Токсичні батьки: хто "отруює" життя дитини?

Мабуть, не знайти людини, яка ще не знає про те, що більшість проблем у дорослому житті беруть свій початок з дитинства. Діти - дзеркало дорослих, це відображення їх батьків. Саме батьки стають тим джерелом, з якого діти черпають досвід, моделі поведінки та реакції. Батьки не завжди усвідомлюють, наскільки сильний вплив мають на своїх дітей. І кордон між батьківською помилкою, непорозумінням та відвертою шкодою надзвичайно тонкий. Сім'я не є по замовчуванню хорошою лише тому, що це сім'я. Іноді батьки замість підтримки сил, впевненості та самооцінки стають токсичним джерелом, яке "отруює" звичне життя своїх дітей. В токсичних сім'ях батьки проектують свої розчарування, невдачі, страхи, відчуття провини та негаразди на дітей. Значно важче відповідати хорошим ознакам, ніж поганим. І це явище досить поширене.

Ознаки токсичних батьків:

1. Вони маніпулюють дитиною за допомогою грошей та почуття провини. Подарувати, а потім згадати про те, що "ми тобі вибрали найкращий подарунок, а ти невдячна/ний" - це цілком ймовірний сценарій. Особливо це помітно, коли навіть в дорослому віці дитина отримує подарунки або якусь допомогу, про яку не просила. Даруючи щось батьки очікують від дитини чогось натомість. І якщо дитина не в змозі виконати те, чого від неї очікують - нею починають маніпулювати за допомогою відчуття провини, "бо ж для тебе стільки всього зробили!.. а ти…" Адекватні батьки розуміють, що діти не зобов'язані якось реагувати на подарунки або допомогу, особливо, якщо це власна ініціатива батьків.

2. Вони ніколи і ні за що не просять вибачення. Бо це буде означати, що свою помилку потрібно визнати. Але тоді важче втримати роль "я знаю і вмію краще". Всі розуміють, що немає ідеальних людей і всі помиляються, однак їх помилки діти повинні приймати безумовно. Вибачатися для них означає "надто відкритися". Якщо ж це станеться, то, швидше за все, це вибачення буде зовсім не щирим.

3. Вони постійно критикують дітей. Здорова критика, насправді, повинна бути присутньою в стосунках з дітьми. Адже батьки не лише виховують, вони й навчають. Однак, токсичні батьки впадають у крайнощі, нещадно критикуючи будь-які вчинки дитини. Швидше за все, такі дії, на думку батьків, спрямовані на те, щоб діти уникали серйозних помилок, однак така поведінка "грає" проти них.

4. В їх житті постійні проблеми. Токсичні батьки люблять озвучувати всі свої проблеми та негаразди. Обов'язково підсилюючи свої страждання, влаштовують сварки, втягуючи дитину у конфлікт.

5. Вони ігнорують кордони дитини. В дитячому віці це можна пояснити турботою про безпеку, в окремих випадках. Однак помітити ігнорування кордонів дитини можна тоді, коли контроль стає тотальним, як от копирсання в речах дитини, вхід в кімнату без стуку. В дорослому ж віці батьки продовжують "контролювати", що зготували, на що витратили зарплату, говорити як, що і коли Вам робити. Вони "копирсаються" у житті дітей, як і в речах.

6. Ваші відносини ніколи не бувають стабільними. Вони нагадують американські гірки. Якийсь період все прекрасно: гарно спілкуєтеся, ділитеся новинами, жартуєте, а потім невідомо з якої причини кілька тижнів тихої революції, важко отримати адекватний зворотній зв'язок.

7. Вони не виконують своїх обіцянок. Бо чомусь в конкретний момент не вдалося її виконати, а далі виникає ілюзія, що обіцянка вже не актуальна. Всі обіцянки дані дітям повинні бути виконаними. Безапеляційно. Завжди. З самого народження, коли в дітей формується модель взаємодії з навколишнім середовищем. Якщо обіцянки не виконуються - як вірити світу?

8. Токсичні батьки використовують мовчання, як метод покарання. Так би мовити, виховують "мовчанням". Надзвичайно неефективний підхід. Ігнорування дитини несе в собі надзвичайно серйозні наслідки: від нерозуміння ситуації до відчуття непотрібності. Мовчання не вчить.

9. Діти не можете покластися на токсичних батьків. Друзі дітей часом надійніші та емоційно ближчі, ніж токсичні батьки, які досить холодні, відсторонені або байдужі.

10. Вони багато та досить неприємно жартують над недоліками. Психологи стверджують, що "жарт - це до того моменту, поки іншому не прикро". І якщо це прийнятно для іншого, тоді це одна справа. Якщо тому, над ким жартують неприємно, навіть якщо жарт доброзичливий - це вже образа. Про це варто пам'ятати. Особливо в спілкуванні з дітьми.

