Педагоги

Професійне вигорання

Вигорання - це синдром, що виникає внаслідок хронічного стресу на робочому місці. Тобто хронічний стрес на роботі може призвести до вигорання.

Основні ознаки професійного вигорання:

  • втрачається енергійність, з’являється відчуття виснаження;

  • підвищується психологічне дистанціювання від роботи, негативні і песимістичні думки про роботу;

  • знижується професійна ефективність.


Людина, уражена синдромом, відчуває стійке небажання йти на роботу, що супроводжується депресією, порушенням сну, пам'яті та уваги, зниженням активності, втратою інтересу до повсякденної діяльності, відчуттям її безглуздя, бажанням уникнути виконання своїх обов'язків. Знижується інтерес не тільки до професії, але і до самого життя в цілому.

Існує різниця між професійним вигоранням та стресом.

Перша відмінність між стресом і вигоранням приховується, перш за все, в тривалості процесу: вигорання - це тривалий, «розтягнений» у часі робочий стрес.

Другою відмінністю є те, що стрес - це все-таки адаптивний синдром, який мобілізує всі сторони психіки людини, а вигорання - це зрив в адаптації.

Третьою відмінністю між стресом і вигоранням є ступінь їх розповсюдження. Стрес може відчувати кожен, а вигорання проявляється тільки в професійній діяльності.

Четвертою відмінністю є те, що стрес не обов'язково може бути причиною вигорання. Відомо, що люди здатні прекрасно працювати в стресових умовах (наприклад, під час війни, стихійних лих, епідемій), якщо вважають, що їхня робота є важливою та значущою.

І останньою відмінністю є те, що вигорання на відміну від стресу є феноменом незворотним: виникнувши в людини, він продовжує розвиватись, і можна тільки певним чином загальмувати цей процес.


Вигорання є результатом складного балансу чинників і є наддетермінованим. Це означає, що безліч стресорів безперервно підсумовуються в різних сферах життєдіяльності і якщо особа може реагувати на це адаптивно, вона діє успішно і ефективно. Якщо ж зовнішні вимоги починають переважати над ресурсами людини, виникає дезадаптація, яка з часом закріплюється і призводить до вигорання.

Синдром вигорання включає три основні складові:

  • емоційну виснаженість;

  • деперсоналізацію (цинізм);

  • редукцію професійних досягнень.

Під емоційним виснаженням розуміється відчуття емоційної спустошеності і втоми, викликане власною роботою. Деперсоналізація припускає цинічне ставлення до праці і об'єктів своєї праці, припускає бездушне, негуманне ставлення до учнів тощо. Емоційно виснажені працівники майже повністю виключають емоції з сфери професійної діяльності. їх майже нічого не хвилює, майже ніщо не викликає емоційного відгуку - ні позитивні обставини, ні негативні. Причому це набутий за роки професійної діяльності емоційний захист. Нарешті редукція професійних досягнень - виникнення у працівників відчуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспіху в ній. Зникає потяг до фахового та особистісного вдосконалення, з'являється схильність до прийняття традиційних форм знання, шаблонних дій, ригідність операцій мислення. В результаті формується стійке не­ гативне ставлення до самого себе, відчуття провини, що призводить до підвищеної тривожності, песимістичної налаштованості і репресивності.

Групи симптомів, характерних для синдрому професійного вигорання

  1. Група фізичних симптомів

стомленість, фізична втома, виснаження; зміна маси тіла (схуднення або збільшення маси тіла); недостатній сон, безсоння; незадовільний загальний стан здоров'я; тяжке дихання, задишка; нудота, запаморочення, надмірна пітливість, тремтіння тіла; артеріальна гіпертензія; виразки і запалення на шкірі та слизових оболонках, патологічні прояви хвороб серця та судин.

  1. Група емоційних симптомів

нестача емоцій; песимізм, цинізм і черствість у роботі та особистому житті; байдужість, втома; відчуття безпорадності та безнадійності; агресивність, дратівливість; тривога, посилення ірраціонального неспокою; нездатність зосередитися; депресія, відчуття провини; істерики, душевні страждання; втрата ідеалів, надіїабо професійних перспектив; збільшення деперсоналізації своєї чи інших: люди стають безликими, як манекени; переважає відчуття самотності.

