Лельоткін Володимир Психолог

Батькам

Безпека дітей в Інтернеті

Інтернет надає багато можливостей як для дорослих, так і для дітей. Але поряд із тим є запитання, які можуть хвилювати батьків, коли їхні діти користуються ґаджетами. Ким є «друзі» у соціальних мережах? Як захистити дітей від шкідливого контенту в інтернеті? Чи існує небезпека від кібербулінгу?
Відповіді на всі ці та багато інших запитань висвітлено на сайті ГО “Стоп секстинг”.
Мета інформаційно-освітньої кампанії #stop_sexтинг -це захист українських дітей від сексуального насильства в інтернеті, навчити батьків допомагати дітям використовувати інтернет та цифрові пристрої безпечно і з користю.https://stop-sexting.in.ua/adult/onlayn-kurs/

Як говорити з дитиною про вибухонебезпечні предмети

Міни, боєприпаси різного типу, їхніх уламки, розтяжки – можуть завдати непоправної шкоди, та навіть відібрати життя, а тому так важливо навчити дітей правил безпечної поведінки з цими вибуховими предметами.Головне, що варто навчити дітей, це:

Дивитися під ноги.
Не підіймати покинуті предмети з землі.
Не наближатися до підозрілих предметів, боєприпасів, їхніх уламків, військової техніки.
Якщо побачили небезпечний предмет, дзвоніть 101.

Аби дитина краще сприйняла цю інформацію, психологи ЮНІСЕФ разом із ДСНС розробили рекомендації щодо розмов.Прості поради, щоб розмова була комфортною та ефективною.Для розмови виберіть комфортний час та умови. Нехай увага дитини буде зосереджена на вас, краще, аби вона не була зайнята іграми та розвагами.Чим складніша розмова чи тема, тим більш стійкою має бути ваша поза, повільнішим темп розмови.Будьте чесними з дитиною – скажіть, що ця інформація важлива і нова для вас теж. Але ви разом маєте запам'ятати її.Також можна розповісти дитині про відомого пса Патрона, який допомагає рятувальникам розміновувати Україну – знаходить вибухонебезпечні предмети. І відповідно, поясніть дитині, що таке вибухонебезпечні предмети.Вибухонебезпечні – тобто небезпека вибуху.Поясніть також, як виглядають вибухонебезпечні предмети. Роздрукуйте або покажіть на екрані, як виглядають різні міни. Можете спершу показати малюнки, а тоді реальні фото мін.Поясніть дитині, що торкатись вибухонебезпечних предметів однозначно не можна. Почніть з того, що забороніть не торкатись на малюнку, а тоді домовтесь, що дитина не торкатиметься до мін і в реальному житті.Давай звикати – ні в якому разі, навіть на картинці ми не торкаємось таких предметів. Не чіпай,– радять сказати дитині фахівці.Важливо стежити за реакцією дитини – якщо вона стала знервованою, спантеличеною, або ж наляканою – обійміть її та поясніть, що зараз ви в безпеці. А подібні розмови потрібні для того, аби в майбутньому ваші прогулянки були безпечними.Обов'язково розкажіть дитині, де потенційно можуть "ховатись" міни і які місця краще оминати. Міни можуть знаходитись: в траві, на деревах, в лісах, біля будинків та парканів. Можуть бути прив'язаними до дерев. І навіть бути на дитячих майданчиках.Вивчіть разом три основних правила:1. не підходити;2. не чіпати;3. телефонувати 101.Закріпіть ці правила в жестах. Чим більше каналів залучено в запам'ятовувані, тим кращий ефект. Повторіть ці правила кілька разів, а тоді попросіть повторити їх дитину самостійно.Також, можете показати дитині це відео (Пес Патрон розміновує Чернігівщину): https://www.youtube.com/watch?v=uJtlQeTai1E Матеріали взяті з ресурсу: https://health.24tv.ua/yak-govoriti-ditinoyu-pro-vibuhonebezpechni-predmeti-poradi-psihologa_n2041231

