ПОРЯДОК

реагування на випадки булінгу (цькування)

у Путивльському ЗДО (ясла - садок)№4

І. Загальні положення

1.            Цей Порядок визначає механізм реагування на випадки булінгу (цькування) у ЗДО (ясла - садок)№4

2.            Терміни, які використані у цьому Порядку вживаються у таких значеннях:

·        кривдник (булер) – учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня особа, яка вчиняє булінг щодо іншого учасника освітнього процесу;

·        потерпілий (жертва булінгу) – учасник освітнього процесу, у тому числі малолітня особа, щодо якої було вчинено булінг (цькування);

·        спостерігачі – свідки та (або) безпосередні учасники випадку: кривдник, потерпілий, спостерігачі (за наявності).

3.            Інші терміни вживаються в значеннях, наведених у Законах України «Про освіту», «Про соціальні послуги», «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

4.            Проявами, які можуть бути підставами для підозри у наявності випадку булінгу учасника освітнього процесу в закладі є:

-       замкнутість, тривожність, страх або, навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

-       неврівноважена поведінка;

-       агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;

-       різка зміна звичної для дитини поведінки;

-       відлюдькуватість, уникнення спілкування;

-       ізоляція, виключення з групи спілкування;

-       занижена самооцінка, наявність почуття провини;

-       поява швидкої втомлюваності, занижена концентрація уваги;

-       фізичні ушкодження та ознаки поганого самопочуття, намагання приховати обставини отримання травм;

-       пошкодження чи втрата особистого майна.

5.            До булінгу в ЗДО належать випадки, які відбуваються безпосередньо у закладі та на прилеглій території.

6.            Ознаками булінгу є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої дитини такою ж особою стосовно інших учасників освітнього процесу, а саме:

-       умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користування ним, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру;

-       словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення (ознаки психологічного насильства);

-       будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки (ознаки сексуального насильства);

-       будь-яка форма небажаної фізичної поведінки (ляпаси, стусани, штовхання, щипання, кусання, завдання ударів (ознаки фізичного насильства);

-       інші правопорушення насильницького характеру.

7.            Суб’єктами реагування у разі настання булінгу в ЗДО є:

-       служба освітнього омбудсмена;

-       служба у справах дітей;

-       центр соціальної служби сім’ї, дітей та молоді;

-       Путивльська міська рада;

-       директор ЗДО;

-       відділ освіти м.Путивль;

-       управління Національної поліції України в м.Путивль.

8.            Суб’єкти реагування на випадки булінгу в ЗДО діють у межах повноважень, передбачених законодавством і Положенням.

9.            Суб’єкти реагування здійснюють заходи, спрямовані на запобігання та протидію булінгу в ЗДО згідно Плану заходів на навчальний рік.

10.       Педагогічні працівники та інший персонал ЗДО у разі, якщо вони виявляють булінг, зобов’язані:

-       ужити невідкладних заходів для припинення небезпечного впливу;

-       за потреби надати домедичну допомогу та викликати бригаду екстреної медичної допомоги;

-       звернутись (за потреби) до відділу Національної поліції;

-   повідомити керівника ЗДО та батьків дитини, що стала стороною булінгу.

ІІ. Подання заяв або повідомлень про випадки боулінгу в ЗДО

1.            Учасники освітнього процесу ЗДО можуть повідомити про випадок булінгу, стороною якого вони стали, або підозрюють про його вчинення стосовно малолітньої особи, та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, або про який отримали достовірну інформацію, керівника закладу або інших суб’єктів реагування.

2.            В ЗДО заяви чи повідомлення про випадок булінгу або підозру щодо його вчинення приймає його керівник.

3.            Заяви, надані в усній формі, фіксуються письмово та реєструються відповідно до вимог діловодства.

4.            Директор ЗДО у разі отримання заяви чи повідомлення про випадок булінгу:

-           невідкладно, у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє орган Національної поліції України в м. Суми, принаймні одного з батьків чи інших представників дитини, яка стала стороною булінгу;

-           за потреби викликає бригаду екстреної медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;

-           повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої особи, яка стала стороною булінгу, з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу, визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;

-           скликає комісію з розгляду випадку булінгу (далі Комісія) не пізніше, ніж упродовж 3 робочих днів з дня отримання заяви чи повідомлення.

ІІІ. Склад комісії з розгляду випадку булінгу в ЗДО,

права та обов’язки її членів

1.            Склад Комісії затверджує наказом завідувач ЗДО. Комісія виконує свою роботу на постійній основі.

2.            Склад Комісії формується з урахуванням основних завдань комісії.

3.            Комісія складається з голови, її заступника, секретаря та не менше ніж 5 її членів.

