Шановні батьки!

Добре, якщо в процесі виховання у Вас виникає безліч питань. Це означає, що Ви – творчі батьки і ця сторінка для Вас. А ще потрібно обов’язково використовувати свою батьківську інтуїцію. Адже ніякий педагог або психолог не знає Вашу дитину так добре, як Ви, батьки.

Бути мамою і татом – величезна відповідальність!

Родина! Яке величне, багате, тепле це слово!

… Ліси виростають родинами в горах,

чайки відлітають у вирій гуртами,

Родинами плавають риби у морі,

і хмари гуртами летять над містами.

А десь астронавт у безмежнім просторі,

І десь мореплавець у чорну годину,

і сивий дідусь у самотньому горі,-

Усі вони мріють про рідну родину.

Ста друзів не стане у справжньому горі,

Заваляться плани, мільйони й палати,

та сяйвом порятунку в життєвому морі

завжди для нас будуть родина та мати.

Родина, сім'я… Це найрідніші на світі люди, які одне одного шанують та люблять. І найголовніші члени кожної родини – їх діти. В них ми бачимо наше майбутнє.

Пам’ятаймо чудові слова: " Якщо хочеш мати гарну старість – виховуй дітей."

Дошкільний вік - вік "чомусиків" і кому як не Вам, шановні батьки, необхідно знати ВСЕ ПРО ВСЕ НА СВІТІ, уберегти своє дитя від небезпеки.

Дитячий садок: для чого він?

У дитячому садку зростаюча особистість установлює систематичні зв'язки з дорослими і однолітками за межами своєї сім'ї, залучається до різних видів діяльності, оволодіває системою цінностей.

Група дитячого садка має два основних джерела впливу — це вихователь і самі діти.

Вихователь виступає насамперед джерелом пізнавальної інформації для дитини, моральних вимог, турботи про неї, підтримки і підкріплення її дій та вчинків. Приходить на допомогу, виявляє радість або занепокоєння з приводу її досягнень чи невдач.

Дитяча група — важливий чинник соціалізації зростаючої особистості. Вплив однолітка на дитину не менш значущий за роль дорослого у становленні малюка. Зокрема, зверніть увагу, як неоднаково реагує дитина на одне й те саме зауваження і за змістом, і за інтонацією, залежно від того, хто його висловлює — дорослий чи одноліток. За словами польського психолога Кемпінські, малюк зростає у двох площинах: майже вертикальній, де, з одного боку, перебуває недосяжний напівбог — Дорослий, і в горизонтальній площині, де, з другого боку — він рівноправний партнер-одноліток. Дитячий садок. Для чого він?

Незамінний вплив дитячого садка на самостійну активність дошкільника. Якщо сім'я опікується малюком, то дитячий садок значно більше довіряє йому, надає можливість виявляти власну ініціативу, незалежність, критичність.

Спілкування з дитиною вдома має низку особливостей. І найперше — це абсолютне розуміння батьками жестової мови дитини. За протягнутою дитячою рукою і певним відповідно інтонованим вигуком «У-у!» чи «М-м!» батьки чітко бачать потребу малюка і задовольняють її цілком. Наразі дитина росте з абсолютною впевненістю, що її розуміють. А мамині нарікання на те, що 1,5—2,5-річний малюк майже не говорить, розбиваються об її ж власну готовність зрозуміти свою дитину. Натомість спілкування дитини з вихователями вимагає від неї висловлення своїх бажань, потреб, невдоволення, ставлення до предметів, подій та людей за допомогою слів. Тому постійне спілкування з вихователями і однолітками сприяє розвитку в неї мовлення — важливого засобу взаємодії, основи соціальної поведінки. Щодень дитина удосконалює вміння висловлюватись грамотно, чітко, зрозуміло, виразно, вправляється у вияві мовленнєвих і комунікативних здібностей, засвоює визнані в групі норми поведінки.

Отже, головна перевага дошкільного навчального закладу — це можливість дитини щоденно повноцінно вільно спілкуватися з однолітками! В іграх з дітьми свого віку закладаються основи взаємодії з людьми, розвиваються вміння діяти разом, розуміти інших, допомагати і співчувати їм. Режим дня і дисципліна теж належать до переваг дитячого садка. Усі діти насправді дуже люблять порядок і режим, це батьки привчають їх до вільного плавання». Та й щоденні гарячі сніданки і обіди без домашнього печива, цукерок, сухариків з гамбургерами і жуйками підуть дитині лише на користь. Не секрет, що мами вельми рано привчають малят до фаст-фуду. Окрім цього, дитина, що пройшла через дитячий садок, легше адаптується до шкільного навчання, більше пристосована до умов навчання в школі, зокрема таких:

• працювати в групі, тобто в одному темпі, заданому дорослим;

• працювати за інструкцією дорослого;

• прийняти узагальнене ім'я «діти» і реагувати на нього;

• вміти налагоджувати стосунки з однолітками і дорослими тощо. Дошкільник, що йде у 1-й клас, оминаючи садок, частіше потерпає від зовнішньо заданих вимог до нього, його діяльності.

Любов батьківська — почуття дорогоцінне, але воно не може замінити собою педагогічного вміння і педагогічної підготовки, якої почасти батьки позбавлені.

Дорогою до садочка

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти — ні..

Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка (навіть якщо він розташований поруч з будинком чималою проблемою.

Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований віншому кінці міста, куди добиратися доводиться кількома видами транспорту?

Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підкачала, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу д о дитячого садка веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих?

Беріть ініціативу у свої руки!

Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас — влаштуйте гру Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти (і калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, і дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу. У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка-а-а. І зраділа квітка-а-а!» І нехай спочатку це 5уде не дуже образно і складно — зате весело! Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна використовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Наприклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються:

навесні — розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте;

восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.

Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад зелений, і називає предмети тільки ці кольору. За кілька днів — жовтий тощо. Словесний поєдинок.

За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і на казкових героїв.

Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показ як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування а й допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.

КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

1. Торкатися знайденого предмета, пересувати його або робити з ним будь-які інші дії, особливо намагатися розібрати або знешкодити його.

2. Проводити будь-які роботи біля знайденого предмета, особливо ті, які можуть викликати навіть незначне коливання ґрунту.

3. Палити, користуватися запальничками, а також іншими джерелами відкритого вогню і предметами, які можуть його утворювати.

4. Користуватися радіоелектронними пристроями (мобільними телефонами, пультами дистанційного керування, сигналізацією автомобілів тощо).

5. Заливати предмет рідинами, засипати ґрунтом, намагатися чимось накрити або здійснювати інші дії на нього: звукові, світлові, теплові, механічні та ін.

6. Допускати скупчення людей безпосередньо поруч зі знайденим предметом.

ЩО РОБИТИ У РАЗІ ВИЯВЛЕННЯ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ?

1. Зупиніться, нічого не чіпайте. Зберігайте спокій, уникайте паніки. Запам’ятайте місце виявлення предмета.

2. Попередьте про виявлений предмет осіб, які поруч.

3. Якщо ви або люди навколо виконують якісь роботи – негайно припиніть їх.

4. Відійдіть самі і відведіть людей поруч якнайдалі (не менше 100 м) від знайденого предмета. Водночас відходити необхідно тим самим маршрутом (бажано слід у слід), яким ви прийшли. Якщо відходить група людей, то рухатися необхідно колоною по одному й так само, слід у слід.

5. Повідомте про виявлення підозрілого предмета в правоохоронні органи і спеціальні служби за телефонами 101 зі 102 (повідомлення необхідно робити без поспіху, чітко, із зазначенням точної адреси (орієнтирів) місця знаходження вибухонебезпечного предмета).

6. По можливості до прибуття правоохоронних органів або спеціальних служб вживіть заходів щодо недопущення до небезпечної зони сторонніх людей. Негайно повідомте про виявлення підозрілого предмета в правоохоронні органи або спеціальні служби.

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ У РАЗІ ВИЯВЛЕННЯ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ?

• У жодному разі не торкайтеся предмета, не намагайтеся пересувати його або робити будь-які інші дії.

• Не куріть поблизу предмета, не користуйтеся запальничками, іншими джерелами відкритого вогню, а також предметами, які можуть його створювати.

• Відійдіть якомога далі від місця, де виявлено підозрілий предмет.

• Негайно повідомте про знахідку представникам правоохоронних органів або спеціальних служб.

• По можливості організуйте охорону на безпечній відстані (не менше 100 метрів).

ПАМ’ЯТАЙТЕ!!!

Завжди зберігайте спокій, уникайте паніки! Це допоможе запобігти жертвам й дати можливість спецслужбам діяти ефективно!

Ніколи не заходьте в райони, позначені знаком мінної небезпеки «НЕБЕЗПЕЧНО, МІНИ» (DANGER, MINES / УВАГА, МІНІ)!

Літній відпочинок

Настало літо – чудовий час року! Можна грати на повітрі, загартовуватися і оздоровлюватися.

Літній відпочинок-це довгоочікуваний відпочинок і для батьків, і для дітей. Тому дуже важливо, щоб батьки з найбільшою користю розпорядилися цим дорогоцінним часом. Необхідно пояснити дітям, що купатися, плавати, засмагати корисно для здоров’я лише в тому випадку, якщо дотримуватися певних правил безпеки.

Щоб відпочинок приніс тільки задоволення вам і вашій дитині постарайтеся дотримувати деякі правила:

1. Якщо ви займаєтеся зі своєю дитиною, пам’ятайте, що ці заняття повинні бути короткими і проводити їх краще в ранкові години.

2. Слід пам’ятати, що виїжджаючи за місто, або подорожуючи по світу, слід обговорювати з дитиною отримані враження. Ваше завдання розширювати кругозір дітей, з’єднуючи наявні знання і життєвий досвід дитини.

3. Всіма силами відволікайте дитину від телевізора і комп’ютера, проводьте весь вільний час на свіжому повітрі, купайтеся, катайтеся на велосипеді, самокаті, роликах, грайте у футбол. Літо – це зміцнення здоров’я дитини і від того, як він відпочине багато в чому залежить його здоров’я на весь наступний навчальний рік.

4. Намагайтеся дотримуватися режиму дня, інакше дуже важко до нього повертатися у вересні. Не забувайте, що недосипання розвиває неврози, зростає стомлення. Дитина повинна спати не менше 10 годин.

5. Слідкуйте за харчуванням дитини. Морозиво, газована вода, не принесуть здоров’я вашій дитині.

6. Вибирайте тільки ті види відпочинку, які влаштують вас і вашої дитини.

7. Плануючи екскурсію на відпочинку, обговоріть з дитиною заздалегідь, як він до цього ставиться, якщо реакція негативна, спробуйте знайти компроміс. Спробуйте знайти іншу екскурсію, яка цікава і вашій дитині. Радьтеся з дитиною, будьте уважним слухачем, цінність спілкування не в кількості часу, а якість спілкування (увага, повага, розуміння).

8. Збираючись на відпочинок з компанією, намагайтеся брати людей, які поділяють ваші інтереси. Оптимально їхати на відпочинок зі схожим складом сім’ї. Однакові турботи, однакові проблеми, взаємодопомога, догляд за дітьми.

9. Заведіть з дітьми розмову про літній відпочинок і улюбленому всіма занятті – купанні ( річці, морі, озері). Підкресліть відмінності між морем, річкою, озером. Нагадайте про знаки, що забороняють купатися.

Пам’ятайте:

Відпочинок – це добре. Неорганізований відпочинок – погано!Сонце – це прекрасно. Відсутність тіні – погано!Морське повітря, купання – це добре. Багатогодинне купання – погано!Купання – прекрасне закаливающее засіб.Місце для купання повинне бути неглибоким, рівним, з повільним плином. Перш ніж дати дитині можливість самостійно увійти в воду, необхідно переконатися в тому, що в даному місці немає ям, глибокої тіни, корчів, гострих каменів. У воді разом з дитиною обов’язково повинен знаходитися дорослий.

