Безпечне освітнє середовище

На сучасному етапі розвитку освіти створення безпечного освітнього середовища набуває нової актуальності. Безпека, як базова потреба людини, стає особливою цінністю, а врахування зовнішніх та внутрішніх факторів, що можуть породжувати загрози, небезпеки та ризики, відстеження негативних явищ серед учнівської̈ молоді таких, як насильство, булінг та кібербулінг актуалізують потребу у наявності дієвого інструменту щодо створення безпечного освітнього середовища. Саме таким інструментом може стати кодекс безпечного освітнього середовища закладу (КБОС).

Безпечне освітнє середовище (БОС) – стан освітнього середовища, в якому наявні безпечні умови навчання та праці, комфортна міжособистісна взаємодія, що сприяє емоційному благополуччю учнів, педагогів, батьків, відсутні будь-які прояви насильства та достатньо ресурсів для їх запобігання та дотримання прав і норм фізичної, психологічної, інформаційної та соціальної безпеки кожного учасника освітнього процесу.

Важливим для формування БОС є компонент «безпечна особистість» або «особистість безпечного типу поведінки» (Михайлов Л. О., Костюк М., Гордієнко М.В.).

Безпечна особистість - особистість, яка знає про існування різних джерел небезпек; розуміє, що є передумови для виникнення й подолання небезпек; виступає як активний суб'єкт, здатний запобігти небезпечним ситуаціям або вийти з них без шкоди для себе та інших людей.

Що впливає на безпечне освітнє середовище?

1. Якість міжособистісних відносин – позитивні фактори (довіра, доброзичливість, схвалення, толерантність).

2. Захищеність в освітньому середовищі.

3. Комфортність в освітньому середовищі – оцінка емоцій, почуттів та домінуючих переживань у процесі взаємодії дорослих і дітей в освітньому середовищі закладу.

4. Задоволеність освітнім середовищем – задоволення базових потреб дитини у: допомозі та підтримці; збереженні та підвищенні її самооцінки; пізнанні та діяльності; розвитку здібностей і можливостей.

Принципи безпечного освітнього середовища

Принцип домінування життя людини як головної цінності.

Принцип регіональної специфіки передбачає під час організації системи безпеки освітнього середовища школи облік небезпек і можливих надзвичайних ситуацій конкретного регіону (міста, області, району).

Принцип комплексності оцінки небезпек (ризиків).

Принцип міні-макса, що визначає досягнення максимального ефекту безпеки при наявності мінімуму ресурсного забезпечення.

Принцип максимальної ефективності управління системою заходів і створених педагогічних умов, спрямованих на забезпечення максимальної безпеки освітнього середовища і школи, як соціального інституту в цілому.

Кодекс безпечного освітнього середовища - це документ закладу освіти, який повинен регулювати всі напрями діяльності закладу, пов’язані з порушеннями прав дитини на безпеку, а також питання підтримки дітей і втручання в ситуації, коли може виникати загроза їхньому життю, здоров’ю або благополуччю.

Під час створення КБОС слід враховувати рекомендації Т.П. Цюпман, Н.І. Бойчук Кодекс безпечного освітнього середовища: методичний посібник. К. 2018.

Базові стандарти

Стандарт 1. «Захисне та сприятливе для здоров’я й навчання фізичне середовище».

Стандарт 2. «Комфортне психосоціальне середовище».

Стандарт 3. «Навчання дітей і дорослих на засадах загальнолюдських цінностей і життєво важливих компетентностей».

Стандарт 4. «Ефективне шкільне управління, партнерство і участь».

Кроки щодо створення КБОС та структура документа

Орієнтовний перелік тем для навчання учнів:

Як протистояти тиску та відстоювати власну позицію.

Моя поведінка в конфлікті/небезпечній ситуації.

Як будувати стосунки з однолітками.

Правила безпеки в Інтернеті.

Вчимося розуміти один одного.

Як адаптуватися до нових умов/незнайомої ситуації.

Насильство. Як його уникнути?

Взаєморозуміння – гарантія твоєї безпеки.

Маніпуляції та захист від них.

Для чого потрібна конкуренція в групі?

Вчимося довіряти один одному.

Безпечна школа. Маски булінгу.

Конфлікт і взаємодія

Орієнтовний перелік тем для навчання батьків:

Булінг у школі: як діяти батькам?

Школа, батьки, діти – як сформувати взаємини?

Безпечний Інтернет.

Як спілкуватися з власною дитиною? (Мистецтво ефективного спілкування з дитиною).

Попередження насильства, жорстокості в сім'ї або дитинство починається з любові.

Методи позитивної дисципліни.

Як навчитися довіряти власній дитині або поговоримо про довіру.

П’ять шляхів до серця дитини.

Поняття безпеки. Безпека освітнього середовища.

Орієнтовний перелік тем для навчання вчителів:

Цькування у школі: як лікувати клас від булінгу.

Особливості підтримки дітей і їхніх сімей у ситуації домашнього насильства.

Законодавство з питань протидії насильству над дітьми.

Як уникати конфліктів з учнями?

Педагогіка партнерства.

Як подолати агресію учнів?

Як згуртувати/здружити колектив?

Майстерність педагогічного спілкування.

Безпечне освітнє середовище.

Принципи захисту особистих даних учнів, їх зображень.

https://sqe.gov.ua/yakim-ie-bezpechne-osvitnie-seredovishhe-shk/

Безпечне освітнє середовище

На сучасному етапі розвитку освіти створення безпечного освітнього середовища набуває нової актуальності. Безпека, як базова потреба людини, стає особливою цінністю, а врахування зовнішніх та внутрішніх факторів, що можуть породжувати загрози, небезпеки та ризики, відстеження негативних явищ серед учнівської̈ молоді таких, як насильство, булінг та кібербулінг актуалізують потребу у наявності дієвого інструменту щодо створення безпечного освітнього середовища. Саме таким інструментом може стати кодекс безпечного освітнього середовища закладу (КБОС).

Безпечне освітнє середовище (БОС) – стан освітнього середовища, в якому наявні безпечні умови навчання та праці, комфортна міжособистісна взаємодія, що сприяє емоційному благополуччю учнів, педагогів, батьків, відсутні будь-які прояви насильства та достатньо ресурсів для їх запобігання та дотримання прав і норм фізичної, психологічної, інформаційної та соціальної безпеки кожного учасника освітнього процесу.

Важливим для формування БОС є компонент «безпечна особистість» або «особистість безпечного типу поведінки» (Михайлов Л. О., Костюк М., Гордієнко М.В.).

Безпечна особистість - особистість, яка знає про існування різних джерел небезпек; розуміє, що є передумови для виникнення й подолання небезпек; виступає як активний суб'єкт, здатний запобігти небезпечним ситуаціям або вийти з них без шкоди для себе та інших людей.

Що впливає на безпечне освітнє середовище?

1. Якість міжособистісних відносин – позитивні фактори (довіра, доброзичливість, схвалення, толерантність).

2. Захищеність в освітньому середовищі.

3. Комфортність в освітньому середовищі – оцінка емоцій, почуттів та домінуючих переживань у процесі взаємодії дорослих і дітей в освітньому середовищі закладу.

4. Задоволеність освітнім середовищем – задоволення базових потреб дитини у: допомозі та підтримці; збереженні та підвищенні її самооцінки; пізнанні та діяльності; розвитку здібностей і можливостей.

Принципи безпечного освітнього середовища

Принцип домінування життя людини як головної цінності.

Принцип регіональної специфіки передбачає під час організації системи безпеки освітнього середовища школи облік небезпек і можливих надзвичайних ситуацій конкретного регіону (міста, області, району).

Принцип комплексності оцінки небезпек (ризиків).

Принцип міні-макса, що визначає досягнення максимального ефекту безпеки при наявності мінімуму ресурсного забезпечення.

Принцип максимальної ефективності управління системою заходів і створених педагогічних умов, спрямованих на забезпечення максимальної безпеки освітнього середовища і школи, як соціального інституту в цілому.

Кодекс безпечного освітнього середовища - це документ закладу освіти, який повинен регулювати всі напрями діяльності закладу, пов’язані з порушеннями прав дитини на безпеку, а також питання підтримки дітей і втручання в ситуації, коли може виникати загроза їхньому життю, здоров’ю або благополуччю.

Під час створення КБОС слід враховувати рекомендації Т.П. Цюпман, Н.І. Бойчук Кодекс безпечного освітнього середовища: методичний посібник. К. 2018.

Базові стандарти

Стандарт 1. «Захисне та сприятливе для здоров’я й навчання фізичне середовище».

Стандарт 2. «Комфортне психосоціальне середовище».

Стандарт 3. «Навчання дітей і дорослих на засадах загальнолюдських цінностей і життєво важливих компетентностей».

Стандарт 4. «Ефективне шкільне управління, партнерство і участь».