Як вберегти психічне здоров'я дітей та підтримати їх під час війни

Серед основних правил збереження емоційного та психічного здоров’я є п’ять компонентів: здоровий сон, збалансоване харчування, щоденна фізична активність, спілкування та позитивні емоції.А якщо говорити детально, то візьміть на озброєння такі рекомендації.– Не сидіть постійно в телефоні і стежте за часом, проведеним дитиною в інтернеті. Зменште час дитини користування гаджетами. Якщо дитина поринула в стеження за новинами, поясніть, що читати новини краще не більше одного разу на годину, адже ситуація за цей час не зміниться кардинально, а їй необхідно зберігати спокій і краще займатися чимось корисним.– Інформаційна гігієна: стежте, щоб дитина мала доступ лише до офіційних джерел.– Ви можете моніторити ситуацію за основними офіційними джерелами зв’язку. Це найкраще зробити в Телеграм-каналі: підписатися на Телеграм Президента, СуспільнеНовини, УНІАН, Укрінформ, Держспецзв’язку, ДСНС України, газети та інші українські ЗМІ в пошуку.– Підтримуйте Збройні Сили України разом з дитиною.– Дитина не може йти до Збройних Сил на захист держави чи в територіальну оборону, але ви можете долучити її до підтримки наших захисників і посильної допомоги.– Робіть з дитиною вправи для заспокоєння і релаксації, дихальну гімнастику.– Ми розуміємо, що зберігати спокій в умовах війни дуже важко, але обов’язково щось робіть.– Згадайте слова відомого психолога Карнегі: «Будьте зайняті! Це найдешевші ліки на землі — і одні з найбільш ефективних!». Займайте дитину корисними справами, навчанням тощо.– Будьте фізично активні разом з дитиною, показуйте гарний приклад.– Робіть звичні справи і залучайте дитину для цтого: готуйте, прибирайте в будинку, складайте речі в шафі, мийте посуд, приберіть в саду чи на присадибній ділянці. Фізична активність має бути щоденною, вона відволікає від негативних думок. Виконуйте найпростіші фізичні вправи.– Читайте дітям казки. Казка – найкраща терапія і заспокійливе для дитини. Читайте книги, обговорюйте сюжети, аналізуйте повчальні притчі. Якщо не маєте сил читати, послухайте аудіоказки в Телеграм.– Обіймайте рідних і друзів. Пам’ятайте, що найкращі речі не купити за гроші. А серед них: обійми, посмішки, підтримка, теплі дзвінки із запитанням «Як ви?», моральна підтримка.– Вирішуйте проблеми в міру надходження. Переживайте неприємності лише коли вони насправді вже проявилися. Не потрібно додумувати, фантазувати, перебирати в голові різні варіанти розвитку подій. Такі думки точно не сприятимуть емоційній стабільності. Якщо ви вирішили не евакуйовуватися, то подбайте про безпеку рідних під час «Повітряної тривоги».– Долучіться до флешмобу малюнків. Діти з різних міст України та світу об’єдналися в групу «Маленькі воїни світла». Вони малюють малюнки на підтримку України та Збройних Сил України. Діти пишуть: ми проти війни, ми хочемо мирного життя, українські діти проти війни, нам потрібен мир!– Моліться за наших захисників. Для всіх українців зупинився час. Ми не знаємо, який день тижня, але ми знаємо, який сьогодні день війни Росії проти України. Ми лягаємо вночі з єдиною мрією – прокинутися вранці живими! Моліться за наших захисників і Збройні Сили України.Для того, щоб підтримати дітей під час війни варто по-перше, звертати увагу на психоемоційний стан дитини і по-друге, виділяти більше часу для дитини:· вигадуйте нових фантастичних персонажів. Звісно, під землею у підвалах та укриттях холодно або жарко, тісно, темно і лячно. Але в нас є уява! Пограйте з дитиною в гру «А зараз вигадаємо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами, та інше» — персональний тотем-захисник, як Патронус у Гарі Поттера.Так ми зможемо зменшити вплив депривації від замкнутого простору;· розказуйте про янголів, які захищають. Коли лунають вибухи та постріли, але ви в безпечному місці та захищені, можна з дитиною уявляти великі крила Янголів, що боронять наших солдатів та допомагають їм нас захищати.Так ми допоможемо малечі відчути себе в безпеці;· малюнки захисникам. Коли у дитини виникають питання, що ми можемо зробити для допомоги, — малюйте з малечею малюнки підтримки та сміло викладайте їх у соціальні мережі.Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе;· Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання за планом, вивчення іноземної мови.Так ми допомагаємо стабілізувати організму психічну систему після дезорганізації воєнним станом. Джерело інформації:

Як пережити підліткову кризу: інструкція з виживання для батьків

Натисніть, щоб прочитати статтю від онлайн-ресурсу "Освіторія"

Складна поведінка дитини: як знайти ключ до позитивних змін

Натисніть, щоб відкрити буклет, розроблений за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

В Україні рівність прав і можливостей чоловіків та жінок

В Україні жінки і чоловіки мають рівні права і можливості, проте дуже часто права жінок утискають.З цієї статті ви дізнаєтесь що таке дискримінація за ознакою статі і куди звертатись, якщо така дискримінація сталася.Що таке дискримінація за ознакою статіДискримінація за ознакою статі – це ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.Відповідно до законодавства (Закон України Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків) жінкам і чоловікам мають забезпечуватись рівні права та можливості при працевлаштуванні, просуванні кар’єрними сходинками на роботі, під час підвищення кваліфікації та перепідготовки. Що не можна вважати дискримінацією?Законодавчо передбачені норми, які не вважаються дискримінацією за ознакою статі, це:

спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини (випадки, коли тільки в силу фізичних особливостей та необхідності виконання природної функції народження і вирощування дітей жінки потребують більшої підтримки);
обов’язкова строкова військова служба для чоловіків, передбачена законом;
різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом (у силу фізичних особливостей жінок і чоловіків);
особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов’язані з охороною їх репродуктивного здоров’я;
позитивні дії (створення додаткових можливостей, спрямованих на усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях жінок і чоловіків щодо реалізації прав і свобод.

Які бувають форми дискримінаціїДискримінація за ознакою статі буває як пряма, так і непряма.Пряма дискримінація характеризується як намір дискримінувати особу певної статі. Наприклад, роботодавець під час прийняття претендента на певну посаду (яка не передбачає виконання специфічної роботи, яка може виконуватись виключно чоловіками) відмовляє у працевлаштуванні жінці, посилаючись на те, що на зазначену посаду розглядаються резюме виключно чоловіків. Непряма дискримінація зумовлена впливом політики або певних заходів. Це відбувається тоді, коли неначе при формально нейтральних правилах особи однієї статі потрапляють у невигідне становище в порівнянні з особами іншої статі. Прикладом може бути мінімальний критерій кар’єрного росту для певної професії, у зв’язку з чим з претендентів може бути виключено набагато більше жінок, ніж чоловіків.Формами дискримінації також є

підбурювання до дискримінації
пособництво у дискримінації
утиск.

Куди звертатись у випадку дискримінації за ознакою статі?У залежності від ситуації, яка склалась внаслідок дискримінації за ознакою статі, особа має право звернутись за захистом порушених прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Письмові звернення до Уповноваженого можна надсилати за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008; на електронну пошту: hotline@ombudsman.gov.ua.В Україні також діє Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації громадської організації «Ла Страда» Можна звернутися за тел.: 0 800 500 335 або короткий номер з мобільного 116 123, а також Урядова гаряча лінія з питань допомоги постраждалим від насильства 1547.Якщо під час вчинення дискримінації за ознакою статі наявний склад адміністративного або кримінального правопорушення, тоді за захистом порушеного права потрібно звернутись до органів поліції за тел.: 102.Потерпілий від дискримінації за ознакою статі може звернутись за захистом свого порушеного права до суду та має право на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації за ознакою статі.Для отримання правової допомоги потерпілі від дискримінації за ознакою статі мають право звернутись до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.Цікавим фактом є те, що під час місцевих виборів у 2020 36% обраних депутатів – жінки. Це спрацювала гендерна квота, передбачена Виборчим кодексом України, коли на кожну п’ятірку кандидатів відповідно до частини дев’ятої статті 219 Виборчого кодексу України мала бути забезпечена присутність у кожній п’ятірці кожного виборчого списку чоловіків і жінок – не менше двох кандидатів кожної статі.Матеріал з теми взято з сайту Укрінформ.