4.            До складу Комісії входять педагогічні працівники, в тому числі практичний психолог, представники служби у справах дітей та центру соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді.

5.            До участі у засіданні Комісії долучаються батьки або інші законні представники дитини, а також можуть залучатися сторони булінгу, представники інших суб’єктів реагування на випадки булінгу в ЗДО.

6.            Головою Комісії є директор ЗДО.

7.            Голова Комісії організовує її роботу і відповідає за виконання покладених на Комісію завдань, головує на її засіданнях та визначає перелік питань, що підлягають розгляду. Голова Комісії визначає функціональні обов’язки кожного члена Комісії. У разі відсутності голови Комісії його обов’язки виконує заступник голови. У разі відсутності голови та її заступника обов’язки голови виконує один з членів, який обирається комісією за поданням секретаря. У разі відсутності секретаря його обов’язки виконує один з членів Комісії, який обирається за поданням голови Комісії чи її заступника.

8.            Секретар Комісії забезпечує підготовку проведення засідань Комісії та матеріалів, що підлягають розгляду на засіданні Комісії, ведення протоколу засідання.

9.            Член Комісії має право:

-           ознайомитися з матеріалами, що стосуються випадку булінгу, брати участь у їх перевірках;

-           подавати пропозиції, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються;

-           брати участь у прийнятті рішення шляхом голосування;

-           висловлювати окрему думку усно або письмово;

-           вносити пропозиції до порядку денного засідання Комісії.

10.       Член Комісії зобов’язаний:

-           особисто брати участь у роботі Комісії;

-           не розголошувати стороннім особам відомості, що стали йому відомі у зв’язку з участю в роботі Комісії, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб;

-           виконувати у межах, передбачених законодавством та посадовими обов’язками, доручення голови комісії;

-           брати участь у голосуванні.

ІV. Порядок роботи Комісії

1.            Метою діяльності Комісії є припинення булінгу в ЗДО, відновлення та нормалізація стосунків, створення сприятливих умов для подальшого здобуття освіти у групі, де стався випадок булінгу, з’ясування причин, які призвели до випадку та вжиття заходів для усунення таких причин, оцінка потреб сторін булінгу в соціальних, психолого-педагогічних послугах та забезпечення таких послуг.

2.            Діяльність Комісії здійснюється на принципах:

-           законності;

-           верховенства права;

-           поваги та дотримання прав і свобод людини;

-           неупередженого ставлення до сторін булінгу;

-           відкритості і прозорості;

-           конфіденційності і захисту персональних даних;

-           невідкладного реагування;

-           комплексного підходу до розгляду випадку булінгу;

-           нетерпимості до булінгу та визнання його суспільної небезпеки.

3.            Комісія у своїй діяльності забезпечує дотримання вимог Законів України «Про інформацію», «Про захист персональних даних».

4.            До завдань Комісії належать:

-           збір інформації щодо обставин випадку булінгу, зокрема пояснень сторін булінгу, батьків або інших законних представників малолітніх сторін булінгу, висновків практичного психолога ЗДО, відомостей соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді, експертних висновків (за наявності), якщо у результаті вчинення булінгу була завдана шкода психічному чи фізичному здоров’ю потерпілого, інформації, збереженої на технічних засобах чи засобах електронної комунікації, іншої інформації, яка має значення для розгляду заяви;

-           розгляд та аналіз зібраних матеріалів щодо обставин випадку булінгу та прийняття рішень про наявність/відсутність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві.

5.            У разі прийняття рішення Комісією про наявність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві, до завдань Комісії також належать:

·          оцінка потреб сторін булінгу в отриманні соціальних та психолого-педагогічних послуг та забезпечення таких послуг, в т.ч. із залученням фахівців служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (зазначається в протоколі);

·          визначення причин булінгу та необхідних заходів для усунення таких причин (зазначається в протоколі);

·          визначення заходів виховного впливу щодо сторін булінгу у групі, де стався випадок (зазначається в протоколі);

·          моніторинг ефективності соціальних і психолого-педагогічних послуг, заходів з усунення причин булінгу, заходів виховного впливу й корегування (за потреби) відповідних послуг та заходів;

·          надання рекомендацій для педагогічних працівників ДНЗ щодо доцільних методів здійснення освітнього процесу та інших заходів з малолітніми сторонами булінгу, їхніми батьками чи іншими законними представниками (зазначається в протоколі);

·          надання рекомендацій для батьків або інших законних представників малолітньої особи, що стала стороною булінгу (зазначається у протоколі).

6.            Формою роботи Комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення визначає її голова.

7.            Засідання Комісії є правомірним у разі участі в ньому не менш як 2/3 її складу.