Кроки щодо створення КБОС та структура документа

Орієнтовний перелік тем для навчання учнів:

Як протистояти тиску та відстоювати власну позицію.

Моя поведінка в конфлікті/небезпечній ситуації.

Як будувати стосунки з однолітками.

Правила безпеки в Інтернеті.

Вчимося розуміти один одного.

Як адаптуватися до нових умов/незнайомої ситуації.

Насильство. Як його уникнути?

Взаєморозуміння – гарантія твоєї безпеки.

Маніпуляції та захист від них.

Для чого потрібна конкуренція в групі?

Вчимося довіряти один одному.

Безпечна школа. Маски булінгу.

Конфлікт і взаємодія

Орієнтовний перелік тем для навчання батьків:

Булінг у школі: як діяти батькам?

Школа, батьки, діти – як сформувати взаємини?

Безпечний Інтернет.

Як спілкуватися з власною дитиною? (Мистецтво ефективного спілкування з дитиною).

Попередження насильства, жорстокості в сім'ї або дитинство починається з любові.

Методи позитивної дисципліни.

Як навчитися довіряти власній дитині або поговоримо про довіру.

П’ять шляхів до серця дитини.

Поняття безпеки. Безпека освітнього середовища.

Орієнтовний перелік тем для навчання вчителів:

Цькування у школі: як лікувати клас від булінгу.

Особливості підтримки дітей і їхніх сімей у ситуації домашнього насильства.

Законодавство з питань протидії насильству над дітьми.

Як уникати конфліктів з учнями?

Педагогіка партнерства.

Як подолати агресію учнів?

Як згуртувати/здружити колектив?

Майстерність педагогічного спілкування.

Безпечне освітнє середовище.

Принципи захисту особистих даних учнів, їх зображень.

Запрошуємо вас на безкоштовні консультації та дружні бесіди до сімейних радниць. Анонімність гарантується!

Адреса: м. Суми, пл. Незалежності, б. 8

Група в Facebook «Сімейні радники Сумщини»:

(графік роботи сімейних радниць оголошується на сторінці групи)

Сімейні радники – це активні українці, лідери суспільної думки у власній громаді, які допомагають іншим людям захищати свої права: спільно з юристами системи безоплатної правової допомоги, фахівцями державної виконавчої служби, психологами, співробітниками Національної поліції та інших органів влади допомагають громадянам отримувати інформацію з питань сімейного права. Сімейні радники працюють як волонтери та забезпечують комунікацію між громадянами та відповідними співробітниками Мін’юсту, інших органів державної влади.

Сімейні радниці на Сумщині – досвідчені освітянки та громадські діячки: Ольга Полякова і Людмила Пономаренко: доцент і викладач кафедри соціальної роботи i менеджменту соціокультурної діяльності Сумського державного педагогічного університету, керівниці громадської організації «Лiга сучасних жінок».

У роботі сімейних радниць є два провідні напрями – сприяння виплаті аліментів, як засобу задоволення потреб дитини у її розвитку, та попередження домашнього насильства, яке чинить не лише особисту шкоду, але й гальмує демократичний розвиток на рівні регіону та держави.

Контактні дані сімейних радниць:

Ольга Полякова (050) 40 71 490

Людмила Пономаренко (066) 83 27 220

Допомога батьків у період підготовки до ЗНО

Зовнішнє незалежне оцінювання – неминучий етап життя для тих, хто хоче здобути вищу освіту. У перекладі з англійської testозначає «перевірка». І справді, під час тестування перевіряють найрізноманітніші риси людини – від знань до якостей пам’яті, мислення та вміння зберігати спокій, впевненості у своїх силах.

Найбільшою проблемою в ситуації тестування стає наше хвилювання. Гормон, який виділяється, коли людина відчуває страх. Впливає на пам’ять. Це може бути причиною того, що деякі учні на іспитах цілковито забувають вивчений матеріал.

Навички емоційної саморегуляції, інформація з оптимальної підготовки та поведінки під час майбутнього тестування – саме цьому присвячена наша сьогоднішня зустріч.

Впевненість, яку дає влада над самим собою, допоможе долати стрес перед відповідальними іспитами – це тренування випробувань, яких не можна уникати у великій школі життя.

У пресі з’являється чимало інформації, що естові завдання важкі для випускників і за такий проміжок часу майже не можливо розгубитися і згадати великий обсяг інформації. Пізнавальні процеси у цьому віці розвинуті вже достатньо.

Зокрема, учні вміють:

· Виділяти головне;

· Бачити подібне і відмінне, порівнювати;

· Працювати зосереджено;

· Згадувати те, що потрібно для відповіді на запитання;

· Узагальнювати та диференціювати;

· Міркувати та робити висновки.

Безумовно, обсяг знань із предмета важливий. Саме знання є запорукою високої оцінки. Однак психологічна готовність впливає теж.

Чимало учнів хотіли би бути краще психологічно готовими до ситуації, коли тіло починає тремтіти, думки вилітають із голови, хвилювання переборює всі інші емоції. Вміння опановувати,курувати своїми почуттями в ситуації стресу, не розгубитися у важку хвилину не завадить нікому. Як можуть допомогти батьки у кращій підготовці до ЗНО? Звісно,сидіти і разом із дитиною повторювати навчальний матеріал – це зайве. А от допомогти психологічно налаштуватись на іспит, розрадити, заспокоїти – це вам до снаги.

Батьки часто забороняють своїм дітям перед іспитом займатися спортом, спілкуватися з друзями «не по ділу», зачиняють у дома, відбирають мобільний, вимикають телевізор, тобто прагнуть оберігати інтелектуальну діяльність свого сина чи доньки від сторонніх впливів. А бажано було б не провокувати конфлікти, не нагнітати і без того напружену обстановку. Треба емоційно захистити дитину – запросити на спільну поїздку чи прогулянку, поговорити про життя.

Батьки часто не задоволені тим, що дитина запрошує до себе друга и подругу для спільної підготовки до тестування. Вважається, що у кращому разі вони просто теревенитимуть. Насправді ж підготовка до іспиту удвох має безліч переваг, звісно, якщо поставитися до неї серйозно і сумлінно. Запам’ятайте, що удвох вчитися справді не можна, а ось повторювати – навіть бажано. Це доцільно робити напередодні іспиту. Можна розподілити теми з інтересами, складністю, ступенем засвоєння: один розповідає те, що другий ще не вивчив. Робити це потрібно чітко, детально, емоційно, виразно. Таким чином дитина мимоволі запам’ятає матеріал, який колись полінувалася вивчити.

Дбайте про режим дня, харчування дитини. Можливо, варто було б звільнити її від певних обов’язків по господарству. Але пам’ятайте, що фізичне навантаження теж корисне.

І Найважливіше – постарайтеся, щоб у родині панував спокій, порозуміння. Розв’язування конфліктів залиште на потім.

Успішне складання ЗНО – свято не тільки для дитини, але й для всієї родини. Не сприймайте відмінний результат як належний і єдиний можливий, у будь-якому разі порадійте з дитиною.

Незадовільний результат – це не трагедія, це досвід. Не махайте приречено руками, не вішайте ярлика «нездара» на свою дитину. Обговоріть те, що трапилося, і врахуйте це досвід. По суті, наші діти не просто складають іспити з навчальних предметів, вони вчаться долати труднощі. Ця форма перевірки знань є випробуванням характеру, сили волі, уміння потрібної миті проявити себе, показати свої досягнення в певній галузі, уміння не розгубитися, упоратися із хвилюванням – цього неодмінно потрібно вчити та вчитися.

Вірте у свою дитину, її здібності, знання. Дайте їй відчути, що ви її любити, розумієте і підтримаєте у будь-яки ситуаціях.

ПОРАДИ БАТЬКАМ: ЯК ДОПОМОГТИ ДІТЯМ ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ТЕСТУВАННЯ

Не переймайтеся про кількість балів, які дитина отримає на тестуванні, і не критикуйте дитину після іспиту. Вселяйте думку, що кількість балів не є досконалим вимірюванням її можливостей.

· Не підвищуйте тривожність дитини напередодні тестування - це може негативно позначитися на результаті тестування. Дитині завжди передається хвилювання батьків, і якщо дорослі у відповідальний момент можуть впоратися зі своїми емоціями, то дитина в силу вікових особливостей може емоційно "зірватися".

· Запевняйте дітей, хваліть їх за те, що вони роблять добре. Підвищуйте їхню впевненість у собі, тому що чим більше дитина боїться невдачі, тим більше ймовірності допущення помилок.

· Спостерігайте за самопочуттям дитини, ніхто, крім Вас, не зможе вчасно помітити і запобігти погіршенню стану дитини, пов'язаного з перевтомою.

· Контролюйте режим підготовки дитини, не допускайте перевантажень, поясніть дитині, що вона обов'язково повинна чергувати заняття з відпочинком.