При купанні необхідно дотримуватися правила:

Не дозволяється купатися натще й раніше як через 1-1,5 години після їжі.У воді діти повинні перебувати в русі.При появі ознобу негайно вийти з води.Розпашілим не можна занурюватися в прохолодну воду.

Рухливі ігри з дітьми на літньому відпочинку

Проводите більше часу на відкритому повітрі в рухливих іграх.Ігри з батьками – це невід’ємна частина розвитку дітей. Це й зміцнення здоров’я і гарний настрій. Спільні ігри зближують батьків і дітей. Ваша дитина прийде в захват, коли побачить серйозного тата, весело грає в м’яч. Для дошкільника «гра – єдиний спосіб звільнитися від ролі дитини, залишаючись дитиною». Для дорослого – «єдиний спосіб знову стати дитиною, залишаючись дорослою».Вирушаючи на відпочинок з дітьми за місто, з компанією, не забувайте взяти із собою необхідні атрибути для гри, це можуть бути м’ячі, ракетки, а також багато іншого, на що вистачить фантазії.Рухливі ігри з предметами (з масажним м’ячем, скакалками, обручем, іншим сезонним спортінвентарем) змагання, естафети будуть сприяти розвитку рухової сфери дитини, а саме об’єму, сили, переключення рухів, хорошої координації і моторної реакції, навчать формувати стратегію поведінки, особливо ігри з правилами.

У що ж можна пограти з дитиною, щоб це доставило радість вам і вашим дітям?

Вибирайте ті ігри, які доступні вашій дитині. Враховуйте, що у дітей швидко пропаде захоплення, якщо вони не відчувають радість перемоги. Згадайте ігри, в які ви грали в дитинстві, навчіть цим іграм своєї дитини. Це доставить величезне задоволення і йому і вам, спогади дитинства дуже приємні! Попросіть дитину познайомити вас з іграми, в які він грає в дитячому саду зі своїми однолітками. Будьте уважним слухачем, адже це самі цінні хвилини вашого спілкування. Крім відмінного настрою ігри сприяють поліпшенню взаємин у сім’ї, зближують дітей і батьків. Пропонуємо вам певний перелік ігор, які ви можете використовувати з дітьми під час літнього відпочинку.

Ігри з м’ячем

«Їстівне – неїстівне»Це одна з найстаріших ігор. Її правила досить прості. Гравці стоять в ряд, ведучий кидає м’яч по черзі кожному з гравців, при цьому вимовляє яке-небудь слово. Якщо слово «їстівне», гравець повинен упіймати м’яч, якщо «неїстівне» – відштовхнути. Якщо гравець помиляється, то вона міняється місцями з ведучим.«Назви тварина»Можна використовувати різну класифікацію предметів (міста, імена, фрукти, овочі тощо). Гравці встають по колу і починають передавати м’яч один одному, називаючи слово. Гравець, який не може швидко назвати слово, вибуває з гри. Граючи в таку гру, ви розширюєте кругозір і словниковий запас дитини.«Дожени м’яч»Якщо у вас на відпочинок виявилося два м’ячі, можна пограти в цю гру. Правила дуже прості. Гравці передають по команді м’яч один одному, намагаючись, щоб один м’яч не наздогнав інший.

Обережно! Гриби

У період лісових прогулянок в літній час батьки, повинні здійснювати суворий нагляд за дитиною, який збирає квіти, гриби та трави, пробує їх. Не слід також забувати про ретельному контролі за використанням у їжу грибів, зібраних дітьми.Кожен дорослий, якому довірено здоров’я дітей, повинен добре знати, який гриб взяти, а який викинути.Отже, для того щоб уникнути отруєння отруйними грибами, потрібно збирати тільки ті, які ви добре знаєте.Здоров’я, і навіть життя який отруївся грибами, в чому залежать від того, наскільки своєчасно їй нададуть медичну допомогу. Слід пам’ятати, що при будь-якому отруєнні грибами, навіть на перший погляд не важкий, необхідно негайно звертатися до лікаря. Але і до приходу лікаря треба діяти швидко і рішуче. При отруєнні будь-яким з отруйних грибів слід постаратися вивести отруйні речовини з організму: прийняти проносне, промити шлунок розчином марганцевокислого калію. Постраждалий дитина повинна перебувати в ліжку, йому шкідливо ходити і сидіти.Будь-яке отруєння грибами супроводжує блювота і розлад кишечника, викликає зневоднення організму і болісну спрагу. Щоб полегшити стан хворого дитини, потрібно давати йому холодну, злегка підсолену воду, холодний чай, каву, молоко.Лікують отруєння грибами, як правило, тільки в лікарнях. Щоб лікарю легше було розібратися в причинах отруєння, залишки грибів треба зберегти для дослідження в лабораторії.

Як боротися з комарами.

Укуси комарів не тільки залишають після себе болісний свербіж. Ці комахи можуть бути по-справжньому небезпечними, якщо вони переносять збудника малярії. Відомо більше двох тисяч видів комарів. Причому далеко не всі вони є переносниками малярії. Незважаючи на те, що останнім часом кількість малярійних комарів у середній смузі збільшилася, в більшості випадків ми спостерігаємо звичайні види цих комах. Кров смокчуть лише особини жіночої статі і лише тоді, коли вони готуються до відкладання яєць. Протеїни крові необхідні комарихам, для того щоб відкласти якомога більше яєць. Так, «голодна» комариха може відкласти не більше 50 яєць, а сита – вже до 300. Виявити свою здобич комар може за кілька кілометрів! Жало його схоже на шприц, голка якого ще прикрита особливим протекторним чехольчиком. Як тільки жало введено в тіло, в тканини людини тут же впорскується речовина, що перешкоджає згортанню крові. Для дорослої здорової людини не небезпечні навіть п’ятсот укусів комара. Однак для алергіка і одного може бути достатньо, щоб викликати важку алергічну реакцію і навіть летальний результат.

Що робити після укусу?

1. Зробити після укусу міцний розчин харчової соди і періодично обробляти свербляче місце.
   Змащувати укуси спиртовою настоянкою календули, борним спиртом, томатним соком. 3. Зробити холодну примочку.
   4. При множинних укусах прийняти антигістамінний засіб.
   5. В похідній аптечці чи на дачі неодмінно слід тримати антигістамінний препарат, фенистил або фукорцин (знімають свербіж і навіть усувають опіки кропиви).
   Народні методи при укусах комарів:
   1. Обробити сметаною або кефіром.
   2. Прикласти до місця укусу листок черемхи або подорожника.
   3. Змастити уражене місце бальзамом «Зірочка».
   Гарного сімейного відпочинку вам!

Поради

щодо виховання у дітей почуття власної гідності і відповідальності за свою безпеку:

- Використайте будь-яку можливість, щоб висловити дитині свою любов.

- Оцінюйте кожну самостійну справу дитини позитивно.

- Намагайтеся помітити і похвалити дитину за зміни до кращого в її поведінці, навіть якщо вона дуже незначна.

- Пам’ятайте, що при частому зверненні до заохочення та похвали, Ви сприяєте розвитку у дитини впевненості в собі.

- Намагайтесь навчити дитину, як виправити неправильний вчинок.

- Висловлюйте своє ставлення до неналежної поведінки дитини ясно і неоднозначно, залишаючи впевненість у вмінні дитини діяти правильно.

- Розмовляйте з дитиною в тоні поваги і співробітництва.

- Залучайте дитину в процес прийняття рішень.

- Пам’ятайте, що Ви даєте дитині зразок правильної поведінки.

- Намагайтеся уникати порожніх погроз. Вчить дитину прагнути до успіху, бо успіх, визнаний дорослим, є мірилом її цінності.

- Рахуйтеся з думкою дитини. Бажано, щоб дитина мала можливість виразити своє невдоволення чи навіть обурення, коли вона повинна підкоритися правилам, що їй не до смаку. Залучайте дитину до вирішення будь-яких ситуацій.

- Не допускайте рукоприкладства, криків, погроз та образливих слів – вони можуть тільки викликати у Ваших дітей негативні емоції і неприязне ставлення до навколишнього світу.

- Намагайтесь виражати перевагу одному із дітей.

- Не очікуйте від дитини виконання того, що вона не в змозі зробити; давайте їй посильні завдання та доручення.

ПЕРШІ СХОДИНКИ ДО ЧИТАННЯ

Широко відомий факт, що тисячі батьків навчили 2-річних, 3-річних дітей читати, причому читати добре. В той же час , в школі є діти, які читають гірше, ніж треба по віку. Видно, їх вчили занадто пізно. Найбільш ефективно навчання дітей читанню відбувається в домашніх умовах, якщо батьки знають, як його організувати. Для цих батьків можна виділити такі принципи навчання:

- починати треба з раннього віку;

- під час процесу навчання зберігати веселий настрій;

- ставитися з повагою до дитини;

- навчати його тільки тоді, коли ви і він у гарному настрої;

- зупинятися раніше, ніж дитина сама того захоче;

- демонструвати навчальний матеріал швидко;

- виконувати програму навчання послідовно;

- пам’ятати: і ви, і дитина повинні відчувати, що ви прекрасно проводите час.

Можна використати педагогічний досвід американського дитячого лікаря Глена Домана, розвиваючу педагогіку Б. та О. Нікітіних, методику М. О. Зайцева, методичні рекомендації М. Буракова – учня Зайцева, «Складушки» Воскобовича. Всі вони обережно ставляться до психіки дитини та закликають до раннього навчання дітей. Якщо дитячому розуму не вистачає духовної поживи, то він всмоктує безліч непотрібного, а «мозок, так як і м’язи , розвивається, коли його тренують», - стверджує Г. Доман.

Починаючи розвивати та навчати своїх дітей, батьки думають по-перше, як навчити малюка читати. Вони вважають, що це найголовніша ланка в ланцюжку раннього розвитку дитини. Мами та тата прикладають багато зусиль до навчання грамоти, забуваючи, що розвивати треба всебічно. Перша порада – не ставте собі термінів. У кожної дитини свій шлях в житті, свої темпи освоєння того чи іншого навику. Краще рухатися поступово, спостерігати за дитиною, що їй цікаво, що – ні. І не впадати в розпач, якщо дитину навчання абсолютно не цікавить. Значить, вона ще не готова. Відкладіть свої старання, перейдіть до малювання або спорту. Або просто грайтеся з ним побільше ляльками, машинками, конструкторами. Читати вона обов’язково навчиться. Всьому свій час. Як вибрати методику?

Методика Глена Домана має багато прихильників і противників. Багато людей починали цю важку працю, отримували сумнівні результати, або зовсім їх не отримували, бачили супротив дітей проти такого способу подачі інформації, в результаті, захопившись ідеєю раннього розвитку дітей, змінювали методику і в результаті отримували свою, як, наприклад, всім відома французька мама Сесиль Лупан. Методика Глена Домана побудована на тому, що дитині показують не букви або склади, а цілі слова, написані на великих полосках червоним кольором. Дитина, на думку Домана, побачивши декілька раз слово, назавжди запам’ятає, як воно читається. А побачивши багато слів, сама по собі виведе правило читання і почне читати незнайомі слова. Найсильніший аргумент противників цієї методики той, що, коли дитині починали писати знайомі слова олівцем на папері або показували в книзі, вона ніяк не хотіла впізнавати («читати») ці слова.