Насильство в сім'ї - зміни у правовому регулюванні

Давно вже нікого не здивуєш тим, що законодавець доволі суттєво впливає на відносини в родині. В Сімейному кодексі детально врегульовані майнові відносини між чоловіком та дружиною, між батьками і дітьми як у шлюбі, так і після його розірвання. Дещо менше уваги приділялося особистим взаємним правам та обов’язкам подружжя. Здебільшого все регулювання тут зводилося до декларування рівності чоловіка та жінки у шлюбі, взаємовідносин на ґрунті взаємної поваги. Існували певні механізми судового захисту прав подружжя та дітей у випадку протиправної поведінки когось з членів сім’ї, але під це поняття потрапляє дуже багато варіантів можливих дій, і не завжди прописаний в кодексі механізм захисту може бути ефективним та адекватним. Тому на допомогу у вирішенні цієї проблеми були прийнято низку нормативних актів, спрямованих на боротьбу з домашнім насильством – одним з найпоширеніших випадків порушення прав людини у сім’ї, а саме Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та закон, який передбачає внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. Що розуміється під насильством у сім’ї? Здебільшого, коли ми чуємо це словосполучення, то уявляємо суто фізичне насильство. Проте завдавати шкоди можна і в інший спосіб. Насильство може бути сексуальним, психологічним, економічним. Бездіяльність теж може бути насильством, наприклад, у вигляді ненадання допомоги хворим, немічним родичам. Головною ознакою насильства є бажання особи своїми діями чинити вплив, тиск на іншу особу, примушувати її за допомогою насильства до певної поведінки. І тут слід звернути увагу на один нюанс. Стосовно тиску на дорослих, повнолітніх родичів у суспільстві переважно не існувало розбіжностей щодо засудження будь-якого виду насильства. Щодо вчинення подібних дій по відношенню до дітей з начебто виховними цілями, то суспільна думка була далека від одностайності. Існувала відносно непопулярна ідея щодо неприпустимості будь-якого насильства незалежно від мети застосування. Інший спектр думок являв собою ідею про те, що «виховне» насильство має право на існування, розбіжності полягали лише в ступені його «жорсткості». Законодавець зайняв позицію неможливості застосування насильства щодо дітей, що базується на нормах міжнародного права (наприклад, Конвенція про права дитини). Проте закон визнає (і це вперше в законодавчій практиці України), що дитина також може бути джерелом насильства у сім’ї. Коло осіб, на яких поширюється поняття сім’їЦікавим є коло осіб, яке окреслив закон і на яке поширив поняття сім’ї. По-перше, під це поняття підпадає подружжя, від заручин до розлучення і після нього. По-друге, це є стосунки між одним з подружжя та батьками другого з подружжя. По-третє, це особи, які перебувають(перебували) в так званому «цивільному шлюбі», їх діти та батьки. По-четверте, це стосунки між братами (сестрами), між пасинками та названими батьками, між онуками та дідом (бабусею) чи прадідом (прабабусею). По-п’яте, це стосунки між подружжям, що має як спільних дітей, так і інших, народжених від попередніх чи наступних шлюбних відносин. По-шосте, стосунки між племінниками та дядьками (тітками), між двоюрідними братами (сестрами). По-сьоме, це стосунки між опікунами, піклувальниками, підопічними. Стосунки між згаданим родичами закон регулює незалежно від факту їх спільного проживання. Це слід пам’ятати з огляду на назву закону. Проте сімейні стосунки, що базуються на спільному проживанні, веденні спільного господарства, визнанні взаємних зобов’язань, можуть існувати і в інших осіб, і закон поширюватиметься на них за умови існування таких стосунків. Домашнє насильство – це злочинОднією з найважливіших змін є те, що після набрання чинності відповідними законами, у Кримінальному кодексі з’явиться нова "Стаття 126-1", яка передбачатиме кримінальну відповідальність за скоєння домашнього насильства.За вчинення таких дій передбачена відповідальність у вигляді:

громадських робіт на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин;
арешту на строк до шести місяців;
обмеження волі на строк до п’яти років;
позбавленням волі на строк до двох років.

Окрім того, вчинення інших злочинів стосовно другого з подружжя чи осіб, з яким обвинувачений перебував у сімейних відносинах, вважатиметься обтяжуючою обставиною, за що передбачена суворіша відповідальність. Які органи закликаються відповідно до закону протидіяти насильству?Передусім, це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Також державну політику в цій сфері реалізовуватимуть місцеві державні адміністрації, районні, міські, сільські ради. До вирішення питань протидії насильству, безумовно, залучатимуть органи поліції, прокуратури, суди, лікувальні установи і навчальні заклади, центри з надання безоплатної правової допомоги, а також служби у справах неповнолітніх. На перелічені органи покладається обов’язок з проведення масової роз’яснювальної роботи щодо недопущення насильства, виявлення випадків насильства та належне реагування на них. Також закон вводить таку категорію закладів, які призначені для підтримки постраждалих від насильства. Це притулки для дітей, центри соціально-психологічної допомоги та реабілітації, територіальні центри соціального обслуговування та інші подібні заклади. Також закон передбачає, що у вирішенні проблеми візьмуть участь громадські організації та волонтери. Що ж можуть і повинні робити всі ці органи, заклади та організації відповідно до закону?Щодо міністерства, адміністрацій та рад, то для них очевидним є завдання нормативно-методичного забезпечення діяльності всіх суб’єктів в цій сфері, координації діяльності цих суб’єктів, розроблення алгоритмів дій (програм) щодо жертв насильства та їх кривдників. Важливими питаннями є також розроблення стандартів надання соціальних послуг постраждалим; забезпечення підготовки фахівців, до компетенції яких належать питання запобігання та протидії домашньому насильству; прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, забезпечення застосування заходів для його припинення; інформування постраждалих осіб про права, заходи та соціальні послуги, якими вони можуть скористатися. Цей перелік є далеко не вичерпним.Щодо поліції, прокуратури, судів, лікувальних установ, навчальних закладів, притулків, центрів соціально-психологічної допомоги та реабілітації та інших закладів, вже перелічених нами, то кожний з них вирішує специфічне для нього коло завдань, виходячи з компетенції, мети створення і напрямку діяльності. Те саме стосується і громадських організацій.Ефективна діяльність такої великої кількості закладів та органів потребує високого рівня координації та обліку. З цією метою законом передбачено створення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства. До нього вноситиметься інформація по кожному виявленому випадку насильства, а саме: інформація про постраждалого і кривдника; про сутність випадку насильства; потреби постраждалого; про те, які органи, заклади, установи залучалися для реагування; перелік здійснених заходів. Способи боротьби із насильством у сім’їБоротьба з насильством розділена на два етапи: запобігання та протидію.Сутність етапу запобігання полягає в широкому інформуванні про сутність насильства в сім’ї, про фактори, що сприяють виникненню цього явища, в проведенні виховної роботи щодо розвитку нетерпимого ставлення до насильства. Ставиться навіть завдання змінити певні традиційні уявлення про роль жінок і чоловіків у суспільстві і пов’язані з цим гендерні стереотипи. На етапі протидії завданням є припинення виявленого факту насильства, наданні інформації постраждалому про його права, забезпечення доступу до комплексу соціальних послуг, які мають бути надані постраждалому, та до правового захисту. В необхідних випадках – забезпечення постраждалого тимчасовим притулком. Ефективними засобами впливу на кривдника, які пропонуються законом, є:

терміновий заборонний припис стосовно кривдника;
обмежувальний припис стосовно кривдника;
взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи;
направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Заборонний та обмежувальний приписи виносяться поліцією та судом відповідно, і полягають в забороні кривднику вчиняти певні дії стосовно постраждалого (здебільшого це стосується недопущення контактів між ними протягом певного часу, включно з вимогою кривднику залишити на цей час місце проживання потерпілого).Взяття на облік кривдників здійснюється поліцією, полягає в реєстрації особи як такої, що вчиняє насильницькі дії, і проведенні з нею виховної роботи. Реалізація програм для кривдників покладена на держадміністрації, безпосередньо здійснюється фахівцями, що пройшли відповідну підготовку. Направляється на програму кривдник судом одночасно з накладенням адмінстягнення за вчинення проступку, пов’язаного з насильством в сім’ї. Прийняття Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», безумовно, є значним кроком на шляху зміцнення захисту прав людини. Але від будь-якого механізму захисту прав нема користі, якщо невміло його застосовувати. Допомогти у вивченні та застосуванні цього закону Вам зможуть фахівці нашого об’єднання.

Джерело матеріалів - Адвокатське об'єднання "Gallex"

Пам'ятка для батьків "Дитина та залежність від інтернету. Що робити і як діяти?"

Діти в ІнтернетіПроблема безпеки дітей в мережі Інтернет вже не здається Україні такою далекою. Ніхто не може заперечити, що на сьогоднішній день вона постала особливо гостро.Відомо, що підлітки у період заниженої самооцінки шукають підтримки серед своїх друзів, а не у родинному колі. Старші підлітки, бажаючи незалежності, мають потребу ототожнювати себе з певною групою й схильні порівнювати цінності своєї сім’ї та своїх товаришів.Що роблять підлітки в он-лайні ?В он-лайні підлітки завантажують музику, використовують обмін миттєвими повідомленнями, електронну пошту та грають в он-лайнові ігри. За допомогою пошукових серверів підлітки знаходять інформацію будь-якого змісту та якості в мережі Інтернет. Більшість підлітків реєструються у приватних чатах та спілкуються на будь-які теми, видаючи себе за дорослих. Хлопці в цьому віці надають перевагу всьому, що виходить за межі дозволеного: брутальний гумор, насильство, азартні ігри, еротичні та порно сайти. Дівчатам, які мають занижену самооцінку, подобається розміщувати провокаційні фото, вони схильні на фривольні розмови, видаючи себе за дорослих жінок, в результаті чого стають жертвами сексуальних домагань.Як забезпечити безпеку дітей в мережі Інтернет?· Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:· розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати Вашої дитини;· поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;· цікавтесь які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;· вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;· наполягайте на тому, щоб Ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без Вашого відома;· навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;· контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);· цікавтесь чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;· навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;· переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;· інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;· розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет, це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.Матеріали, викладені вище та інше є на сайті МОН.Інтернет-залежність – це явище, яке в останні роки набуло справді вражаючого розмаху. Особливо небезпечною вона є для дітей і підлітків, адже їм набагато складніше самостійно впоратися з потягом до онлайн-життя і вчасно зупинитися.Інтернет-залежність cупроводжується відхиленням у поведінці, за якого в людини порушується відчуття реальності, втрачається відчуття часу і критичне мислення, обмежується управління своїми вчинками. Дитина стає менш активною, порушується цикл сну і неспання.Коли ж варто занепокоїтися?

Якщо дитина стала проводити за комп’ютером більше часу, ніж раніше (більше 6 годин на тиждень);
Якщо віртуальне спілкування стало для неї важливішим, ніж реальне – вона пропускає школу, перестала виходити на прогулянки у двір і т.д.;
Якщо спостерігаються порушення сну, апетиту, зміна звичного режиму;
Якщо дитина стала схильною до частих перепадів настрою, неадекватно (агресивно) реагує на прохання вимкнути комп’ютер;
Якщо за неможливості бути онлайн вона тривожна, пригнічена, постійно згадує про справи “в мережі”;
Якщо дитина неохоче розповідає або взагалі приховує, чим займається в мережі, що шукає, у що грає.

Для дітей найбільш характерні три форми інтернет-залежності:

ігрова залежність – пристрасть до онлайн-ігор;
залежність від соцмереж – пристрасть до віртуальних знайомств і спілкування онлайн, постійне спілкування на форумах, у чатах, у соціальних мережах на противагу живому спілкуванню;
нав’язливий веб-серфінг – хаотичні переходи з сайту на сайт, без конкретної мети.