· Забезпечте зручне місце для занять, прослідкуйте, щоб ніхто з домашніх не заважав.

· Зверніть увагу на харчування дитини: під час інтенсивного розумового напруження необхідна поживна і різноманітна їжа і збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага і т.д. стимулюють роботу головного мозку.

· Допоможіть дітям розподілити теми підготовки по днях.

· Ознайомте дитину з методикою підготовки до іспитів. Не має сенсу зазубрювати весь фактичний матеріал, достатньо переглянути ключові моменти і вловити зміст і логіку матеріалу. Дуже корисно робити короткі схематичні виписки і таблиці, впорядковуючи досліджуваний матеріал за планом. Якщо дитина не вміє, покажіть їй, як це робиться на практиці. Основні формули і визначення можна виписати на листочках і повісити над письмовим столом, над ліжком, в їдальні і т.д.

· Підготуйте різні варіанти тестових завдань з предмету (зараз існує безліч різних збірників тестових завдань). Велике значення має тренування дитини саме з тестування, адже ця форма відрізняється від звичних йому письмових та усних іспитів.

· Заздалегідь під час тренування за тестовими завданнями привчайте дитину орієнтуватися в часі і вміти його розподіляти. Тоді у дитини буде навичка уміння концентруватися впродовж усього тестування, що надасть їй спокою і зніме зайву тривожність.

· Якщо дитина не носить годинник, обов'язково дайте йому годинник на тестування.

· Напередодні іспиту забезпечте дитині повноцінний відпочинок, вона повинна відпочити і як слід виспатися.

· Не критикуйте дитину за незадовільні результати оцінювання.

Порадьте дітям під час іспиту звернути увагу на наступне:

· Пробігти очима весь тест, щоб побачити, якого типу завдання в ньому містяться, це допоможе налаштуватися на роботу;

· Уважно прочитати питання до кінця і зрозуміти його зміст (характерна помилка під час тестування - не дочитавши до кінця, за першими словами вже припускають відповідь і квапляться її вписати);

· Якщо не знаєш відповіді на запитання чи не впевнений, пропусти його і познач, щоб потім до нього повернутися;

· Якщо не зміг протягом відведеного часу відповісти на запитання, чи є сенс покластися на свою інтуїцію і вказати найбільш ймовірний варіант.

· І пам'ятайте: найголовніше - це знизити напругу та тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять.

Успішне складання ЗНО - свято не тільки для дитини, але й для всієї родини, але не сприймайте відмінний результат як належний. Незадовільний результат - це не трагедія, це досвід. Не кричіть, не махайте руками, не обзивайте дитину. Спокійно обговоріть про те, що трапилося. Наші діти не просто складають іспити із навчальних предметів, вони вчаться долати труднощі. Ця форма перевірки знань є випробуванням характеру, сили волі, уміння потрібної миті проявити себе, показати свої досягнення в певній галузі, не розгубитися, упоратися із хвилюванням. Цього неодмінно треба вчити та вчитися. Вірте в свою дитину, її здібності, знання. Дайте їй відчути, що ви її любите, розумієте і підтримаєте у будь-яких ситуаціях.

ЗАПОБІГАННЯ ШКІДЛИВИМ ЗВИЧКАМ ТА РОЛЬ БАТЬКІВ В РОЗВИТКУ СТІЙКОЇ ПОТРЕБИ ДІТЕЙ ЩОДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

Підлітковий вік — вік становлення. Підліток ще погано знає навколишній світ, самого себе. Він поспішає жити, увійти у світ дорослих людей, все хоче попробувати, про все скласти власну думку.

Якщо ж до цього додати чимало нових проблем, перші розчарування, драми, то можна зрозуміти, чому саме підліток такий схильний до шкідливих звичок. Результати обслідувань школярів, які мають шкідливі звички, дозволили скласти так званий рейтинг причин, що, на думку самих підлітків, відіграли найважливішу роль у прийнятті ними згубного рішення.

Найбільш дієвою причиною залучення підлітків до шкідливих звичок є бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати вподобанням свого оточення. Але перед очима підлітків завжди присутній приклад батьків, які або зловживають шкідливими звичками, або дотримуються здорового способу життя.

Як саме потрібно обговорювати з підлітком проблему шкідливих звичок?

Перш за все визначте, що ви хочете донести до свідомості дитини, яку думку сформувати? Пам’ятайте, метою вашої розмови про негативний вплив вживання алкоголю, тютюну — не відгородити дитину від зіткнення із цими речовинами, але навчити приймати розумні рішення, займати правильну і відповідальну позицію при зустрічі з цими речовинами.

У реальному житті існують деякі труднощі дотримання прийнятого рішення, тому обов’язково має бути обговореною тема існування і важливості соціального впливу. Ваша дитина повинна знати про вплив оточення на неї (а також про вплив, який вона може здійснити на своє оточення). Підліток повинен навчитися казати «ні» тому, хто пропонує йому щось погане. Тому ви маєте виявляти інтерес до того, чим займаються друзі вашої дитини.

Як загартувати дитину настільки, щоб вона могла сказати «ні» спокусі? Відповідь шукають дорослі по всьому світу. Психологи радять батькам поставити перед собою два завдання:

— сформувати в дитини ставлення до спокуси, уміння дати їй точну оцінку і сказати собі: «Так, у світі є багато речей, що приносять задоволення. Деякі з-них небезпечні, і я зумію побудувати своє життя без них»;

— створити умови для об’єднання підлітків навколо позитивних цілей.

Підліток прагне вирватись з-під диктату дорослих. Як свідчать життєві спостереження, ми всі не дуже любимо прислухатись до чужої думки. А дитині тим більше хочеться випробувати себе без будь-чиєї допомоги, поради. Тож не позбавляйте її цієї нагоди, наскільки це можливо. Навчіть дитину приймати правильні рішення самостійно, і ви самі відчуєте, що це — запорука її щасливого життя і вашого спокою.

Основні принципи підтримки дитини, які вбережуть її здоров’я і щастя вашої родини:

— терпимість;

— увага;

— тактовність і делікатність;

— обов’язкове дотримування слова як важливого інструменту в родинних стосунках;

— уміння поставити себе на місце дитини;

— гнучка система контролю, яка не пригнічує підлітка, а підтримує його;

Що батьки повинні розповісти дитині про алкоголь і наркотики:

У першу чергу, слід вибрати зручний, сприятливий момент. Можливо, він трапиться під час відпочинку, і Вам удасться провести невимушену виховну бесіду, яка носитиме більш безпосередній характер, ніж просто формальне обговорення". Або вдалим може стати момент, коли по телевізору показують сцени з вживанням алкоголю, або коли алкоголь є частиною святкового столу.

Діти та підлітки часто одержують інформацію про алкоголь або наркотики через кіно і телебачення. Значна частина цих уявлені може бути помилковою. І у Вас є можливість зруйнувати деякі міфи і скоригувати помилкові судження Ваших дітей. Спробуйте допомогти їм зрозуміти, що засоби масової інформації часто створюють привабливі образи людей, які вживають алкоголь, наркотики і курять. Проте в реальному житті частіше досягають справжніх успіхів і висот не вони ,ті, що не курять і не п'ють.

Правда полягає в тому, що алкоголь і наркотики притупляють розум, можуть порушувати координацію рухів, підштовхувати до небезпечної поведінки і негідних вчинків, але не допомагають вирішити жодної проблеми.Вживання алкоголю або наркотиків часто виступає атрибутом дорослості, але ні алкоголь, ні наркотики не здатні перетворити дитину або підлітка на дорослу людину. Тільки час і досвід можуть зробити це. Більш того, вживання алкоголю неповнолітніми є порушенням закону. Відсутність залежності від тютюну, алкоголю або наркотиків у майбутньому допоможе знайти гарних друзів і зайняти бажане становище в товаристві і суспільстві. Успішною стане людина, яка навчиться ефективно спілкуватися, діяти в колективі і обирати друзів, які не мають залежності від алкоголю та наркотиків. Міфи досить живучі, проте далеко не всі люди випивають, курять і вживають наркотики.

Діти практично завжди готові поговорити з батьками, в тому числі й про алкоголь, тютюн і наркотики. Існують 5 прийомів, які допоможуть батькам краще зрозуміти власних дітей. Між іншим, досвід їх застосування може знадобитися і в спілкуванні з дорослими.

Постарайтеся зрозуміти дитину і показати, що Ви її розумієте.

Іноді цей прийом називають "віддзеркаленим слуханням". Він складається з трьох частин: Демонструйте дитині, що Ви чуєте те, що вона говорить(наприклад, словами "Так", "Ага", питаннями "А що потім?" "І що ж?"); Дозволяйте дитині виражати її власні почуття; доведіть дитині , що правильно зрозуміли її розповідь або повідомлення (наприклад, коротко переказавши суть). Уважно стежте за обличчям дитини та "мовою її тіла".

