Передчуття апокаліпсису: відбиття виверження

“Темрява” Дж. Байрона

№12(3.2).mp4

“Франкенштейн” Мері Шеллі й перше оповідання про вампірів Джона Полідорі

У квітні 1816 лорд Гордон Байрон остаточно попрощався з Великою Британією.

У Швейцарії Байрон пробув порівняно недовго: уже в жовтні 1816 він виїхав до Італії. Але перебування в Швейцарії ознаменувалось важливою подією – зустріччю з поетом Персі Біші Шеллі. Вона послужила початком міцної дружби між двома великими поетами Англії.

Женевське озеро

с. Колонья на березі Женевського озера

1816 був прозваний роком без літа. Холодного дощового літа того року Байрон з домашнім лікарем Дж. Полідорі та друзями романісткою Мері Шеллі з компаньйонкою Клер Клермонт та Персі Біші Шеллі грілися біля каміна вілли Діодаті на березі Женевського озера. Через надзвичайно погану погоду відпочивальники майже не могли вийти з будинку. Компанія читала вголос «Оповідання мертвих», антологію страшних історій. Байрон запропонував, щоб кожен із них написав власне оповідання в такому стилі. Вони вирішили, що кожен напише по страшній історії, яку потім будуть один одному читати.

Мері Шеллі написала свою знамениту історію «Франкенштейн, або сучасний Прометей», Джон Полідорі створив повість «Вампір» — першу художньо-літературну історію про вампірів. Байрон – вірш «Темрява».

Вілла Діодаті

“Франкенштейн” Мері Шеллі

(роздуми штучної людини про свою долю…)

"Франкенштейн, або Сучасний Прометей"

"Франкенштейн, або Сучасний Прометей" - це роман англійської письменниці Мері Шеллі, написаний у 1816-1817 роках та виданий в 1818 році. Це один із найвизначніших та найвпливовіших творів у жанрі наукової фантастики та роману страху.

Основна сюжетна лінія роману розповідає про молодого науковця Віктора Франкенштейна, який вирішує створити штучну людину, використовуючи наукові методи. Його творіння, зібране з різних частин людських тіл, набуває життя, проте стає втіленням кошмару, істотою, яку він не може контролювати та розуміти. Історія розгортається як роздуми самого Франкенштейна про власну долю та наслідки своїх дій.

"Франкенштейн" висвітлює теми влади людини над природою, моральної відповідальності перед створінням, і те, як наука може вийти з-під контролю, якщо вона використовується безрозсудно.

Роман визнаний класикою і залишається одним із найважливіших та найвпливовіших творів літератури 19 століття.

Історія написання роману

Історія написання першого роману жахів вельми цікава та пов'язана з різними подіями в особистому житті Мері Шеллі. Ось кілька ключових моментів цієї історії.

Мері Шеллі, разом зі своїм чоловіком Персі Біш Шеллі, лордом Байроном, іншими друзями та лікарем Джоном Полідорі проводила літо в орендованому будинку на березі Женевського озера.

Це літо відоме як "літо темряви" через погані погодні умови, які були викликані виверженням вулкана Тамбора в Індонезії. Замкнені вдома через погоду, друзі вирішили вигадати історії жахів, і саме тут Мері Шеллі надихнуло написання "Франкенштейна".

Ідея роману виникла внаслідок бесід із літературними друзями, де вони обговорювали наукові та філософські теми, такі як життя, смерть і експерименти з живою матерією. Ці розмови стали основою для творення історії про науковий експеримент, що призводить до створення штучного життя.

Цікаві факти про “Франкенштейна” та його авторку

1. Монстр із готичного роману "Франкенштейн, або Сучасний Прометей" не носить ім'я Франкенштейн. У нього взагалі немає імені. Вчений Віктор Франкенштейн називає зібрану з частин трупів і оживлену ним істоту чудовиськом, дияволом, демоном і тварюкою, а сама вона вважає себе занепалим ангелом. Проте читачі — а згодом і глядачі, і навіть автори екранізацій — одразу надали монстру ім'я його творця. І помилково звуть його так і досі.

2. У романі не наводиться точний опис зовнішності творіння. Проте в літературі та фільмах Франкенштейна часто зображують як жахливе створіння, чудовисько.

