Ерік Берн працював у клініці в Каліфорнії, проводив багато наукових дослідів. Крім того, свою практичну діяльність Берн поєднував із викладанням. У Берна була незвичайна методика ведення прийому: його пацієнти складали розповіді у тому, який бачать своє життя. Психолог вважав, що такі розповіді допомагають розібратися у спільній лінії життя людини. Можливо, Берн і сам таким чином «промалював» свій життєвий шлях ще в далекому дитинстві: у ньому поєднувалися два покликання, лікарське, як у батька і письменницьке, як у його матері.

Вперше групову терапію Ерік Берн застосував у військових шпиталях, у своїй роботі лікар приділяв велику увагу інтуїції. Багато в чому погляд Еріка різнився з офіційною наукою, Берн писав: «психоаналітична спільнота і я розійшлися, залишившись у добрих стосунках».

У ході практики у військових шпиталях, незважаючи на те, що йому відводилося дуже мала кількість часу, щоб попрацювати окремо з кожним пацієнтів, Берну вдавалося визначити, чим займалася людина до проходження військової служби, а також відповіді військових на інші питання. Він докладно фіксував усі дані у своєму журналі, а потім звіряв із фактами. Так Ерік Берн удосконалював свою професійну інтуїцію. Роботи Берна були своєрідним викликом фрейдівської концепції. Початок зародження трансакційного аналізу простежуються вже у перших роботах Берна.

У своїй першій статті Ерік Берн чітко розділяє категорії «дорослого» та «дитини». У другій статті ми бачимо побудову схеми «батько-дорослий-дитина», також у цій статті представлений спосіб побудови діаграм. Все це було кроком до винаходу абсолютно нового психотерапевтичного методу. Наступна стаття Берна мала назву «Трансакційний аналіз» і розповідала читачеві про групову терапію.