Часто дитина впевнена, що успішно ховає свої емоції (смуток, роздратування, нетерпіння та інше). Але тремтяче підборіддя або блиск очей скажуть Вам інше. Коли слова не відповідають "мові тіла", то це сигнал, що з дитиною щось негаразд. Тому завжди покладайтеся на "мову тіла". Виражайте свою підтримку і заохочення не тільки словами.

Це можуть бути Ваші посмішка, поплескування по плечу, кивок головою, візуальний контакт, дотик до дитячої руки. Вибирайте відповідний тон Вашим відповідям.

Пам'ятайте, що тон голосу тісно пов'язаний із змістом Ваших слів. Не відповідайте безапеляційно або саркастично - діти можуть розцінити це як зневагу до своєї особистості.

Використовуйте схвальні фрази для підтримання розмови і показуйте Вашу зацікавленість у ній. Для цього підійдуть короткі фрази, які покажуть Ваше емоційне ставлення до обговорюваної теми, наприклад: "Оце так!", "Та ну!", "Не може бути!".

Якщо Ви підозрюєте, що Ваша дитина експериментує з алкоголем або наркотиками, Вам краще негайно звернутися за допомогою до спеціалістів.

Пам'ятайте, що приблизно у 12-13 років дитина емоційно віддаляється від батьків, а в 16 років діти та батьки розмовляють різними мовами. Дуже складно знайти спільні інтереси та теми для розмови. Щоб зробити з дітей друзів та союзників, у сім'ї намагайтеся як можна частіше спілкуватися зі своєю дитиною, розмовляйте, грайте, в ігри, разом плануйте проведення відпустки та літній відпочинок . Чим більше тепла, доброти, позитивних емоцій та життєвий цінностей Ви вкладете в дитину, тим кращими будуть Ваші стосунки впродовж всього життя.

Насильство в сім’ї

Що ми зазвичай розуміємо під насильством? Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.

Виявляється, насильство – це ще й:

§ погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;

§ невиразні погрози, наприклад, «ти в мене дограєшся!»;

§ погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти про щось;

§ заподіяння шкоди домашнім тваринам (щоб помститися комусь);

§ ламання та знищення особистих речей;

§ використання брутальних слів, лайка;

§ приниження, образи, постійне підкреслення недоліків;

§ контроль, обмеження в спілкуванні, стеження;

§ заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;

§ звинувачування в усіх проблемах;

§ критика думок, почуттів, дій;

§ поводження із ним/нею як із прислугою;

§ ігнорування.

Насильством щодо дітей слід вважати:

· Нехтування дитиною;

· Нехтування обов’язків стосовно дитини;

· Відсутність у сім’ї доброзичливої атмосфери;

· Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;

· Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;

· Недостатнє задоволення дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;

· Вживання алкоголю до втрати самоконтролю;

· Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей. Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як відстояти свою позицію. Їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.

Чи знаєте ви, що:

Діти бачать, чують та пам’ятають більше, ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться. · Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство. Будь-яке домашнє насильство, незалежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!

Як діти реагують на насильство в сім’ї:

Діти зазнають почуття провини, сорому й страху, так, ніби вони відповідальні за насильство, яке їм доводиться спостерігати. Діти відчувають сум. Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Вони можуть:

Реагувати надто агресивно;

Не визнавати авторитетів;

Бути пасивними чи пригніченими;

Мати вигляд заляканих;

Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.

Пам’ятайте! В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе й до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?

Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:

1. Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні й близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.

2. Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.

3. Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

4. Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття.

Дієві негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто проявляти. В результаті дитина: ·або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі; · або керується принципом – мовчи, терпи й принижуйся. У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контроль, нехтування дитячими проблемами, тиск, приниження один одного, дитина може вирости агресивною або «забитою», такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.

Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім’ї

1. Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це була людина, якій дитина довіряє. Якщо дитині буде з ким поговорити, її страхи та почуття самотності зменшаться. Слід обов’язково вислухати дитину до кінця, не перебиваючи та не оцінюючи її. Необхідно дати їй можливість просто висловити те, що накопилося в душі. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує біль.

2. Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.

3. Іноді діти вважають себе винними в тому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: у тому, наприклад, що батьки сваряться, немає її провини.

4. Якщо ви відчуваєте, що не в змозі допомогти дитині, зверніться до психолога. Пам’ятайте!

По-справжньому допомогти дитині ви зможете тоді, коли допоможете собі. Припинити домашнє насильство можна, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки. Це тільки деякі поради. Спробуйте скористатися ними або знаходьте свої. Не впадайте в розпач, коли щось не виходить. З часом у вас буде виходити краще і краще. Все у ваших руках. Від вас залежить, чи залишиться все як було, чи зміниться на краще.

Верховна Рада прийняла законопроект № 8584 щодо протидії булінгу, ініційований Міністерством юстиції України, який дає чітке визначення жорстокості в шкільному середовищі та встановлює «розмір відповідальності».

Булінг (цькування) - діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Зокрема, тепер цькування неповнолітнього буде каратися штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 та 1700 гривень відповідно) або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

Така ж поведінка, вчинена групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, передбачає штраф від 1700 гривень до 3400 гривень або громадськими роботами від 40 до 60 годин.

За булінг, вчинений малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років, відповідатимуть батьки кривдника.

Особи, які не повідомили правоохоронців будуть сплачувати штраф у розмірі від 850 до 1700 гривень.

«Дуже символічно, що напередодні улюбленого свята малечі – Дня Святого Миколая, було прийнято Закон, що фактично захищає права дітей, - зазначає керівник юстиції Сумщини Ірина Свистун. – Гарантія захисту дитячих прав – найкращий подарунок від законотворців для всіх українців на порозі новорічних свят».

ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ - СУЧАСНА ПРОБЛЕМА!!!!

Серед найголовніших порушень прав людини в сучасному світі актуальним є злочин, який має багато назв – «біле рабство», «торгівля людьми», «контрабанда людьми». За оцінками експертів щорічно 1-2 млн. людей стають «живим товаром». Наприкінці ХХ сторіччя з його проявами зіткнулась і Україна.

Люди перетворюються на товар, який можна продавати і купувати, використовувати як завгодно, а потім викидати як непотріб. Торгівля людьми вважається сучасною формою рабства, і розглядається на міжнародному рівні як злочин, що карається законом.

За даними Держдепартаменту США, щороку в рабство потрапляють 600 - 800 тис. осіб. За оцінками Центру безпеки людини, цей показник значно більший і дорівнює 4 млн.

Торгують і жінками, і чоловіками та дітьми, але в переважній більшості випадків в якості «товару» виступають жінки.

Приблизно в одному випадку з п’яти жертвами работоргівців стають діти. За даними ЮНІСЕФ, жертвами торгівців людьми щороку стають 1,2 млн. дітей.

Якщо Ви їдете працювати за кордон:

· Перевірте, чи має фірма ліцензію на такий вид діяльності як „посередництво в працевлаштуванні за кордоном”, видану Міністерством праці та соціальної політики України, та копію дозволу на працевлаштування громадян України.

· Фірма-посередник має надати проект трудового договору (контракту) з іноземним роботодавцем, завірений роботодавцем.

· У трудовому договорі (контракті) повинна міститися найбільш повна інформація про умови роботи: тривалість робочого дня, вихідні дні, оплата праці, умови проживання, страхування (в тому числі від нещасного випадку, хвороби, медичне).

· Уникайте використання в контракті фраз типу: „та інші види робіт”, „всі роботи на вимогу роботодавця”. Цей договір складається у двох примірниках: один віддається клієнту, а другий залишається у посередника.

· Підписання трудового договору (контракту) є обов'язковою умовою легального працевлаштування.

· Трудовий договір (контракт) повинен бути написаний зрозумілою для Вас мовою (українською або російською) у 2 примірниках.

· Погоджуйтесь на сприянні у працевлаштуванні лише на умові оформлення спеціальної робочої візи. Пам'ятайте, службова, туристична та гостьова візи не дають права на легальну роботу за кордоном.

· Пам'ятайте, наявність копії закордонного паспорту чи копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера значно полегшить процедуру відновлення документів у разі необхідності.

Національна «гаряча лінія» по запобіганню торгівлі людьми

0-800-5002250

Департамент боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми

(0 44) 254 7604.

РОЛЬ БАТЬКІВ У ВИХОВАННІ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В СІМ’Ї

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.

2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.

3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.

5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.

2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.

3. відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.

4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.

5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.

6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.

7. Показуйте дитині цікаві місця.

8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.

9. ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.

10. ніколи не карайте дитину приниженням.

11. Купуйте дитині книжки за її інтересами.

12. Привчайте дитину самостійно мислити.

13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.

14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.

