Сьогодні, коли школи та дитячі садки закриті на карантин, діти змушені цілими днями залишатися вдома. У житті дитини важливу роль відіграє взаємодія з однолітками - школа, ігри у дворі, дні народження друзів тощо. Але під час карантину батьки повинні тримати їх в ізоляції - заради їх же здоров'я. Як же розважити дитину в ситуації, коли ви не можете допомогти їй гуляти на вулиці і спілкуватися з друзями?
1. Дотримуйтесь графіка.
Корисно буде написати на аркуші паперу або на стікерах докладний розпорядок дня і повісити його так, щоб дитина постійно його бачила. Важливо, щоб у неї були чіткі очікування з приводу того, що буде відбуватися протягом дня - коли буде час для ігор, читання і відпочинку.
2. Підтримуйте контакт з друзями і близькими.
Використовуйте Skype або інші відеочати. Навчіть своїх родичів користуватися ними, якщо вони не вміють. Спілкуйтеся з друзями та родичами в месенджерах і соцмережах.
3. Влаштуйте танцювальну вечірку.
Дитині також сподобається, якщо ви запропонуєте їй разом зробити декорації до вечірки. Ви можете зробити банери або плакати. Також вам можуть стати в пригоді новорічні гірлянди - вони створять вам святкову атмосферу.
4. Під час карантину використовуйте електронні пристрої з розумом.
Забороняти дитині користуватися гаджетами не варто, але необхідно правильно вибирати для неї контент. Їй підійдуть навчальні програми та канали на Youtube. Розважальні відео повинні відповідати віку дитини.
5. Залучайте дитину до роботи по дому.
6. Робіть з дитиною поробки.
Різноманітні поробки - хороший спосіб розважити дитину і дати їй можливість проявити свої творчі здібності. Фантазія дітей безмежна, і вони можуть використовувати для виробів та ігор практично все, що буде під рукою.
Вступ до школи – переломний момент у житті дитини. Це перехід до нового способу життя та умов діяльності, нового стану в суспільстві, нових взаємовідносин з дорослими та однолітками.
Адаптація дитини до школи залежить від рівня її самооцінки. Зміна обстановки, новий регламент життя – стрес для маленької людини, і взаємовідносини з батьками можуть або допомогти перебороти цей стрес, або поглибити його.
В школі світ дитини значно розширюється, для неї стають більш важливими цінності, що розділяються однолітками, і оцінки, що виносяться вчителями. Тому дорослі повинні якомога частіше підкреслювати, що дитина уже чомусь навчилася чи ще може навчитися. Не варто фіксувати вагу на невмінні. Навіть критикувати дитину можна на фоні загальної психологічної підтримки.
Одні діти з упевненістю переступають шкільний поріг, інші – навпаки, вже сумніваються у власних можливостях. Всі діти чого-небудь чекають від навчання. Якщо вони виросли в атмосфері тепла і любові, то чекають успіху. Можна виділити три чинники, які впливають на формування позитивної самооцінки дитини:
1.Дитина повинна бути твердо впевнена, що її приймають і позитивно оцінюють інші люди.
2.Вона повинна бути впевнена, що здатна робити щось самостійно і добре.
3. У неї повинно бути розвинене почуття власної значимості.
Запевняйте дитину в тому, що вона потрібна, цінна, улюблена, що вона здатна досягти успіху. Дитина з позитивною самооцінкою навіть невдачу буде оцінювати як випадковість, не буде зациклюватись на ній. Для дитини, яка звикла до того, що дорослі вважають її невдахою, нездатною на серйозні дії, будь-яка проблема закріплює її низьку самооцінку. І потім вона вже наперед буде думати: «У мене нічого не вийде, я не здатна зробити цього».
Завдання батьків – формувати позитивне ставлення до життя, до школи, до вчителя. Ніколи не можна говорити при дитині, що їй буде погано, тяжко в школі: «Якби моя воля, я ні за що не віддала б тебе до школи». Не висловлюйте свою тривогу, що дитина буде застуджуватись, хворіти.
Батьки часто починають ставитись до результатів дитини, як до оцінок своїх, батьківських успіхів. І тоді дитина обтяжена неначе подвійною відповідальністю: вона змушена думати не стільки про себе, скільки про настрій і реакцію батьків. Неприпустиме активне демонстрування дитині свого невдоволення, що вона з чимось не справляється чи чогось не вміє. Завдання батьків - переконати, що успіх обов'язково прийде, тільки пізніше: «Сьогодні в тебе буква не вийшла, але завтра ти напишеш правильно». Не порівнюйте дитину з гарним сусідським Петриком, а тільки з її попередніми успіхами: «Вчора ти ще не вмів писати цифру, а сьогодні виконав завдання краще».
У протилежному випадку оцінки і реакція батьків виявляються для дитини непосильною ношею, і, як наслідок, - страхи, стреси, депресії і нервові розлади.