  1. Група інтелектуальних симптомів

зниження інтересу до нових теорій та ідей у роботі, до альтернативних підходів у вирішенні проблем; нудьга, туга, апатія; втрата смаку та інтересу до життя; надання переваги стандартним шаблонам, схемам, рутині, ніж креативно-творчому підходу; цинізм і байдужість до новин; недостатня участь чи відмова від участі у творчих експериментах- тренінгах, курсах; формалізм у виконанні роботи.

  1. Група поведінкових симптомів

робочий час - понад 45 годин на тиждень; під час роботи з'являються втома і бажання відпочити; байдужість до їжі; недостатнє фізичне навантаження; виправдання вживання тютюну, алкоголю, ліків; нещасні випадки - падіння, травми, аварії тощо, імпульсивна емоційна поведінка.

  1. Група соціальних симптомів

низька соціальна активність; зниження інтересу до дозвілля, захоплень; соціальні контакти обмежуються роботою; байдужість у ставленні до співробітників та рідних; відчуття ізоляції, непорозуміння з іншими; відчуття нестачі підтримки з боку сім'ї, родичів, друзів і колег.

Це загальні сипмтоми. Може бути набір двох-трьох. І це вже дзвоник. Та є психологічні та педагогічні методики, які діагностують емоційне вигорання. Наприклад, можна пройти тест.

5 порад, як боротися з вигоранням та кризою

1. Позитивне переосмислення

Важливо підкреслити: «стресовість» ситуації — не об’єктивна її характеристика, а продукт нашого сприйняття, оцінки та ставлення.

ВАЖЛИВО

Навіть у стресовій ситуації, яка здається безвихідною, є свої вигоди для вас. Навчіться їх знаходити!

Психологи, які працюють з людьми, що перебувають у стресі, помітили, що, змінюючи окремі характеристики картинки стресової ситуації, що сприймається, можна успішно нею управляти. До таких характеристик належать: розміри картинки (погодьтеся, маленьке мишеня не так лякає, як величезна миша), колірність (чорно-біле вже не таке емоційно заряджене, як кольорове), відстань (те, що далеко, не так страшно, як те, що близько, тощо).

Вправа 1.

Зануртеся у стресову ситуацію, в те, що вас турбує, хвилює і напружує найбільше. Постарайтеся пережити це якомога яскравіше і сильніше!

Тепер уявіть, що ви в кінотеатрі, дивитеся фільм про себе, що потрапив у стресову ситуацію. Зробіть фільм чорно-білим. Стежте, як змінюється ваш стан залежно від характеристик сприйняття ситуації. Поверніть колірність. Що змінилося? Зменшить зображення. А тепер уявіть, що ви дивитеся фільм про людину, яка дивиться фільм про того, хто потрапив у стресову ситуацію. Що з вами тепер?

Станьте тією людиною, яка дивиться фільм про того, хто потрапив у стресову ситуацію. А тепер уявіть, що цей фільм про стресову ситуацію замість вас дивиться Алла Борисівна Пугачова. Що ви відчуваєте? Уявіть, що дивиться Вірка Сердючка! Що тепер?

Отже, ви — знову ви і знову дивитеся фільм про людину, яка потрапила в біду. І ось несподівано плівка починає плавитися, ви бачите білий екран, потім він жовтіє, передаючи неймовірно прекрасне тепле, сонячне світло. Ви опиняєтеся в найзатишнішому і найприємнішому для вас місці, де ви були щасливі. Зафіксуйте ці переживання. Розплющте очі.

У нагоді може стати й така вправа.

Вправа 2.

Візьміть чистий аркуш паперу, розділіть його на дві половини вертикальною лінією. На лівій, «темній» половині напишіть негативні думки, які заповнюють вашу голову, та почуття. Намалюйте образ вашого стану у вигляді конкретного предмета або набору абстрактних фігур.

Тепер перейдіть до другої (світлої) половини і починайте вимовляти твердження, зворотні за змістом тим, що пов’язані у вас зі стресом. Запишіть оптимістичні фрази на правій стороні аркуша. Намалюйте позитивний образ, який при цьому приходить до вас в голову.