15. уважно ставтеся до потреб дитини.

16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.

17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.

18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.

19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.

20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.

21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.

22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.

23. Допомагайте дитині бути особистістю.

24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.

25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.

26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.

27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.

ПОРАДИ МУДРИМ БАТЬКАМ: 50 ФРАЗ, ЯКІ ХОЧЕ ЧУТИ ДИТИНА

Пропонуємо вам простих 50 фраз, які вселять у вашу дитину віру в себе, повагу до вас та впевненість у власних силах.

Покажіть дитині, що вірите в неї:

«Я тобі довіряю».

«Я в тебе вірю».

«Я поважаю твоє рішення».

«Це непросто, але ти зможеш».

«Ти робиш правильно».

«Ти все правильно розумієш».

«Як тобі це вдалося?»

«Навчи мене. Як це в тебе виходить?».

«Ти робиш це краще, ніж я».

«У тебе виходить це краще, ніж у мене».

Зверніть увагу на зусилля і старання дитини:

«Я бачу, ти доклав чимало зусиль».

«Я бачу, як ти старався».

«Виходить дуже добре!»

«Ти наполегливо рухався в перед – і все вдалося»

«Можу уявити, скільки часу на це пішло!»

«Уявляю, як довго ти намагався, щоб це вийшло!»

«Твої старання дають гарний результат!»

«Ти добряче потрудився над цим – і результат чудовий!»

Подякуйте за час, проведений разом:

«Я дуже ціную час, який ми з тобою проводимо разом».

«Я з нетерпінням чекаю, коли ми зможемо знову пограти завтра».

«З тобою дуже цікаво».

«Мені дуже сподобалося, як ми пограли».

«Я рада, що ти вдома».

«З тобою дуже цікаво і приємно грати».

Допоможіть дитині самій оцінити свій результат:

«Що ти думаєш про це?»

«Уявляю, як тобі самому приємно!»

«Що тобі самому тут найбільше подобається?»

«А як ти сам думаєш?»

«А що ти сам про це думаєш?»

«А як тобі здається?»

«А тобі самому як би хотілося?»

Дякуйте дитині за допомогу та внесок:

«Щиро дякую тобі за те, що ти ... (за конкретну справу)».

«Спасибі за те, що ти зробив».

«Спасибі за твоє розуміння».

«Щиро дякую за твою допомогу».

«Ти мені дуже допомагаєш, дякую!»

«Завдяки тобі я закінчила цю роботу швидше».

«Завдяки тобі у нас тепер так чисто».

Скажіть про те, що бачите:

«Ого! Кімната чиста!»

«Дивись-но! Постіль застелена!»

«Які яскраві фарби ти береш!»

«Я бачу, ти дуже постарався!»

«Бачу, що ти сам прибрав зі столу!»

«Я не можу намилуватись тобою! Ти такий красивий!»

Змалюйте свої відчуття:

«Я дуже люблю вчитися і гратися з тобою».

«Радію, коли ти вдома».

«Я відчуваю, що ми з тобою як одна команда».

«Мені дуже приємно, коли ти так говориш».

«Я така щаслива, що ти у нас є».

«Мені дуже приємно, коли ти мені допомагаєш».

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

1. Не підганяйте її, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.

2. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає силу.

3. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без подібних застережень: “Дивись, поводь себе гарно!”, “Щоб не було поганих оцінок” тощо. У дитини попереду важка праця.

4. Забудьте фразу: “Що ти сьогодні отримав?”. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після робочого дня), Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

5. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

6. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

7. Після школи дитина не повинна зразу сідати за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити (на ГПД діти гуляють до 15 години). Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.

8. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочити 10-15 хв.

9. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: “не хвилюйся”, “ти все вмієш”, “давай поміркуємо разом”, “згадай, як пояснював вчитель” тощо.

10. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: “Якщо ти будеш добре вчитись, то…”. Часом умови ставлять важкі й тоді ви опиняєтесь у неприглядному стані.

11. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

12. У сім’ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

13. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втомлення, перевантаження.

14. Знайте, що навіть великі діти (7-8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.

Дітям не треба розказувати, дітям треба показувати! В силу своєї активної непосидючої натури вони не можуть довго концентруватися на розмові, і глибину суті багатьох слів які ми хочемо їм донести вони не зрозуміють…. Вони дивляться на батьків і вчяться тому що бачать! Особливо важливу роль грає батько. Саме дивлячись на нього, хлопчик вчиться бути чоловіком, а дівчинка розуміє який він є той самий еталон чоловіка для неї!

Якщо батьки підтримають свою дитину у її намаганнях (присутністю на змаганнях, зроблять зарядку разом, поспілкуються які у дитини можуть бути вагання…) – діти навчаються брати участь у житті родини, і саме так вони потім будуть будувати стосунки, і навіть відноситись до самих батьків коли ті стануть трошки старенькі.

Поради батькам щодо груп смерті

Увага до теми дитячих самогубств прикута через низку трагедій. Та чи варто говорити з дітьми про небезпеку «груп смерті» в соціальних мережах? На думку дитячої психологині Наталії Пашко, такими розмовами дітей навпаки можна зацікавити цими групами. То як правильно діяти? Ми спробували допомогти Вам у цьому розібратися на прикладах з життя і експертних коментарях.

Безпека дітей в інтернеті

Розуміння всіх загроз, які є в Інтернеті, змушують батьків хвилюватися. Розглянемо кілька порад, які дозволять запобігти небезпеці, яка криється в Інтернеті.

Поради з безпеки дітей в Інтернеті

1. Вимкніть зайві функції на мобільному телефоні дитини. Це попередить можливі випадки кібербулінгу.

2. Тримайте мобільні телефони у кімнатах, де постійно хтось буває. Коли дитина думає, що за нею хтось спостерігає або може побачити екран її телефону, вона менш схильна здійснювати небезпечні дії в Інтернеті.

3. Навчіть дитину правильної онлайн-поведінки. Починайте якомога раніше – це допоможе сформувати правильні звички.

4. Обмежуйте час, який дитина проводить за електронними пристроями. Педіатри й дитячі психологи не рекомендують давати доступ до гаджетів дітям до двох років. Дошкільнята і молодші школярі повинні використовувати гаджети тільки під наглядом батьків.

5. Будьте в курсі нових інтернет-тенденцій. Постарайтеся розібратися в нових соціальних мережах і визначте, чим вони можуть бути небезпечні для дітей.

6. Слідкуйте за дитиною в соціальних мережах. Іноді просто присутність батьків змушує дитину поводитися обережніше у соціальних мережах.

7. Поясніть дитині, що розголошувати в Інтернеті особисту інформацію небезпечно. Анонімність в Інтернеті – це ілюзія, і все, що дитина публікує або пересилає іншим людям, може бути оприлюднено.

8. Слідкуйте за тим, щоб дитина дотримувалась вікових обмежень, які встановлюються для окремих сайтів. Такі обмеження спрямовані на те, щоб дитина не переглядала неприйнятний контент, тому їх варто сприймати серйозно.

9. Використовуйте спеціальні програми, щоб блокувати сайти, якщо не хочете, щоб дитина мала до них доступ.

10. Домовтеся з дитиною. Чітко поясніть їй свої очікування і наслідки, які її чекають за порушення правил. Такий договір вимагає зобов'язань і з вашого боку – дотримуйтеся їх.

Безпека - понад усе!!!!!

ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ ІНТЕРНЕТОМ

Якщо ваші діти користуються Інтернетом, ви, без сумніву, турбуєтеся про те, як уберегти їх від неприємностей, які можуть підстерігати їх в подорожі по цьому океані інформації.

Хоча значна частина ресурсів Інтернету не може завдати шкоди дітям, розповсюдження матеріалів, призначених тільки для дорослих чи неприй-нятних з якоїсь іншої причини, може легко призвести до неприємних наслідків. Крім того, на жаль, зустрічаються люди, які намагаються за допомогою Інтернету вступати в контакт з дітьми, переслідуючи небезпечні для дитини цілі.

Можливі небезпеки, з якими пов'язаний доступ дітей до мережі Інтернет:

· Недопустимі матеріали. В Інтернеті дитина може зіткнутися з матеріалами, пов'язаними з сексом, що провокують виникнення ненависті до кого-небудь або спонукають до скоєння небезпечних або незаконних дій;

· Неприємності, пов'язані з порушенням законів або фінансовими втратами.