Є ще один напрямок - складовий метод в навчанні читанню. Він відомий ще з часів Л. М. Толстого. По складам малюк починає говорити МА-МА, а не по буквам або цілими словами. По складам легше та природніше навчити його читати. Засновником складового принципу в навчанні читанню став Микола Олександрович Зайцев. Він придумав свої відомі кубики. За ним послідував випуск «Складушек» Воскобовича та посібника М. Буракова «Складарики», «Пиши-читай», «7 сходинок до читання» Сергія Полякова.

Традиційний звуко-буквенний аналітико-синтетичний метод навчання дітей читанню знайомий нам з дитинства. Так вчили читати нас, так і ми вчили своїх дітей. Спочатку вчили букви – це перший етап. Дуже важливо називати букви спрощено, як ми називаємо твердий приголосний «П». Прийде час і дитина засвоїть знання по фонетиці мови. А зараз вона може навчитись читати і без цих знань. Спочатку дорослий показує і називає букви, потім дитина вчиться показувати їх, знаходити по завданню дорослого. Одночасне навчання читанню та друкуванню необов’язкове. Можна використати такі вправи: «Знайди букву в малюнках», «Тіло-літера», «Тіло-Загадка», «Розрізна азбука», «Візерунки з літер», «Знайди і підкресли», «Яка літера виглядає у віконце», «Від якої літери фрагмент», «Які літери сховались», «Яка літера наступна».

Другий етап навчання дітей читанню – « Запам’ятовуємо склади». Особливість дітей дошкільного віку є фізіологічна неготовність до засвоєння правил складозлиття і їх застосування при читанні. Для дитини простіше навчитися читати за допомогою запам’ятовування складів-злиттів. Найбільш ефективно це відбувається в 5-6 років. В цьому віці активно розвивається та удосконалюється пам’ять, всі її види (слухова, зорова, пам’ять на рухи, комбінована, змістовна та інші) і процеси (запам’ятовування, зберігання та відтворення інформації).

Схема для запам’ятовування складів

-багаторазові повтори складів дорослим;

-пошук складу по завданню дорослого з наступним промовлянням;

-самостійне називання – «читання» складу.

Автори різних методик пропонують способи полегшення злиття в склади за допомогою різних прийомів. «Доріжка від приголосного до голосного» (чоловічок, що біжить) – Н. С. Жукова «Буквар». Приголосна, мандруючи, зустрічає голосні всі по черзі, вони в парі співають пісеньки-склади ; наступний етап – привезти на машині цеглинку-склад, листоноша розносить пошту – листівки з складами; «Складовий будинок», «Складова розмальовка», «Склад + картинка». Ще один спосіб складового злиття є у Ю.В. Тума ланової («Навчання дітей 5-6 років читанню»). Варіанти, що супроводжують злиття: а)дорослий тримає одну букву, дитина читає, одночасно здалеку підноситься наступна, а перша «падає», дитина переходить до читання нової букви; б)дорослий тримає букви, одну високо, другу нижче, дитина починає читати верхню, повільно наближаючись до нижньої і переходить на читання нижньої; в)дорослий тримає в руках карточку , де написані букви з обох сторін, дитина читає букву на одній стороні, дорослий перегортає картку іншою, дитина продовжує читати.

Перед тим, як дитина сама зможе назвати склад-злиття, йому треба багаторазово почути його назву, повправлятись в пошуку складу по вашому завданню. Якщо дитині тяжко назвати склад, запропонуйте йому декілька варіантів відповіді, не дозволяйте тим самим перейти на побуквенне читання складу. Найтяжче запам’ятовуються перші групи складів, далі дитина по аналогії починає називати подібні по голосній або приголосній літері склади. Темп засвоєння складів повинен відповідати можливостям дитини. Краще засвоїти меншу кількість приголосних і відповідних складів, але автоматично впізнавати-читати склади. Навичка читання складів різного типу сприяє швидшому навчанню читанню словами.

Третій етап – «читаємо словами».

Читати і розуміти для дошкільника одночасно тяжко. Для цього треба багато часу. Допоможуть дитині вправи: «Ланцюжки слів», «Віконечко» (поступово передвигати його по сторінці, відкриваючи потрібні для читання склади), «Встав букву», «Склади слово з складів», «Картинка + слово», «Закінчи слово», «Підбери до першого складу другий, що підходить першому», «Прочитай слово по його половинці» (нижня, верхня), «Склади слово з букв»(розрізна азбука), «Підбери слово»(логічно зв’язані пари слів), «Ізографи»(картинка, виконана, буквами слова, що позначає цю картинку), «Геоборди» - в великі, розкреслені квадрати вписати по горизонталі та вертикалі слова, що відносяться до даної теми.) Труднощі, які виникають при навчанні читання дітей словами, крім розуміння змісту слова: якщо слова неподілені на склади , можна олівцем провести дужки під складами ; довгі слова (можна починати читати з останнього складу, дописуючи попередні по одному).

Важливо!

- вчити осмисленому читанню, краще менше прочитати, але зрозуміти про що читаєш;

- для формування навичок осмисленого читання недостатньо тільки матеріалу азбуки, використовуються додаткові ігри та вправи;

- якщо дитина переходить на побуквенне читання, активізувати роботу з складовою таблицею, закріпити навички впізнавання складу, як одиниці читання;

- якщо дитині тяжко визначити місце злиття, допомагайте побачити йому в складі;

- готуючи ігри та вправи, не забувайте про зайвий варіант відповіді;

- не бійтесь затриматись на цьому етапі подовше.

«Читаємо словосполучення, речення, тексти» - це новий складний етап навчання. Головна задача – навчитись усвідомлювати прочитане. Починати тільки тоді, коли дитина усвідомлено читає окремі слова. Вправи: «Склади словосполучення»(різні граматичні форми, вибрати правильні); «Яке слово загубилось?»(«повернути» маленькі слова на місце – прийменники); «Підбери закінчення». При читанні речень на першому етапі не перешкоджати повторам слів дітьми з початку речення. Дитина почне розуміти прочитане речення і буде читати без повторів. Вправи: «Прочитай речення з картинками», «Речення + картинка», «Розрізні речення». При читанні текстів для полегшення розуміння прочитаного важливо задавати різні питання по тексту. Ігри: «Придумай назву для оповідання», «Склади оповідання» (за розрізаними реченнями або частинами тексту), «Придумай кінцівку», «Розстав крапки».

При навчанні читанню словосполученнями, реченнями, текстами слід пам’ятати:

- дитина вчиться усвідомлювати не лише самі слова, а й граматичні формі, в яких вони знаходяться.;

- до читання словосполучень, речень переходити тільки тоді, коли сформоване усвідомлене читання слів;

- збільшуйте кількість слів в текстах поступово;

- пунктуаційні знаки також треба читати;

- не поспішайте давати дітям дитячі книги. Вони даються для того, щоб дорослі їх читали дітям.

Зупинимось на складовому читанні.

З якого віку потрібно починати навчання грамоти? А грамота в усіх народів одна, як відмічав ще Л. М. Толстой, це уміння читати, рахувати, писати. В 1988 році, коли готувались до випуску «Кубики Зайцева», мудрий Б. П. Нікітін сказав: «Навчання грамоті з 2 років обов’язкове, тому що це незвичайно розвиває дитину». Після знайомства з «Кубиками» Борис Павлович дещо поміняв свою думку: «А чому б становлення мови і навчання читанню не могли б іти паралельно, допомагаючи один одному?».

Так., як дитина дивовижним чином оволодіває складним механізмом усного мовлення, так , в основному, інтуїтивно вона має освоїти механізм читання. Не можна ось так просто взяти – і словами пояснити дитині, що потрібно робити, щоб прочитати слово. Всі завдання по ранньому навчанню читанню розраховані перш за все на дитячу інтуїцію. Тому тут більше підходять слова: вгадай, впізнай, знайди, згадай, порівняй. «Не вгадав?» - нічого страшного. Головне – запобігти страху помилки. Рано чи пізно, навчання читанню стає для деяких дітей проблемою. На якійсь стадії навчання снігова куля невдач виростає до розмірів страху, і дитина вже не хоче ні читати, ні писати. Щоб цього не сталося, не можна прискорювати індивідуальний темп дитини в навчанні читанню. Кожне курча з’являється в свій час – і кожного разу – це диво.

«Підготовка руки дитини до письма»

      Підготовка руки дитини до письма починається задовго до проходу до школи. Це відбувається і тоді, коли маленьке дитинча захватує іграшку, під час різних ігор з пальчиками малюка, масажу кінчиків пальців, ліпки з пластиліну, глини, тіста та багатьох інших вправ, які допоможуть майбутньому учню красиво писати, не відчуваючи втоми та негативних емоцій.

Важливо зразу навчити дитину правильно тримати предмет, яким вона пише або малює. А це, як доводить практика, залишається без належної уваги дорослих. Дитина закріплює неправильну навичку користування письмовим приладдям під час малювання, письма друкованими буквами, штриховки. Іноді батьки говорять: «От піде до школи - вчителька навчить», забуваючи про те, що дитина вдома найчастіше буває з вам сам на сам, а в класі під час уроку в одної вчительки 20-30 дітей. Чи можна зразу охопити зором таку кількість дитячих рук. Навіть, якщо це вдається, одним зауваженням учню обійтися не можна. Адже перевчити набагато складніше, ніж навчити зразу.

Іноді батьки говорять: «Нехай пише, як йому чи їй зручно». Але правила користування ручкою (олівцем) розроблялися недаремно: в них є обов'язковою правильна посадка дитини, збереження зору, розвиток певних м'язів руки, здатних витримати максимальне навантаження сьогодні та в майбутньому.

 А як же правильно?

  Ручка, якою дитина пише, лежить на верхній фаланзі середнього пальця, фіксується великим і вказівним, великий палець розташований декілька вище вказівного; опора на мізинець; середній і безіменний розташований майже перпендикулярно краю столу. Відстань від нижнього кінчика ручки до вказівного пальця 1,5 - 2 см. Кінець ручки орієнтований на плече. Кисть знаходиться в русі, лікоть від столу не відривається. Далі слід простежити за тим, як дитина пише, чи правильно виконує цю дію.

Можна використовувати такий методичний прийом. Поміняйтеся з дитиною ролями. Нехай вона керує вашими діями, підказуючи, якщо ви щось робите не так. Цей прийом концентрує увагу на елементах виконуваної роботи і ефективніше організовує навчання. Потім дитина діє самостійно. Підказка має бути мінімальною і поступово зводитися нанівець.

Контроль навику письма у дитини бажано провести до того, як їй виповниться чотири роки, щоб мати запас часу для виправлення

неправильного навику перед вступом до школи. Займатися шестирічне дитя може не більше двадцяти хвилин.

 Як розпізнати неправильний навик  

 Про неправильному навику письма говорять наступні деталі:

•  Неправильне положення пальців: дитина тримає ручку «пучкою», «жменею», «кулаком», великий палець нижче вказівного або розташований перпендикулярно до нього, ручка лежить не на середньому, а на вказівному пальці.

•  Дитина тримає ручку дуже близько до її нижнього кінчика або дуже далеко від нього.

•  Верхній кінчик ручки направлений убік або від себе.

•  Кисть жорстко фіксована.

•  Дуже сильний або слабкий натиск при письмі і малюванні.

Вас повинно насторожити, якщо дитина активно повертає аркуш при малюванні і розмальовуванні. В цьому випадку малюк не уміє змінювати направлення лінії за допомогою пальців.

Якщо дитина малює дуже маленькі предмети, то це може свідчити про жорстку фіксацію кисті руки. Це можна перевірити, запропонувавши намалювати одним рухом коло діаметром 3-4 сантиметри (за зразком). Якщо дитина має схильність фіксувати кисть на плоскості, вона не впорається з цим завданням: намалює замість кола овал, коло значно меншого діаметру або малюватиме його в декілька прийомів, пересуваючи руку або повертаючи аркуш.