До групи ризику входять діти з порушенням мовлення, навіть якщо вони нечітко виражені, а також лівші, особливо якщо їх перенавчають. Труднощі у таких дітей можуть виникнути в результаті порушення психічного здоров'я, пов'язаного з переорієнтацією. Обов'язково пройти консультацію у дитячого невропатолога дітям, які отримали травми голови в ранньому віці, перенесли тяжкі інфекційні захворювання, схильні до нервових розладів (судоми, заїкання, енурез).
І ще одна порада батькам майбутнього першокласника – познайомтесь з учителем, поспостерігайте, як він спілкується з дітьми, намагайтесь зрозуміти, наскільки ваші погляди на виховання співпадають з його поглядами і вимогами – надто різка зміна ставлення до дитини може призвести до непередбачених наслідків.
Психологи і педагоги визначають готовність до школи насамперед тим, наскільки малюк бажає йти до навчального закладу, а також рівнем розвитку певних параметрів інтелектуальної, соціальної та психофізіологічної зрілості.
Розроблені такі показники готовності до навчання у школі:
здатність до довільної, цілеспрямованої, вольової поведінки: вміння зосередитися в класі, не звертати увагу на подразники, що відволікають, орієнтуватися на вказівки вчителя, уважно слухати та точно їх виконувати;
інтелектуальна готовність – розвинуте наочно-образне мислення, вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, виділяти істотні ознаки предметів, робити висновки, будувати речення, висловлювати свої думки;
фізична розвиненість дитячого організму, достатній розвиток дрібної моторики рук;
достатній рівень розвитку психічних процесів: уваги, пам'яті, спостережливості, уяви. Діти шестирічного віку, інтелектуально готові до шкільного навчання, достатньо орієнтуються в найближчому оточенні, родинних зв'язках, природних явищах, знають, чим займаються дорослі члени сім'ї, свою адресу, частини доби, дні тижня, місяці, послідовність сезонних змін у природі і їх ознаки. Вони знають по кілька найвідоміших в даній місцевості дерев, домашніх і диких тварин, птахів.
Достатня сформованість мислительних операцій у дітей дозволяє їм оперувати наявними знаннями: порівнювати, знаходити спільні і відмінні ознаки, об'єднувати в групи за схожістю, тобто робити елементарні узагальнення. Готовність до успішного навчання в школі дитини-шестирічки передбачає і оволодіння нею елементарними математичними уявленнями, такими, як уміння свідомо рахувати в межах десяти, здійснювати зворотній рахунок, рахувати від заданого числа. Необхідний обсяг математичних уявлень включає і розуміння слів «один», «багато», «більше», «менше», вміння виконувати на конкретному матеріалі дії додавання-віднімання у межах п'яти-шести, а також розрізняти основні геометричні фігури: чотирикутник, квадрат, трикутник, коло.
Багато з цих умінь у 6-річної дитини у зародковому стані. Якщо один або декілька показників готовності до школи в дитини не сформовані, вона відчуватиме істотні труднощі під час навчання у першому класі. Медики стверджують, що період між шістьма та сімома роками дорівнює десяти рокам життя, настільки інтенсивно відбуваються зміни в дитячому організмі. На думку психологів, саме в цей рік формується багато важливих психологічних новоутворень: логічне мислення, воля, внутрішній план дій, довільна поведінка.
Мозок у дошкільному віці працює, як комп'ютер, маючи активні та пасивні блоки. Коли ввімкнено блок гри ( не забуваймо, що гра – це метод пізнання світу та провідний вид діяльності дошкільнят), малюк не може займатися чимось іншим. Лише коли він закінчить пізнавати світ за допомогою гри, то зможе перейти на інший світ пізнання. Якщо малечу віддати до школи, коли та ще не закінчила пізнавати світ за допомогою гри, вона не зможе повноцінно віддатися навчанню. Тож маленький школяр учитиметься, а водночас ще більше бавитиметься різними забавками. Коли ж дитина повністю пізнала світ за допомогою гри, то складає всі свої іграшки й каже, що хоче читати книжку. Якщо в цей період віддати дитя до школи, воно отримуватиме задоволення від навчання. Головне, щоб настав переломний момент, коли малюк цього захоче. І байдуже, скільки йому років, головне, що його мозок готовий учитися та пізнавати світ за допомогою навчання.
Як наголошують педагоги і психологи, не кожна дитина готова в шість років сісти за парту. Декому необхідно продовжити період, коли вони залишаться малюками, коли ігрова діяльність переважає.
Необхідно наголосити на неправомірності досить поширеної вимоги до дітей, що вступають до школи, вміти читати і писати. Ці вміння формуються у школі. В дошкільний же період закладаються ті передумови, які дозволяють дитині більш-менш швидко всього навчитися. Важливою складовою є особистісна зрілість дитини, яка виявляється у позитивному ставленні до перспективи стати учнем, бажанні стати дорослою і виконувати учнівські обов'язки та здатність підпорядковувати свої дії певній меті.
Зазвичай першокласник іде до школи з радістю, з упевненістю, що йому тут буде добре. Зробіть все, щоб справдились ці надії.