Як говорити з дітьми про смерть і втрату

Є речі, про які важко говорити навіть у родині: смерть і скорбота.

Ми схильні уникати розмов про це з нашими дітьми. Сподіваємось захистити їх від негативних емоцій настільки довго, наскільки це можливо.

Але цим можемо зробити ще гірше.

ЧОМУ ВАЖЛИВО НЕ ПРИХОВУВАТИ ВІД ДІТЕЙ ЧИЮСЬ СМЕРТЬ

Багато батьків бояться говорити дитині про смерть, аби її не налякати. Сподіваючись, що мовчанка допоможе все владнати. Проте страх травмувати дитину повідомленням про смерть — це скоріше невротичний страх батьків. Діти ж сприймають інформацію частинами — стільки, скільки можуть сприйняти. Але вони чутливі до емоцій і дуже спостережливі. Діти одразу помічають, що щось не те. Тому коли ми вибираємо не говорити про втрату з малюками, вони соромляться ставити запитання. Автоматично думають: "Якщо мама і тато такі засмучені і не можуть про це говорити, мені теж краще про це мовчати, це має бути щось дуже погане".

Це спричиняє стрес і більше хвилювання саме через те, що діти не знають, як ми почуваємось.

ЯК РЕАГУЮТЬ НА СМЕРТЬ МАЛЮКИ І ПІДЛІТКИ

До 5 років. Дошкільнята здебільшого бачать смерть як щось тимчасове, безлике і те, що можна змінити. В історіях, які вони читають чи дивляться, герої можуть раптово оживати. Тому не дивно, що малюки ще не розуміють, що відбулося.

5-9 років. У цей період більшість дітей починає бачити, що всі живі створіння зрештою помирають і йдуть від нас безповоротно. Як правило, вони не асоціюють себе зі смертю і думають, що можуть її уникнути. Можуть асоціювати смерть з різними зображеннями. Скелетами, наприклад. Декому сняться про них кошмари.

9-12 років. Діти починають сповна розуміти, що смерть незворотна і вони теж колись помруть.

Важливо пам'ятати, що всі малюки розвиваються різним темпом і кожен – унікальний.

Дехто показує усвідомлення смерті, бавлячись зі своїми іграшками.

СМЕРТЬ ВАРТО ПОЯСНЮВАТИ МАКСИМАЛЬНО ПРОСТО

1. Не ухиляйтеся від питань. Розмовляйте в спокійній обстановці Поясніть, що смерть – природне закінчення життя, і в ньому немає нічого незвичайного. Більшість дітей скоріш за все зрозуміють і приймуть природну смерть старенької людини. Неочікувана смерть або відхід молодої людини вдаряє по них сильніше. Тоді важливо пояснити, що таке не трапляється часто, але коли це стається, нам може бути сумно.

2. Відповідайте на питання дитини. Діти вчаться через повторення, тому, можливо, їм доведеться пояснити ці речі декілька разів. Будьте готові до того, що малюк буде часто повертатися до цього питання.

3. Давайте короткі, прості відповіді. Іноді питання, яке дорослому здається безглуздим, для дитини може бути проханням запевнити її, що все буде гаразд.

Малюк питає: "Коли ти помреш?". Дитина так каже, бо для неї смерть є чимось тимчасовим. Як у казці: мертвий герой чарівно оживає.

Найкращим способом відповісти на це запитання буде запитати у відповідь: "Ти хвилюєшся, що мене не буде поруч, щоб про тебе піклуватися?".

Якщо це так, скажіть щось на кшталт: "Я не сподіваюсь померти ще довго. Я сподіваюсь бути поруч і піклуватись про тебе стільки, скільки буду тобі потрібен".

1. Висловлюйте свої емоції. Не лякайте дитину надмірним виразом почуттів, але й не ховайте їх. Поясніть дитині, що іноді дорослі теж плачуть, і зараз ви сумуєте за померлим.

2. Уникайте інакомовлення. Дорослі часто використовують описові фрази для позначення смерті: «спочивати з миром», «піти у вічність», «заснув на завжди» тощо. Такі фрази збивають дитину з пантелику.

3. Будьте готові до різних реакцій. Діти не обов'язково відчувають горе з приводу смерті людини – вони можуть відчувати провину або злість. Переконайте малюка, що смерть сталася не через те, що він щось сказав або зробив. Будьте готові також до того, що дитина може відчувати злість до вас, лікарів або навіть до померлого.У дитини також можуть частіше, ніж зазвичай, траплятися істерики. Це спосіб висловити смуток.

4. Шануйте пам'ять покійного.

5. Постарайтеся повернути дитину до нормального життя. Не дозволяйте їй відмовлятися від звичних занять і способу життя через те, що вона переживає втрату. Попри складні події, малюк не повинен втрачати почуття безпеки.

Зрозуміло, деякий час дитина буде відчувати смуток. Але чим раніше вона повернеться до звичного способу життя, тим легше їй буде впоратися з втратою. Вона повинна вчасно лягати спати, прокидатися, приймати їжу, спілкуватися з друзями.

6. Не соромтеся звернутися по допомогу до фахівців.

Використана література:

https://life.pravda.com.ua/society/2017/10/28/227139/

https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/4618/

З початку 2021 року в Україні у різних регіонах почастішали випадки самогубств серед підлітків.

Обставини смерті у кожному випадку різні, серед можливих причин – вплив соцмереж та небезпечних ігор, на кшталт, «Синій кит» чи «Момо».

🔸Щоб вберегти своїх дітей від фатальних вчинків, батьки мають бути особливо уважними та розважливими.

🔸Розмовляйте зі своїми дітьми про небезпеку в інтернеті.

🔸Цікавтеся життям своєї дитини, її почуттями та переживаннями. Приймайте її, без приниження, критики й знецінення.

🔸Приділяйте більшу увагу психологічному стану дитини.

🔸Діти є дуже чутливими та вразливими. Підтримуйте та допомагайте їм. Пам’ятайте, що жорсткі заборони та ваше суворе ставлення можуть погіршити ситуацію.

🔸Зверніть увагу на коло спілкування дитини.

🔸Слідкуйте за поведінкою своєї дитини в реальному та онлайн-житті. Якщо помітили різкі зміни, або маєте певні сумніви та побоювання – зверніться за психологічною підтримкою.

Карантинні обмеження, рекомендації залишатися вдома, занепокоєння та страх за рідних і за себе - все це вносить корективи в наші плани.

Але надмірне занепокоєння про здоров'я має і погану сторону: іноді ми настільки переживаємо, що самі того не усвідомлюючи, робимо собі гірше.

Чому так? Причина криється в такому явищі як іпохондрія.

Іпохондрія або надмірна тривога про здоров'я - це тип тривожного розладу, який характеризується тим, що людина звертає особливу увагу на певні симптоми і потім інтерпретує їх як реальне захворювання, але часто ці симптоми є психогенними або надуманими.

На жаль, наше підвищене занепокоєння згодом може реально негативно вплинути на здоров'я.

Переходьте за посиланням та дізнавайтеся дієві поради від психіатра, психотерапевта Спартака Субботи, як у таких ситуаціях уникнути негативних наслідків.