ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

У гештальт-підході АГРЕСІЯ – це не лише варіант виявлення злості чи невдоволоння, а й певний спосіб задоволення власних потреб. Наприклад: якщо я хочу яблуко, то йду і БЕРУ зі столу, а потім ВІДКУШУЮ шматочок – у гештальті це ПРЯМА АГРЕСІЯ.

Але є таке поняття як ПАСИВНА АГРЕСІЯ. Вона проявляється, коли людина свої почуття виражає у прихованій формі. Непряме вираження емоцій супроводжується «циканням», певною демонстацією, поведінковими моментами, які можуть бути більш деструктивними, ніж пряме вираження злості.

Наприклад.

Ситуація в туристичному місті. Чоловік дивиться на брошуру з картою, що показує, як пройти до готелю, і каже дружині: «Слухай, я не можу зрозуміти, де ми є». А вона відповідає: «Дивно. Карта ніби для п’ятирічних намальована». (трансляція – сумніви щодо інтелектуальних можливостей людини – що боляче).

Це пасивна агресія, адже за відповіддю жінки стояло: «Я злюся, що ти не знаєш, куди йти, що на тебе не можна покластися, що ти витрачаєш наш час» або «Я розчарована, що ти не можеш розібратися в карті, яка мені здається дуже простою».

Деякі люди виражають злість непрямо, оскільки БОЯТЬСЯ конфлікту, або думають, що говорити про свої почуття погано.

Дехто намагається бути соціально привабливим, подобатися іншим і в жодному разі не викликати негативну реакцію щодо себе. Тоді вони будуть намагатися стримувати злість, щоби здаватися дуже добрими, дружніми та комунікабельними.

Отже, людина, яка відчуває пасивну агресію, ніколи не буде прямо ГОВОРИТИ про свої думки, вони будуть ВІДРІЗНЯТИСЯ від її ПОВЕДІНКИ.

Лайфхак: якщо відчуваєте, що ваша дитина застосовує до вас пасивну агресію, запитайте: ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ?

У цей момент особистість з пасивно-агресивною формою комунікації може говорити: «А що, щось відбувається?» або "ТА ВСЕ НОРМ!". Тоді варто відповісти: «Мені здається, є якесь напруження». Ці фрази допоможуть вам вивести вашу дитину на прямий діалог.

Пасивно-агресивну поведінку виявити без певного "озброєння" складно. Тож звертайтесь, будемо визначати разом!

Джерело: https://www.facebook.com/olga.belyaeva.5477/posts/419511646398376

Кожен із нас пам'ятає ту мить, коли почули: „Вітаємо, Ви стали батьками!".

З того моменту найзаповітнішою нашою мрією має стати думка, як зробити свою дитину щасливою.

„Разом із статусом батьківства громадяни, які народжують дітей, набувають як права, так і обов'язки та відповідальність за виховання та розвиток дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток."

Згідно з Сімейним кодексом України (ст. 150) на батьків покладається виконання таких обов'язків:

1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов'язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Сім'я є найважливішою ланкою у вихованні дітей. Саме на сім'ю покладені не лише функції відтворення та продовження роду, в ній ще закладаються основи виховання та формування майбутньої особистості, відбувається передача нащадками духовних цінностей, життєвого досвіду, трудових навичок, національних особливостей.

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Народ здавна сповідує істину: батьки – головні природні вихователі й особистим прикладом справляють найбільший виховний вплив на дітей.

Невдячна батьківська роль. Адже в очах людей в усьому винні саме ми – батьки. В тому, що дитина товста, і в тому, що вона занадто худа, в тому, що вона не вихована, каже неправду, краде, погано поводиться - за все відповідають батьки.

  ПРАВИЛА БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ:

–          у стосунках з дитиною необхідно спиратися на позитивні якості особистості;

–          показувати власний приклад позитивної поведінки, не допускати розходження між словами і власними діями, «Роби, як я», а не «Роби, як я кажу»;

–          давати оцінку не особистості, думкам, емоціям дитини, а її поведінці;

–          навіювати дитині позитивне;

–          жити сьогоднішнім днем, не згадувати без особливої потреби негативні ситуації з минулого;

–          не жити замість дитини, але бути поруч для допомоги їй у разі необхідності.