У дитини можуть обманним шляхом дізнатися номер вашої кредитної картки, і це спричинить фінансові втрати. Дитину, також можуть схилити до вчинення дій, що порушують права інших людей, що в кінцевому рахунку, призведе до виникнення у вашій сім'ї проблем, пов'язаних з порушенням законів;

· Розголошення конфіденційної інформації. Дітей і навіть підлітків можуть умовити повідомити конфіденційну інформацію. Відомості особистого характеру, такі як ім'я та прізвище дитини, його адресу, вік, стать, та інформацію про сім'ю можуть легко стати відомі зловмисникові. Навіть, якщо відомості про вашу дитину запитує заслуговуючи довіри організація, ви все одно повинні піклуватися про забезпечення конфіденційності цієї інформації;

· Проблеми технологічного характеру. За недогляд дитини, відкривши незрозуміле вкладення електронної пошти чи загрузивши з веб-вузла "небезпечний" код, у комп'ютер може потрапити вірус, "черв'як", "троянський кінь", "зомбі" або інший код, розроблений зі злим умислом.

Запобіжні заходи:

Поговоріть з дітьми. Перше, що необхідно зробити, — це пояснити дітям, що знаходження в Інтернеті багато в чому нагадує перебування в громадському місці. Багато небезпек, які підстерігають користувачів Інтернету, дуже схожі з ризиком, що виникають при спілкуванні з чужими людьми, і діти повинні розуміти: якщо вони не знають людину, з якою вступили в контакт особисто, це означає, що вони спілкуються з незнайомцем, що заборонено і в реальній, а не тільки у віртуальній дійсності.

Розробіть правила користування Інтернетом:

· Чітко поясніть дітям, відвідування яких веб-сайтів є прийнятним і якими правилами слід керуватися при користуванні Інтернетом. Наведіть зрозумілі і наочні приклади того, що слід шукати, і переконайтеся в тому, що діти звернуться до вас, якщо зіткнуться з не вселяючими довіри або сумнівними матеріалами;

· Паролі. Попередьте дітей про те, що вони не повинні нікому повідомляти свої паролі, навіть якщо людина стверджує, що є співробітником вашого постачальника Інтернет-послуг (наприклад представляється вашим провай-дером). Постачальник послуг Інтернету ніколи не буде питати, який у вас пароль;

· Розробіть "домашню" політику. Складіть список того, що можна і чого не можна робити будь-якому члену вашої сім'ї при використанні Інтернету.

Наприклад: не можна розголошувати інформацію особистого характеру. Поясніть дітям, що вони не повинні повідомляти своє прізвище, адресу, номер телефону або давати свою фотографію. Дитина ні в якому разі не повинна погоджуватися на особисту зустріч з "віртуальним другом " один без дозволу і присутності батьків. Не можна нічого купувати через веб-сайт, діяльність якого здійснюється через небезпечний сервер. Перед тим як зробити покупку, необхідно завжди питати дозволу дорослих;

· Слід або не допускати використання дитиною чату, або контролювати це заняття. Крім того, потрібно переконатися в тому, що обраний нею чат є керованими і підтримується заслуговуючої довіри компанією або організацією;

· Встановіть комп'ютер у приміщенні, що використовується всіма членами сім'ї, а не в кімнаті дитини. Це спростить контроль за перебуванням дітей в Інтернеті. Скористайтеся сучасними технологіями;

· Контролюйте вхідні та вихідні повідомлення електронної пошти своєї дитини. Знайомтеся з його "віртуальними друзями подібно до того, як ви знайомитесь з "реальними";

· Регулярно переглядайте журнал веб-браузера. З нього ви дізнаєтеся, які веб-сайти відвідували ваші діти і як часто вони це робили;

· Налаштуйте веб-браузер в режимі забезпечення безпеки.

Пам'ятайте!

Ці прості заходи, а також довірливі бесіди з дітьми про те, яких правил їм слід дотримуватися при використанні Інтернету, дозволять вам відчу-вати себе спокійно, відпускаючи дитину в пізнавальну і безпечну подорож по Всесвітній мережі.

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ НА ДИТИНУ

Соціальні мережі, ніби-то такі нешкідливі на перший погляд, несуть у собі серйозну загрозу.

Дитина, перебуваючи в соцмережах, настільки звикає до того, що його постійно оцінюють і зауважують, що в реальному середовищі йому важко. І або у нього настає депресія, або він цілком занурюється в мережу, відгороджуючись від світу. Дитина, вихована в соцмережах, не вміє розбиратися в людях, не здатна грамотно розмовляти і будувати діалог, не обтяжує себе такими почуттями, як співчуття.

НІЧОГО НЕ БУДЕ

У дітей стираються набагато більш важливі границі. Вони не відчувають відповідальності. Дитина може уявити себе в Мережі ким завгодно, показати тільки свої вигідні риси. Вона сама вибирає, з ким дружити, а з ким ні. І якщо щось одне не влаштувало , легко можна поставити в ігнор. І не треба нічого пояснювати.

Так само легко можна образити людину, принизити і розтоптати. І все це зійде з рук, та і сліз і переживань свого ворога дитина не побачить, їй не стане соромно.

Підростаюче покоління має занадто підвищений інтерес до соцмереж, але рідко уявляє собі наслідки надмірної відкритості та гіперкоммунікативности. Гонка за кількістю друзів, нерозбірливість в контактах, безвідповідальність і сумнівна обізнаність про privacy-налаштування профілів, як і благі наміри ведуть прямо в пекло, - упевнений засновник компанії «Лабораторія Касперського» Євген Касперський.

Схема далі починає розкручуватися самостійно. Залишимо за дужками, що сидять в соцмережах педофіли, маніяки, злодії. Про це написані трактати. Є загрози і страшніше. Нібито друзі кидають страшне і жорстоке відео. І всі дивляться. Потім з радістю коментують це.

Особливо сильно змінюється поведінка людини під впливом групи. Спрацьовує закон натовпу. Відбувається «отупіння» маси, зниження загального рівня інтелекту. Кожен окремо так би не вчинив, а в натовпі знімається особиста відповідальність за скоєне. А в підлітковому віці бажання бути прийнятим в групу однолітків сильніше будь-якої іншої потреби. Підліток автоматично відповідає своєму другові, а потім його підтримують ще 10 - 20 - 100, а іноді і тисячі йому подібних!

МАСШТАБИ КАТАСТРОФИ

Не знають, з ким «дружать»

Більше чверті дітей проводять в Мережі від 7 до 14 годин в тиждень - тобто близько одного-двох годин в день, кожна шоста дитина - від 14 до 21 години, кожен п'ятий - більше 21 години на тиждень. Частина цих дітей в прямому сенсі живуть в Мережі, проводячи онлайн по двоє або троє діб на тиждень. Більше 80% підлітків мають профіль у соціальній мережі, у кожного шостого з них - більше 100 друзів, 4% дітей мають понад 300 друзів у соціальній мережі.

Цікаві факти: 22% користувачів соцмереж від 16 до 24 років узагалі не знають людей, з якими вони «дружать». Немає ніякої гарантії, що приватна інформація з профілів і «стін» не потрапить в «неправильні» руки.

Фахівці вважають, що соціальні мережі повинні контролювати все, що розміщують користувачі, особливу увагу приділяти дітям. Але поки ні в кого немає ніякої відповідальності.

Поради батькам. Як захистити дитину від жорстокості в Інтернеті?

- З самого дитинства треба привчати до самостійності і відповідальності за свої вчинки, а головне - формувати здатність до співчуття і співпереживання.

- Прищеплюйте дитині моральні цінності тільки особистим прикладом, який навчить його бачити в кожній людині доброту.

- Обережно і коректно контролюйте, з ким дитина дружить, чим займається, що дивиться і читає. Обмежуйте час перегляду телевізора і комп'ютерних ігор. Але не прямим наказом чи забороною, а пропозицією інших цікавих занять, бажано активних і на свіжому повітрі. Нехай він рухається і відчуває радість від цього. Адже коли дитина сидить за комп'ютером, всі його фізичні навантаження полягають лише в русі мишкою по столу.

- Необхідно стежити, щоб гра на комп'ютері не підміняла реальне спілкування з однолітками та друзями.

- Категорично забороняється грати в комп'ютерні ігри перед сном.

- Потрібно контролювати зміст ігор: виключати сюжети з насильством, жорстокістю, нездоровим азартом, окультно-сатанинської тематикою та іншими морально негативними темами

- Знайдіть для дитини заняття по душі, де він зможе дати вихід накопиченої енергії і отримає можливість самоствердитися і чогось досягти.

- Частіше розмовляйте з дитиною про його ставлення до різних соціальних явищ, інших людей, обговорюйте фільми і книги. Це заповнить культурний вакуум.

- Навчіть правильно реагувати на агресорів (не звертати уваги або перетворити відбувається в жарт і ін).

- Будь-якому підлітку потрібна ваша переконаність: «Ти - сильний!» Впевнена в собі людина не стане доводити свою значущість жорстокістю.

Для батьків

1. Рух. У Міносвіти рекомендують домовитись із дитиною про те, щоб вона рухалась після певного часу, проведеного за комп’ютером чи гаджетом – наприклад, потанцювати під улюблену пісню чи зробити коротку розминку.