 Як виправити

  Для виправлення неправильного навику письма можна скористатися наступними прийомами.

•  На верхній фаланзі безіменного пальця можна поставити крапку, пояснивши дитині, що ручка повинна лежати на цій крапці.

•  Намалювати на ручці межу, нижче за яку не повинен опускатися вказівний палець.

• 

Якщо жорстко фіксована рука, то може допомогти обведення або малювання крупних фігур, розміром в третину альбомного аркуша, без відриву руки.

•  Якщо до школи ваша дитина довго застібає ґудзики, не вміє зав'язувати шнурки, часто упускає що-небудь з рук, вам слід звернути увагу на сформованість навику письма.

 Як розвинути дрібну мускулатуру руки дитини

 •  Розминати пальцями тісто, глину, пластилін, м'яти поролонові кульки, губку.

•  Катати по черзі кожним пальцем дрібні намистини, камінчики, кульки.

•  Ляскати в долоні тихо, голосно, в різному темпі.

•  Нанизувати намистини, ґудзички на нитки.

•  Зав'язувати вузли на товстій і тонкій вірьовках і шнурках.

•  Заводити будильник, іграшки ключиком.

•  Штрихувати, малювати, розфарбовувати олівцем, крейдою, фарбами, ручкою і так далі.

•  Різати ножицями.

•  Конструювати з паперу (орігамі), шити, вишивати, в'язати.

•  Робити пальчикову гімнастику.

•  Малювати узори по клітинках в зошиті.

•  Займатися на домашньому стадіоні і снарядах, де потрібний захват пальцями (кільця, щаблина та інші).

Успіхів вам, шановні дорослі, у відповідальній справі - підготовці дитини до школи.

«ВПЛИВ ЗМІ(засобів масової інформації) НА РОЗВИТОК ДИТИНИ-ДОШКІЛЬНИКА»

Інформаційна епоха диктує свої закони і висуває свої вимоги. ЗМІ супроводжують життя не тільки дорослих, а і дітей. Телевізор, комп'ютер, відео давно і міцно ввійшли у життя дитини, починаючи з перших років їх існування. У багатьох сім'ях, як тільки дитина навчиться сидіти, її саджають перед екраном, що заміняє живе спілкування з близькими, бабусині казки, мамині колискові, татові потішки.

Сидіння перед екраном цілком усіх улаштовує, а особливо батьків: малюк не плаче, нічого не просить,"не бешкетує, безпечно поводиться і в той же час отримує враження, дізнається щось нове. Купляючи малюкові відеокасети, диски, комп'ютерні ігри, батьки, безумовно, піклуються про його розвиток і намагаються зайняти його цікавою справою. Але якщо дорослі не братимуть активної участі у спільному перегляді телепередач і комп'ютерних іграх, це; може призвести до сумних наслідків, і не тільки для здоров'я дитини (про порушення зору, осанки, дефіцит рухів сказано багато), але і для її психічного розвитку.

Лікарі-гігієністи свідчать, що більшість дошкільнят дивляться телевізор без правильного вибору, від 40 хв. до 2 годин на день, тобто до 14 годин на тиждень. Таким чином, перегляд телепередач щодня формує у дітей звичку проводити щовечора біля екрану, якою не була б передача. Один із найнегативніших наслідків такого «телевізійного та комп'ютерного» життя є відставання у розвитку дитини.

В останні роки батьки, педагоги все частіше згадують про цю проблему: діти пізніше починають говорити, мало і погано розмовляють, їх мовлення бідне і примітивне. Здається, що дитина сидить біля екрану, постійно чує мовлення і зайнята достатньо цікавою справою.

Але мовлення - це не повторення чужих слів та їх запам'ятовування. Опанування мовлення в ранньому віці відбувається в живому спілкуванні, коли малюк не тільки слухає, але й відповідає на спілкування, при цьому беручи участь у розмові своїми рухами, думками і почуттями.

Отже, відбувається пасивний інтелектуальний, фізичний та емоційний розвиток. Інформація подається в готовому вигляді, вона не потребує уяви і аналізу. Більшість батьків помічають, що діти не хочуть, щоб їм читали книжки, вони виявляють бажання переглядати казки на відео. У результаті не відбувається обговорення казки, у дитини не розвивається бажання самостійно навчитись читати. Згодом це дуже негативно дасться взнаки під час вступу дитини до школи. Не можна не забувати про особливу чуттєвість дітей і здатність дитячої психіки до навіювання. Почуття страху, небезпеки

виникають у дитини після перегляду кадрів із насиллям, війною, убивством. Дорослий може не помітити змін у поведінці дитини, але страхітливі образи та звуки можуть хвилювати ЇЇ у вигляді снів, підвищеної тривожності чи невротичних симптомів.

Потрібно також звернути увагу на ефект звички агресивної поведінки. Постійний перегляд сцен насилля притупляє емоційні почуття дітей, вони звикають до жорстокості, черствіють до людського болю. Якщо через кожні 15 хв. на екрані транслюється насилля, то через певний час дитина починає сприймати це як норму. Деякі психологи вважають, що на цьому етапі починає формуватись сценарій агресивної поведінки. Потрапляючи у соціум, дитина пригадує той спосіб агресії, яку вона спостерігала на екрані, і починає діяти так само. Спостереження X. Хекхаузена довели, що діти, які в сім'ї часто зазнають насилля, улюбленими передачами обирають ті, в яких присутнє насилля, а улюбленими героями вважають найагресивніших. Наприкінці зупинимось на впливі реклами на психіку дитини.

У дитини дошкільного віку психіка особливо вразлива до яскравих образів, їх швидкої зміни, мерехтіння тощо. Однак, постійний перегляд реклами формує у дитини психологічну залежність, що виникає в результаті штучного стимулювання та збудливості нервової системи. Ефект мерехтіння відеокадрів може призвести дисгармонії мозкових ритмів, їх збою. Згадане вище не означає потребу виключити з життя дітей ЗМІ. Це неможливо та й несуттєво. Адже існує багато телепередач та комп'ютерних ігор, що є енциклопедією моральності та знань про навколишній світ. Але підключати дітей до такої інформаційної техніки можна тільки тоді, коли вони готові використовувати її за призначенням, коли вона стане для них засобом отримання потрібної інформації, а не повновладним господарем їхніх душ.

• Не піддавайтесь спокусі полегшити собі життя, посадивши малюка перед телевізором, а самим зайнятись справами. Пам'ятайте, що психіка дитини формується тільки у спільній діяльності з дорослим. Чітко регламентуйте перегляд дитиною телепрограм, роботи за комп'ютером. Максимальна кількість часу біля екрану не повинна перевищувати від 15-20 хвилин до 1 години на день (біля комп'ютера - не більше ніж 12 ХВИЛИН) для старших дошкільнят.

• Намагайтесь не дозволяти дитині переглядати рекламу, а також художні фільми, що орієнтовані на дорослу аудиторію. Намагайтесь стежити за змістовністю та художністю дитячих програм, щоб виключити низькопробну відео - і телепродукцію

• Обговорюйте з дитиною сюжети переглянутих фільмів, використаних комп'ютерних ігор. Важливо зрозуміти, що дитина думає, відчуває, як вона вчинила б у тій чи іншій ситуації. Навчіть дитину аналізувати, оцінювати вчинки і розуміти почуття інших людей.

• Після обговорення можна запропонувати малюкові намалювати героїв фільму, гри чи зліпити їх із пластиліну тощо. При цьому важливо звернути увагу на зображення емоцій героїв.

• Для дітей старшого дошкільного віку можна організувати гру «Режисери-мультиплікатори»: придумати і намалювати серію малюнків для нового фільму або продовжити улюблений фільм або гру.

Таким чином, пам'ятаючи про значну роль ЗМІ у житті кожної людини, слід пам'ятати про ту відповідальність, що покладена на дорослих: зробити все можливе, щоб не допустити негативного впливу інформаційного потоку на психіку дитини.

Поради “Чим зайняти дитину в надзвичайній ситуації”

Консультація для батьків

Економічне виховання дітей в сім’ї

Основне завдання сімейного виховання – підготовити дітей до життя в існуючих соціальних умовах. Вихователь повинен вміти визначати статус сім’ї, склад, економічний рівень підготовки батьків. Педагогу, як переконує практика, краще проводити роботу з сім’ями, якщо він знає тип цієї сім’ї. В наш час спеціалісти розрізняють два основних типи сім’ї – домінаторна (тоталітарна) і партнерська (демократична). Експерти ООН з проблем сім’ї, американські психологи Беррі і Дженей Уайнхолд провели за завданням ООН спеціальне аналітичне дослідження і виділили ознаки домінаторної й партнерської сім’ї. Наводимо основні характеристики обох типів сімей, які допоможуть визначитись педагогам у проведенні економічного виховання дітей.

Для тоталітарної сім’ї характерно: зловживання владою; відсутність рівноправності всіх членів сім’ї, а особливо дітей; наявність в сім’ї суворих правил, які носять примусовий характер; кожному члену сім’ї відведена відповідна роль, в тому числі у відповідності з його статтю, тобто дівчинці можна і необхідно робити це і те, а хлопчику - зовсім інше, тому що він – хлопчик; відсутність розподілу обов’язків, пов’язаних з життям сім’ї; економічні труднощі не розподіляються між членами сім’ї; відсутність поваги до приватного життя членів сім’ї та інших людей; конфлікти вирішуються за принципом : «один виграв – інший програв» члени сім’ї беруть участь у прийнятті рішень; батьківські обов’язки не розподіляються; дисципліна підтримується за рахунок сили і приниження; допущених помилок не визнають, вибачення не просять тощо.

Порівняйте інший, демократичний тип: кооперативна структура, рівні можливості; відсутність секретів і таємниць; гнучкі правила розпорядку; розподіл економічної відповідальності; домашня робота і обов’язки розподіляються на основі рівноправності; повага до приватного життя членів сім’ї; основою дисципліни є повага і довіра; батьківські обов’язки рівномірно розподілені; допущені помилки визнаються; члени сім’ї відчувають себе в небезпеці; конфлікти вирішуються; члени сім’ї беруть на себе відповідальність за проблеми, які виникають; сім’я – це джерело радості; діти плануються і бажані.

    Розбудова держави на принципово нових економічних засадах ускладнила умови сімейного виховання дітей. Серед багатьох проблем, викликаних цим процесом, є помітні зміни в економічному становищі сучасної сім’ї, характері праці її членів, становищі дітей в силу цих змін.

Якщо раніше діти не мали можливості спостерігати за трудовою діяльністю своїх батьків, як вони спішать на роботу або приходять з неї, приносять зароблену платню, то сьогодні вже значна частина дошкільнят не тільки спостерігає за трудовою діяльністю своїх батьків у приватних підприємствах, а й  певною мірою залучається до цієї діяльності. На жаль, вони мають можливість спостерігати і такий супутник нашого життя, як безробіття батьків. Це вимагає посиленого економічного виховання дітей в сім’ї й зокрема ролі вихователя, вчителя  трудового навчання у цьому процесі.

Важливим питанням у плані економічного виховання дітей в сім’ї є організація господарсько-побутової праці в домі, квартирі, саду тощо. Ця праця має бути раціонально організована, тобто корисна, ефективна, якісна. Її варто планувати як в рамках кожного дня (приготування їжі, допомога у прибиранні квартири, іграшок), так і на більш тривалий час (ремонт квартири, домашньої техніки).