3. Образ доктора Франкенштейна виник з історії про алхіміка із замку Франкенштайн. Йоганн Конрад Діппель жив наприкінці XVII — на початку XVIII століття у замку Франкенштайн на околиці Дармштадта, де, за легендою, намагався створити еліксир безсмертя з плоті та кісток тварин та проводив експерименти над ексгумованими трупами, які намагався оживити. У 1814 році коханці Мері Годвін і поет Персі Біші Шеллі, що подорожували Європою, зупинялися недалеко від замку Франкенштайн, де, як вважають біографи, Мері дізналася історію Діппеля.

4. Мері Шеллі стверджувала, що ідея до написання роману прийшла до неї під час кошмару. Вона висловлювала те, що цей кошмар послужив основою для створення історії про науковий експеримент, що виходить з-під контролю.

Мері Шеллі

Франкенштейн

Сюжет твору

На початку роману англійський дослідник Волтон вирушає на Північний полюс з метою картографування невідомої місцевості.

Серед льодів його корабель підбирає виснаженого європейця на ім'я Віктор Франкенштайн. Трохи відновивши сили, Франкенштайн розповідає Волтону історію свого життя і як він потрапив у ці місця.

Віктор Франкенштайн народився в заможній родині аристократів із Женеви. З дитинства він цікавився всім таємничим і незбагненним і, будучи підлітком, вивчав праці відомих алхіміків на кшталт Парацельса і Корнелія Агріппи.

Після смерті матері батько послав Віктора до престижного університету міста Інгольштадт. Там Віктор під впливом учителя природничих наук Вальдмана зацікавився причиною зародження життя і настання смерті.

Витративши два роки на дослідження, Віктор знайшов спосіб створення живої матерії з неживої і за допомогою цього відкриття створив і оживив гіганта. Новоявлена істота одним своїм виглядом налякала Віктора. Вона змусила вченого, охопленого жахом, тікати з лабораторії і викликала в нього напад лихоманки.

Одужавши, Віктор намагається забути те, що сталося, але через певний час дізнається, що його молодшого брата Вільяма вбито. Віктор повертається до Женеви, де вночі помітив у лісі створеного ним монстра. Суд визнав винним у смерті Вільяма служницю Франкенштайнів Жустину Моріц, бо в неї знайшли медальйон хлопчика. Її засуджують до страти, однак Віктор розуміє, що справжній вбивця - це монстр.

Монстр зустрічає Віктора і розповідає йому, що навчився говорити завдяки одній сім'ї, у чиєму сараї він жив і де чоловік учив наречену французькій мові. Спробувавши подружитися зі сліпим батьком родини, він був побитий членами родини через свій жахливий вигляд. Монстр знайшов у плащі, який він взяв у лабораторії, щоденник Франкенштайна про своє створення і зненавидів творця, що покинув його. Гнаний звідусіль через свою потворність, монстр випадково натрапив на Вільяма і, дізнавшись, хто він такий, убив його.

Монстр вимагає у Віктора створити йому жінку — наречену. Після довгих сперечань той погоджується й усамітнюється на острові, але, замислившись про наслідки подібного союзу, у результаті якого Землю могло заселити безліч монстрів, знищує тіло жіночого створіння. Розлютований монстр клянеться помститися і вбиває найкращого друга Віктора — Анрі Клерваля.

Повернувшись до Женеви, пригнічений Віктор одружується з подругою свого дитинства Елізабет Лавенца, але в шлюбну ніч монстр проникає в її будуар і душить.

Смерть Елізабет вражає Віктора і його батька, який незабаром помирає. Втративши таким чином усю свою родину, Франкенштайн клянеться помститися і женеться за монстром на Північний полюс, де монстр, наділений надзвичайною силою і витривалістю, з легкістю вислизає.

Волтон, вирішивши не ризикувати подібно Віктору заради досягнення знань, повертає корабель назад. По дорозі Франкенштайн помирає.

У каюті з тілом вченого Волтон виявляє чудовисько, яке говорить, що жалкує про вчинені злочини і вирішує піти далі на Північ, де має намір накласти на себе руки. Вимовивши цю клятву, істота тікає з корабля.

Перше оповідання про вампірів Джона Полідорі

«Вампір» — це короткий прозовий твір, написаний у 1819 році Джоном Вільямом Полідорі, взятий з історії, яку лорд Байрон розповів під час змаганняз Полідорі, Мері і Персі Шеллі.

Джон Полідорі

Полідорі, за фахом лікар, був одним із представників романтизму в англійській літературі. Його вважають одним із засновників жанру літератури про вампірів. Такій славі він завдячує оповіданню «Вампір», опублікованому в 1819. Це оповідання було першим твором на тему вампірів англійською мовою. При першій публікації автором оповідання був зазначений Байрон.