2. Спільний час. Батькам рекомендують домовитись із дітьми про дні та години, які вони проводитимуть разом без застосування гаджетів у цей час.

3. Здоровий сон. Спеціалісти вважають за необхідне запровадити правило, щоб гаджети знаходились віддалено від дитини під час сну.

4. Підтримка. Батькам рекомендують довести до відома дитини, що вони будуть на її боці за будь-яких обставин – що б не трапилось у житті чи в інтернеті. Також слід бути в курсі про ті чи інші дії, з якими стикається дитина в онлайн-просторі.

Спеціалісти наголошують, що замість заборон краще говорити з дитиною про онлайн-простір та демонструвати на власному прикладі, як слід використовувати гаджети та інтернет – наприклад, разом грати в онлайн-ігри та дотримуватися створених правил.

Поради батькам під час карантину

Як не втратити контроль над дітьми під час карантину?

Під час карантину, оголюються всі ваші проблеми. Раніше ви могли від них втекти на роботу або хоча б розчинитися у соціумі. Зараз тікати нікуди, оскільки ви у чотирьох стінах. Це найкращий час для того, щоб вирішити всі проблеми, які виникають у стосунках з дітьми.

Дітям не потрібен «контроль», вони природно хочуть бути хорошими та слухняними для своїх батьків. Якщо поведінка дітей виходить з-під контролю, це означає одне – ви десь недопрацювали. Десь втрачений батьківський авторитет, десь порушена ієрархія або дитина не відчуває турботи чи безумовної любові.

Контроль потрібен хіба що за режимом. Необхідно прописати план дня для дитини. І у дні повинно бути не лише навчання! Окрім навчання, потрібно виділити час для фізичної активності, вільної гри, спланованих прийомів їжі, для релаксу і для нудьги. Нудьгу я б поставила на перше місце, бо саме у ній народжуються класні ігри, які допомагають дітям адаптуватися до нової реальності.

Чим зайняти дітей, щоб знайти вільний час для себе?

Діти займають себе самі, якщо не заважати їхньому природному розвитку. Вони вигадують власні ігри, досліджують світ і взаємодіють з батьками.

Мультики та комп‘ютерні ігри заважають дітям гратися самостійно. Мультики - це готове рішення. Не працює фантазія, дитина не розвивається. Окрім того, дитячий мозок не здатен сприймати 24 кадри за секунду. Тому виділяється гормон, який гальмує роботу мозку, щоб можна було сприймати ці 24 кадри. І при «передозуванні» мультками це гальмування переходить у реальне життя. В цьому випадку розвиток дитини страждає.

“Я дуже рекомендую батькам спробувати пожити 2 тижні без мультиків. Дитина стане значно спокійнішою і навчиться розважати себе сама”, - зауважила Марія Сичинська.

Як компенсувати дітям брак прогулянок?

Брак прогулянок компенсувати складно. Але такі умови диктує реальність. Можна відгородити частину кімнати (можливо, є балкон) для «прогулянок». Спробуйте пограти у таку гру: перевзуватися, переодягатися і виходити на балкон. Тримати певні іграшки лише на «території прогулянок». Це буде певна зміна обстановки.

Прогулянок ніщо не замінить. Але співставивши ризики ми розуміємо, заради чого ми це робимо.

Що не потрібно робити батькам під час карантину?

Точно не потрібно робити вигляд, що нічого не відбувається. Життя змінилось. Спершу треба цю реальність прийняти дорослим. І чим швидше ми усвідомимо, що це не змінити, тим краще.

Діти відчувають нашу тривогу, навіть якщо ми при них не розмовляємо на ці теми і приховуємо, що відбувається. Діти можуть відчувати шалену тривогу, але не ставити запитань. Важливо розуміти, що вони все відчувають і ваше мовчання лише погіршує ситуацію. Зважаючи на вік дитини і на її чутливість треба підібрати слова, щоб пояснити, що відбувається. Є речі, про які краще промовчати. А є те, до чого варто підготувати.

Це дуже індивідуально. В першу чергу, треба бачити дитину, щоб розуміти, що вона може витримати, а що – ні. Також вибір тону розмови дуже залежить від того, у якому психічному стані знаходяться батьки, наскільки вони близькі зі своїми дітьми, наскільки діти можуть відкрити своє серце батькам і т.д.

Як уберегти дітей від зараження та пояснити їм, що таке коронавірус?

Зі старшими дітьми можна бути відвертим. Але важливо видавати інформацію дозовано. Дітям точно не потрібен такий потік інформації, який мають дорослі. Спирайтесь на авторитетні джерела і контролюйте, що читають/дивляться діти. Деяка інформація може їх травмувати.

Малечі варто пояснити, що є такий вірус, який живе на дверних ручках, на підлозі, на руках та інших поверхнях. Але всі заходи безпеки повинні бути у формі гри, інакше буде складно: “Це ж весело: маска у мами, маска у тата і тобі одягнемо маску. Дивись, які ми схожі!” або “У тебе в руці сидить маленьке сонечко, яке дуже любить купатися. Тому треба купати його довго і з милом. Тоді воно буде щасливим” - найпростіші приклади. Пов’язуйте гру з улюбленими героями ваших дітей, зацікавлюйте їх, грайтеся разом.

Членкиня Української асоціації екологічної психологічної допомоги та педагогиня Марія Сичинська

Практичні поради

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

Перше. Я вклоняюсь учителям, які готові до змін і які зараз працюють у новому форматі або готуються до цього: ви дуже швидко адаптуєтесь до зовнішніх умов, це величезне навантаження. Я б дуже хотіла, щоб сьогодні не тільки лікарі, а й вчителі відчули наші повагу і вдячність за те, що вони роблять. Це стосується також і директорів шкіл, і вихователів дитячих садочків, які залишаються на зв’язку зі своїми вихованцями. Це зараз важливо для нас усіх.

Друге. У попередньому інтерв’ю я просила батьків бути дбайливими до вчителів, тому що вони зараз працюють у стресі, у нових для себе умовах. У цьому інтерв’ю я хочу попросити вчителів бути уважними до батьків своїх учнів.

Учителям важливо пам’ятати, що батьки зараз опановують невластиву для них професію. І вони відчувають таку ж надмірну напругу – відчуття небезпечності особистого простору, страх за життя і неможливість впоратися з новою ситуацією та новими компетенціями.

Буде коректно, якщо вчитель спитає батьків (дітей будь-якого віку), чим він може допомогти. Це запитання, яке сигналізує про готовність до контакту. Хтось із батьків скаже: “Дякую, мені нічого не потрібно”. Хтось проігнорує. А хтось дійсно скаже, що було б йому помічне, і тоді вчителю потрібно дати підтримку цій сім’ї.

Третє. Коли вчитель спілкується з дітьми – неважливо, якого вони віку і чи це дистанційне або безпосереднє спілкування. Діти в контакті більшою мірою з вашим емоційним станом, з тим, що ви відчуваєте, як ви говорите – а не що ви говорите.

Тому якщо у вас є можливість обирати час для включення, оберіть той, коли ви почуваєтесь максимально наповненими і в ресурсі, бо зараз діти потребують вашої емоційної підтримки – можливо, більше, ніж академічних знань.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. Якщо ви занепокоєні незвичною працею в онлайн-режимі, ви можете відверто сказати дітям, що це для вас новий досвід і ви трохи збентежені роботою в онлайн. Це нормально – сказати дітям будь-якого віку, що ви це робите вперше і вам дещо ніяково.

На цьому досвіді дитина вчиться у вас – зокрема і того, що ви дозволяєте собі бути вразливими в той час, коли ви знімаєте “корону” і вчитесь нового.

Те, як ви опановуєте новий досвід, може бути більшим уроком для дітей, ніж те, що вони вчать сьогодні за навчальним планом.

Ви супроводжуєте дитину під час навчання, і за цей час вона має здобути не тільки академічні знання, але й досвід, як навчатись нового – і цей шлях діти зараз можуть пройти разом із вами.

2. Діти зараз позбавлені живого контакту. Ми створені так, що найкраще ми сприймаємо інформацію, коли бачимо живу людину. Коли проводили експерименти, яка система навчання найбільш ефективна – порівнювали аудіокурси, відеоформат і живе спілкування.

Результати були такі: аудіокурси давали найслабший ефект, записана відеолекція працювала краще, але найбільш ефективним виявився живий контакт, під час якого спрацьовує дзеркальна система людини.

Тобто якщо в наявних умовах у вас є можливість живого контакту, це буде набагато продуктивніше. Бачити і чути вчителя – це те, чого потребують діти в будь-якому віці. Також чудово, якщо ви будете готувати презентації на 7-10 хвилин, тому що в сучасних дітей провідний канал сприйняття інформації – візуальний.

3. Діти відвикають від колективу та вчителя, і якщо не намагатись “втримати” їх, після карантину доведеться вкладати час і зусилля в адаптацію, “повернення” дітей.

