Служба порозуміння ЦДЮТ – це добровільне об’єднання вихованців та педагогів-медіаторів та медіаторок.
Медіатори-однолітки – це вихованці /вихованки гуртків, які пройшли спеціальне навчання базовим навичкам медіатора закладу позашкільної освіти і практикують вирішення конфліктів мирним шляхом за допомогою медіації.
Наша служба порозуміння розглядає такі конфлікти:
- міжособистісні конфлікти;
- нецензурні образи;
- загрози;
- заподіяння легких матеріальних пошкоджень;
- взаємні образи;
- тривалі прогули занять через конфлікт;
- ізгої в колективі;
- кібернасилля;
- конфлікти з педагогами, з батьками
Використання методу ненасильницького спілкування в гуртках ЗПО
Ненасильницьке спілкування останнім часом – це справжній тренд, а зміни звичних способів спілкування, зокрема щодо зменшення агресії або хоча б не примноження вже існуючої – вимога часу.
Взаємодія педагога-позашкільника з вихованцями, в своїй більшості, побудована саме на елементах методу ненасильницького спілкування, робота у ЗПО наділяє педагога - позашкільника рисами, які відповідають саме методам ненасильницького спілкування, бо діти приходять на заняття, не лише щоб навчитись якоїсь справи, але й для спілкування, для того, щоб поділитись проблемами, секретами тощо. Керівник гуртка для вихованця є і другом, і наставником, і педагогом, дитина знає, що буде почутою отримає підтримку та пораду.
Зміни у взаємовідносинах – керівники гуртків більш чутливо, ніж вчителі в школах, реагують на емоції, дбайливо ставляться до потреб усіх членів колективу гуртка та своїх власних.
У роботі з вихованцями працює сценарій, за яким немає окремих занять з ННС для дітей у розкладі, проте ННС є скрізь і повсякчас перед дітьми через рольові моделі педагогів– людей, які мають найбільший виховний вплив на дітей. Щоб розвивати ННС в ЦДЮТ необхідно: - вчити гуртківців емпатійно слухати;
-вирішувати конфлікти, розмірковуючи про потреби одне одного; відслідковувати в собі та називати свої емоції; відрізняти факти від своєї інтерпретації. Повільно та поступово кількість міжособистісних дитячих конфліктів буде зменшуватись. Діти зможуть вирішувати свої конфлікти самостійно, за допомогою медіаторів та ненасильницької комунікації. Практикувати це необхідно не лише в закладі освіти, але й вдома, з братиками та сестричками, що обов’язково приверне увагу та зацікавлення батьків.
Для учасників освітнього процесу важливо навчитись – щоб простір ЦДЮТ наповнився екологічними моделями спілкування, коли запитання «А що йому/їй є важливим в цій ситуації?» стануть буденними та звичними, не продавлювати та не пришвидшувати ці природні процеси впровадження культури. Наразі ми тільки вивчаємо та робимо перші кроки у впровадження в ЦДЮТ методу ненасильницького спілкування.
На сьогодні маю чіткі переконання, що такий спосіб комунікації як ННС є дієвим та ефективним інструментом особистісного розвитку в освітньому просторі.
Головне питання: Як ЦДЮТ може впровадити ненасильницьке спілкування?
Необхідний приклад.
Дорослі, які практикують ненасильницьке спілкування, так будують діалог, що спочатку ти дивуєшся, а з часом, звикаєш і поступово переймаєш цей спосіб спілкування.
То ж основне завдання – навчити дорослих.
Далі має йти тривалий процес перебудови зі звичного "Роби, бо треба" до "Мені б хотілось, щоб ти це зробив. Поясню, чому".
Наприклад: "Дозволь пояснити, чому я запрошуватиму батьків на зустріч. Для мене дуже важливо, щоб усі розуміли, як будується навчання, заняття, підготовка до конкурсу тощо. Тобі я пояснила. Тепер хочу пояснити батькам. Які думки в тебе з цього приводу?".
Звучить фантастично?
Але ця реальність вже поруч. Так, у малій кількості. Але все нове починається помалу.
Отже, другим етапом є тренування власних висловлювань та думок.
Насправді, під час цього етапу дехто сходить з дистанції. І це теж відповідальність конкретної людини. Адже насправді використання ненасильницького спілкування повсякчас – це результат постійної роботи з собою. Ненасилля має бути твоїм свідомим вибором у всьому.
Третій етап – більшість в організації здатні до ненасилля в комунікації і як наслідок, батьки і педагоги розділяють із дитиною відповідальність за кінцевий результат.
"Мені насправді шкода, що ти не вивчив домашнє завдання. Його слід виконати, щоб якісніше розібратись з темою.
Як думаєш, буде справедливо додати його до завдань на наступне заняття? Чи ти хочеш вирішити це питання інакше?
Відпочити ввечері – це теж рішення, але коли ти його приймаєш, обирай між наслідками, а не спираючись на бажання. То ж добре подумай і зваж, і прийми рішення".
Такий підхід означає орієнтацію усіх, хто задіяний у навчальному процесі у формування відповідальної поведінки як норми, на противагу напрацюванню оцінок.
І досягнути цього можна саме через опанування методу ненасильницької комунікації.