8.            Секретар Комісії не пізніше 18 години дня, що передує дню засідання Комісії, повідомляє членів, а також заявника та інших заінтересованих осіб про порядок денний запланованого засідання, дату, час, місце його проведення, а також надсилає/надає необхідні матеріали в електронному чи паперовому вигляді.

9.            Рішення з питань, що розглядаються на засіданні Комісії, приймаються шляхом відкритого голосування більшістю голосів від затвердженого складу Комісії. У разі рівного розподілу голосів, голос голови є вирішальним.

10.       Під час проведення засідання секретар Комісії веде протокол за визначеною формою, що затверджується наказом завідувача ЗДО.

11.       Особи, залучені до участі в засіданні, зобов’язані дотримуватись принципів діяльності Комісії, зокрема, не розголошувати стороннім особам відомості, що стали їм відомі у зв’язку з участю у роботі комісії, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.

12.       Особи, залучені до участі у засіданні Комісії, в ході його мають право:

-       ознайомлюватись із матеріалами, поданими на розгляд Комісії;

-       ставити питання по суті розгляду;

-       подавати пропозиції, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються.

13.       Голова Комісії доводить до відома учасників освітнього процесу рішення Комісії згідно з протоколом засідання та здійснює контроль за їхнім виконанням.

14.       Строк розгляду Комісією заяви або повідомлення про випадок булінгу в ЗДО та виконання нею своїх завдань не має перевищувати 10 робочих днів із дня отримання заяви чи повідомлення завідувачем ЗДО.

V. Запобігання та протидія булінгу в ЗДО

1.            Діяльність щодо запобігання та протидії булінгу в ЗДО має бути постійним системним процесом, спрямованим на:

-       визначення та реалізацію необхідних заходів, способів і методів запобігання виникнення булінгу та (або) потенційних ризиків його виникнення;

-       виявлення булінгу та (або) потенційних ризиків його виникнення;

-       визначення та реалізацію необхідних заходів, способів і методів вирішення ситуацій булінгу та/або усунення потенційних ризиків його виникнення.

2.            Діяльність щодо запобігання та протидії булінгу в ЗДО ґрунтується на принципах:

-       недискримінації за будь-якими ознаками;

-       ненасильницької поведінки в міжособистісних стосунках;

-       партнерства та підтримки між педагогічним колективом ЗДО і батьками (законними представниками) малолітньої особи - здобувача освіти;

-       особистісно орієнтованого підходу до кожної дитини;

-       розвитку соціального та емоційного інтелекту учасників освітнього процесу;

-       гендерної рівності;

-       участі учасників освітнього процесу у прийнятті рішень відповідно до положень законодавства та установчих документів ЗДО.

3.            Завданнями діяльності щодо запобігання та протидії булінгу в ЗДО є:

-       створення безпечного освітнього середовища в ЗДО, що включає психологічну та фізичну безпеку учасників освітнього процесу;

-       визначення стану, причин і передумов поширення булінгу в ЗДО;

-       підвищення рівня поінформованості учасників освітнього процесу про булінг;

-       формування в учасників освітнього процесу нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, усвідомленого булінгу як порушення прав людини;

-       заохочення усіх учасників освітнього процесу до активного сприяння запобігання булінгу.

4.            Діяльність щодо запобігання та протидії булінгу в ЗДО відображається у плані заходів, спрямованих на запобігання та протидії булінгу в ЗДО (далі – План). Розроблення, затвердження та оприлюднення Плану забезпечує завідувач ЗДО, у межах наданих йому повноважень щодо створення безпечного освітнього середовища в ЗДО, вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації, у тому числі булінгу.

Планування заходів здійснюється за результатами моніторингу стану освітнього середовища у ЗДО.

5.            Заплановані заходи повинні:

-       спрямовуватись на задоволення потреб ЗДО у створенні безпечного освітнього середовища;

-       мати вимірювані показники ефективності;

-       залучати всіх учасників освітнього процесу.

6.            План розробляється до початку навчального року. Упродовж навчального року завідувач забезпечує проведення моніторингу (за потреби, але не рідше 1 разу на півріччя) ефективності виконання Плану та внесення (за потреби) до нього змін.

7.            Заплановані заходи можуть відбуватись у будь-якій формі: зустрічі, бесіди, спільні перегляди та обговорення тематичних відео-сюжетів, літературних творів, матеріалів ЗМІ, особистого досвіду тощо.