Найважливіше зараз – не втратити з ними контакт і зберегти довіру. Якщо у вас є можливість зробити для учнів розсилку – просто з жартом, з чимось особистим, з людським зверненням – це буде прекрасно.

Дітям зараз тривожно, а якщо нам тривожно – ми не вчимось. І чим більше поряд із дітьми адекватних дорослих, тим краще. А кому довіряє дитина? Батькам та вчителям. Насправді це буде на користь навчанню і зараз, і тоді – коли все це закінчиться і діти знову прийдуть до школи. Ви не повинні втрачати зв’язок.

4. Зараз у вас є можливість змінити свій образ і ставлення дітей до себе з формального і вимушеного на ставлення до вчителя як до людини. Якщо зараз учитель зробить щось, що не вкладається у стандартний образ, щось, що спочатку викличе в дитини навіть шок (скажімо, відправить жартівливу розсилку або одягне для відеочату котячі вушка), – це буде прекрасно.

У вас є можливість поекспериментувати зі своїми образом та підходом. Це не має бути насильство, але якщо для вас це органічно і ви відчували себе у школі затиснутою в жорсткі межі – зараз саме час для експериментів.

5. Якщо дитина зробила домашнє завдання і бачить, що дорослий його не перевірив, – у неї знижується мотивація. Тому, якщо ви даєте домашнє завдання, то обов’язково дайте і зворотний зв’язок у зручному для вас вигляді. Також важливо обговорити, що буде, якщо дитина не виконає завдання.

6. І, нарешті, потурбуйтесь, щоб самим не вигоріти. Ми увійшли в цей карантин уже вигорівшими і живемо зараз у режимі енергозбереження. Ми не знаємо, наскільки це затягнеться. І тому вмикаємо турботу про кожен елемент системи – і про себе також.

МОЛОДША ШКОЛА

1. Ідеально, якщо у вас є можливість і сили збирати дітей через Zoom або подібні застосунки з можливістю відеоконференції, щоб діти могли спілкуватись одне з одним – хоча б 10 хвилин на день. Нинішня ситуація – чудова можливість стимулювати дітей до спілкування в колективі, що, між іншим, є профілактикою булінгу.

Класна група у вайбері або щось інше, будь-який застосунок, який дасть можливість дітям надсилати одне одному промені добра, – це має бути ініційовано вчителем. З маленькими можна разом співати пісеньку – скажімо, ту, яку вони співали у класі, або проводити те ж ранкове коло: його можна робити в загальний конференції – “привіт-привіт” і надсилати одне одному сердечки.

2. Спілкування онлайн – це велике психічне навантаження для маленької дитини, у деяких аспектах набагато більше, ніж перебування у класі. Це стосується малюків, у яких ще немає внутрішнього розуміння, як влаштоване віртуальне спілкування.

На вас падає велике навантаження, бо ви стаєте модераторами загальної розмови. Вам треба впевнитись, що всі бачать одне одного, що в кожного є право голосу, і ви регулюєте ці контакти. Окремо вам треба попередньо побудувати концепт і план вашої зустрічі так, щоб це не перетворилося просто в загальний галас.

3. Важливо відзначити кожного персонально. Якщо знайдуться сили, кожному сказати добре слово та прислати персональний смайлик, як дають наліпки малюкам.

4. Для малюків важлива не частота, а регулярність спілкування. Можна виходити у відеоконференцію не щодня, а кілька разів на тиждень – це логічно ще й з огляду на те, що на підготовку витрачається набагато більше часу. Треба також дати собі час на відновлення, бо віртуальне спілкування для багатьох енергетично затратніше, ніж урок у класі.

5. Коли діти зустрічаються після розлуки і перебувають у стані стресу, та ще й зустріч відбувається в незвичному форматі – треба максимально уповільнити темп розмови. Тому що від наших темпу і гучності залежить стан того, хто з нами взаємодіє. Ваш спокійний і тихий голос уже буде стабілізацією.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА

1. З підлітками важливо встановити жорсткий режим зустрічей. Треба, аби вони чітко знали, що коли буде, коли вони здають домашнє завдання тощо.

2. Важливо, щоб учитель дав підтримку учням. У тому сенсі, що він має розуміти, як їм складно – насамперед, не спілкуватись одне з одним. Адже головне завдання підліткового віку – входити в контакт зі своєю референтною групою, тобто з однолітками. А вони зараз майже позбавлені цього контакту.

3. Хоча підлітки – вже не малюки, чудово, якщо у вчителя буде можливість їх усіх бачити. Якщо ви можете сказати персональне слово кожному або просто перелічити всіх у загальному чаті – це теж буде важливо. Тому що, не дивлячись на їхній опір дорослим, підліткам треба відчувати себе частиною загалу. Прекрасно, якщо у класі був спільний ритуал – наприклад, вітання або прощання, чи якась особлива фраза. Якщо цього не було – вчителям було б чудово такі ритуали напрацьовувати.

4. Сучасні підлітки технічно просунутіші за нас – і важливо не соромитись просити їх про допомогу. Підліток опирається материнській фігурі. Саме тому, працюючи з дітьми цього віку, вчителькам дуже складно зберегти авторитетні позиції. Коли я працюю зі вчителями, які вчать підлітків, я прошу їх не входити в роль мами. Адже вони постійно потраплятимуть під материнську проєкцію і до них буде опір.

Навпаки: якщо в підлітків буде можливість відчути свою силу, це підніме авторитет учителя в їхніх очах. А якщо згодом ви скажете: “Дивіться, я взагалі цього не розуміла, але завдяки вам змогла опанувати” – це стане зоною їхнього найближчого розвитку. Вони відчують, що допомогли іншому, зробили потрібне і важливе. Якщо вчителька, від якої цього не очікують, раптом опанує інтернет – її “бали” в очах підлітків одразу злетять до стелі.

5. Ця криза може привести нас до нового формату стосунків з учнями. Ви можете сказати: “У мене зараз купа технічних питань, до кого я можу звертатись?”. Або спитати в них, які фільми або серіали вони дивляться, в які ігри грають – це стане можливістю бути в більшому контакті і зрозуміти, чим вони дихають.

СТАРША ШКОЛА

1. У старшій школі діти зазвичай самі знають, чого їм не вистачає і де в них слабкі місця. Учитель спрямовує їх, відкриває їм двері і насправді більше орієнтується на питання, які вони ставлять. Ну, і сам ставить питання – у чому зараз я можу вам допомогти?

2. Говоріть їм, якщо виникають технічні складнощі і просіть поради. І, можливо, якщо в них залишаються сили і час, запропонуйте бути тьюторами, розробниками і “пояснювателями” чогось для молодших дітей. Тому що учні середньої школи будуть краще вчитись у старшокласників, ніж у вчителів. А для старшокласників це можливість повторити матеріал, адже ЗНО містить програму всієї школи з 5 класу.

3. Для старшого школяра вчитель є провідником. Це довірена людина, до якої можна звернутись. Карантин – це час, коли діти можуть поставити вам додаткові запитання, надолужити щось за індивідуальним планом. Учитель час від часу має виходити на спілкування з усією групою, але можна також просто надсилати завдання в месенджер: у нормі, у старшокласників має вистачити послідовності їх виконати. Звісно, це не скасовує особистий контакт, адже це, окрім передачі знань, – підтримка.

Важливо розуміти, що ця криза дає нам можливість обнулитись, вийти з цього в новій якості одне для одного. Це шанс і для вчителів, і для директорів шкіл – передивитись відносини, кордони одне одного. Ця можливість не пов’язана з віком, посадою або обставинами, а виключно з нашими станом і готовністю до змін.

Зоя Звиняцьківська, “Нова українська школа”

Поради Для Батьків

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено? Про це розповіла сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз.

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

Поради

1. Контролюйте, скільки спить ваша дитина. Регулярне недосипання небезпечне для психіки, послаблює імунітет і загострює хронічні захворювання дітей.

2. В екзаменаційний період дуже важливе харчування випускників. Воно має бути повноцінним. Підліткам слід давати продукти, які містять вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. У натуральному вигляді є в картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині, волоських горіхи.

3. Споживання на добу до 8 склянок рідини позитивно впливає на організм, зокрема, покращується робота нирок, вони краще протидіють урологічним інфекціям. При цьому корисно пити звичайну воду, натуральні соки. Вживанні кави не підвищує працездатності, підсилює стрес, викликає сильну сечогінну дію, що призводить до зневоднення організму і підвищеної роздратованості.

4. Звертайте увагу на посуд, з якого їдять ваші діти. Краще, аби він був золотавий. Цей колір заспокоює нервову систему, концентрує увагу, покращує настрій і пам’ять.

5. Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми, переймайтеся їхніми проблемами, допомагайте розв’язувати їх.