Як боротися?Як і будь-яку хворобу, інтернет-залежність простіше не допустити, ніж потім лікувати. Тому краще всього займатися профілактикою, а саме:

не залишати без уваги перші етапи знайомства дитини з інтернетом: поговорити, пояснити основні правила онлайн-життя, звернути увагу на можливість використання Мережі для навчання та саморозвитку;
встановити чіткі рамки користування інтернетом (тільки постарайтеся обійтися без заборон – їх-то якраз найбільше хочеться порушувати, краще просто регламентувати час знаходження в мережі);
не випустити з уваги активність дитини в соцмережах. Причому НЕ обов’язково встановлювати стеження та тотальний контроль – досить “зафрендити”, регулярно переглядати оновлення її сторінки, брати участь в обговореннях. Ви ж сучасні батьки сучасної дитини!

Ну і звичайно, дуже важливо, щоб в житті дитини було багато захоплень і активностей, які займали б її час і були б насправді цікаві. Навчіть її кататися на роликах, подаруйте акваріум з рибками, поповніть домашній запас настільних ігор.Не менш важливо, щоб свої захоплення дитина могла обговорити з батьками, зустрівши живий відгук і непідробний інтерес – тоді їй не знадобиться шукати однодумців у віртуалі.Якщо все-таки проблема інтернет-залежності вже виникла – першим і найбільш важливим кроком є встановлення так званого батьківського контролю. Це спеціальний софт, за допомогою якого можна контролювати, як довго дитина сидить в Інтернеті, які сайти відвідує, що робить. Більше того, програми батьківського контролю здатні не тільки інформувати батьків про діяльність дитини, але й регулювати час її перебування в Мережі, блокувати ті чи інші сайти або встановлювати допустиму тривалість роботи на них.Рекомендації батькам щодо профілактики інтернет-залежності дітей1. Не купуйте дитині персональний комп’ютер. Він повинен знаходитися в загальній кімнаті вашої квартири, а не в кімнаті дитини. Тоді вам не потрібно буде щохвилини перевіряти, чим займається син чи донька.3. Строго стежте за тим, щоб дитина проводила більше часу на повітрі, в компанії своїх однолітків. Не забувайте про позашкільні заняття і захоплення. Тоді ризик потрапити в Інтернет-залежність буде набагато менше.4. Якщо ваша дитина відчуває труднощі в спілкуванні з однолітками, наприклад, через надмірну сором’язливість, допоможіть їй налагодити контакти, можливо, за допомогою психолога. Запрошуйте додому її однокласників, запропонуйте синові або доньці записатися в театральний гурток чи студію художнього слова – ці заняття сприяють усуненню комплексів у спілкуванні.Не забувайте і про те, що батьки – найкращий приклад для дитини. Тому вимкніть комп’ютер і сходіть усією родиною на пікнік, до музею, чи просто відкрийте для себе нові туристичні маршрути. Це стане найкращою профілактикою інтернет-залежності.Вищевикладена інформація про інтернет – залежність більш детально викладена на сайті Буковинського державного медичного університету.

Причини виникнення агресивності в дитини, а також поради батькам, як її перемогти

Батьків завжди засмучує, коли їх дитина огризається без жодної видимої причини. Спроби порозумітися лише посилюють агресивність дитини. Іноді це відбувається епізодично, але іноді затягується на деякий час, викликаючи крайнє занепокоєння не тільки в дитини, а й у батьків. Що ж провокує агресивність?· Негативні емоції: корінням будь-якої агресивності є негативна емоція, з якою дитина не змогла впоратися самостійно. Агресивну поведінку можуть викликати почуття смутку, страху або самотності.· Провокуючі фактори: кожна дитина переживає емоції по-своєму, і тому всі діти реагують на них по-різному. Визначте, в яких ситуаціях дитина стає агресивною, й намагайтесь їх уникати. Можливо, вона проявляє агресивність, коли її залишають гратись одну або з іншою дитиною. Можливо, їй страшно, коли мами немає поруч. Спостерігайте, аналізуйте та вживайте заходів.· Перевантаженість емоціями: дуже часто дитина кусається та щипає тоді, коли її переповнюють емоції. У маленької дитини ще не розвинена емоційна зрілість, на даному етапі вона не здатна зрозуміти та впоратися зі своїми емоціями. Можливо, вона відчуває радість або любов, але просто не знає, як їх висловити. Тому вона кусається й таким чином дає вихід емоціям.· Недавнє потрясіння: народження братика чи сестрички, переїзд в іншу квартиру або місто, перехід у новий дитячий садок або школу – усі ці зміни можуть вплинути на поведінку дитини.· Поганий приклад: діти дуже спостережливі. Якщо вони бачать, що хтось у родині вирішує проблеми за допомогою агресії, швидше за все, вони переймуть таку поведінку. Намагайтеся справлятися зі стресом спокійно, і дитина братиме з вас приклад.Як упоратися з агресивністю дитини· Приділяйте дитині особливий час: якщо дитина пережила якесь потрясіння, дайте їй час звикнути до нової обстановки. Тоді вона буде відчувати теплоту й безпеку, їй буде легше впоратися зі змінами.· Зробіть так, щоб дитина довіряла вам свої тривоги: ви повинні бути емоційно й фізично доступними, щоб дитина могла звернутись до вас з проблемами, які спровокували її агресивність. Якщо дитина буде вважати, що ви хвилюватиметеся, вона буде замовчувати проблему, і вона залишиться невирішеною.· Не загострюйте причинно-наслідковий зв'язок: заохочення, осуд, покарання – усе це не допомагає. Причинно-наслідковий зв'язок не діє на дитину в даному випадку. Цим ви можете тільки ускладнити ситуацію.· Установіть позитивний зв'язок з дитиною: щира розмова може надати відчутну допомогу. Якщо у вашої дитини напад гніву чи агресивності, м’яко подивіться їй в очі, доторкніться до неї. Обійміть її, нехай вона відчує вашу любов. Скажіть, що ви розумієте її почуття, що все добре й ніхто на неї не сердиться. Попросіть дитину розповісти про емоції, які вона зараз переживає.· Поповнюйте словниковий запас дитини: батьки можуть підказати дитині те слово, яке позначає її емоційний стан. Причиною гніву може бути ситуація, в якій дитину відкинули однолітки, або ситуація, яка викликала збентеження. Дуже важливо дати зрозуміти дитині, що це нормально – відчувати емоції, але не можна давати волю своєму гніву й накидатися на людей чи словесно, чи фізично.· Слухайте дитину: коли дитина заспокоїться, вислухайте її. Якщо ви уважно вислухаєте дитину, вона відчує захищеність і тісний зв'язок з вами. Це також допоможе батькам краще зрозуміти емоційний стан дитини та фактори, які провокують прояви гніву.· Допоможіть дитині виплеснути емоції: спочатку діти вихлюпують свої емоції через плач та істерику. Якщо їм перешкоджати, вони перейдуть до фізичної агресивності. Допоможіть дитині знайти спосіб виплеснути свою агресивну енергію. Нехай вона поплаче або покричить. Спорт чи перебування на природі також можуть бути хорошим засобом позбутися гніву й заспокоїтись. Якщо дитина вчасно не виплескує свої емоції, вона перетворюється на вулкан, який може почати виверження в будь-який момент.· Поділіться вашим сумом з близькими: батьків агресивних дітей часом також охоплюють злість, страх і почуття провини, і тоді їхнє ставлення до дитини стає холодним і байдужим. Усе це впливає на дитину, вона відчуває, як змінилось до неї ставлення та стає ще більш агресивною. Поділіться своїми переживаннями із друзями та близькими. Забудьте про накопичений негатив для того, щоби стати спокійними й готовими до спілкування з розлюченою дитиною.· Зверніться по професійну допомогу: іноді гнів може бути викликаний чимось більшим, ніж перераховані причини. Якщо всупереч усім вашим старанням ваша дитина продовжує поводитись агресивно, зверніться по допомогу до психолога. Можливо, вона страждає на синдром дефіциту уваги й гіперактивності, зухвалий опозиційний розлад або інше порушення.У ранньому віці виховувати дитину легше. Не поспішайте, заспокойтесь і запасіться терпінням, так ви зможете допомогти малюку навчитись виражати емоції, відчувати безпеку й умиротворення. Це і є найкращі ліки від агресивності.Джерело інформації - Розвиток дитини