8.            До заходів, спрямованих запобіганню та протидії булінгу в ЗДО належать заходи щодо:

· організації належних заходів безпеки відповідно до законодавства (пост чергових);

· розвитку соціального та емоційного інтелекту учасників освітнього процесу, зокрема:

-         розуміння та сприйняття цінності прав і свобод людини, уміння відстоювати свої права й поважати інших;

-         розуміння та сприйняття принципів рівності і недискримінації, поваги до гідності людини, толерантності, соціальної справедливості, доброчесності, уміння втілювати їх у власні моделі поведінки;

-         здатності визначати, формулювати та аргументовано відстоювати власну позицію, поважаючи відмінні від власних думок/позицій, якщо вони не порушують прав і гідності інших осіб;

-         здатності критично аналізувати інформацію, розглядати питання з різних позицій, приймати обґрунтовані рішення;

-         здатності до комунікації та уміння співпрацювати для розв’язання різних суспільних проблем, зокрема волонтерської діяльності тощо;

-         підвищення рівня обізнаності учасників освітнього процесу про булінг, його причини, наслідки, порядок реагування на його випадки;

-         створення в ЗДО культури, що ґрунтується на нетерпимості до будь-яких форм насильства та дискримінації, у тому числі булінгу.

Порядок подання заяв про випадки булінгу (цькування)

Учасники освітнього процесу можуть повідомити про випадок булінгу (цькування), стороною якого вони стали або підозрюють про його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу або про який отримали достовірну інформацію, керівника закладу освіти або інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

У закладі освіти заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу.

Повідомлення можуть бути в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.

Порядок розгляду заяв про випадки булінгу (цькування)

 Керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):
- невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);
- за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
- повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;
- повідомляє центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;
- скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі – комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

1.                   Відповідальність осіб причетних до булінгу (цькування)

1.1. Відповідальність за булінг (цькування) встановлена статтею 173 п.4 Кодексу України про адміністративні правопорушення такого змісту:

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, - тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

1.2.  Неповідомлення директором закладу уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу – тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку.

Законодавчі та нормативно-правові акти щодо запобігання та протидії насильства

1. Закон України «Про охорону дитинства»

2. Закон України «Про захист суспільної моралі»

3. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»

4. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»

5. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»

6. Закон України «Про освіту»

7. Указ Президента України від 21 вересня 2020 року №398/2020 «Про невідкладні заходи із запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства»

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі»

9. Конвенція Ради Європи про попередження насильства щодо жінок та домашнього насильства та боротьбу з цими явищами, Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека»

10. Наказ МОН від 22.05.2018 № 509 “Про затвердження Положення про психологічну службу у системі освіти України”

11. «Нова українська школа»: концептуальні засади реформування середньої школи

12. Наказ МОН від 28.12.2019 № 1646 “Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти”

13. Наказ МОН від 26.02.2020 № 293 “Про затвердження плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти”

14. Наказ МОН від 20.03.2020 №420 “Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 26 лютого 2020 року № 293”

15. Лист МОН від 28.10.2014 № 1/9-557 “Методичні рекомендації щодо взаємодії педагогічних працівників у навчальних закладах та взаємодії з іншими органами і службами щодо захисту прав дітей”

16. Лист МОН від 02.10.2018 №1047 “Про затвердження методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами”

17. Лист МОН від 18.05.2018 № 1/11-5480 “Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству”

18. Лист МОН від 29.01.2019 № 1/11-881 “Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)” від 18 грудня 2018 р. №2657-VIII”

19. Лист МОН України від 14. 08. 2020 року №1/9-436 “Про створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти та попередження протидії булінгу (цькуванню)”

Насилля в закладі дошкільної освіти

​Більшість людей вважають, що фізична агресія й соціальне насилля, характерні для булінгу (англ. bullying – агресивне переслідування, цькування, залякування тощо), починають проявлятися приблизно з кінця початкової школи і продовжуються протягом усього періоду середньої школи. Але, хочете вірте, хочете – ні, булінг серед дітей дошкільного віку розповсюджений набагато більше, ніж ви можете припустити. Оскільки така поведінка асоціюється, як правило, з дорослими дітьми, вона часто упускається з очей у ранньому віці, коли досить важко відрізнити абсолютно нормальні соціальні експерименти й булінг на ранніх стадіях формування.

«Я була приголомшена, коли побачила, як часто діти трьох- і чотирьохрічного віку, особливо хлопчики, думаючи, що я нічого не бачу, б’ють і штовхають інших дітей у групі», – розповідає педагог дошкільної освіти Сандра Боуден. Але булінг – це ж не тільки фізична агресія, булінг може здійснюватись і через соціальний тиск, наприклад, коли група дівчаток неодноразово й демонстративно відмовляється грати з іншою дівчинкою, або це можуть бути словесні нападки, такі як безперервні насміхання та висміювання.

