Вулкан - це отвір або розрив земної кори, через який магма або лава виводяться з глибини землі у вигляді лави, вулканічного попелу та газу при високих температурах.
Діючі вулкани — вулкани, які вивергалися хоча б один раз на пам'яті людства. Вони можуть вивергатися постійно або періодично.
Згаслі вулкани — вулкани, про виверження яких не зберіглося ніяких відомостей. Іноді вулкани, які вважаються згаслими, «оживають».
Типовий стратовулкан (має шарувату, конічну форму) висотою 6739 м. Знаходиться на кордоні Чилі та Аргентини. Найсильніші виверження зафіксовані тричі — в 1854 і 1866 роках. Останнє виверження діючого вулкана сталося в 1877 році.
Гігант висотою 6145 метрів знаходиться в Андах, в північній частині Чилі недалеко від Болівії на Західній Кордильєрі. Пік вулкана височить над найдовшою водоймою Чилі – Лоа. У XX столітті вулкан нагадував про себе 7 разів, в останній раз в 1960 році. Протягом понад півстоліття Сан-Педро нагадує клекотливий котел, який в будь-який момент може вибухнути.
Серед усіх діючих вулканів світу на карті цей по праву вважається найкрасивішим. Його вершина іноді буває засніженою. Гора розташована неподалік від міста Арекіпа, її висота 5822 метри. Вулкан примітний тим, що на його вершині є два кратери діаметрами майже 1 км і 550 м.
Перша активна дія вулкана зафіксована за часів переселення європейців до Латинської Америки. Найсильніша, руйнівна катастрофа сталася в 1438 році. У XX столітті вулкан кілька разів проявляв активність різного ступеня:
У 1948 році протягом пів року;
у 1959 році;
у 1985 році спостерігалися викиди пари.
Знаходиться в Мексиці, вища точка досягає 5500 м над рівнем моря. На думку вчених, за свою історію існування вулкан вивергався більше ніж три десятки разів. Останнє виверження було зафіксовано в травні 2013 року.
До десятки діючих вулканів, які є найпотужнішими у світі, по праву входить Сангай. Гора знаходиться в Південній Америці, її висота становить 5230 метрів. У перекладі назва вулкана означає «вселяє страх» і це цілком відображає його поведінку – виверження тут часте явище, а іноді з неба падають камені вагою в 1 тонну.
Знаходиться в Сицилії, в Середземному морі. З висотою в 3329 метрів його не можна віднести до найвищих діючих вулканів у світі, зате впевнено можна зарахувати в найактивніші. Після кожного виверження висота дещо збільшується. На території Європи це найбільший вулкан, його вершину завжди прикрашає снігова шапка.
Невадо-дель-Руїс — великий стратовулкан, що складається з численних шарів андезитових і дацитових лавових потоків та пірокластичних порід. Він зберігає активність протягом близько 2 млн років, відрізняється під час своєї активності викиданням із кратера великої кількості води, гарячого газу, каміння та попелу. У 1985 році місто Армеро, яке розташоване поруч із вулканом, і всі його мешканці (23 тис. осіб) були заживо поховані потоком лахара (суміш гарячого газу, попелу і каміння), що рухався зі швидкістю 60 км/год.
З плином часу вулкан припиняє свою діяльність, і його руйнують дощові води, вітер, крига і сніг, який накопичується на високих горах.
Нерідко на його місці нічого не залишається, крім рівнини, і тільки за зім'ятими складками землі і наявності вивержених кам'яних порід вчені роблять висновок, що тут існували колись гори і діючі вулкани.
Кіліманджаро — це великий сплячий вулкан, розташований в Африці на території Танзанії. За фактом Кіліманджаро це сукупність трьох піків — Кібо, Мавензі і Шира. Кібо з них найбільш масивний, вражаючий і високий. Саме він і є сплячим вулканом.
О́хос-дель-Сала́до (ісп. Ojos del Salado — «соляні очі») — великий складний стратовулкан в Андах на кордоні Аргентини і Чилі, найвищий вулкан у світі із висотою 6891 м. Також це друга за висотою гора Західної півкулі (після Аконкаґуа, 6962 м) і найвища гора в Чилі.
Охос-дель-Саладо був активний у плейстоцені та голоцені, під час яких він виточував потоки лави.
Ельбру́с — найвища вершина Кавказького хребта. Двовершинний сідлоподібний конус сплячого андезитового стратовулкана на високому цоколі з гранітів та кристалічних сланців. Західна вершина Ельбрусу (висота 5642 м) та східна (5621 м) розділені глибокою сідловиною (5 325 м) і розташовані одна від одної на відстані приблизно 3000 м. Останнє виверження датується 50 роком н. е. ± 50 років.
Бувайло Катерина