БАТЬКИ, ПАМ'ЯТАЙТЕ!

«ТЕ З ЧИМ УВІЙДЕ ВАША ДИТИНА У ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ – ПОЗНАЧИТЬСЯ І НА ЇЇ І НА ВАШОМУ МАЙБУТНЬОМУ! ».

Вступ дитини до закладу вищої освіти приносить батькам не лише радість, а й паніку.

Як підтримати свого новоспеченого студента та допомогти йому уникнути неприємностей?

Пропоную низку дієвих порад:

1. Менше контролю

Студентські роки – це перехідний етап між школою та дорослим життям. Саме тоді формується самостійність та відповідальність. Звісно, потрібно цікавитись життям своєї дитини та допомагати. Але контроль кожного кроку лише зашкодить. Дозвольте дитині самостійно ухвалювати рішення та нести за них відповідальність.

Батьківський контроль повинен бути періодичним. Час від часу запитуйте про навчання, стосунки з викладачами та одногрупниками. Але намагайтесь не критикувати, а підтримувати. Діліться власним досвідом, розповідайте не лише про свої студентські досягнення, а й про помилки. Тоді дитина більше вам довірятиме і проситиме поради.

Не надто розпитуйте про бали, конспекти та контрольні. Перші місяці навчання дуже стресові для студентів. Їм потрібно звикати до іншої системи оцінювання, нових видів контролю знань та багатьох інших змін. Краще поцікавтеся, які предмети подобаються вашому першокурснику. Нехай він відчує вашу небайдужість до його інтересів, а не лише контроль.

2. Допомагайте взаємодіяти з колективом

У школі фактично весь навчальний процес контролював учитель. В університеті зона відповідальності значно розшириться. Студенти самі обирають навчальну літературу, контролюють кількість набраних балів за семестр, пильнують дедлайни та власні «хвости». Завжди самостійно вирішувати всі питання – надто складно. Потрібно взаємодіяти.

Поцікавтесь, які стосунки у вашого сина чи доньки з одногрупниками. Запропонуйте кілька ідей, як можна разом ефективно підготуватися до модуля чи заліку. Порадьте співпрацювати: ділитись інформацією, конспектами, допомагати та просити допомоги. Це не лише дасть змогу вдало скласти іспити, а й навчить бути хорошим командним гравцем у будь-якій життєвій ситуації.

3. Вчіть розпоряджатися фінансами

Більшість батьків обирають просту схему: давати на місяць певну суму кишенькових грошей і не контролювати витрати. Дитина може витратити ці гроші за перший тиждень і зіткнутись із проблемами. Як же вчинити далі: знову дати грошей чи нехай викручується?

Кожен з варіантів може призвести до нехороших наслідків. Краще допоможіть студенту спланувати свій бюджет. Для цього є безліч програм для смартфонів, наприклад Homemoney, Spendee, Easycost. Але спершу потрібно на практиці опанувати певні речі. Поясніть дитині, наскільки важливо вчасно оплачувати рахунки, допоможіть розставити пріоритети у витратах. Поговоріть про необдумані покупки та речі, на яких не варто економити.

4. Дозвольте самостійно обирати майбутнє

Батьки часто дозволяють собі робити вибір замість дитини. Адже мама і тато вже мають певний досвід і знають, куди потрібно рухатись, щоб досягти успіху.

Але випускники шкіл не завжди здатні уявити чітку картину власного майбутнього. Вони не знають, яким точно буде їхнє місце в суспільстві та яке заняття приноситиме задоволення протягом життя. Є лише тут і зараз. У такій ситуації дитину можна певним чином підштовхнути до вибору. Допомогти визначитись, спираючись на її інтереси.

Але це усвідомлення прийде в коледжі. Згодом студент зрозуміє, у якому напрямку хоче рухатись. Тому намагайтесь не впливати на вибір профільної спеціалізації вашою дитиною.

Також ваш студент може захотіти змінити спеціальність або отримати другу спеціальність, навчаючись на паралельному навчанні. Це може бути імпульсивне рішення, яке виникло через стрес або конфлікт. Дайте дитині час на роздуми. Але якщо рішення обдумане, просто не заважайте сину чи доньці самостійно будувати своє майбутнє. Краще змінювати життя, поки ще молодий.