З 1804 Полідорі був одним із перших учнів щойно заснованого Амплфорт-коледжу, а потім навчався в Единбурзькому університеті. Його дисертація була присвячена лунатизму. Після її захисту в 1815 Полідорі отримав науковий ступінь доктора медицини.

У 1816 Полідорі найнявся домашнім лікарем до лорда Байрона і вирушив разом із ним у Європу.

Після того, як Байрон звільнив Полідорі, він повернувся до Лондона, а в 1819 у журналі «New Monthly Magazine» з'явилося написане ним оповідання «Вампір».

Джон Полідорі помер у 1821, перебуваючи в депресії й під гнітом картярських боргів. Незважаючи на сильну підозру отруєння цианідом, коронер виніс вердикт природної смерті.

Джон Полідорі

Джордж Ноел Гордон Байрон

Сюжет оповідання

Головний герой, молодий чоловік на ім'я Обрі, зустрічає Лорда Рутвена під час своїх подорожей. Лорд Рутвен, маючи елегантний та багатий вигляд, одразу ж зачаровує Обрі своєю присутністю. Обрі долає свої сумніви, вірячи в благородство лорда Рутвена.

Проте з часом виявляється, що лорд Рутвен – вампір, з прагненням крові та безжалісний у власних діях. Він не тільки жадає життєвої енергії, але й призводить до трагедій тих, хто перебуває поблизу.

Обрі стає свідком безжального знищення лордом Рутвеном життя та щастя оточуючих його людей. Незважаючи на це, Обрі, безсилий перед чарами вампіра і продовжує вірити в його благородство, допоки не стає його жертвою.

Лорд Рутвен не виявляє милосердя і вбиває Обрі, завершуючи свій черговий жорстокий вчинок. Смерть Обрі підкреслює трагічну долю тих, хто контактував із цим загадковим вампіром.

Історія створення оповідання

Головним джерелом натхнення для Полідорі стала історія, яку розповів лорд Байрон про вампіра. Ця історія спонукала Полідорі до створення образу лорда Рутвена, головного героя його оповідання. Лорд Байрон також вплинув на саму концепцію вампіра як зовні привабливого та загадкового створіння, що стало класичним образом у готичній літературі.

Після написання оповідання, Полідорі вирішив опублікувати його анонімно в журналі “New Monthly Magazine” у 1819 році. Завдяки своїй популярності та впливу, “Вампір” став однією з важливих робіт в історії літератури жахів, започаткувавши багато концепцій цього жанру.

Що взагалі відомо про вампірів ?!

Вампіри - це міфічні або легендарні істоти, які, за повір'ями різних культур, живуть, нічним життям і вживають кров живих істот, зазвичай людей. Існує багато різних варіантів та інтерпретацій образу вампіра в різних культурах та періодах.

Основні риси та атрибути вампірів містять:

1. Споживання крові. Одна з основних характеристик вампірів - це їхній запит на кров. Вампіри вживають кров для збереження свого життя або для отримання сили.

2. Нічний стиль життя. Вампіри активні вночі та відпочивають на світанку чи вдень.

3. Безсмертя або тривале життя. В історіях вампіри часто вважаються безсмертними або мають тривале порівняно з людьми життя.

4. Вразливість до сонця. Багато варіантів вампірів вразливі до світла сонця, і воно може завдати їм шкоди або вбити.

5. Подекуди пишуть про вразливість вампірів до солоної води, релігійнихх артефактів, срібних куль та часнику.

6. Здатність до трансформації: деякі вампіри мають здатність перетворювати свій зовнішній вигляд, наприклад, летючу мишу.

7. Вампірські зуби: ще одна типова ознака - це наявність вампірами гострих зубів, які вони використовують для кусання та вживання крові.

8. Імунітет до віку та хвороб: у багатьох варіантах вампіри є захищеними від впливу часу та хвороб.

Образ вампіра виникав у різних культурах та в різні періоди, і літературні, фольклорні та кінематографічні роботи вплинули на формування цього образу у сучасній культурі. Різноманіття зображень цього міфічного персонажа роблять його одним із найцікавіших і загадкових образів у світовій міфології.

Ось так виверження вулкану в Індонезіїї через біль, знищення страх перед природними явищами вплинуло не тільки на клімат планети, а й дало життя багатьом творам літератури жахів.

Page updated

Google Sites

Report abuse