Важливим питанням економічного виховання дітей в сім’ї є формування в них ощадливого ставлення до бюджету часу, вміння його планувати, економити, аналізувати його витрати. Дітей слід привчати вишукувати шляхи економії часу. Цьому має сприяти організація навчальної і побутової діяльності вихованців в сім’ї. Як зауважує А. С. Нісімчук, головна умова ефективності економічного виховання дітей у навчальній діяльності – це її наукова організація. У домашніх умовах це передбачає раціональне і суворе дотримання режиму дня, доцільного порядку на робочому місці, систему виконання домашніх завдань, використання раціональних прийомів навчальної діяльності в роботі з книгою, підручником, словником, під час ведення записів, конспектів,  уміннями та навичками планування, самоконтролю, аналізу ефективності своєї діяльності.

В економічному вихованні дітей дошкільного віку та школярів не можна обходити питання використання ними грошей, що виділяються батьками або зароблені самостійно. Кишенькові гроші сприяють економічному вихованню лише за умови, що їх навчили розумно користуватися коштами. Тому батьки повинні володіти певною сумою економічних знань, знання методики економічного виховання дитини в сім'ї, залучення її до економічних аспектів сімейного життя і діяльності.  

.

 Економічна культура в сім'ї

Кожна родина в реальному житті є берегинею певного типу культури, стилю, рівня життя. У родині дитина отримує початкові уявлення про працю як процес, пов'язаний з дисципліною і знанням, причиною і наслідком; про працю як джерело існування родини.

Сім'я - особлива атмосфера, куди дитина несе свою радість і горе, роздуми і сумніви. Ще в дошкільному віці діти починають усвідомлювати, що можна робити, а що не бажано, що добре, а що - погано. Соціальна ситуація часто пропонує нам зразки суперечливих дій дорослих, які не завжди зрозумілі дітям, особливо якщо вчинку або поведінці не передує пояснення. Дорослі мало приділяють увагу поясненню причин дбайливого ставлення до ре­чей, предметів, оточення.

Дорослі здебільшого обмежуються наказами: «Не рви», «Не можна ламати», «Не чіпай».

В основі бережливості закладена можливість тривалого користування предметами. Щоб виховувати у дітей бережливість до хліба, інших продуктів харчування, речей, народного багатства, потрібно проводити серйозну роботу вдома. Доцільно починати з формування у дітей навичок самообслуговування, виявів господарського ставлення до зламаних іграшок, неприбраного ліжка.

Задля виховання бережливого ставлення до суспільного майна дітей слід прилучати до праці.

Скільки 6 ми не говорили про економію води, тепла, електреенергії, без наочного прикладу на результат годі сподіватися - велику роль відіграє особистий приклад дорослих.

Розповідаючи дітям про хліб, про те, як важко він достається, читаючи їм художні твори, можна домогтися того, що кожна дитина братиме стільки хліба, скільки вона з'їсть, і не буде викидати шматочки.

Скільки існує родин, стільки відомо способів розв'язання гос­подарчих питань. Економія - це знання правил експлуатації домашнього майна та дотримання цих правил. Ознайомлення дітей з правилами експлуатації майна та вимогами до його зберігання залучає до ощадливості, економного ставлення до всього, що їх оточує. Слід також залучати дітей до купівлі продуктів, обговорювати ціну покупки.

І найголовніше правило економії - це не викинути там де немає в цьому потреби.

Так, крок за.кроком, наші діти засвоюють ази бережливості, економії.

Діти і гроші - вчимо дитину розпоряджатися

кишеньковими коштами

Більшість психологів переконані, що правильно користуватися грошима необхідно навчати дітей з дитинства. Однак мало хто з батьків має уявлення, як це потрібно або можна робити. Звичайно, одної універсальної поради з цього приводу просто немає, адже всі діти різні і кожен випадок індивідуальний. Але існує ряд порад, які допоможуть навчити фінансової грамотності дитини.

Насамперед, дуже важливо пояснити, що таке сімейний бюджет і чому неможливо купувати все, що захочеться. Розкажіть малюкові, що він складається з грошей, які ваша сім’я отримала в цьому місяці, це сталося завдяки тому, що тато і мама справно ходили на роботу. Весь цей дохід ділиться на частини. Найважливіша перша, у неї входять самі необхідні щоденні витрати (тут можна підключити дитину і запитати, що вона вважає найнеобхіднішим). Природно, для більшості сімей це витрати на харчування, одяг, комунальні послуги, оплата за школу. Друга частина може включати в себе побутові потреби – ремонт, зміна інтер’єру і т. д. Далі витрати на інтернет, літературу, телебачення. Наступними можуть йти витрати на розваги, наприклад, відвідування парку, кінотеатру, кафе і т. д.

Витрати на першу, найбільш важливу частину, скорочувати не можна, оскільки вона необхідна. А от інші, менш важливі, можна скоротити. Наприклад, один місяць не витрачаємо гроші на розваги, а витрачаємо все на покупку пральної машини або ремонт. Або поділимо частину, що призначається для розваг і почнемо відкладати на відпустку. Таким чином, дитина отримає загальні поняття звідки гроші беруться, куди вони йдуть і як ними можна розпоряджатися.

Звичайно, можна щодня читати нотації дітям на тему витрат і грошей, але в більшості випадків це просто вилітає з голови. Найкраще виховувати в дитині правильне ставлення до грошей на практиці, адже вони все набагато краще сприймають, коли бачать і відчувають. Намагайтеся брати дитину з собою в магазин, пояснювати, чому вами був обраний той, а не інший товар, що, чому ви не купуєте все, що хочеться. Можете пройтися по магазинах і показати малюкові, що одне і те ж  саме може коштувати по-різному. Купіть товар, який коштує менше, а на зекономлені гроші придбайте дитині, наприклад, морозиво. Ще один спосіб, на практиці, навчитися розпоряджатися грошима – це кишенькові гроші. Варто їх давати дітям чи ні – викликає безліч суперечок, спробуємо в цьому питанні розібратися.

Кишенькові гроші – користь і шкода для дитини

Фахівці однозначно стверджують, що гроші на кишенькові витрати давати дітям необхідно. В якості основного аргументу на користь цього питання психологи висувають те, що це дозволяє дитині відчути себе особистістю і дає можливість на практиці зрозуміти, як можна розпоряджатися готівкою. Кишенькові гроші вчать розрахувати, підсумувати, планувати, накопичувати, економити. Коли у дитини з’являються власні кошти, які мають властивість рано чи пізно закінчуватися, вона починає розуміти їх цінність.

Негативною стороною видачі дитині кишенькових грошей є ситуація, коли ці самі гроші витрачаються безконтрольно. Це може призвести до вельми неприємних наслідків. Щоб уникнути подібних ситуацій, потрібно контролювати витрати дитини. Звичайно, тут не йдеться про тотальний контроль, до дрібниць чіплятися не варто, але обговорювати її витрати не завадить. Швидше за все, перші отримані гроші дитина витратить дуже швидко, можливо навіть протягом декількох хвилин. Щоб уникнути подібних подій у майбутньому, поясніть дитині, що призначена вами сума дається на певний термін і раніше цього часу вона більше нічого не отримає. Поступово дитина навчиться планувати покупки і правильно розпоряджатися своїми коштами.

Скільки грошей давати дітям на витрати

Давати гроші дітям, постає питання, скільки їх потрібно давати. Єдиних рекомендацій щодо суми, яка видається на кишенькові витрати не буває, адже у різних сімей різне матеріальне становище. Те, що цілком природно для одних, для інших може бути зовсім недоступне. Але існує одне негласне правило – чим менша дитина, тим менше їй потрібно грошей.

Починати давати готівку дітям варто з віку, коли вони будуть сприймати їх як загальний еквівалент. Як правило, відбувається це з шести-семи років. До цього діти віддають перевагу натуральному обміну, наприклад, цукерку на цукерку, іграшку на іграшку і т. д. Але і малюкам давати гроші для самостійних покупок теж можна, просто це мають бути зовсім невеликі суми, а сам процес придбання товару повинен контролюватися батьками.

Дітям шкільного віку також не рекомендується видавати занадто великі суми, оскільки, маючи обмежену кількість грошей, вони швидше зрозуміють ціну речей, навчаться робити вибір між товарами. Але і дуже маленькі теж буде не кращим варіантом. Тоді мимоволі виникає питання, скільки давати грошей дітям. Розраховувати необхідну суму слід виходячи з потреб дитини. Школяреві кишенькових грошей повинно вистачати на харчування поза домом, проїзд, на одні ласощі в день і одну невелику річ в тиждень, наприклад, журнал або іграшку. Старшим школярам грошей має вистачити ще й на розваги (комп’ютерні ігри, кіно). Ну а витратить дитина видані гроші або віддасть перевагу відкласти, це її особиста справа.

Чи може дитина заробити

Відповідь на це питання – безумовно, так. Але тут мова йде лише про дітей постарше. Для дитини, яка навчається у старших класах, перша робота може стати етапом соціального розвитку. Вона усвідомлює, що для досягнення матеріального благополуччя необхідно багато працювати, пізнає ціну грошам і навчиться досягати бажаного самостійно, без допомоги рідних. До речі, на заході навіть діти з забезпечених сімей 7-10 років намагаються знайти собі підробіток, а працюючі підлітки і студенти вважаються нормою.

Однак дитячий заробіток не повинен бути заохоченням за виконану домашню роботу, гарні оцінки чи поведінку. Підхід типу – отримав п’ятірку – 20 гривнів, виніс сміття – 10 гривнів, помив посуд – 15, абсолютно невірний. Не можна ставити звичайні щоденні обов’язки і нормальні людські відносини в залежність від грошей. Діти повинні розуміти, що домашні справи слід виконувати, щоб полегшити мамі життя, добре вчитися, щоб отримати бажану професію, добре себе вести – щоб бути пристойною людиною

І без всього цього існує маса способів, як заробити гроші дітям. Наприклад, мийка машин, вигул собак, роздача листівок, догляд за дітьми, допомогу сусідам в прибиранні, покупки і т. д. Заробити гроші можна навіть займаючись своєю улюбленою справою, наприклад, продаючи зроблені власноруч вироби, беручи участь у змаганнях чи конкурсах, або граючи в певні комп’ютерні ігри.

Дайте право зароблені гроші дитині витрачати на себе, при бажанні, вона може приєднати їх до сімейного бюджету. Хорошим знаком можна вважати, якщо з першого заробітку дитина купить щось для всієї родини, наприклад, торт. Але будь-яка навіть самий прибутковий підробіток, ні в якому разі не повинен заважати навчанню, адже на даному життєвому етапі дитини головним пріоритетом повинно бути отримання хорошої освіти.

Гроші в подарунок - вчимо правильно витрачати

Останнім часом стало дуже популярно в якості подарунків дарувати дітям гроші. Психологи не підтримують таке нововведення. Звичайно, подарувати дитині гроші найпростіше, адже непотрібно ламати голову, підбираючи підходящий презент. Однак дитяче життя не повинна повністю ставитися на фінансові рейки. Для дитини подарунок повинен бути довгоочікуваним або несподіваним сюрпризом. Для більш старших дітей він може бути обговореним заздалегідь покупкою.

Якщо ж гроші були все ж подаровані, потрібно надати дитині право розпорядитися ними на свій розсуд. Відбирати і не давати гроші дитині, в такому випадку, не можна. Краще обговоріть з нею, що вона б  хотіла придбати. Наприклад, можливо дитина мріяла про велосипед або планшет. За великою покупкою варто вирушати в магазин разом. Дітям старшого віку можна дозволити витратити їх і самостійно.

Іншим варіантом використання подарованих грошей може стати накопичення. Запропонуйте дитині зробити їх першим внеском в скарбничку, поповнюючи яку, вона згодом зможе купити те, про що давно мріяла.