Потім розріжте ваш аркуш по розділовій лінії. Від його лівої половини ви повинні позбутися. Можете просто зім’яти клаптик паперу і викинути його в кошик для сміття, але краще придумайте для себе цілий ритуал знищення негативних думок, що включає урочисте спалювання і розвіювання попелу.

Праву ж половину аркуша збережіть і запам’ятайте весь ваш «правий» список позитивних думок. Ці знайдені вами слова - твердження, що створюють життєстверджуючий настрій, будуть для вас підмогою в подоланні стресів.

2. Тілесні практики

Дихання — процес, безпосередньо пов’язаний зі стресом. Коли ми потрапляємо в складну ситуацію, нам потрібно більше кисню і ми повинні дихати частіше і глибше, але люди намагаються управляти цим процесом, контролюють його і часто не дають собі дихнути, так народжується хронічна тривога, а вслід за нею приходить таке знайоме всім нам стомлення. Спостерігайте: як змінюється ваше дихання, коли ви потрапляєте у стресову ситуацію. Потім спробуйте повернути йому природний ритм або скористайтеся, наприклад, такою схемою: вдих протягом 2 секунд, видих протягом 5 секунд, пауза 5 секунд.

УВАГА

Навіть простий глибокий вдих і спокійний видих здатні зменшити шкідливість стресу, в якому ви знаходитеся!

Щоб розслабитися психологічно, потрібно розслабити тіло. У цьому допоможе простий принцип: «напруження — відчуття — розслаблення». Будь-який м’яз, якщо його як слід напружити, після цього сам прагне розслабитися. Тож для того щоб домогтися м’язового розслаблення, варто як слід, по можливості кожен м’яз тіла, понапружувати. Але ви помітили, що в нашій формулі є не лише напруження і розслаблення, але ще й відчуття. Напружуючи м’язи, варто бути дуже уважним до того, які емоції ви починаєте переживати, і навіть до того, які картинки лізуть вам у голову.

Уся річ у тому, що кожен м’яз у своєму напруженні водночас зберігає інформацію про те почуття, яке ви не змогли виразити або пережити. Тож відчуття, тобто уважне ставлення до того, що відбувається, коли ви напружуєте м’яз, може дуже сильно просунути вас у процесі самопізнання, а крім того, забезпечить вас додатковою інформацією про те, як зробити своє життя більш змістовною.

Отже, уся техніка м’язової релаксації ґрунтується на взаємодії процесів напруження і розслаблення. Ви можете скористатися, наприлад, технікою Еверлі:

1. У положенні сидячи зосередьте увагу на м’язах стегон. Випряміть обидві ноги перед собою. Потримайте, розслабте.

2. Стисніть кисті в кулаки. Потримайте, розслабте.

3. Підніміть плечі вертикально в напрямку до вух. Потримайте, розслабте.

4. Посміхніться настільки широко, наскільки можете. Потримайте, розслабте.

5. Міцно замружте очі. Потримайте, розслабте.

Що ще можна робити, щоб розслабитися, використовуючи власне тіло? Підійде будь-яке зайняття спортом: біг, гімнастика, фітнес, йога, стрейчинг тощо. Танці також розслабляють м’язи, затиснуті стресом. Але не всі люди люблять спорт, в інших бракує часу і сил на танці. Загалом, пропонуємо вам ще одну корисну вправу.

Вправа 3.

Постійте декілька секунд прямо, а потім, вдихаючи, станьте навшпиньки, підніміть руки вгору, потягніться, прогніться назад настільки, наскільки вийде. На видиху нахиліться та опустіть руки вниз. Потрясіть руками з одного боку в інший! Вони вільно бовтаються? Відчули розслаблення? Якщо так, то чудово. Якщо ні, то можна повторити.

3. Самомотивація

Коли здається, що зовсім немає сил, насправді є два варіанти: 1) у вас правда немає енергії; 2) ви утримуєте енергію.

Що робити в першому випадку? Відпочити, перекусити, подумати про щось приємне. Пошукайте яке-небудь джерело натхнення: захоплююча книга, цікавий фільм, картини, фотографії, музика.