Ізраїльський протокол швидкої допомоги дітям, що пережили сильну стресову подію

Пам'ятка для батьків

- Якщо діти живуть в умовах постійною критики, вони навчаються осуджувати.- Якщо діти живуть в умовах ворожнечі, вони навчаються насильству.- Якщо дитину постійно висміювати, вона навчається зневажати себе.- Якщо дітей постійно соромити, вони навчаються почувати провину.- Якщо діти живуть в умовах толерантності, вони навчаються терплячості.- Якщо дітей підтримують, вони навчаються впевненості в собі.- Якщо вчинки дітей схвалюють, вони навчаються самоповаги.- Якщо діти живуть в умовах справедливості, вони навчаються бути справедливими.- Якщо діти живуть у безпеці, вони навчаються довіряти.- Якщо діти живуть із визнанням, вони навчаються дружелюбності. вони знаходять любов на землі.

Безвихідних ситуацій не буває!

Ніхто з батьків не бажає поганого своїй дитині, щонайменше, свідомо. Всі ми мріємо, щоб наші діти виросли не просто здоровими і фізично міцними людьми, але й розумними, самостійними, щасливими та відповідальними.Підлітковий вік - час активного пошуку. Дитина намагається зрозуміти, що вона означає в цьому світі, хто вона така і як її сприймають оточуючі.Намагаючись зрозуміти себе, підліток ставить під сумнів авторитет своїх батьків. У своїй сім'ї йому дуже важливо довести, що він - самостійна особистість, а значить, має право на власну думку з будь-яких питань. І часто його думка не збігається з думкою батьків. Це протиріччя і стає джерелом постійних конфліктів.Напевно багато батьків рано чи пізно думають, що їхні діти-підлітки нестерпні, думають лише про себе, постійно стають "в позу", сперечаються, щось хочуть довести, проявляють агресію.Насправді підліткам дуже складно. Вони фактично по-новому вчаться адаптуватися в цьому світі, пізнають самі себе з іншого боку, в підлітковий період у дітей складається уявлення про фізичну красу, яке нерідко переходить в комплекс «гидкого каченяти».На це можуть накладатися конфлікти або гнітюча психіку обстановка оточення. І як наслідок, віддалення від рідних, агресія, аутоагресія, які є способом захисту, в першу чергу, від світу, який здається їм ворожим і нерозуміючим.Психологи виділяють безліч причин, які здатні підштовхнути підлітка до суїциду. Серед них сварка з однолітками, розставання з коханою людиною, смерть родича, постійні стресові ситуації, переживання образи, самотності, відчуженості, неможливість бути зрозумілим, почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою, страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням, перед покаранням, бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття. Проте варто підкреслити, що в більшості випадків все перераховане не є першопричиною суїцидальної поведінки молодих людей, а лише додатковим фактором. Суїцид - це завжди акт протесту, крик по допомогу.Діти-самогубці часто і не збираються вмирати, вони не можуть повірити, що смерть - це кінець усьому. У дитячому сприйнятті самогубство повинно відбуватися таким чином: «Я ковтаю таблетки, мене починають ховати, всі плачуть, усвідомлюють, як були несправедливі і який скарб вони втратили. І в цей момент з гробу встаю я - живий і красивий. І життя триває».Дорослим часто важко зрозуміти, чому дитина, яка хоче жити, намагається вбити себе. Насправді, діти до останнього моменту вірять, що їх врятують, просто допомога не завжди приходить вчасно.У кожному разі, батьки повинні пильно стежити за дітьми, особливо якщо закралася хоч тінь сумніву, що дитина замислила самогубство. Адже, як правило, батьківська інтуїція не підводить.
Що має насторожити в поведінці дитини:· Якщо дитина часто розмовляє про смерть і самогубство.· Якщо прагне усамітнитися під будь-яким приводом.· Фрази «Завтра мене вже не буде», «Без мене нічого не зміниться», «Ти віриш в переселення душ?».· Непрямі загрози теж повинні насторожити: «набридло жити» , «ситий цим по горло», «більше ви мене не побачите», «пожив - і вистачить», «ненавиджу себе», «якщо ми більше не побачимося, дякую за все».· Якщо дитина приводить справи в порядок - віддає чужі речі, мириться з ворогами, прибирає в кімнаті, роздаровує улюблені речі.· Дитина перестає стежити за собою, відстає в школі або перестає туди ходити.· Слова «Який же я дурний, незграбний, нікому непотрібний».· Прямі погрози типу «краще повіситися, ніж з вами жити» теж повинні насторожити дорослого.Як запобігти трагедії в такий момент?· Бути гранично обережними у своїх словах і діях, не ображати дитину, не принижувати і не карати.· Довіряти їй і сприймати, як самостійну особистість зі своїми думками і бажаннями.· Ставитися серйозно до її погроз покінчити життя самогубством.· Якщо виникло відчуття, що не під силу допомогти дитині, звернутися до психолога.· Не пускати ситуацію на самоплив.· Показати своїй дитині, що вона Вам небайдужа, нехай вона відчує себе любимою.· Переконати дитину, що безвихідних ситуацій не буває, що всі біди - тимчасові ! І Ви завжди будете поруч, щоб допомогти їй.Взято з larysa-bilovol.sumy.sch.in.ua/communication/batjkam/