Десять золотих правил виховання

Які батьки не мріють про те, щоб їхні чада зростали здоровими і щасливими і, звичайно, вдячними? Та далеко не всі досягають заповітної мети. Інакше давно зникла б горезвісна проблема батьків і дітей. Як же правильно виховувати своїх нащадків? Ось поради американського психолога Віктора Кляйна. 

1. Стимулюйте інтелект дитини.

Створюючи   необхідне   середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку дитини на 25-30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50-80 одиниць (якщо життя дитини буде одноманітним, нецікавим і безрадісним).

2. Формуйте у дитини самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним під час прийняття рішень: у виборі друзів, у коханні, профорієнтації...

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Для цього необхідні щонайменше п'ять таких чинників:

• щира любов батьків (породжує почуття захищеності);

• доброзичливість інших дорослих, не лише рідних і близьких (рятує від комплексів);

• зовнішня привабливість дитини;

• обґрунтована впевненість у собі (кожний у чомусь сильний);

• хороший запас слів (як інакше спілкуватись?). 

4. Стежте за тим, щоб дитина не перетворилася на «телемана».

Соціологи запевняють, що діти проводять перед екраном телевізора близько 50 годин на тиждень. Медики вважають, що це гальмує розвиток лівої півкулі головного мозку, відповідальної, зокрема, за розвиток мовлення. Телепередачам слід протиставити заняття спортом, музикою, читання, корисну домашню роботу. 

5.Виховуйте відповідальність і порядність.

     Слід робити це не лише за принципом «что такое хорошо и что такое плохо», а, насамперед, на власному прикладі. Не прогайте момент: у підлітковому віці симпатії перемістяться з батьків на однолітків.

6. Привчіть дитину пишатися своєю сім'єю і шанувати їх традиції. 

      7. Живіть у хорошому оточенні.

Друзі, яких виберуть ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Тому уважно придивляйтеся до сусідських дітей, цікавтеся репутацією закладу, до якого ходять ваші діти. Подбайте про те, щоб розширити коло знайомств дитини.

8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, умінням робити щось краще за інших, як правило, виростають у сім'ях, де до них висували високі вимоги: підтримувати постійний порядок у домі, організовувати своє дозвілля, добре поводитися. Та не перегніть палицю - не будьте тиранами. І" врахуйте: слухняними, акуратними розумними діти стають не відразу. Потрібні ваші зусилля протягом багатьох років. Будьте ж терплячими.

9. Привчайте дитину до праці.

Якоюсь мірою ви можете запрограмувати майбутній життєвий успіх свого чада. Привчіть його без примусу виконувати доручену справу, допоможіть заповнити життя цікавими і потрібними справами. Нехай звикає долати труднощі й переконається, що йому багато чого під силу. 

10.Не робіть за дітей те, що вони цілком можуть зробити самі.

І запам'ятайте: якщо у важку хвилину саме ви опинитеся поруч - як друг, а не як бос, дитина, можливо, довірить вам свою «страшну таємницю» і прислухається до вашої поради.

Мінімізація почуттів вашої дитини

Говорити: «Перестань бути такою маленькою» або «Це нічого страшного» шкідливо. Натомість визнайте, що страх вашої дитини реальний, і вкажіть, що ви розумієте, що таке відчувати страх.

Дітям важливо поступово стикатися зі своїми страхами. Проте уникайте будь-яких різких дій, щоб допомогти дитині подолати страхи. Якщо дітей закрити в кімнаті, коли вони налякані, або дозволити їм дивитися страшні фільми, це посилить їхні страхи.

7 СПОСОБІВ ВИХОВАТИ ВВІЧЛИВУ ДИТИНУ

Виховуючи маленьку людину, всі батьки хочуть, щоб вона перейняла у них все найкраще і втілювала тільки кращі їхні риси. Найпомітніше виховання дитини проявляється в її манерах і поведінці. Навчити малюка ввічливо спілкуватися та прищепити йому базовий етикет – довгий процес, що вимагає терпіння та розуміння. Виховання хороших манер – це важлива частина підготовки до школи, університету і дорослого життя. Вміння спілкуватися шанобливо і ввічливо каже про особу більше, ніж що-небудь інше. Оскільки уроки ввічливості з дітьми не завжди проходять гладко, ми зібрали для вас 7 корисних правил, дотримуючись яких, ви уникнете багатьох помилок.  

ПРАВИЛО №1: ПОВАГА

Навчатися спілкування малюки починають з самого народження, хоча для дорослої людини це може бути непомітно. З раннього віку дитина спостерігає за мамою з татом, намагається робити все, як вони. Важливо, щоб з перших місяців немовля бачило шанобливе та уважне ставлення в сім’ї. Саме повага закладається в основу гарної поведінки. Шанобливе ставлення тісно переплітається з уважністю до інших людей та їхніх почуттів. Виховуючи в дитині ці дві якості, ви можете бути впевнені, що вона виросте доброю та ввічливою людиною.

ПРАВИЛО №2: ВАЖЛИВИЙ З НАРОДЖЕННЯ

Перші ввічливі слова дитина може вивчити вже в півтора-два роки. Вони узвичаяться швидше, якщо в родині часто звучать слова «спасибі» та «будь ласка». Малюкові не обов’язково розуміти цінність цих слів, але доречно ними користуватися можна навчити дитину навіть до дитячого садка. Намагайтеся завжди вживати ці слова, звертаючись до дитини. Якщо вам потрібно, щоб вона щось зробила чи принесла, завжди починайте прохання зі слів «будь ласка». Не забувайте про подяки. Ви здивуєтеся, як швидко малюк сам почне використовувати ці слова, звертаючись до вас.

ПРАВИЛО №3: БІЛЬШЕ ПРИКЛАДІВ З ЖИТТЯ

Щоб розвивати хороші звички з дитинства і допомагати малюку пізнавати нові ввічливі вислови, намагайтеся використовувати якомога більше таких формулювань в розмовах з чужими людьми. Наприклад, коли приймаєте вдома гостей, не забувайте говорити «Ласкаво просимо» або «Ми раді вас бачити». Беріть малюка з собою, коли йдете на пошту або в магазин, щоб він частіше бачив, як потрібно спілкуватися з незнайомими людьми.

ПРАВИЛО №4: ЗВЕРТАТИСЯ ПО ІМЕНІ

Щоб розвивати хороші звички з дитинства і допомагати малюку пізнавати нові ввічливі вислови, намагайтеся використовувати якомога більше таких формулювань в розмовах з чужими людьми. Наприклад, коли приймаєте вдома гостей, не забувайте говорити «Ласкаво просимо» або «Ми раді вас бачити». Беріть малюка з собою, коли йдете на пошту або в магазин, щоб він частіше бачив, як потрібно спілкуватися з незнайомими людьми.  

ПРАВИЛО №5: ПРИДІЛЯТИ ДОСТАТНЬО УВАГИ

Деякі діти можуть поводитися погано і потрапляти в неприємності тільки через брак уваги від мами й тата. Спробуйте зробити так, щоб малюк відчував себе частиною будь-якого заходу і брав в них повноцінну участь. Намагайтеся завжди бути поруч з ним, не забувайте підтримувати контакт з дитиною візуально і словесно, навіть якщо ви перебуваєте в гостях в інших дорослих або на чиємусь святі. Це має велике значення для ваших стосунків, адже дитині важливо відчувати вашу підтримку в будь-якій ситуації.

ПРАВИЛО №6: ЧИ НЕ ТИСНУТИ НА ДИТИНУ

Ввічливість повинна бути щирою, тому примусити людину бути хорошим неможливо. Весь час нагадуючи про подяки та змушуючи додавати їх в кожне речення, ви не досягнете бажаного результату. Таке «дресирування» може нашкодити, оскільки численні зауваження однозначно викличуть у малюка стрес і зайві переживання. Мотивація поводитися чемно повинна бути тільки позитивною. Дитина має розуміти, що звертаючись до вас або будь-кого іншого ввічливо, вона виявляє повагу і робить людині приємно лише з добрих спонукань. Тільки так це увійде у звичку.

ПРАВИЛО №7: ЧИ НЕ ЗАУВАЖЕННЯ, 

А ДОПОМОГА

У дітей не все виходить з першого разу, особливо у дошкільнят. У вас повинно бути достатньо терпіння, щоб доносити дитині інформацію спокійно і повільно стільки раз, скільки це буде потрібно. Головне – не піддаватися дратівливості та намагатися допомогти дитині засвоїти урок, а не критикувати або виправляти її. Щоб дитина уважно вас слухала, не обов’язково підвищувати голос – краще спробуйте такі заходи:

• присядьте на рівень малюка;

• дивіться йому прямо в очі;

• почніть говорити спокійним і доброзичливим голосом;

• візьміть його за руку або покладіть долоню на плече.

Ви будете звучати доброзичливо, але при цьому впевнено, тому дитина точно почує вас і сприйме інформацію. Не забувайте, що ваша навичка говорити ввічливо і спокійно має ключове значення у вихованні дітей.

ЯКЩО ВИНИКЛИ ПРОБЛЕМИ

Іноді батьки стикаються з проблемами в поведінці свого чада. Зазвичай, це проявляється так:

1. Будь-які зауваження ігноруються.

2. Дитина не використовує ввічливі формулювання, навіть коли її просять сказати «спасибі» або «будь ласка».

3. Спілкується грубо, може використовувати лайку.

Найчастіше така поведінка властива дітям з кризою трирічного віку, в цьому віці багато дошкільнята починають випробувати всіх навколо на міцність. Крім цього, у віці трьох років багато дітей починають ходити в дитячий садочок, де вони бачать поведінку інших дітей, стикаються з першими неприємностями, починають переймати якісь звички з колективу. Не йдіть на поводу у своїх почуттів і емоцій – цю кризу в дитинстві проходять всі. У цю мить у малюка всередині можуть з’являтися перші переживання, серйозні роздуми, справжні та усвідомлені почуття. Краща тактика – демонструвати бажану поведінку своїм прикладом, хвалити дитину за гідну поведінку і підтримувати в будь-якій ситуації.

РОЗВИТОК І ТРЕНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ, УВАГИ І ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ

Зміст:

Які навички потрібно розвивати дітям?

Тренування уваги у дітей

Розвиток мислення у дитини

Розвиток дитячої логіки

Із самого раннього дитинства важливо приділяти увагу всім сферам розвитку дитини. Пам’ять і увага є одними з найважливіших інтелектуальних здібностей людини, адже вони беруть участь не тільки в запам’ятовуванні інформації, а і в її сприйнятті, аналізі та низці інших розумових процесів. Тому тренувати їх необхідно ще до того, як малюк стане школярем, і займатися потрібно систематично.

ЯКІ НАВИЧКИ ПОТРІБНО РОЗВИВАТИ ДІТЯМ?

Зазвичай шкільна програма націлена на те, щоб навчити школяра читання, письма, математики та багатьох інших наук. Та сучасні батьки все частіше замислюються про те, як важливо розвивати не тільки ліву півкулю мозку, а й праву, яка відповідає за творчість, емоції, уяву, інтуїцію.

Всебічно розвинена людина здатна досягти більшого успіху в усіх сферах життя. Тому батьки мають дбати про те, щоб розвивати у своїх дітей такі якості, як:

Уміння спілкуватися з іншими людьми і розуміти правила комунікації в суспільстві.

Лідерство і впевненість у собі. Коли у дитини є задатки лідера і впевненість у своїх силах, вона здатна досягати поставлених цілей.

Тренована увага. Завдяки вмінню концентруватися на одній справі людина здатна якісно вчитися і працювати в будь-яких умовах, виконувати завдання швидше.

Гарна уява і просторове мислення дозволяють опанувати творчі навички, краще орієнтуватися в просторі.