Загалом, певний ступінь ситуативних ударів рукою, щипання й ін. у дітей дошкільного віку «вважається» нормальним і може бути проявом самоствердження. Однак, якщо дітям подобається спостерігати, як іншій людині погано, вони можуть свідомо й систематично знаходити способи, щоби завдати шкоди своїм «жертвам», навіть до того, що стануть насміхатись над ними, коли роблять свій поганий учинок.

Булінг може викликати в дітей сильний стрес, страх і тривогу. До того ж така поведінка впливає не тільки на «жертв». Результати дослідження показують, що ті, хто в дитинстві був хуліганом, у майбутньому частіше, ніж інші, вживають наркотики та алкоголь, ображають своїх друзів, зв’язуються зі злочинністю й мають проблеми у взаємостосунках з однолітками.

Ваша маленька дитина піддається булінгу, якщо:

• їй раптом страшно йти в дитячий садок;

• вона скаржиться на головні болі або болі в животі без будь-якої причини;

• чіпляється за вас і проявляє плаксивість;

• приходить додому із травмами, які не може пояснити;

• залишається на самоті або впадає у стан депресії;

• розповідає про якусь дитину, яка робить їй всілякі пакості;

• має труднощі з концентрацією уваги;

• уникає зорового контакту, коли ви питаєте її про дитячий садок.

Що повинні робити батьки, якщо в дошкільному закладі їх дитини має місце булінг? Нижче наводяться поради, що допоможуть батькам впоратися із ситуацією, що виникла.

1. Комунікація (спілкування) – це ключ. Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина піддається в дитячому садку знущанням, дайте їй зрозуміти, що ви зможете їй допомогти, якщо вона докладно розповість про все. Якщо ваша дитина виглядає наляканою чи збентеженою, використовуйте книги в якості легкого доступу до неї, щоб налагодити ваше спілкування природним чином. Деякі художні твори для дітей звертаються до цієї тематики. Як тільки ваша дитина розкриє вам усі подробиці про булінг, зберігайте спокій, не сваріть її та не засуджуйте, обов’язково поясніть, що ви неодмінно допоможете припинити це насилля.

2. Порозмовляйте з вихователем. «Навіть не дивлячись на те, що в дошкільних і подібних їм дитячих закладах дорослі завжди знаходяться поруч з дітьми, за такою великою кількістю малюків, які безперервно бігають навкруги, прослідкувати просто нереально», – каже колишній вихователь Трисія Янг. І, оскільки маленькі хулігани віддають перевагу тому, щоб ображати дітей, коли дорослі не дивляться, важливо порозмовляти з вихователем і ввести один одного в курс справи, щоб у подальшому він був більш уважним і вже прицільно спостерігав за певними дітьми.

3. Використовуйте політику відкритих дверей. У найавторитетніших дитячих садках і дошкільних закладах існує політика відкритих дверей, що дозволяє батькам приходити в будь-який час. Тому періодично без попередження навідуйтесь у групу вашої дитини. Ці неочікувані візити будуть тримати працівників дитячого садка в тонусі й зменшать імовірність того, що ваша дитина буде страждати від якогось хулігана.

4. Заплануйте переговори з батьками. Коли маленькі діти вдаються до булінгу, їхня поведінка частіше за все запозичується з домашнього досвіду, тобто у своїй родині вони можуть стати свідками домашнього насилля, дивитися жорстокі телешоу, чути як їхні брати та сестри висміюють інших дітей або самі бути жертвами насилля. Тож порозмовляйте з адміністрацією дошкільного закладу і призначте зустріч з батьками маленького хулігана, звернувши їхню увагу на його поведінку, але не дивуйтесь, якщо його батьки не будуть вас слухати, будуть проявляти байдужість чи почнуть все заперечувати.

5. Навчіть вашу дитину захищатись від хуліганів. Дайте своїй дитині певні психологічні інструменти, які вона зможе використовувати при контакті з хуліганом. Навчіть її достойно триматись, дивитись прямо в очі кривднику, розповідати дорослим про те, що сталось, та уникати самотності (бути завжди поруч з іншими дітьми). Ви також можете розширити можливості дитини, запропонувавши їй пограти в рольові ігри. Так вона зможе попрактикуватись у тому, що має намір зробити в подібній ситуації наступним разом. Упевнені в собі діти мають менше шансів стати мішенню для хуліганів, тому знайдіть способи, щоб забезпечити вашій дитині адекватну самооцінку. Ви можете допомогти їй зав’язати дружні стосунки поза межами дошкільного закладу і залучити її до тих видів активності, що зможуть підвищити її впевненість у собі.