Безпечний та корисний інтернет

Дуже часто ми чуємо «– Дотримуйся правил дорожнього руху», «- Дотримуйся правил поводження з газом, пожежної безпеки», і ми спокійно реагуємо на це і виконуємо, бо знаємо, що це життєво необхідно. На заводі, чи на фабриці, і взагалі на будь-якому підприємстві, дорослі знають і дотримуються правил, щоб працювати безпечно, щоб ніщо не загрожувало не тільки їх життю, але і моральній та духовній рівновазіТак, працюючи в Інтернет, ми повинні з’ясувати, а які тут існують правила, і що нам потрібно знати і чого дотримуватися, щоб залишитися здоровою людиною з усіх боків.Незалежно від того, чи ваші діти тільки-но починають виходити в онлайн, або вони вже добре розбираються у Web, ви можете допомогти їм використовувати Internet у міру того, як вони дорослішають і проходять різні стадії свого життя.Допомога підліткам у забезпеченні онлайнової безпеки є особливо складною, оскільки зазвичай вони знають більше, ніж їхні батьки, про програми Internet. Навіть з дітьми старшого віку важливо, щоб батьки відігравали активну роль у визначенні використання Internet своїми дітьми. Чітке виконання правил онлайнової безпеки, які прийнятні і для дітей, і для батьків, й частий перегляд звітів про онлайнову діяльність дітей є також надзвичайно важливим. Батьки повинні не забувати тримати захищеними свої власні паролі, щоб діти не могли нікуди увійти під батьківськими іменами.Багатьох батьків турбує те, що їхні діти багато часу проводять в Інтернеті. Доступ до Всесвітньої мережі відкриває безмежні можливості для навчання і самовдосконалення, тому батьки і училище намагаються забезпечити учням цей доступ. Проте часто замість того, щоб використовувати Інтернет для виконання домашніх завдань і досліджень, діти проводять там години, обмінюючись миттєвими повідомленнями, граючись в онлайнові ігри та розмовляючи з незнайомими людьми в чат-кімнатах. Таким чином, з появою Інтернету проблема підтримки балансу між розвагами та навчанням у житті дітей ускладнилася. Багато дітей і підлітків, потрапивши в Інтернет, втрачають відчуття часу та реальності. Нижче наведені поради батькам і вчителям щодо того, як запобігти інтернет-залежності та встановити необхідний баланс між перебуванням дітей у мережі та іншими заняттями.· Не пропустіть симптоми інтернет-залежності. Замисліться над тим, чи не позначається використання Інтернету на успішності дитини, її здоров’ї, стосунках із членами сім’ї та друзями. Визначте, скільки часу вона проводить в онлайні.· Не бійтеся звертатися по допомогу. Якщо в дитини проявляються ознаки інтернет-залежності, зверніться до фахівців за консультацією. Маніакальне використання Інтернету може бути симптомом інших проблем, зокрема депресії, озлобленості, низької самооцінки.· Проаналізуйте власні звички. Чи немає у вас проблеми з контролем перебування в Інтернеті? Пам’ятайте, що для дитини ви є основним прикладом у житті.· Не забороняйте використання Інтернету. Мережа є важливою частиною соціального життя багатьох підлітків. Встановіть домашні правила щодо того, які сайти можна відвідувати дитині, та дотримуйтеся їх. Ці правила можуть передбачати певний проміжок часу, протягом якого можна перебувати в онлайні, заборону використання Інтернету, поки не зроблені домашні завдання, заборону відвідування чат-кімнат або перегляду матеріалів для дорослих.· Тримайте комп’ютер у відкритій зоні. Встановіть комп’ютер у загальній зоні своєї оселі, а не в кімнаті дитини.· Встановіть баланс. Заохочуйте та підтримуйте бажання дитини займатися іншими справами, особливо спортивними іграми.· Допомагайте дітям спілкуватися з іншими в реальному житті. Заохочуйте дитину до справ, які сприяють її спілкуванню з іншими дітьми.· Слідкуйте за тим, що роблять діти в Інтернеті. Використовуйте програми, які здійснюють моніторинг та обмежують використання Інтернету, зокрема засоби батьківського контролю.· Пропонуйте альтернативи. Якщо вам здається, що дитину цікавлять лише он-лайнові відеоігри, спробуйте призвичаїти її до онлайнових «замінювачів» улюблених ігор. Наприклад, якщо дитині подобаються рольові ігри у стилі фентезі, заохочуйте читати її книжки з фентезі.
10 золотих правил безпеки в Інтернеті для дітей.· Нікому без дозволу батьків не давати особисту інформацію: домашню адресу, номер домашнього телефону, робочу адресу батьків, їхній номер телефону, назву й адресу навчального закладу.· Якщо знайдете якусь інформацію, що турбує вас, негайно сповістіть про це батьків.· Ніколи не погоджуватися на зустріч з людиною, з якою ви познайомилися в Інтернеті. Якщо все ж таки це необхідно, то спочатку потрібно спитати дозволу батьків, а зустріч повинна відбутися в громадському місці й у присутності батьків.· Не посилати свої фотографії чи іншу інформацію без дозволу батьків.· Не відповідати на невиховані і грубі листи. Якщо одержите такі листи не з вашої вини, то сповістіть про це батьків, нехай вони зв’яжуться з компанією, що надає послуги Інтернет.· Розробити з батьками правила користування Інтернетом. Особливо домовитися з ними про прийнятний час роботи в Інтернеті і сайти, до яких ви збираєтесь заходити.· Не заходити на аморальні сайти і не порушувати без згоди батьків ці правила.· Не давати нікому крім батьків свої паролі, навіть найближчим друзям.· Не робити протизаконних вчинків і речей в Інтернеті.· Не шкодити і не заважати іншим користувачам.Взято з larysa-bilovol.sumy.sch.in.ua/communication/batjkam/