Розвинена пам’ять. Одна з найважливіших якостей людини, що дозволяє швидко сприймати, розуміти, аналізувати і запам’ятовувати великі обсяги інформації.

тренування уваги дитини

ТРЕНУВАННЯ УВАГИ У ДІТЕЙ

Багатьом батькам і педагогам знайома ситуація, коли учень не здатний сконцентруватися на уроці. Він неуважний, не може вловити головну думку і всидіти на одному місці. Гіперактивним дітям складно вчитися, адже щоб зрозуміти інформацію і запам’ятати її, потрібно мати добре розвинену увагу. Саме вона є однією з базових навичок для успішного навчання в школі. Перше, що необхідно зробити мамі і татові – зайнятися самостійним тренуванням уваги у дитини за допомогою простих вправ в ігровій формі:

«Знайди відмінності» – дитині пропонується дві картинки, на яких вона має побачити елементи, що відрізняються.

«Розфарбуй за зразком» – перед очима є приклад картинки, за якою потрібно розфарбувати свою.

Графічні диктанти – малювання по клітинках під диктування.

Гра у звуки – учень має плескати в долоні в той момент, коли почує у вимовлених словах потрібний звук.

РОЗВИТОК МИСЛЕННЯ У ДИТИНИ

Розвиток мислення у дітей дошкільного віку також відіграє вагому роль у подальшому. Із самого народження воно розвивається поетапно. Спочатку малюк опановує примітивні дії: тягне, відкриває, натискає, крутить, тобто розвиває наочно-дієве мислення. Йому на зміну приходить наочно-образне, яке дозволяє не тільки виконувати, а і уявляти дію. Третій етап – це словесно-логічне мислення, що є найскладнішим.

Саме добре розвинене мислення дитини дозволяє їй вільно аналізувати, порівнювати, узагальнювати, класифікувати, абстрагувати і синтезувати. Щоб розвивати мислення, також варто грати у прості, але корисні ігри.

РОЗВИТОК ДИТЯЧОЇ ЛОГІКИ

Тренування мислення і концентрації уваги, пам’яті і логіки необхідні в будь-якому віці. Логіка в цьому ряду займає не останнє місце, адже кожен з нас має вміти приймати рішення, знаходити вихід у складній ситуації, аналізувати, виконувати послідовні дії. Усе це відбувається завдяки добре розвиненій логіці.

Щоб підвищити її рівень, можна займатися з дітьми математичними задачами, головоломками, іграми, вирішенням тестів.

До найбільш дієвих і популярних можна віднести такі:

«Знайди зайве» – пропонується ряд предметів, з яких потрібно прибрати один і пояснити, чому він зайвий.

«Протилежності» – малюкові пропонується багато картинок, з яких він повинен вибрати протилежні пари.

«Добери пару» – дитині потрібно із запропонованих картинок дібрати пари, які підходять за змістом.

«Остання буква» – у написаних словах необхідно змінити одну букву так, щоб вийшло нове слово.

Не варто забувати, що для отримання бажаного результату будь-які вправи необхідно виконувати систематично.

🤦🏼‍♀️ Стратегії боротьби з істерикою в дітей: Залишайся спокійним 

Діти вчаться не лише на тому, що говорять батьки; вони вчаться на тому, що роблять дорослі . Тож усі зусилля щодо навчання емоційної регуляції будуть зведені нанівець, якщо батьки вибухнуть нестримною люттю, коли отримають штраф за паркування.

Особливо некорисно (хоча зрозуміло) для батьків втрачати холоднокровність, коли мають справу зі спалахами емоцій своїх дітей. Мало того, що кричати «Заспокойся!» не допоможе, але загалом це ще більше засмутить дитину і вас.

З істерикою малюка найефективнішим втручанням часто є просто зберігати спокій, поки істерика триває. 

З дитиною старшого віку можна застосувати інші методи, але вони не посилюються проявами гніву.

                                                  Поради для батьків дошкільнят

Дошкільнята відрізняються своєю невгамовною енергією і цікавістю. І це тримає їх батьків у постійній напрузі. У цей період діти багато дізнаються і набувають багато нових навичок. Це звучить прекрасно, але батьки дошкільнят знають, як важко впоратися з дітьми, які й хвилини не можуть всидіти на одному місці.

Розглянемо кілька порад для батьків дошкільників.

1. Допомагайте дитині розвивати комунікативні навички

Навички спілкування для дошкільнят не менш важливі, ніж для старших дітей. Чим краще у дитини розвинені комунікативні навички, тим краще вона зможе жити з однолітками і вихователями в дитячому саду.

2. Навчіть дитину слухати

Всі ми добре знаємо, як важко буває сконцентрувати на чомусь увагу дитини. Однак в дитячому садку їй доведеться брати участь у різних заняттях: співати, малювати, слухати пояснення вихователя тощо. Усе це вимагає від дитини посидючості та уваги. Уміння слухати допоможе дитині брати активну участь у різних заходах у дитячому садку.

3. Навчіть дитину працювати в команді

Коли дитина йде в дитячий садок, вона лише кілька годин на день проводить вдома, а весь інший час знаходиться поруч з ровесниками і вихователями. Заняття в дитячому садку вимагають від дитини командної роботи. Цей навик можна розвинути у дитини вдома за допомогою різних ігор.

4. Навчіть дитину дотримуватись вказівок

У ранньому віці ми вчимося чогось нового, дотримуючись інструкцій та вказівок. Однак дитині буде важко чогось навчитися, якщо вона не знає, як дотримуватись вказівок. У дитячому садку дитина отримує вказівки від вихователя і таким чином розвиває нові навички. Навчіть дитину дотримуватись інструкцій, граючи з нею в ігри. Давайте дитині веселі завдання і беріть участь в іграх разом з нею.

5. Навчіть дитину користуватися канцелярським приладдям

У дитячому садку дитина вчиться працювати з олівцями, кольоровою крейдою, ножицями, фломастерами тощо. Малюйте разом з дитиною вдома, щоб навчити її користуватися цими предметами. Також навчіть дитину писати букви і цифри.

6. Заохочуйте в дитині самостійність

Удома ви допомагаєте дитині мити руки до і після їжі, чистити зуби, зав'язувати шнурки тощо. Але, коли дитина йде в дитячий садок, ви не можете постійно бути поруч з нею. Заохочуйте її проявляти самостійність: привчіть її до того, щоб вона сама мила руки, вмивалась тощо. Це вселяє в дитину почуття відповідальності і незалежності. Цей їй обов'язково стане в нагоді в найближчому майбутньому.

7. Встановіть дитині розпорядок дня

Дитині необхідний розпорядок дня. Якщо у дитини протягом дня виділено час на ігри, прийом їжі, сон тощо, це приносить користь вам обом. Постійний розпорядок дня не тільки привчає дитину до дисципліни, але і допомагає вам ефективно розпоряджатися своїм часом. Коли дитина звикне до розпорядку, вам не доведеться постійно нагадувати їй, щоб вона йшла спати або сідала їсти.

8. Не будьте занадто суворими до дитини

Не варто плутати дисципліну зі строгістю. Якщо ви проявляєте до дитини зайву строгість, вона може стати впертою. Говоріть з дитиною по-товариськи, встановіть з нею довірливі взаємини, щоб вона могла спілкуватися з вами, не відчуваючи страх. Це також допоможе вам встановити міцний емоційний зв'язок з дитиною.

9. Не піддавайтеся на істерики дитини

Не варто бути строгими до дитини, але не можна бути з нею і занадто м'якими. Постарайтеся знайти золоту середину. Не піддавайтеся на істерики дитини, але й не ігноруйте їх. Якщо дитина починає істерику через те, що вона щось не отримала, запропонуйте їй щось натомість. Постарайтеся визначити причину істерики. Можливо, дитина просто голодна або втомилась.

10. Не ставтеся до дитини, як до дорослого

Багато батьків очікують від своїх дітей занадто багато. Зрозумійте, що дитина все ще багато чого не знає і не вміє. Не чекайте, що дитина відразу зрозуміє все, що ви їй говорите. Наберіться терпіння і дозвольте дитині вчитися в комфортному для неї темпі. Заохочуйте дитину вчитися і хваліть її за старання. Коли ви даєте дитині завдання, проявіть творчість. Переконайтеся, що дитина сприймає це як цікаве заняття, а не як нудний обов'язок.

11. Не реагуйте на всі прохання дитини відмовою

Це може бути складно, але це можливо. Намагайтеся не говорити дитині «ні» занадто часто. Маленькі діти дуже чутливі, і через ваші часті відмови вона може відчувати, що її не люблять. Крім того, відмови можуть призвести до непокори дитини. Поговоріть з дитиною на зрозумілій їй мові і поясніть їй свою позицію замість того, щоб просто сказати «ні».

12. Хваліть дитину за хорошу поведінку

Не забувайте хвалити дитину за гарну роботу. Це надихне її і в майбутньому виконувати роботу добре. І навпаки: якщо дитина зробила щось погано, пояснюйте її, чому так чинити неправильно. Це допоможе дитині усвідомити, що вона робить неправильно і які наслідки матимуть її вчинки.

13. Не ставте перед дитиною занадто високі очікування

Кожна дитина вчиться у своєму індивідуальному темпі. Зрозуміло, у вас є з приводу неї певні очікування. Однак ви повинні зрозуміти свою дитину і прийняти її здатності. Не завищуйте їй планку - пам'ятайте, що вона ще дитина. Дозвольте їй вчитися в зручному для неї темпі.

14. Показуйте дитині хороший приклад

Дитина проводить з вами більшу частину свого часу. І те, як ви себе поводите, що і як ви робите - все це впливає на її розвиток. Показуйте дитині хороший приклад, щоб вона могла на вас рівнятися.

15. Створюйте міцний емоційний зв'язок з дитиною

Виховання дитини може бути складним завданням. Але це - етап розвитку, як для неї, так і для вас. Важливо, щоб ви разом займалися цікавими заняттями і обидва отримували від цього задоволення. Спільні заняття допоможуть вам створити міцний емоційний зв'язок з дитиною. Ви повинні бути для дитини не тільки батьками, але і друзями, на яких вона завжди може покластися.

Помилки, які допускають батьки в спілкуванні з дошкільнятами

Батьки завжди бажають найкращого своїй дитині. Однак добрі наміри іноді мають протилежний ефект і демотивують дитину. Розглянемо кілька порад, які допоможуть батькам уникнути помилок.

1. Не подавайте дитині поганий приклад

Маленькі діти в усьому повторюють батьків. Ви - приклад для своїх дітей практично в усьому. Якщо ви хочете сформувати у дитини хороші звички, почніть з себе. Не варто очікувати, що дитина буде їсти здорову їжу, якщо ви самі харчуєтеся чіпсами і фаст-фудом. Хороший приклад принесе позитивні результати у вихованні дитини.

2. Не погоджуйтеся в усьому з дитиною

Часто батьки настільки обожнюють свою дитину, що не можуть ні в чому їй відмовити. Однак не можна в усьому потурати дитині. Не дозволяйте їй маніпулювати вами, коли приходить пора сказати «ні», скажіть це чітко. Поясніть дитині причину своєї відмови.

3. Не опікайте дитину надмірно

Батьки повинні захищати своїх дітей, але надмірна опіка заважає їм розвиватися. Якщо ви занадто опікаєте дитину, вона починає покладатися на вас у всьому. Дозвольте дошкільнику робити деякі справи самостійно. Якщо дитина впала під час гри, не варто щоразу бігти їй на допомогу. Дозвольте їй піднятися самостійно.

4. Не намагайтеся підкупити дитину

Батьки часто підкуповують свою дитину цукерками або іншими солодощами, щоб змусити її щось зробити. Однак це не вирішує проблему. Наприклад, якщо ви пропонуєте дитині шматочок торта після того, як вона з'їсть суп, вона не полюбить суп. Більш того, з більшою ймовірністю дитина почне ненавидіти суп.

