Як відрізнити факт від судження? Як журналісти використовують два типи інформації?

Що робить матеріал новиною або власною думкою?

Судження – це чиєсь переконання або точка зору. Докази можуть підтримувати судження, але ви ніколи не зможете довести правдиве це судження чи хибне. Якщо журналісти презентують факти, найкраще, якщо вони вказують на джерело погодження. Проте, на практиці так роблять не завжди.

Інформування не повинне містити власних думок авторів, адже його головна мета –повідомляти. Деякі медіа не звертають увагу на різницю між фактами та судженнями, тому ми самі повинні розуміти аби мати змогу оцінювати інформацію.

Однак не завжди судження є поганими – вони можуть допомогти нам перевірити власну точку зору і подумати про різні підходи до проблеми. Важливо розуміти різницю між судженнями та новинами, адже якщо ми зможемо розпізнати інформацію мета якої переконати нас - ми зможемо захиститись від маніпуляцій.

Найголовніше – завжди треба пам’ятати: факт – це твердження, правдивість якого доведена. Судження – це особиста думка людини, яку можна підтвердити або спростувати.

Як з’ясувати з чим ви маєте справу – з фактом чи судженням?

Факт (від лат. factum – зроблене) означає, як відомо, дійсність, подію, те, що реально відбулося. Саме на фактах ґрунтується віра в правдивість історії, вільну від суб'єктивних оцінок новину – у сенсі виразу , який з'явився наприкінці 19 століття і вживається, як догма: «факти – священні, коментарі – вільні». Журналіст має в своєму матеріалі об'єднати правду і реальність шляхом відображення фактів. Фактами можуть бути числа, дати, імена, події. Все, що можна помацати, виміряти, перерахувати, підтвердити. Факти надаються різними джерелами – науково-дослідними та соціологічними інститутами, органами влади, установами статистики, архівами, пошуковими інтернет-системами і под. Джерелом інформації можуть стати звичайні люди, наприклад, свідки події тощо. Головне, що відрізняє факт від оцінки – об'єктивність. Оцінка завжди висловлює чиюсь суб'єктивну позицію, емоційне ставлення, заклик до якихось дій. Факт не дає оцінок, ні до чого не закликає. Мінімальна перевірка факту здійснюється журналістом за запитаннями: «Хто? Що? Коли? Де?». Лише після забезпечення цього фактологічного рівня достовірності інформації, журналіст зважується на перехід до другого рівня «Як?» і «Чому?» – рівня тлумачення, досягаючи максимально можливої несуперечливості.