Дуже потужне джерело енергії — спілкування з людьми. Не з будь-ким, звичайно. Когось мотивує проста розмова про погоду, комусь потрібно тепле, міжособистісне спілкування. А комусь подавай драму з криками і бійкою. Тут уже обрати, що наповнює вас конструктивними переживаннями, можете тільки ви. Але факт залишається фактом, у присутності іншого в нашому організмі завжди створюється певне напруження.

Узагалі, коли енергії правда мало, то це сигнал — потрібно подбати про себе. Можливо, забути на 5 хвилинок про борг, але зробити щось приємне особисто для вас: кота погладити, обличчя у вікно висунути, якісь каляки-маляки на листку намалювати.

Тепер про утримання енергії. Як це взагалі розуміти? Це та ситуація, коли у вас, у принципі, є сили… але ж ви розумієте, що вони пов’язані з емоціями? Так ось, ви, наприклад, дуже сильно злитеся, але забороняєте собі свою злість, навіть думати про неї. І ось тоді разом зі злістю йде й уся енергія робити щось. Адже саме злість дозволяє нам змінювати, перебудовувати ситуацію, долати труднощі.

Що ж робити з утриманням? Добре якось себе струсити! Пробіжки, зайняття в спортзалі, секс… навіть прості присідання або прогулянки в перерву. Встаньте й енергійно походіть, зробіть махи руками, покрутіть головою. Так, згадайте зайняття з фізкультури в школі. Зробіть декілька глибоких вдихів і видихів. Нагадайте собі, навіщо ви взагалі займаєтеся тим, чим займаєтеся.

Непоганий спосіб — взятися за справу з посмішкою. Звичайно, спочатку доведеться посміхатися над силу, але потім цей вираз обличчя викличе відповідну емоцію. Є такий психологічний механізм.

Загалом, потрібно розбудити ту енергію, яку ви приспали своїми внутрішніми умовляннями.

4. Раціональна організація відпочинку

Емоційне вигорання настає завжди, коли людина бере на себе надто багато. Тому важливий принцип профілактики цього стану — ставити досяжні цілі. Не звалюйте на себе все підряд. Умійте відмовлятися від тих завдань, які ви не зможете виконати, тому що не встигнете або це забере надто багато сил. Навчіться говорити «ні» тим людям, які намагаються перекласти на вас свої обов’язки і підкинути справ.

ВАЖЛИВО

Піклуйтеся про свій відпочинок.

Знаходьте час, хоч би трохи протягом дня, для того, щоб попити чаю і відволіктися. Важливо також правильно харчуватися. У вас увечері немає апетиту? Так, це теж буває у «вигорілих». Знайдіть собі щось смачненьке і приємне. Це може бути просто яблуко або апельсин, але користі від нього багато.

Та ж історія і зі сном. Намагайтеся висипатися. Дозволяйте своєму організму відновлювати сили. Уже з’явилося безсоння? І так у «вигорілих» буває. Це означає, що потрібно попрацювати над своїми думками. Тож дивіться пункт перший про цілі. Скиньте із себе зайву відповідальність, вантаж, і відразу ж голова стане вільною і легкою. Не виходить? Годинки за дві до сну візьміть аркуш паперу і випишіть на нього всі свої тривоги та сумніви. Нехай думки перейдуть з вашої голови на аркуш. І там залишаються! Перечитувати не потрібно! Можна взагалі зім’яти аркуш, розірвати його або навіть спалити.

Дуже важливо, щоб не вигоріти, навчитися відволікатися і переключатися. Передусім, важливо чітко усвідомити і щиро повірити в те, що не зводиться все ваше життя тільки до проблем на роботі. Людина не живе тільки роботою і тільки заради неї! Скільки ще прекрасного є у вашому житті: діти, близькі, родичі, друзі, улюблені книги і фільми, природа. Нагадуйте собі про це кожного разу, коли вам здаватиметься, що ваше життя руйнується і неначе згори котиться, тому що ви не встигаєте доробити проект, не можете допомогти всім співробітникам або не досягли всіх можливих професійних вершин.

Дозволяйте собі прогулянки, відвідуйте галереї, виїжджайте на природу, слухайте музику — удома або у філармонії, возіться з домашніми тваринами… Загалом, емоційне вигорання, що супроводжується злістю, чудово лікується приємними враженнями: захватом, розчуленням, зворушливістю.

