У віці 2,5 – 3 років дитина поглиблює активне вивчення світу, замислюючись про природу речей, що оточують її навколо. Надлишок інформації зовні накладається на багату дитячу уяву та стає джерелом дитячих страхів та побоювань, абсолютно нікчемних, як може здатися на перший погляд дорослим.
Цей період в житті дитини може тривати до 6 років, тому дітки молодшого та дошкільного віку особливо потребують батьківської уваги та щирої участі у їх справах.
Підтримуючи та вселяючи упевненість малюка у власних силах, ви допоможете безболісно подолати боязнь будь-чого,
наприклад, коли дитина боїться собак, темряви та бабайок.
В іншому випадку ситуація, що, здавалося б, безслідно зникла, може нагадати про себе неврозами, порушеннями сну та навіть енурезами. Не дарма в психології дитячі страхи розглядають як коріння дуже сильних фобій та комплексів у дорослих, що отруюють їм життя.
Причини дитячих страхів – в усвідомленні реальної загрози, що активує інстинкт самозбереження маленької людини. Спровокувати панічну поведінку дитини може:
Військові події у місті;
Дефіцит уваги з боку батьків;
Малорухливий спосіб життя чада. Неможливість направити енергію у вірне русло відображується на психічному стані дитини, тому грамотна організація дитячого дозвілля та розваг є дуже важливою;
Напружена атмосфера у родині, постійні конфлікти та намагання одного з батьків тримати безумовне лідерство. Зрозуміти, що ж відбувається, малюк не в змозі, проте відчуття тривожності, занепокоєння, навіть вини через виникає;
Авторитарний стиль виховання.
Щоб позбавитися дитячих фобій, важливо зрозуміти їх природу. Для цього психологи використовують таку класифікацію дитчих страхів:
Нав’язливі страхи – боязнь певних обставин, пов’язаних із потенційною небезпекою (страх висоти).
Марні страхи дивують батьків алогічністю: адже дитина боїться, скажімо, конкретної іграшки або предмету одежі. Відповідь може лежати на поверхні: досвід взаємодії із лякаючим об’єктом був неприємним або травматичним для малюка (іграшка видає жахливі звуки, у «страшних» черевиках дитина впала).
Надцінні страхи є плодом фантазії та впевненості малюка в їх реальності: так, дитина боїться темряви чи видуманих фантастичних чудовиськ.
Нічні дитячі страхи зустрічаються рідше. Викорінити їх важче, оскільки проявляється боязнь у стані зміненої свідомості – уві сні, коли дитина може вигукувати окремі фрази та кликати маму.
Проводьте з дитиною достатньо часу. Присутності мало, пам’ятайте про важливість живого спілкування з малюком, фізичних контактів (обіймів, дотиків). Таким чином він упевниться у власній захищеності. Скористайтеся запитаннями, які замінять звичне "Як справи".
Граючи з карапузом, намагайтеся знаходитися на одному рівні з ним (сидіти поруч на підлозі) та дивіться в очі під час бесіди.
Свобода від усіляких страхів та відчуття радості дитині дає позитив, що його випромінюють батьки. Не варто утаємничувати малюка в складнощі буття або розмовляти з ним занадто повчальним тоном.
Ретельно відсіюйте телепередачі, що не відповідають віку малюка, та страшні кінофільми. Можна скоротити час перегляду телевізора.
Детальне інформування про смерть та присутність дитині на похованні вкрай небажані.
Не наполягайте на тому, щоб дитина спала сама в темній кімнаті. Вмикайте нічний світильник та дозвольте вкладатися із улюбленою іграшкою – для впевненості та «захисту».
Не треба залякувати малюка чужими дядьками, безхатніми собаками та привидами.
Якщо не вдається вгамувати тривожність дитини, зверніться за допомогою до дитячого психолога.
Приймайте своїх дітей такими, якими вони є, балуйте увагою (не грошима!) та частіше влаштовуйте для них маленькі свята.
(джерело: https://kidsvisitor.com/uk/news/101-iak-borotisia-z-ditiachimi-strakhami/)