11. Вони змушують дітей втілювати свої нездійснені мрії. Дуже егоїстично нав'язувати свої цілі та погляди. Адже у дитини свої бачення, мрії, переконання. Але навряд в момент взаємодії токсичних батьків з дитиною вони задумуються про те, що мрії дитини відрізняються від їхніх і правильні для дитини.

12. Токсичні батьки не дають дітям можливості висловлювати свої емоції та думки. "Що за дурниці?", "Чого там боятися?", "Що ти вигадуєш?", "Не треба мені тут нити"... Знайомо? Нехтування думками та емоціями несуть непоправну шкоду життю дитини. Як в майбутньому дорослим дітям поводити себе з такими токсичними батьками? З таких токсичних стосунків надзвичайно важко вийти. Вони не завершуються. Навіть тоді, коли діти вже дорослі, самостійні та автономні.

Важливо пам'ятати: Ви доросла людина. Індивідуальність. Ви маєте не лише обов'язки перед кимось. У Вас є права та бажання, які Ви маєте реалізувати без будь-якого відчуття провини або сорому.

• Впевнено озвучуйте свою позицію.

• Не бійтеся жити окремо та за власними правилами, навіть якщо хтось ображається.

• Обмежте доступ до своєї території настільки, наскільки Вам буде комфортно.

• Не включайтеся у вирішення дрібних побутових проблем, які Вам нав'язують, не беріть відповідальність за вирішення труднощів інших, якщо Вам це дискомфортно.

• Накопичуйте власний досвід, незважаючи на батьківські "я краще знаю", "ми довше прожили", "ми більше бачили", "і не з такі проблеми вирішували"...

• Окреслюйте власні кордони у спілкуванні.

• Керуйте власними ресурсами самостійно (часом, зарплатою, мріями, планами).

© Анна Романик

Іноді легко помітити, коли дитина задоволена собою, а коли ні. Вона відчуває себе коханою та впевненою, пишається тим, що може зробити, вірить у себе.

Діти з низькою самооцінкою:

• самокритичні та суворі до себе;

• відчувають, що вони не такі хороші, як інші;

• часто думають про ті випадки, коли зазнали невдачі, а не про те, коли їм щось вдалося;

• невпевнені;

• сумніваються, що можуть зробити щось добре.

Самооцінка допомагає справлятися з помилками. Дитина буде пробувати зробити якусь справу ще раз, навіть якщо спочатку зазнала невдачі.

Самооцінка формується в дитинстві, коли батьки звертають увагу на дитину, дозволяють їй пробувати щось нове, посміхаються та демонструють гордість.

Як батьки можуть підвищити самооцінку дитини

• Допоможіть дитині навчатися. У будь-якому віці є чому повчитися. Такі речі, як вміння читати або кататися на велосипеді, дають шанс на підвищення самооцінки.

• Навчаючи дітей робити щось, спочатку показуйте та допомагайте їм. Потім нехай вони зроблять самі, навіть якщо з помилками. Не робіть нові завдання надто легкими або занадто складними.

• Хваліть дитину, але робіть це з розумом! Ваша похвала – це спосіб показати, що ви нею пишаєтеся.

• Не хваліть, якщо це не заслужено. Наприклад, не хваліть дитину за те, що вона класно грала в футбол, коли вона сама знає, що це не так. Краще сказати: «Я знаю, що це була не найкраща твоя гра, але у всіх бувають такі занепади. Я пишаюся тим, що ти не здалася. Завтра ти можеш все зробити по-іншому».

• Хваліть і за зусилля. Не хваліть тільки за результати (наприклад, отримання п'ятірки). Замість цього похваліть за прогрес. Наприклад: «Ти все краще і краще граєш у футбол». З такою похвалою діти докладають зусиль, працюють над досягненням цілей.

• Будьте гарним прикладом. Коли ви самі докладаєте зусиль (миєте посуд, готуєте їжу), то подаєте гарний приклад. Ваша дитина вчиться докладати зусилля, щоб прибирати іграшки або заправляти ліжко. Також виконуйте свої справи з радістю (або, принаймні, без бурчання і скарг).

• Забороніть собі різко критикувати. Повідомлення, які діти чують про себе від інших, легко перетворюються в їхнє ставлення до себе. Різкі слова ( «Ти такий ледачий!») шкідливі та не мотивують. Коли діти чують негативні повідомлення про себе, це шкодить їх самооцінці. Поправляйте малюків з терпінням. Покажіть їм, як правильно зробити.

• Зосередьтеся на сильних сторонах. Зверніть увагу на те, що у вашої дитини добре виходить і що їй подобається. Переконайтеся, що у неї є шанси розвинути ці сильні якості. Зосередьтеся більше на сильних сторонах, ніж на слабкостях.

Самооцінка зростає, коли дитина бачить, що те, що вона робить, важливо і для інших. Допомога і добрі вчинки також підвищують самооцінку.