6. Розгляньте перехід в іншу групу. Іноді булінг може бути настільки агресивним, що всі ваші зусилля так і не будуть успішними. Тому, якщо вам не вдасться нічого добитись, порозмовляйте з адміністрацією на предмет переходу вашої дитини до іншої групи. Якщо ж і це не вдасться зробити, тоді краще забрати вашу дитину із цього дитячого садка.

Булінг у дошкільному середовищі відбувається набагато частіше, ніж повинен. І якщо ваша дитина стала однією із «жертв», не кажіть їй, щоб вона стала більш «жорсткою» і не примушуйте її розв’язувати цю проблему самостійно. Уживайте всих заходів, щоб захистити вашого малюка, здійснюйте візити в дитячий садок і давайте дитині інструменти, які не тільки стануть їй у пригоді в ранньому дитинстві, а й допоможуть уникнути знущань у майбутньому.

Що таке булінг і хто може стати його жертвою?

Булінг — те ж саме, що цькування. Слово походить від англійського дієслова to bully — знущатись, залякувати. Згідно із законом, булінг стосується тільки учасників освітнього процесу — школярів та вчителів. Жертвою булінгу може стати як учень, так і вчитель. Але в законі вказано, що принаймні один з учасників конфлікту має бути неповнолітнім. Якщо вчитель цькує вчителя — це булінгом не вважається.

А якщо дитину принижують у соцмережах?

Щоб дії вважались булінгом, не обов’язково ображати жертву в реалі. Людина також може заявити про булінг, якщо їй надсилають образливі повідомлення в соцмережах.

Але тут у законі є протиріччя. Коли діти перебувають за межами закладу освіти — на власному подвір’ї чи в інтернеті, формально вони вже не є учасниками освітнього процесу. А значить, суд може вирішити, що про булінг не йдеться.

Якщо мою дитину цькують, що робити?

Батьки жертви булінгу повинні написати заяву на ім’я керівника або засновника закладу освіти. Також заяву може написати вчитель, якщо його цькує учень.

Що буде після цього?

Директор закладу освіти має скликати комісію з булінгу і викликати поліцію. Поліцейські складають протокол про адміністративне порушення. Далі рішення прийматиме суд. Загалом, процедура аналогічна тій, коли притягують до відповідальності за дрібне хуліганство та за ухилення батьків від виконання своїх обов’язків.

Інформація про подання, розгляд і реагування на такі заяви має публікуватись на сайті закладу освіти. Чи ефективно реагують у освітньому закладі на заяви про булінг — перевірятиме освітній омбудсмен.

Як довести, що це булінг, а не сварка? Це складно?

Щоб винного притягнули до відповідальності, треба довести:

• що людину цькували психологічно, фізично, економічно чи в сексуальному плані;

• що це не поодинокий випадок, а відбувалось систематично;

• що жертва булінгу зазнала шкоди — психічної або фізичної, тобто відчувала страх, приниження, тривогу, була соціально ізольована.

Бувають і інші форми цькування, які важко довести. Наприклад, бойкот, косі погляди, розповсюдження пліток чи навіть цілеспрямоване затягування відповіді на питання. Щоб довести, що це був булінг, треба долучити свідків або надати фото- чи відеодокази.

Які штрафи заплатить агресор, якщо суд погодиться, що це булінг?

За цькування можуть стягнути від 850 до 1700 гривень (або засудити до громадських робіт від 20 до 40 годин).

А якщо кривдник продовжуватиме робити те саме?

Якщо протягом року після того, як людину оштрафували, вона знову буде цькувати свою жертву, кривднику доведеться заплатити вже від 1700 до 3400 гривень (або громадські роботи від 40 до 60 годин). Такий самий штраф загрожує людям, які займались груповим цькуванням.

А хто платитиме штраф за малолітніх?

За неповнолітніх будуть розраховуватись їхні батьки або опікуни.

А якщо булінгу сприяли педагоги?

Педагогів, керівника або засновника закладу освіти можуть покарати, якщо вони були свідками цькування, але нічого не робили, щоб йому запобігти. У цьому випадку передбачено штраф у розмірі від 850 до 1700 гривень або виправні роботи на термін до одного місяця з відрахуванням 20 відсотків від зарплати.

​

​Stop-булінг. Три проблеми батьків, які впливають на дитячу агресію

***

Проблема перша. «Хіба я маю виховувати? А школа (садок) навіщо?!»

Багато батьків навіть не здогадуються, що саме вони є прикладом для дітей і несуть безпосередню відповідальність за їхнє виховання. Тому й перекладають відповідальність на дитсадки, школи і суспільство в цілому.

***

Проблема друга. «А коли для себе жити?»

Батьки просто не хочуть займатися вихованням дитини. Щодня знаходять десятки виправдань (в першу чергу, перед собою), аби тільки не бути поруч із дитиною.

