під час свого спілкування з іншими.

• Заохочуйте свою дитину ставити запитання.

• Давайте своїй дитині можливість спілкуватися з різноманітними людьми: сусідами, членами родини, меншими дітьми чи професіоналами.

• Для тренування комунікацій в різноманітних ситуаціях використовуйте рольові ігри.

Стимулюйте дружні стосунки

Дітям з особливими потребами можуть знадобитися підтримка та заохочення до встановлення дружніх стосунків. Взаємодіючи з іншими людьми, діти вчаться вирішувати свої власні конфлікти, розуміти суспільні рамки, здобувати повагу інших та розвивати чуттєвість до унікальних потреб оточуючих. А для цього:

• Обговорюйте елементи дружби – повагу, довіру, задоволення, прийняття.

• Заохочуйте дітей запрошувати їх друзів до себе додому.

• Запросіть друга Вашої дитини на якусь сімейну подію.

• Запропонуйте групи, команди чи організації, до яких може приєднатися Ваша дитина – часто дружба виникає в організаціях, де в дітей є спільні інтереси.

• Заохочуйте дитину ставити питання та демонструвати інтерес щодо оточуючих.

                                                                               Поради батькам 

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

·     Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).

·     Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

·         Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

·     У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.

·     Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

·     У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

·     Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

·     Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

·     Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

·     Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

·     Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

«ВЗАЄМИНИ З ДИТИНОЮ

З ОСОБЛИВИМИ

ОСВІТНІМИ

ПОТРЕБАМИ»

Надайте дитині самостійність у діях та прийнятті рішень. Стимулюйте її пристосувальну активність; допомагайте в пошуку прихованих можливостей. Розвивайте вміння та навички самообслуговування.

Пильнуйте за своєю зовнішністю та поведінкою. Дитина повинна пишатися вами. Не бійтеся відмовити дитині в чому-небудь, якщо вважаєте її вимоги надмірними. Однак проаналізуйте кількість заборон, з якими стикається дитина. Продумайте, чи всі вони обґрунтовані, чи є можливість скоротити обмеження, зайвий раз проконсультуйтеся з лікарем чи психологом.

  Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ані телевізор, ані радіо не замінять вас.  Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.

Не відмовляйтеся від зустрічі з друзями, запрошуйте їх у гості. Нехай у вашому житті знайдеться місце й високим почуттям, і маленьким радощам.

Частіше дослухайтесь до порад педагогів та психологів. Певне захворювання дитини з ООП потребує специфічного догляду, а також спеціальних знань та вмінь. Більше читайте, проте не лише спеціалізовану літературу, а й художню.

  Спілкуйтесь із родинами, де є діти з особливими освітніми потребами. Це важливо не лише для вас, а й для дитини, якій ви можете зробити послугу на все життя, знайшовши друзів або (що дуже часто буває) супутника життя.

Консультація «Організація художньої діяльності »

Щоб сприяти розвитку образотворчої діяльності дітей раннього віку, дотримуйтеся таких напрямів роботи:

–  розглядайте з дітьми картини живопису, ілюстрації, коротко розповідайте про їхній зміст;

– формуйте елементарні художньо-технічні вміння — правильно тримати олівець, пензлик тощо;

–  ознайомлюйте з різними зображувальними засобами й техніками — малювання пальчиками й долоньками, ватними паличками тощо;

– заохочуйте до вільної художньої діяльності;

– стимулюйте дитину коментувати процес малювання чи ліплення — розповідати, що чи кого вона малює, що робить цей персонаж.

Підтримайте дитину в її художніх проявах, похваліть її, зазначте, як добре вона попрацювала, й віддайте належне її художнім роботам.

Для художнього розвитку дитини раннього віку вкрай важливим є сприймання художніх творів.

Оберіть картини живопису й ілюстрації до книг. За тематикою вони мають бути на близькі та зрозумілі дітям теми — іграшки, сім’я, тварини, дім тощо. Картини мають зацікавлювати дітей, стимулювати їх розглядати та показувати персонажів і деталі, а згодом — брати участь в обговоренні. Тому найліпше дібрати тематичні картини з одним-двома персонажами та їхньою дією — наприклад, дівчинка пестить тваринку, хлопчик запускає на воду кораблик, зайчик втікає від лисички .

Навчайте дітей відтворювати образи навколишнього світу в різних видах художньо-продуктивної діяльності — малюванні, ліпленні та аплікації. Пропонуйте дітям художні техніки, що відповідають їхнім віковим можливостям. Нові прийоми вводьте та ускладнюйте поступово. Не намагайтеся охопити все одразу, формуйте одне технічне вміння за раз.

Щоб дитина створила художній образ, заздалегідь підготуйте основу для такої роботи. Намалюйте чи наклейте на аркуші частину зображення. Наприклад, намалюйте ляльку у платтячку, яке діти оздоблюватимуть плямками-«горошинками», або наклейте зображення зайчика, сліди якого малюватимуть діти.  Такі основи потрібні, щоб дитина раннього віку вчилася сприймати й бачити образ на картинах, малюнках і власних зображеннях, а також розуміла, що чи кого вона малює.

Склейте дитячі роботи у стрічку, щоб утворилося незвичайне «квіткове поле» чи «довга дорога». Або вклейте дитячі роботи до теми «Сніжинка» на місця шибок у «вікно», намальоване на ватмані — отримаєте «зимові візерунки на вікні».

Заохочуйте дітей до вільної художньої діяльності. Тут доцільною буде підгрупова форма організації дітей. Запропонуйте альтернативу традиційним розмальовкам. Розмістіть на трьох столиках різні пластичні матеріали: тісто трьох-чотирьох кольорів, пластилін і масу для ліплення. Об’єднайте дітей у підгрупи та спонукайте поліпити цими матеріалами. Підходьте до кожного столу й за потреби показуйте дітям прийоми роботи з тим чи тим матеріалом. Зазвичай малюкам цікаво спробувати те, що робить вихователь, тож вони перейматимуть прийоми та вигадуватимуть свої.

Щоб урізноманітнити прийоми роботи, поруч із тістом чи пластиліном покладіть невеличкі предмети. За допомогою них діти можуть залишати «сліди» на поверхні тіста,  або ховати й відшукувати їх у великому шматку тіста.

Вже з раннього дитинства важливо виховувати в дітей естетичне ставлення до навколишнього, уміння бачити й відчувати прекрасне, розвивати художній смак і творчі здібності. Психологи довели, що художня діяльність не лише сприяє розвитку в дитини уяви, образного мислення та допомагає розкрити природні таланти, а й дає змогу вдосконалювати дрібну моторику рук і позитивно впливає на розвиток мовлення.

Збираємось на гостини!