5. Допомагайте пов’язувати навчання і життя

Навчання студента часто проходить за схемою: вивчив, склав, забув. Потрібно набрати бали, скласти сесію, вийти на стипендію. А потім вже на роботі згадують про деякі університетські предмети і шкодують, що так мало часу їм приділяли.

Коли студент дивиться на навчальну дисципліну не як на випробування, яке потрібно пройти, а як на досвід, що буде корисним у майбутній роботі, ставлення міняється.

Та прийти до цього самостійно важко. Допомагайте своїм дітям. Порадьте знайти практику, стажування чи волонтерство, пов’язане зі спеціальністю. Або самостійно розробити якийсь проект. Це допоможе зрозуміти, які знання реально знадобляться на практиці і поглянути на навчання під іншим кутом.

6. Обирайте гуртожиток

Якщо ваша дитина їде до іншого міста і потрібно вирішувати питання з житлом, однозначно обирайте гуртожиток. Там можуть бути не надто хороші умови: кілька людей у кімнаті, спільні ванна і кухня. Але це неймовірний досвід. Гуртожиток – це окреме маленьке суспільство. Там студенти вчаться повністю брати відповідальність за свої речі, вести побут.

Великим плюсом також є можливість навчитись взаємодіяти з іншими. В одній кімнаті можуть жити зовсім різні люди, їм потрібно бути гнучкими, проявляти співчуття і розуміння. Також молоді люди мусять самостійно давати раду життєвим ситуаціям та підтримувати одне одного.

Порадьте своєму сину чи доньці розділяти побутові обов’язки із сусідами по кімнаті: встановити графік прибирання, спільно готувати їжу. Така організація полегшує життя. Наприклад, ваша дитина працює над об’ємним рефератом. Часу щось зготувати зовсім немає. У такий момент виручає взаємодія: сьогодні тебе нагодують смачною вечерею, а завтра ти когось пригостиш.

Налаштовуйте дитину на те, що не обов’язково ставати друзями зі своїми сусідами. Важливо просто проявляти толерантність, шукати спільну мову.

Якщо все ж вирішили винаймати квартиру, хорошим варіантом буде розділити її ще з одним студентом. Так адаптація до всього нового пройде трішки легше. Постарайтесь не тримати все у своїх руках, розділяйте обов’язки щодо квартири зі своєю дитиною: ви можете доручити їй сплату комунальних платежів та поповнення інтернет-рахунку, а самі будете спілкуватись із господарями житла та сплачувати квартплату.

7. Не поспішайте знайомитись із викладачами

Втручання у навчальний процес може мати не найкращі наслідки. Деякі батьки приходять до викладачів, радяться з ними з приводу навчального процесу, дізнаються оцінки, а хтось навіть влаштовує скандали, що не зовсім добре впливає на процес адаптації вашої дитини у нове освітнє середовище.

Але все ж тримайте руку на пульсі. Може трапитися, що у дитини виникли проблеми в адаптації до нових умов навчання (проживання), або просто боїться розповідати про свої проблеми. Якщо ви помічаєте зміни в настрої: замкненість або, навпаки, невластивий прояв емоцій, поцікавтесь, у чому річ. Ви можете звернутись до куратора групи, директора фахового коледжу, директора коледжу і попросити прояснити ситуацію. Але не робіть це привселюдно.

8. Допомагайте з побутом

Студенту потрібен час на адаптацію. Спочатку непросто розібратись зі всіма новими предметами. Прості побутові справи іноді просто вилітають з голови. Тому батькам краще подбати про те, що не стосується навчання. Звільніть свою дитину на певний час від домашніх обов’язків.

Якщо дитина буде навчатись в іншому місті, допоможіть розібратись із маршрутом від університету до житла, порадьте придбати проїзний. Такі деталі сумарно забирають багато часу, який вашому студенту важливіше витратити на адаптацію до навчального процесу.

Пам’ятайте, що дорослішання дитини залежить

від можливості батьків

з теплотою відпускати своє чадо в «нові світи», чути, підтримувати,

поважати його/її вибір та вірити в краще!!!