Дитина і суспільні колізії

За останні декілька років у державі відбулися події, які в тій чи іншій мірі психологічно торкнулися і дорослих, і дітей. Без перебільшення можна сказати, що кожний пережив гострий соціогенний стрес. І якщо у дорослих є певний досвід переживання складних ситуацій, то діти такого досвіду не мають. Це ускладнює переживання ними суспільних подій, і в ряді випадків призводить до розгубленості, підвищеної тривожності, безпорадності, агресивності тощо.Нижче надаємо поради для батьків та педагогів щодо поведінки з дітьми в умовах суспільних потрясінь. Сподіваємося, що вони стануть у нагоді педагогам і батькам не лише в нинішній непростій ситуації, а й надалі у повсякденні.Насамперед, педагогам, і батькам потрібна МУДРІСТЬ, яка передбачає, зокрема, позитивне світосприйняття, розуміння законів природи і суспільства, виваженість у словах і вчинках, об’єктивність по відношенню до дітей і дорослих, уміння зрозуміти іншого, об’єктивність в оцінках, далекоглядність.Обов’язковою є ЛЮБОВ до дитини, повага до її особистості та прийняття її такою, якою вона є, розуміння, що для неї екологічно, а що порушує її рівновагу і комфорт. Здатність поступатися власними інтересами, щоб не зашкодити здоров’ю дитини, як фізичному, так і психічному, моральному.За цих умов дорослі, з одного боку, оберігають психіку дитини від небезпечних перевантажень, з іншого — вчать її мудрості й любові, а отже формують імунітет до недобрих впливів.

Педагоги і батьки виконують місію носіїв життєвого Оптимізму, гарантій безпеки і благополуччя дитини, формують позитивне світосприйняття, необхідне для її повноцінного розвитку.
Попри сумні і незбагненні події сьогоденна та інші колізії дорослого життя створюють у родині та дитсадку спокійну світлу атмосферу, сповнену позитивних життєствердних настроїв.
Поводяться розважливо, гасять власні пристрасті. Враховують, що діти до 3-х років, хоча менше розуміють, дужо чутливі до психічного стану дорослих, перебувають у тісному емоційному зв’язку з матір'ю.
Малюють дитині світ не чорно-білим (поганий-добрий), а різнобарвним, розкриваючи філософію життя. Вчать розглядати кожне явище в природі та суспільстві з різних боків і точок зору.
Виховують повагу до інших людей, толерантність і терплячість до кожного, незалежно від того, чи подобається він, чи погоджується з тобою. Вчать засуджувати не людину, а недобрий вчинок, роблячи це без агресії, самі в житті подають такий приклад.
Формують дружні взаємини між дітьми, згуртовують їх у спільних справах, не протиставляють одне одному, вчать радіти успіхові товариша,
Запобігають виникненню конфліктів, вчасно помічаючи їх назрівання.
Як би не кипіла душа болем, огидою, зневірою, не проявляють при дитині бурхливих емоцій, які (особливо негативні) руйнують її внутрішній світ. Не виправдовують насилля. Не ведуть дискусій, зокрема й політичних, у присутності дошкільнят.
Педагоги дотримуються нейтралітету, не нав’язують своїх особистих політичних та інших поглядів, і в жодному разі не протиставляють їх поглядам батьків вихованців, для дитини стресогенними є вже самі лише розбіжності в переконаннях близьких людей.
Обмежують та пом’якшують негативну інформацію, що доходить до дітей, але й не уникають розмови. Пояснюють спокійно, врівноважено, без агресивних ноток і тяжкого смутку (якщо події трагічні).
Не залишають дитину наодинці з сильними враженнями, оскільки малята незрозуміле додумують і можуть нафантазувати страхіття, більш стресогенні за реальність, заспокоюють і підбадьорюють малюка,
У періоди соціальних протистоянь (демонстрацій, виборів) педагог проявляє особливу пильність. Придивляється до дитячих ігор, що відтворюють враження малят, спрямовує їх у мирне річище, якщо виникає гра політичної тематики, не забороняє, тому що діти мають потребу програвати те, що вразило, знімаючи стрес. Приділяє більше уваги індивідуальним бесідам, дає кожному виговоритись, вислуховує враження від побаченого (почутого), пояснює, що всі люди різні, і кожен може висловлювати свою думку. Це нормально. А от ображати одне одного, знущатися, бити, вбивати не можна ні дітям, ні дорослим. Демонструє об’єктивність, засуджуючи прояви агресивності будь-якої сторони, незалежно від власних політичних симпатій.
Дорослі враховують, що реакція дошкільнят на стресогенні ситуації може бути віддалена в часі. Дитина може страждати непомітно для нас, дорослих. Здасться, що подія не справила на неї сильного враження, а стрес починає розвиватися. Найтяжчі дитячі стреси часто не проявляються зовні.
Якщо дитина прилучена до якоїсь духовної традиції, вірить у любов і справедливість Творця, то батьки вчать обирати духовні цінності та плекати в собі лише добрі почуття. А негативні емоції, що виникають, знімати молитвою, і в усіх скрутних ситуаціях звертатися до вищої мудрості.

Взято з larysa-bilovol.sumy.sch.in.ua/communication/batjkam/

Психологічна травма: як допомогти дитині

Вкладення

Книга для батьків "Психологічна травма. Як допомогти_дитині.pdf"

Page updated

Google Sites

Report abuse