Везувій

Везувій – вулкан що діє, за 15 км від Неаполя регіону Кампанія півдня Італії на березі Неаполітанської затоки. Висота вулкана – 1281 м, гірська система – Апенніни.

Географічні координати: (40⁰ 49’пн.ш, 14⁰ 25’сх.д.)

Це єдиний діючий вулкан у континентальній Європі. Є два варіанти походження назви

вулкана: перший від окського fest – дим, другий від праїндоєвропейського кореня ves, що означає гора. Везувій визнано одним із найнебезпечніших вулканів. На даний момент є відомості про понад вісімдесят значних вивержень.

Сучасними дослідниками встановлено, що під Везувієм знаходиться кілька магматичних камер. Та, що ближче до поверхні, знаходиться на глибині 3 км, а глибша – на глибині 10-15 км.

Везувій має три вкладені конуси, найдавніший з яких зберігся лише на східному та північному схилах. Цей конус називається Монте-Сомма.

Другий конус (безпосередньо Везувій) знаходиться всередині Монте-Сомми.

На вершині Везувію знаходиться кратер, усередині якого з’являється третій тимчасовий конус, що зникає при сильних виверженнях.

Основний конус складається з вулканічного туфу і лавових пластів, що перешаровуються.

ВИВЕРЖЕННЯ ВУЛКАНУ ВЕЗУВІЙ.

24 серпня 79 року в Південній Італії, поблизу Неаполя, сталося виверження вулкану Везувій, в результаті котрого були знищені міста Помпеї, Стабії та Геркуланум, всі жителі яких загинули.

За свідченням Плінія молодшого, очевидця цих подій, виверження тривало 18 годин і Помпеї були поховані під шаром попелу та лави товщиною до 5-6 метрів; Геркуланум було накрито вулканічними матеріалами товщиною до 20 метрів. Кількість загиблих у обох містах оцінюється в 20-25 тисяч чоловік.

Того дня рано-вранці над вулканом, який усі давно вважали сплячим, піднялася чорна хмара. Небо раптом стало грізним, згустки попелу, що вивергалися з вулкана, повністю приховали сонце, і настала тьмяна темрява. На вулицю не можна було вийти, не прикривши голову подушкою, бо разом із попелом на голову падали важкі камені.

Незабаром із жерла вулкана вирвалася гігантська розпечена хмара з каменів, попелу та диму заввишки до 33 км. Процес супроводжувався виділенням теплової енергії, яка багаторазово перевершувала ту, що виділилася під час вибуху атомної бомби над Хіросимою. Сила виверження була така, що попіл від нього долітав навіть до Єгипту та Сирії.

Виверження Везувію призвело до загибелі трьох міст – Помпеї, Геркуланума, Стабій та кількох невеликих селищ та вілл. У процесі розкопок з’ясувалося, що у містах все збереглося таким, яким було до виверження.

Виверження 79 року викинуло близько 3 км вулканічних відкладень, які дощем випали на Помпеї, засипавши місто багатометровим шаром. Під товщою цього попелу знайшли вулиці, будинки з повною обстановкою, люди та тварини, які не встигли врятуватися.

Після опівночі на місто ринули потоки розжареної лави. Отруйний газ, шари попелу та пірокластичні потоки миттєво знищили всіх, хто сподівався врятуватися у міських сховищах. Лава залила вулиці та будинки, рівномірно та герметично заповнила всі порожні простори. Під час цього виверження було знищено стародавні сувої, що зберігалися в бібіліотеці розкішної вілли в римському Геркуланум.

За існуючими оцінками, в Помпеях та Геркуланумі через рясні випадання попелу та гідротермальних пірокластичних потоків, температура яких доходила до 7000С, загинули близько 16 000 осіб.

Дослідження виверження Везувію в 79 році дозволили висунути припущення про майбутнє виверження вулкана. Після виверження 1944 року Везувій перебуває у відносно спокійному стані. Вчені припустили, що чим довше вулкан неактивний, тим сильніше буде його виверження, яке може бути особливо небезпечним для даного густонаселеного району.

Везувій абсолютно непередбачуваний, - досі не вдалося з’ясувати точну закономірність його активності, тому вулканологи спостерігають за ним безперервно.

Новіцький Федір, 6А

Виверження Везувію

- вражаюча катастрофа в історії людства, що сталася в Італії в 79 році.

В результаті виверження вуклану були знищені міста Помпеї, Стабії та Геркуланум, жителі яких загинули.

Міста в Неаполітанській затоці, які припинили своє існування після виверження Везувію в 79 році.

На початку 79-го року нашої ери ці міста процвітали. Неаполітанська затока на той час стала улюбленим місцем відпочинку римської знаті.