Проблема третя: «Так багато справ! Так багато…»

Деякі батьки просто не вміють виховувати дитину. У пріоритетній шкалі багатьох із них виховання стоїть десь після «покупати кота» і «накрохмалити фіранки». З першого погляду вони – чудові батьки, у квартирі завжди все сяє, постійне різноманіття страв. Але дитина в такій ситуації отримує не такі бажані спілкування і увагу, а чергову тарілку борщу і котлету. На жаль, більшість батьків саме так розуміють турботу і виховання.

Очевидно, що дитяча агресія коріниться у стосунках з батьками (або у їх відсутності). Жорстоке покарання дитини або ігнорування її агресивної поведінки, як правило, породжують ще більшу нетерпимість і жорстокість до оточення. Саме тому з раннього віку необхідно розвивати довірливі стосунки з дитиною і бути поруч якомога більше часу!

P.S. ЯКЩО ВАШИХ ДІТЕЙ ОБРАЖАЮТЬ АБО Б’ЮТЬ У ЗАКЛАДІ ОСВІТИ – НЕ МОВЧІТЬ! ОДРАЗУ ЗВЕРТАЙТЕСЬ ДО ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ, А У РАЗІ ВІДСУТНОСТІ РЕАКЦІЇ – ДО КЕРІВНИЦТВА РАЙОНУ, ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ І СЛУЖБУ У СПРАВАХ ДІТЕЙ! ЗАЛЕЖНО ВІД СИТУАЦІЇ – ВИКЛИКАЙТЕ ПОЛІЦІЮ. РОЗПОВІДАЙТЕ ПРО ТАКІ СИТУАЦІЇ! НЕ «ЗАМИНАЙТЕ» ЇХ, БОЯЧИСЬ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ «З’ЇДЯТЬ» ВЧИТЕЛІ ТА ІНШІ БАТЬКИ, АБО БУДУТЬ ЗАНИЖУВАТИ ОЦІНКИ! ЗАРАЗ МОВА ЙДЕ ПРО ЗДОРОВ’Я (І ПСИХІЧНЕ І ФІЗИЧНЕ) ВАШИХ ДІТЕЙ!

Поради батькам

Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

• Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).

• Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

• Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

• Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).

• Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).

• Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.

Форми та види булінґу

Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінґу є:

• словесні образи, глузування, обзивання, погрози;

• образливі жести або дії, наприклад, плювки;

• залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;

• ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;

• вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.

• фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);

• приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.

Види булінґу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

70 % знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для «об’єкта» приниження.

Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).

Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.

Нині набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

Як реагувати на цькування

Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю.

Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Психологами було розроблено кілька порад для них.

Як впоратися з ситуацією самостійно

• Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.

• Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.

• Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

• Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації.

• Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля

Інформація для батьків:

«Як навчити дитину правильно вирішувати конфлікти»

У будь-якому суспільстві, де зростає дитина, їй доведеться опинитися у певний час  у конфліктній ситуації з однолітками, вчителями, чи навіть родичами. Дуже важливо навчити дитину правильно ставитися до подібних суперечок, бо сааме вони є “ключиком” до набуття навичок, які знадобляться їй у майбутньому. 

У своїй книзі “Конфлікт – це подарунок”, автор Нейт Регієр акцентує увагу на одному важливому моменті, коли мова заходить про сутички: конфлікт – це зіткнення цінностей і поглядів, що є абсолютно нормальним, бо всі люди – різні. Розуміння цього факту значно знижує градус вирування пристрастей і частіше веде до порозуміння.

Дитячі конфлікти мають трохи іншу природу, тим самим часто є більш складними для батьків. Наприклад, дві дитини одночасно хочуть сісти біля віконця в автобусі. Одна дитина відчуває себе ображеною, починається конфлікт. Що повинні робити батьки в цій ситуації? І чи потрібна їх участь взагалі?

Для початку розберемося, що є основою суперечок для дітей різного віку.

3 роки. Дитина вперше стикається з тим, що можна назвати конфліктними ситуаціями, але сформулювати своє бажання конструктивно вона ще не в змозі. У трирічному віці дитина керується емоціями та почуттями, і стати триггером сутички може все, що завгодно. Найкраще, що можуть зробити батьки – надавати підтримку та заспокоювати дитину, відволікаючи її бесідою та задаючи безоцінкові запитання: “Чому тобі так хочеться мати цю річ?”, “Чому ти почав так поводитися з цим хлопчиком?”. На емоційні відповіді дитини ви маєте показувати здорову модель поведінки та реакцію на дану ситуацію: “Я розумію, що ти хочеш цей велосипед, він справді дуже гарний. Давай ми візьмемо схожий напрокат, ти спробуєш покататися, і якщо тобі справді сподобається – ми з татом купимо тобі його на день народження”.

