536й рік масштабного природнього катаклізму, який великою мірою позначився на долі населення світу. Справа була не в війнах, а в різкому похолоданні.
Причиною похолодання стало різке зниження прозорості атмосфери в результаті великих вивержень вулканів в Ісландії та Гренладії.
Попіл, викинутий вулканом в атмосферу, поширився над більшою частиною Європи і досяг Близького Сходу та Азії. Але для сучасників, які нічого не знали про виверження, це просто загадковий чорний туман, що "закутав" небо і позбавив Сонце сили. Настало Темне століття Середньовіччя.
Похолодання 536 року стало всього початком пізньоатлантичного малого льодовикового періоду, що тривав приблизно до 640 року нашої ери.
На початку осені 538 року, римський сенатор Кассіодор, який служив при остготському дворі в Равенні, скаржився в листі одному зі своїх чиновників: "Сонце, перша із зірок, втратило своє бажане світло і стало блакитним. Ми дивуємося, не бачачи наших тіней вдень, відчуваючи, як могутній жар сонця слабшає, і цей феномен, що супроводжується частковим затемненням, триває вже понад рік. Місяць теж, навіть у повний місяць, позбавлений своєї природної величі. Тому рік минає дивно. У нас була зима без бур, весна без відлиг і літо без спеки. Як ми можемо очікувати на врожай, якщо місяці, коли злаки мають набирати силу, були холодними? Здається, що всі пори року змішалися воєдино, і фрукти, які мали зав'язатися під ніжними дощами, неможливо розгледіти з землі. Яблука тільки починають тверднути, коли вже мали б бути стиглими, а виноград залишається кислим".
Природні катаклізми вплинули на життя людей‑ це стало зрозуміло, коли отримані від вивчення зрізів льоду дані зіставили з тестом історичних хроник.
Все, що відбувалося навколо, нагадувало кінець світу.
Здавалося, що цього року цивілізація зайшла в глухий кут, люди зіткнулися з труднощами, викликаними природними катаклізмами. Стихійні лиха, епідемії, голод, війни, міграція народів – катастрофічно ускладнили життя.
У багатьох провінціях Китаю в липні та серпні 536 року спостерігалися заморозки та сніг, які згубили зернові культури і спричинили серед населення голод, що тривав до 538 року.
Холод і посуха призвели до загибелі врожаю в Італії та Месопотамії, голоду в Британії та Ісландії у 537 рр.
Це стало триггером до соціальних протестов і війн.
Доведений до відчую тривалим голодом місцевий люд розграбував 125 тисячний процветаючий Теотіуакан (сучасний Мехіко).
Місто було спалено, святині розграбовано, а священні статуї спотворені й розбиті. Дослідження показали, що руйнування зазнала тільки центральна частина міста, де жила еліта, а також культові споруди.
Модель Теотіуакана, Національний музей антропології, Мехіко
Десятиліття злів та повенів, на зміну яким прийшла посуха порушили звичний уклад життя у культури Моче у Перу та ії занепаду.
Природні катаклізми 536 року зруйнували зрошувальну інфраструктури та глиняні будинки Моче, розпочалися тривали міжусобиць за решту продовольчих і водних ресурсів.
Руйнівні наслідки природних катаклизмів дали поштовх міграйційній хвилі.
Англи і сакси почали нове масове переселення в Британію. Слов’яни рушили у низів’я Дунаю, Одера.
Протягом тривалого холодного та голодного часу європейці боролися з економічним застоєм, який став ще сильнішим у 541 році внаслідок вибуху першої бубонної чуми.
Спочатку епідемія чуми спалахнула у Єгипті, в місті Пелусій, яке було великим і важливим центром посередницької торгівлі між Сходом і Заходом.
Середземноморськими торговельними шляхами хвороба досягла Константинополя і далі з цього центру поширилася на північні, південні та східні частини Візантії. Епідемія пройшлася Північною Африкою, всією Європою, Центральною і Південною Азією та Аравією.
У Візантійській імперії епідемія сягнула апогею близько 544 року, коли в Константинополі щодня помирало до 5 тисяч осіб, а в окремі дні смертність сягала і 10 тисяч. Жертвами чуми на Сході стало близько 66 мільйонів осіб (загинуло дві третини населення Константинополя), у Європі від неї загинуло до 25 мільйонів осіб.
Чума призвела до значного зростання цін. Унаслідок зменшення населення зменшилися надходження до бюджету, значно скоротилася армія. У таких умовах неможливо продовжувати війну з Персією. А мор серед перських вояків змусив Хосрова І укласти мир з Юстинианом.
У Візантії виникли труднощі з продовольством і поповненям державної скарбниці. Юстинина наказав вивозити з Єгипту всі запаси збіжжя, що поставило житницю імперії на межу голода.
Драконівські заходи Юстиниана дали повштох війни на Апенінськму півострові.
У результаті потужного походу 542 року Тотіла захопив Верону, Флоренція, Неаполь, а згодом і Рим. У 550 році Тотіла відвоював всю Італію. Але у 553 році Юстиніан повернув контроль над Італію, витративши на 18- літню Готську війну 150 тонн золота.
Лише в 640 році справи стали потроху приходити до норми, а люди почали видобуток і виплавку срібла зі свинцевої руди.
На відновлення економіки після подій, що почалися в 536 році, у людства пішло понад сто років.
Лєскова Вероніка, 7А
В історії людства було багато поганих років. Їх супроводжували війни, хвороби, голод. Проте, більшість фахівців сходяться на думці, що гірше, ніж у 536-му році, не було ніколи (поживемо – побачимо).
Спочатку корона-вірус, потім війна, вибухи, повітряні атаки, тривоги. Думаєте, що гірше вже не може бути? Тоді Ви ще не чули про 536-й рік.
При дослідженні швейцарського льодовика були виявленні сірка, попіл та вулканічне скло, що датуються 536-им роком. Це свідчить про виверження вулкана. Найімовірніше він знаходився на острові Ісландія. Проте, достеменно невідомо, який саме це був вулкан.
Візантійський історик Прокопій писав: «Весь рік сонце випромінює світло як місяць, без променів, як ніби воно втрачало свою силу, переставши, як колись, чисто і яскраво сяяти». Скоріш за все, Прокопій описував наслідки виверження вулкану, а саме викид у атмосферу великої кількості попелу й пилу. Внаслідок цього Європу й Азію накрив «щит» із газів, який не пропускав сонячне проміння.
Під час дослідження кілець дерев було виявлено, що температура у той час впала до 1 – 2 градусів Цельсія. У Китаї влітку випав сніг, знищивши посіви. Рослинам не вистачало світла, тому вони почали масово гинути. Внаслідок цього на планеті настав голод. Усе це продовжувалося 18 місяців. Ті, хто вижили, сильно ослабли тому, коли прийшла перша епідемія чуми, вона забрала з собою близько 100 млн життів, а скільки людей погубило виверження вулкану - можна лише здогадуватися.
Полковнікова Лілія, 6А