Часто «вигорілому», щоб відчути себе значно краще, потрібно зробити лише маленький крок — щось для себе. Подумайте, чого б вам зараз хотілося, щоб ви могли подбати про себе. Можливо, погладити кота або відкрити вікно, зробити манікюр, послухати улюблену пісню? Здається, такі прості речі, адже вони можуть наповнити виснажену психіку приємними враженнями.

І ще одне. Звичайно, людині, яка втомилася, яка виснажена, яку дістало, потрібна підтримка. Діліться почуттями! Зі своїми близькими або з подругою, а, може бути, з колегою по роботі, якому довіряєш. Загалом, просто поговорити з кимось, у народі — «виговоритися», означає позбавитися від того напруження, яке заважає жити. Адже якщо мовчати, то це все накопичується всередині…

5. Переживання кризи

Особливо сильним і небезпечним стає стрес, який виникає, коли ми потрапляємо в кризу — ситуацію, яка сильно змінює нашу повсякденність і вимагає змін у нас самих. Що ж робити, якщо це саме про вас?

Соціальна підтримка. Людина в кризі, зазвичай, ізолюється, замикається в собі. Робити це категорично небажано. Навпаки, як би важко не було, намагайтеся розмовляти з іншими людьми, з близькими, розповідати їм про своє горе, про переживання. Промовляння переживань, властивих кризі, дозволяє їх виразити і пережити. Тоді можна рухатися далі.

Перебуваючи в кризі, просіть інших побути з вами, обійняти вас, допомогти приготувати вам їжу. Звичайно, частіше це родичі, члени сім’ї, ті, хто постійно поруч. Не бійтеся просити їхньої підтримки! Вам може здаватися, що вам ніхто не потрібен, що варто просто полежати і поплакати, що все оточення вас дратує. Насправді це захист психіки, яка намагається вберегти вас і оточення від болю, але таким чином не дозволяє болю вийти, закінчитися. Тому, хто переживає кризу, дуже потрібні люди, і, зазвичай, вони знаходяться, варто тільки розплющити очі, але він так боїться собі в цьому зізнатися.

Опора на структуру життя. У кризі життя руйнується, змінюється. Нам здається, що все просто жахливо, що навкруги клекочуть хвилі, тріщать льоди, вивергаються вулкани. Проте це лише переживання. Реальність не змінилася кардинально, багато що в ній залишилося все тим же. Сонце так само встає на Сході, робочий день так само починається о восьмій, ваша кава така ж ароматна. Так, якась найважливіша частина вашого життя стала іншою (навіть не хочеться перелічувати розглянуті нами вище кризи ще раз, але ви розумієте, про що ми), але щось і залишилося тим самим! У кризі важливо знаходити ці зони структурованості, звичності, схожості життя, якісь особливо безпечні місця. Хтось поринає в роботу, хтось читає книги, як у дитинстві, хтось купує цукерки, які завжди допомагають у стресі. Знаходьте зони стабільності, помічайте, що життя все одно має структуру!

Збирання себе по крупицях. У кризу сама людина, її ідентичність являє собою, хотілося написати руїну, але правильнішим буде образ вулкану. Усе клекоче, реве і тремтить. Але пам’ятайте, що криза не нескінченна, і незабаром усе заспокоїться, затихне, але… зміниться. Ландшафт буде дещо іншим. Як же зібрати себе, свою ідентичність знову? Як уникнути особливо сильних руйнувань?

Будьте уважними до своїх почуттів, до своєї тілесності. Нагадуйте собі, що ви живі. Відзначайте своє дихання, дотик до своєї шкіри, смак їжі, яку ви вживаєте, яскраві барви, звуки. На самому початку нашого розвитку, у той момент, коли ми прийшли в цей світ, у нас були тільки відчуття, лише потім ми зібрали з них системи сприйняття, мислення, пам’яті тощо. І тепер, у кризі, коли складні системи збоять, щоб зберегти цілісність своєї ідентичності, важливо помічати ті відчуття, які безпосередньо нам дані. Людина, що опинилася в кризі, постійно прокручує в голові кризову подію, ланцюжок подій, зайнята роздумами, складними почуттями, картинками, що мелькають в її голові. Замість цього важливо повернутися до простої реалії відчуттів: дотиків, барв, звуків, дихання.