5. Не порівнюйте дитину з однолітками

Іноді батьки забувають, що кожна дитина унікальна. Якщо у вас кілька дітей, не порівнюйте їх між собою. Через порівняння дитина може відчути, що її не люблять. У дитини може виникнути ненависть до братів чи сестер, з якими її порівнюють.

Виховання дошкільнят - непросте завдання. Але це може стати веселим заняттям. Ви будете бачити, як змінюється ваша дитина. Переконайтеся, що ви не нав'язуєте дитині свої ідеї. Замість цього з'ясуйте, що мотивує вашу дитину, і встановіть з нею дружні взаємини.

                       Розвиток емоційного інтелекту дошкільників

Усі батьки бажають, аби їхня дитина росла щасливою та успішною. З
цією метою багато мам прагнуть розвивати малюка з пелюшок: навчати
цифрам та літерам, розмовляти іноземними мовами, тренувати увагу та
пам’ять. Однак, для гармонійного розвитку та благополуччя у майбутньому,
значно ефективніше та доцільніше розвивати емоційний інтелект (ЕІ) дитини.
          Емоційний інтелект — це здатність людини усвідомлювати власні
емоції, керувати ними, а також розпізнавати емоційні стани оточуючих. Люди
з високим рівнем ЕІ добре розуміють свої та почуття інших людей, можуть
опановувати сильні емоції та керувати своєю емоційною сферою, а також
впливати на почуття інших, відзначаються емпатією та здатністю до співчуття.
Ці якості позначаються на тому, що в суспільстві їхня поведінка є більш
адаптивною, вони легше досягають своїх цілей у взаємодії з оточуючими, а
також мають більші шанси на встановлення теплих, глибоких взаємин із
близькими людьми Сучасні психологічні дослідження свідчать, що запорука щасливого життя – це вміння налагоджувати та підтримувати близькі стосунки з іншими, здатність вибудовувати взаємини на основі розуміння та співпереживання, що можливе лише за умови розвитку емоційного інтелекту. Разом з тим, емоційна самосвідомість стає необхідною передумовою
психологічного та навіть соматичного здоров’я особистості: складності в
усвідомленні та визначенні власних емоцій (алекситимія) підвищують ризик
виникнення психосоматичних захворювань у дітей та дорослих. Нездатність
керувати емоціями часто свідчить про складнощі у керуванні стресом, що
може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям. Таким чином, уміння
розбиратися у власних почуттях та керувати ними постає особистісним
фактором, який зміцнює психологічне та соматичне здоров’я дитини.
З чого розпочинається розвиток емоційної сфери дитини? Деніель
Гоулман, котрий вважається одним із родоначальників теорії ЕІ, виділяє такі
критерії розвиненого емоційного інтелекту:

• Розуміння власних емоцій (самосвідомість);

• Керування власними емоціями (самоконтроль);

• Емпатія у ставленні до емоцій інших людей (соціальне розуміння);

• Здатність справлятися з емоціями інших людей (управління взаємовідносинами).

РОЗУМІННЯ ВЛАСНИХ ЕМОЦІЙ

Відповідно, розвиток емоційного інтелекту починається з того, щоб
навчитися розуміти власні емоції, вміти їх правильно визначати та
називати, розрізняти відтінки своїх емоційних станів. Для дітей це може бути
непростим завданням, адже в силу свого віку вони не завжди можуть
пояснити словами, що відчувають і переживають. Водночас, не всі батьки
мають достатній розвиток власного емоційного інтелекту, аби допомогти
малюку пізнати світ почуттів та емоцій. Тож можна звернутися до помічних
засобів та інструментів для розвитку емоційної сфери.
        Дитяча література. Одним із інструментів для цього може стати дитяча
література, в якій приділяється особлива увага опису різноманітних емоцій,
станів, почуттів. Описуючи малюнки в книжках, дорослим варто коментувати те, що зображено, роблячи акцент на виразі обличчя: «Дівчинка плаче, певне вона засмучена», «Хлопчик злякався грому, бачиш як у нього відкриті очки й
ротик», «Котик розізлився, що в нього забрали сосиску» і т.ін. Можна також
«приєднатися» до героїв своїми емоціями та поділитися історіями про те, коли
і в нас траплялось щось подібне та які почуття виникали при цьому, або ж
пригадати випадки, коли були схожі емоції у дитини.
          Картки із зображенням емоцій. Також в нагоді можуть стати
різноманітні картки із зображенням численних емоцій та станів. Такі ігрові
картки будуть найбільш ефективними лише у безпосередній взаємодії батьків
(психолога, педагога) і дитини. Перш ніж починати грати, варто поговорити з
дітьми про те що таке емоції, почуття та настрої, чому виникають, як
проявляються. Роздивляючись зображені емоції, слід обговорити з дитиною
що могло їх викликати, пригадати подібні почуття у себе, поговорити про те,
що варто зробити, коли ми бачимо, наприклад, когось, хто плаче, злякався,
сумує і т.ін. Озвучуючи різні емоції, використовуйте синоніми («сердиться»,
«гнівається», «злиться», «обурена») – це сприятиме розвитку мовлення
дитини, збагачуватиме словниковий запас, а також розвиватиме емоційний
словничок малюка. Навіть якщо маляті лише 2 рочки, дорослі можуть уже показувати зображення в книжках або картки з різними емоціями і вигадувати міні розповіді (наприклад: «Дівчинка зажурена, хтось міг її образити. Як ти гадаєш, що сталося?» або «Чого міг злякатися хлопчик?»). Як правило, уже з цього віку малята можуть припустити ситуації з власного досвіду. Або ж можна
озвучувати власні припущення, даючи дитині приклад подібного аналізу.
            Ігри. Ще одним корисним інструментом для розвитку емоційної сфери
дітей дошкільного віку можуть стати різноманітні ігри. Вони дадуть змогу не
лише познайомити малюка з різними емоціями, а й повправлятися в тому, щоб
зображувати та ідентифікувати емоційні прояви і стани. Водночас, ігри, в які
грають члени всієї родини або колективу сприяють згуртованості та
позитивній атмосфері в сім’ї чи групі.
        «Вгадай емоцію» (для гри знадобляться картки або фотографії різних
емоцій). Покладіть картки-емоції в центрі столу. За часовою стрілкою кожен
учасник по одній дістає картку і мімікою та жестами пробує показати
зображену емоцію іншим гравцям. Виграє той, хто зможе вгадати якомога
більше пантомім. Така гра допоможе малюку вчитися розрізняти мімічні
відмінності, які ми виражаємо своїм обличчям та тілом, перебуваючи в різних
настроях і станах. Ця навичка стане корисною дитині і в дорослому житті,
адже вміння вірно визначати емоційний стан співрозмовника – надзвичайно
важливе для успішних взаємин.
          «Кривлялки» (для гри знадобиться люстерко, картки або фотографії
різних емоцій). Ознайомте дітей з переліком емоцій. А далі спробуйте біля
дзеркала з дитиною відтворити зображені настрої та емоції. Акцентуйте увагу
на тому як виглядають ті чи інші частини вашого обличчя, як змінюється
положення брів, вираз очей, кутики губ тощо. Дітям дуже подобається грати в
мімічні ігри: кривляння не лише розвиває навичку розпізнавати емоції інших
та відчувати власні, а ще й сприяє зниженню емоційного напруження у дітей.
Зі старшими дітками (4+) можна ускладнити гру, додавши до неї голос:
спробуйте розповісти, наприклад, віршик, імітуючи різні настрої – нудьгуючи,
дивуючись, соромлячись, втомлено і т. д.
          «Щоденник емоцій». Картки-емоції можна також використовувати для
ведення щоденника емоцій. Така практика допоможе дитині відстежувати свої
емоційні стани і навчить краще розуміти себе, свої настрої, а також сприятиме
розвитку емоційної саморегуляції. Спостереження за власними емоціями
навчить дитину аналізувати ситуації, які їх спричинюють, що лежить в основі
здатності до рефлексії. Водночас, такий аналіз допоможе дитині зрозуміти, що
емоції та настрої – швидкоплинні, а це сприятиме навичкам самозаспокоєння.
Ведення такого щоденника можна розпочати з розмови з дитиною про її день.
Наприклад, після садочка чи занять у секції запитати: «Які з цих емоцій ти
сьогодні відчував? Чому? В яких ситуаціях?». Обрати ті картки, що
відповідають почуттям дитини (протягом дня чи якоїсь події у садку). Якщо
ви бачите, що дитина чимось пригнічена, але вона сама не розуміє що з нею
відбувається, ви можете запропонувати обрати картки, що схожі на її настрій і поговорити про це.
       Малювання. Ознайомивши дитину з переліком емоцій, можна
запропонувати намалювати їх. Наприклад, обрати колір, який схожий на «сум»
або «радість» і спробувати зобразити ці стани. Найкраще використовувати
фарби, зокрема, акварель. Це може бути абстрактне зображення або ж цілий
сюжет. Також можна разом малювати піктограми-смайлики, розповідаючи
малюку, що в залежності від того, яку емоцію ми відчуваємо, вона по різному
відображається на нашому обличчі: брови, очі, рот, щічки – це саме ті частини
обличчя, які змінюють своє положення чи колір при різних емоційних станах.

КЕРУВАННЯ ЄМОЦІЙНИМ СТАНОМ

Всім батькам відомо, що малюки перших років життя надзвичайно
емоційні – сльози, істерики, крики, агресивні випади спостерігаються тією чи
іншою мірою в будь-якої дитини. Це відбувається через те, що мозок та
нервова система дитини ще дуже незріла і збудження відбувається дуже
швидко, до того ж малюк ще не має здатності до саморегуляції: він не може за
власним бажанням припинити злитися чи засмучуватися. Здатність до
свідомого самоконтролю у дітей з’являється після 7-8 років, коли дозріває
кора головного мозку, яка відповідає за саморегуляцію та логічні дії. Але для
цього необхідно створити сприятливі умови, серед яких – приклад батьків
щодо керування власним емоційним станом, простір для емоційного
самовираженні і, водночас, допомога заспокоїтись та врівноважити емоційний
стан.
        Для того, щоб розвивалась саморегуляція, необхідно навчити дитину
розрізняти власні емоційні переживання, давати їм назву, озвучувати настрої
й почуття. Тож перш за все почніть пояснювати дитині що вона відчуває в
момент сильних емоцій: «ти засмучена», «тобі хотілося ще цукерку і ти
образився, що мама більше не дозволяє», «ти хотів би ще погуляти і тому
злишся, що час іти додому».
        Також необхідно практикувати таку ж навичку і по відношенню до
власних емоційних станів («я засмучена, тож хочу трохи побути на самоті»,
«мене злить, коли я мушу повторювати декілька разів одне й те саме»).

 ЕМПАТІЯ

Наступний рівень розвитку емоційного інтелекту, а відтак, навичка, яка
вкрай необхідна нам для успішної соціальної взаємодії – емпатія,
яка визначається як розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої
особи в формі співпереживання.
        Емпатія – це не стільки активне заспокоєння («не хвилюйся, все буде
добре!», «заспокойся, це дрібниці»), скільки пасивне співпереживання («так,
ти засмучений, звичайно – я б відчувала подібне на твоєму місці», «я бачу як
тобі сумно, я з тобою»).
        Формування в дитини доброго контакту зі своїми емоціями і почуттями,
а, відповідно, потребами, розуміння себе та інших – це довгий і непростий
шлях. Але результати, хоч і стануть помітними лише з часом, точно варті
витрачених зусиль.