На допомогу вчителю
РОБОТА З БАТЬКАМИ – ВАЖЛИВА ЛАНКА
ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА
Завдання сучасного педагога – не лише навчати, а й виховувати. І тут для мене дуже цінним джерелом порад є досвід великого педагога Василя Олександровича Сухомлинського.
Процес виховання учнівської особистості дуже складний. Без єдності з батьками важко розкрити дитячий потенціал, сформувати «Я» школяра, про що переконують і слова великого вчителя вчителів і друга дітей: "Пора і батькам, і вчителям глибоко усвідомити, що ні школа без сім'ї, ні сім'я без школи не можуть упоратися з найтоншими, найскладнішими завданнями становлення людини" .
Вважаю, що робота з батьками – дуже важлива ланка діяльності вчителя. Сьогодні, в час, коли батьки вимушені інколи цілодобово працювати, здобуваючи гроші, часто втрачається їх зв'язок зі школою, послаблюється інтерес до справ дитини, інколи навіть зводиться нанівець їх виховна роль. І саме вчитель покликаний відновити і зміцнити батьківський авторитет, повернути батьків обличчям до проблем дитини, бо саме за цієї умови, як стверджує Василь Олександрович, відбувається «справжнє навчання дітей мудрості, любові, гармонії доброти, ласки і вимогливості».
Для дітей, у яких виникли якісь проблеми у стосунках з членами родини, з оточуючими людьми, працює «Скринька запитань», де діти довіряють мені іноді найсокровенніші таємниці, просять допомоги, питають поради. На класних годинах розглядаю питання, що виникли (не називаючи прізвища, звичайно), шукаю разом з дітьми шляхи виходу із ситуацій, що склалися, підводжу дітей до розуміння необхідності подивитись на проблему з іншої точки зору. На батьківських зборах також розглядаю ці питання, підводжу батьків до раціонального шляху вирішення проблем, що з’явились чи можуть з’явитись в їх сім’ї, розглядаю можливі способи уникнення чи хоча б передбачення подібних нюансів у стосунках батьків, дітей, вчителів. Анкетування, часто анонімне, дає мені змогу побачити проблеми, що виникають в сім’ях моїх вихованців, проаналізувати їх причини і зрозуміти поведінку учнів в деяких ситуаціях, продумати, яку допомогу можу надати.
Ненав’язливо вирішити деякі проблеми допомагають мені такі форми роботи з батьками, як родинні посиденьки з нагоди якогось свята чи події в колективі, коли в невимушеній атмосфері розкриваються зовсім несподівані сторони як батьків, так і дітей. Традиційними в моїй роботі стали зустрічі поколінь, коли батьки діляться з дітьми спогадами про свої шкільні роки. А такі сімейні конкурси, як «Тато, мама і я – співоча (спортивна, весела, працьовита, кмітлива, творча, дружна, смілива, розумна) сім’я» сприяють не лише згуртуванню членів сім’ї, а й розширюють їх кругозір.
Практично жоден шкільний захід не проходить без участі і допомоги батьків. Намагаюсь в міру необхідності залучати їх до підготовки та проведення виховних бесід, позакласних заходів, класних годин, екскурсій, виставок тощо. На мою думку, такий підхід дає певні позитивні результати як у вихованні дітей, так і в педагогізації батьків.
Результативними вважаю і традиційні форми роботи з батьками – батьківські збори, індивідуальні бесіди, відвідування родин учнів, засідання батьківського комітету, батьківський всеобуч тощо, проте намагаюсь проводити їх тоді, коли виникає певна необхідність, а не лише за планом, причому дедалі частіше звертаюсь до інтерактивних методів і прийомів спілкування з батьками, які, на мою думку, сприяють створенню більш відвертого і результативного діалогу не лише з педагогом, а й з батьками однокласників своєї дитини.
Взаємозв’язок школи і родини, безперечно, є важливою умовою формування особистості школяра. Від умов життя дитини в сім’ї великою мірою залежить її розвиток, погляди на світ, поведінка. За словами нашого великого наставника В.О.Сухомлинського, "саме у сім'ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини-культурної особистості". Думаю, що завдання педагога – направити сімейне виховання в потрібне русло, сприяти взаєморозумінню батьків і дітей, школи і родини.
Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського допоможе вчителям і батькам виховати гуманну людину, знайти такий спільний духовний інтерес, таку діяльність, щоб дитина відчула у собі людину-громадянина і потяглася до одвічних людських цінностей.
Консультація логопеда
У педагогічного та батьківського співтовариств різні уявлення і думки про консультативну допомогу логопеда.
Є дві групи реакції батьків на мовленнєві порушення дітей: до першої групи відносяться батьки, які нехтують проблемами дитини, а відповідальність за їх усунення покладають на медичних та педагогічних працівників; до другої групи відносяться батьки, в яких усвідомлення мовленнєвого дефекту у малюка викликає почуття провини, що, у свою чергу, може призвести до гіперопіки.
Мета роботи вчителя-логопеда: забезпечити мовленнєвий розвиток учнів відповідно до їх вікових та індивідуальних можливостей.
Основні напрямки роботи вчителя-логопеда:
· Діагностика: своєчасно виявляти мовну патологію і тенденцію до мовних порушень у дітей раннього віку;
· Корекція: корегувати будь-які мовні порушення у всіх потребуючих дітей, а особливо, дітей старшого віку;
· Профілактика: попереджати мовні порушення у дітей раннього віку, враховуючи особливості та мовні проблеми.
Молодший вік: попереджати ЗНМ (загальне недорозвинення мовлення) та дефекти звуковимови.
Середній вік: попереджати дефекти звуковимови.
Старший вік: попереджати фонематичні порушення і лексико-граматичні види дисграфії.
Вирішувати ці завдання вдається вже протягом декількох років при тому, що характеристика мовлення дітей, які відвідують заняття вчителя-логопеда, виглядає так:
· 60% дітей у віці 6 років із загальним недорозвинення мовлення. Зрозуміло, що дітям з ЗНМ важко досягнути всього того, що передбачає не тільки освітня програма, а я вік дитини.
Здійснення логопедичної діяльності вчителем-логопедом полягає у тісній взаємодії з усіма учасниками освітнього процесу в кожному напрямку роботи.
Суть профілактичної діяльності вчителя-логопеда полягає у переконані, консультуванні та в навчанні педагогів і батьків.
Форми навчання різноманітні: консультації, практикуми, семінари, конференції, консиліуми, різні види нарад. Завдяки цим формам роботи з кожного розділу мовленнєвого розвитку дітей розроблені пам’ятки, рекомендації, алгоритми, наочність і збірники.
Значна частина профілактики – це попередження дефектів звуковимови, у цьому напрямку треба працювати з батьками у формі індивідуальних консультацій-практикумів.