Помпеї, Стабії та Геркуланум – курортні міста давнього Риму, куди римляни стікалися у пошуках будь-яких розваг, які тільки можна було купити за гроші у стародавньому Римі.

Реконструція міста Помпеї

Театр Помпея (Рим, 1 століття до н.е.) 3D реконструція

У Помпеях було два театри, кам'яний амфітеатр для гладіаторських ігор, доречі перший у всьому стародавньому Римі, два гімнасії, де можна було займатися фізичними вправами.

Фреска з Помпей “Бійка в Амфітеатрі”.

На ринках Помпеїв прилавки ломилися від коштовних товарів з усього Середземномор'я. Тут були вишукані страви та спеції, предмети розкоші, рідкісні тканини, раби і рабині.

Загальний вигляд амфітеатру у Помпеях.

Театр Помпея. Сучасне фото.

Помпеї. Реконструкція

Ідея оселитися біля підніжжя діючого вулкану може здатися шаленою, але для стародавніх італіків, греків, етрусків та інших народів що оселилися тут це було не очевидно. На момент першого століття Везувій не вивергався вже більше тисячі років. На думку мешканців узбережжя неаполітанської затоки це була просто гора. При цьому земля навколо була неймовірно родюча і мальовнича. Багатий мінералами вулканічний ґрунт давав величезні врожаї. Вода з численних річок, струмків і підземних джерел навіть тепер вважається кращою в Італії. Злаки, овочі та фрукти давали тут величезні врожаї. А у неаполітанській затоці роїлося від риби та морепродуктів. Схили Везувію були посипані виноградниками, а місцеве вино, яке називалося “Кров Везувію”, славилося по всій імперії.

Вулканічна активність Везувію проявлялась в 62-у році. Землетрус магнітудою від 5 до 6 балів обрушився на міста Помпеї та Геркуланум, завдавши їм серйозної шкоди.

Про цю трагедію 79 року відомо практично все завдяки археологічним розкопкам і записам Плінія Молодшого, політичного діяча.

Гай Плі́ній Цеци́лій Се́кунд— давньоримський політичний діяч, консул-суффект, письменник, адвокат. Племінник і усиновлений Плінія Старшого. Коли Пліній Старший загинув під час виверження вулкана Везувій в 79 році, Гай Цецилій як спадкоємець змінив своє ім'я на Гай Пліній Цецилій Секунд.

До недавнього часу вважалося що виверження сталося 24-го та 25-го серпня 79-го року. Саме ця дата вказана у листах Плінія. Проте сучасні археологічні відкриття свідчать, що виверження скоріш за все сталося восени. У жовтні або може навіть у листопаді. Під час розкопок археологи знайшли залишки плодів гранату, які у цій місцевості дозрівають не раніше жовтня. Залишки одягу на тілах говорять про те, що люди були одягнені в теплий одяг, що досить незвичайно для серпня. А крім того на одній зі стін, було знайдено напис, що говорить, що його було нанесено за 16 днів до листопадових календ, тобто 17 жовтня.

На написі, зробленому латиною методом скоропису, видно три літери NOV, які можуть вказувати на листопад - місяць, коли проводилося свято зимових календ.

Почалася катастрофа приблизно о другій годині дня. Газовий струмінь, який з шаленою силою виривався з вулкану, виносив на поверхню неймовірну кількість уламків пемзи. Викинута пемза досягла висоти приблизно 30 кілометрів, і це за 10-11 годин виверження.

Завдяки тому, що вибух відбувався поступово, багато жителі зуміли відійти на більш безпечну відстань. У місті залишилися раби, які виконували роль охоронців майна своїх господарів, а так само жителі, які по своїй волі не бажали залишати свої оселі. Вночі відбувся наступний етап: з Везувію здалися язики полум’я. А вранці вже з вулкана сходила розпечена лава.

Приблизно з 6 до 9 години ранку з неба на землю опускалися попіл і так звані «кульки» пемзи, які вкрили своїм покровом славні міста Помпеї і Стабія.

Місто Геркуланум, розташоване з іншого боку Везувію, не було засипане попелом, але так само було приречене й зникло з лиця Землі. Геркуланум був зруйнований магматичними масами, які витікали з кратеру вулкану.

Кількість загиблих у містах оцінюється в 20-25 тисяч чоловік.

Сьогодні на розкопаних частинах Помпеїв, Геркулануму облаштовано музеї просто неба, котрі внесено до списку об'єктів Всесвітньої Культурної Спадщини ЮНЕСКО.