4-6 років. Кількість конфліктів збільшується, коли дитина йде в дитячий садочок. В сім’ї вона була оточена увагою і турботою: батьки віддавали найсмачніший шматочок, піддавалися в грі і не претендували на іграшки. У дитячому колективі все по-іншому: щоб отримати те, що хочеш, доведеться відстоювати свою позицію або шукати компроміс. Батькам у такій ситуації залишається дві речі: знайти садок, де вихователі вміють вирішувати подібні дитячі конфлікти, чи навіть відслідковувати “дзвіночки”, коли ситуація починає виходити з-під контролю і потребує допомоги дорослого. І друга річ – навчити дитину основам ненасильницького спілкування та одночасно вмінню відстоювати свою позицію.

7-10 років. Період початкової школиз апам’ятовується як першими перемогами, так і першими розчаруваннями. Саме у цьому віці діти часто дивують нас своїм “дорослим” поглядом на деякі речі. Яким буде малий школяр у конфліктах у цьому віці –  часто залежать від батьків. Батьки повинні бути готові багато слухати дитину, відповідати на купу запитань і коригувати поведінку, якщо це потрібно.

Середня школа. Дитина стикається з вже дорослими проблемами, але в мініатюрі. Перше романтичнее захоплення, перше зіткнення з несправедливістю, перші прояви агресивної поведінки у однолітків – саме час навчити дитину усвідомити та будувати свої межі, які не можна порушувати іншій людині. Батьки в цьому віці повинні знайти в собі сили (якщо питання не стосується здоров’я дитини або не дійшло до критичної точки)  – не втручатися у конфліктні ситуації, які виникають у колі однолітків. Дитині необхідно самій отримувати корисний досвід поведінки у стресових ситуаціях та самостійно дійти до конструктиву.

Старша школа. Часто саме батьки є головною “ціллю” буремного підлітка. Дитина пробує себе у різних ситуаціях, і залежно від реакції оточуючих – розуміє, наскільки прийнятною є  її поведінка. Батьки дітей з 14 років – це неабиякі дипломати. Згадайте себе підлітком – здається, що хоч завтра ти готовий йти на роботу, але оточуючі чогось вважають, що ти ще дитина. У конфліктних ситуаціях – спокій і тільки спокій. Пам’ятайте, що вашій дитині і так нелегко. “Слухай, я розумію, що тобі хочеться бути вдома о 23.00, але це дуже пізно. Давай домовимося, що тибудеш вдома о 22.30, за умови, що кожну годину будеш писати, як твої справи у месенджері – можеш робити це тихенько, якщо не хочеш, щоб друзі бачили”.

У якому б віці не булла дитина, батьки – головні ментори і провідники у доросле життя, яке досить часто сповнене конфліктами. Для того, щоб направити і наштовхнути дитину до самостійного вирішення проблеми, корисним буде проводити своєрідні рефлексії, які у підсумку мають стати частиною побуту дитини.

Для початку спробуйте описати проблему. Навчіть дитину висловлювати свої почуття, використовуючи для цього «я» -повідомлення: “Я відчуваю, що вчителька зі мною несправедлива”, “Я хотіла цю цукерку”, замість “Вчителька навмисно ставить мені погані оцінки” та “Маркові завжди дістається все найсмачніше”.

Знайдіть причину конфлікту. Навчить дитину ставити запитання “Чому?” і звичці вникати в саму суть, замість того, щоб діяти під впливом емоцій. “Ти кажеш, що вчителька з тобою несправедлива, але у чому це проявляється? Після якої ситуації ти помітив таке ставлення? Чи зробив ти щось, що могло призвести до цього?”

Допоможіть відшукати рішення. Ще раз поясніть дитині, що суперечки – невід’ємна частина життя, і в них немає нічого страшного. Дайте дитині можливість пофантазувати, який вихід із ситуації вона вважає найкращим. Якщо дитина буде надто радикальною у своїх твердженнях – розкажіть, що таке компроміс, чим він може бути корисним. “Сердитися не вчительку – не вихід, спробуй підійти до неї і спитати, як саме на її думку ти можеш виправити ситуацію. Вчительці буде приємна твоя зацікавленість, а тобі самому буде корисно отримати поради і вивчити предмет ще краще, ніж ти знаєш його зараз”.

Врегулювання дитячих конфліктів – мистецтво, у якому треба балансувати між “не передавити дитину порадами” і “не бути занадто відчуженим від її життя”. Головне, що може зробити кожен із батьків – бути прикладом мудрої поведінки для дитини, бо вона у нових для себе ситуаціях (в тому числі у конфліктах) копіює поведінку найближчого оточення.