Клец Анна, 5-А

Виверження як витвір мистецтва

Почнемо… з самого початку)))

Перший витвір живопису, де зображено вулкан, знайдено у Франціїї — у славнозвісній печері Шове (або Шові). Наскальний живопис в печері виявлено в 1994 році і вважається одним з найдавніших прикладів доісторичного мистецтва.

На стінах печери зображені печерні леви, мамонти, бізони, гігантські олені (Megaloceros) та інші тварини. Поряд з ними в печері зустрічаються вигравірувані або намальовані абстрактні зображення, наприклад, схематичні "W" або "фонтани". Вчені припустили, що "фонтани" можуть зображати виверження вулкана.

У 35 кілометрах від печери є область Віваре, де знаходяться 17 вимерлих вулканів. Дотепер було відомо, що останні виверження відбулися в цій області ще до появи людей.

Щоб підтвердити свою гіпотезу і виміряти дати більш пізньої вулканічної активності, вчені зібрали зразки вулканічних порід з трьох згаслих вулканів, які добре видно з околиць печери Шові-Пон-д'арк. Потім дослідники виміряли вік зібраних порід з допомогою аргон-аргонового радіоізотопного методу. Виявилося, що виверження вулканів відбувалися 30 — 40 тисяч років тому. Тобто, люди могли стати свідками цих катаклізмів і, можливо зобразили їх на стінах печери .

Як це могло виглядати насправді, зобразила наша сучасниця — анґстремерка 8 класу.

Як же ж без виверження Везувію у Помпеї 79 року нашої ери. Сучасники цієї трагедії нічого не намалювали, бо… свідків, з ясних причин, не залишилось((

Саму ж подію дуже ефектно зобразив аж через 1750 років досить відомий художник художник франко-німецького походження Карл Брюллов. Цей художник свого часу вплинув на українську культуру, бо відіграв головну роль у викупі з кріпацтва самого Тараса Шевченка. Але це вже інша історія…

Картина “Останній день Помпеї”, яку Карл Брюллов малював протягом 6 років, має деякі посилання з життя митця. Наприклад, Карл Брюллов уявив себе на цьому полотні в образі чоловіка з етюдником на голові. Декілька дівчат на полотні мають схожі риси з коханою художника — Юлії Самойлової. Загибла жінка на першому плані є символом падіння Античності.

Також автор картини був на археологічних розкопках, де він зробив багато скетчів закам’янілих фігур.

А ось цей художник та його «Виверження Везувія» розпочали цілу епоху у живопису.

На відміну від картини Брюллова, на полотні Вільяма Тернера головною дійовою особою постає вулкан, яким художник швидше захоплюється, ніж демонізує.

“Виверження Везувію” — це непросто вигаданий пейзаж, навіяний сумно відомим історичним подією. Представлене полотно — це душевний відгук, особисте ставлення художника, його переживання. Вся драматургія роботи побудована на дивовижному колірному контрасті коричневого, темно-червоного і яскравих білих спалахів смертоносної сили, освітлює небо стовп попелу і лави. Приголомшливе враження підсилює водна гладь, яка немов “подвоює” ефект, відображаючи сполохи, що вириваються з жерла фатального вулкана.

На жаль, манірна англійська публіка не оцінила роботу Вільяма Тернера — англійцям був більш симпатичний сентименталізм і пригладжені побутові сценки, а живопис майстра викликала роздратування і обурення. Але мудрий час, як завжди, розставив все по своїх місцях.

Тернер став тим самим передвісником імпресіонізму, на досягненнях і експериментах якого виросло не одне покоління майбутніх творців “вразливого” живопису.

Імпресіонізм — художній стиль, який розвинувся в середині 19 століття у Франції. Головною особливістю цього стилю є зображення вражень, настрою та миттєвості за допомогою яскравих кольорів і широкого використання світлотіні. Художники імпресіонізму часто працювали на відкритому повітрі, намагаючись зафіксувати неповторну атмосферу моменту. Англійській публіці не сподобалась картина ,але згодом ставлення змінилось. Вільям Тернер також був відомий, як “митець світу”, бо він вивчав дивовижні властивості світла та шукав нові шляхи малювання в естетиці страху та жаху, але воно не повинно лякати глядача, а навпаки надихати його. На той час художники дотримувалися думки, що будь-яка картина має бути схожа на полотна старих майстрів — тобто написана в приглушених і тьмяних темно-коричневих тонах, але Вільям Тернер був прихильником яскравих фарб та білого кольору, тому отримав прізвисько “Білий художник”. Таким чином, Тернер був важливим фігурантом в історії імпресіонізму,а його вплив на мистецтво відчувається ще у досі.

Дарія Бекетова, 8А

Софія Сідак, 8А

Page updated

Google Sites

Report abuse