Психолог в школі – це обов’язкова ланка зв'язку, яка в безпечний спосіб підтримує, допомагає та скеровуємо всіх учасників освітнього процесу.
Водночас раннє виявлення конфліктів запобігає розвитку інших деструктивних процесів. Тож психолог не лише допомагає з труднощами, а й за потреби скеровує дітей до інших спеціалістів.
Функціями психолога є допомога в соціалізації, адаптації й покращенні взаємодії вчителя з дитиною та батьками в моменти гострих ситуацій чи спільних зустрічей.
А основними методами роботи шкільного психолога є тренінги, семінари, лекції, практичні завдання, заходи на певну тематику – окремо для школярів та вчителів.
Після звернення вчителя психолог також налагоджує індивідуально та у групах адаптаційні механізми першачків, особливо для співпраці дітей з батьками.
Те саме стосується і роботи зі школярами середньої школи, які переходять з четвертого у п’ятий клас.
Також психолог у школі працює з девіантною поведінкою, виявленими схильностями до самоушкодження, порушеннями з боку дитини правил поведінки в школі та попереджає можливу суїцидальність за попереднім зверненням вчителя.
При цьому шкільний психолог здатен допомогти зменшити тривогу, допомогти подолати комплекси і стабілізувати психоемоційний стан.
Індивідуально та у групах працює з дітьми, які зазнають булінгу.
Основним завданням психолога в школі є - допомогти учням дізнатися про себе більше.
Психологи накопичили чималий практичний досвід у формуванні важливих рис учня, майбутнього громадянина України, у розвитку соціальної компетенції, підвищенні психологічної культури, усвідомленні свого місця серед людей, виробленні навичок рефлексії, конструктивного вирішення проблем. Саме цей досвід активно впроваджується в повсякденний навчально-виховний процес школи.
Головним завданням діяльності психолога у школі є забезпечення нормального процесу психічного становлення дитини.
Основною метою роботи психолога у початковій школі є:
створення умов для розвитку пізнавальних можливостей і формування пізнавальних інтересів;
формування позитивного психологічного клімату учнівського середовища як основи формування позитивного „Я”- образу та самосприйняття учня;
забезпечення гармонійного співвідношення між вимогами до інтелектуальних і навчальних умінь молодшого школяра і його психофізіологічними можливостями;
виявлення варіантів шкільної та сімейної дезадаптації, причин неуспішності тощо.
Молодші школяри проходять первинне психологічне діагностування загального рівня розумового і вольового розвитку з метою індивідуалізації процесу навчання. Психолог протягом цього періоду постійно спостерігає за навчальною діяльністю, поведінкою, спілкуванням тощо; консультує дорослих з проблем розвитку дитини у молодшому шкільному віці; розказує, як запобігти неврологічним перевантаженням, як досягти порозуміння між батьками і дітьми.
Основною метою роботи психолога у середній школі є:
формування абстрактно-логічного, теоретичного мислення як основи для подальшого розвитку свідомості, самопізнання;
розвиток вольової сфери учнів як основи мимовільної саморегуляції;
вивчення навчальних мотивів, інтересів, здібностей, рівня досягнень та самооцінки;
особливості формування статево рольової ідентифікації, соціометричного статусу учня.
Вивчення особливостей розвитку мислення, уваги, пам’яті та пізнавальної сфери сприяє індивідуалізації роботи з учнями, дає змогу порадити, як краще організувати навчальну роботу, охопити великий обсяг інформації.
Психолог також вивчає рівень розвитку класного колективу, особливості його становлення, структуру стосунків, виявляє лідерів, надає психологічну допомогу тим учням, які поки ще не почуваються у колективі емоційно комфортно. Саме ця інформація психолога допомагає педагогам будувати стратегію роботи з певним класом.
Основною метою роботи психолога у старшій школі є:
створення умов для формування психічно зрілої особистості з розвинутим самоусвідомленням як основи для дальшого життєвого та професійного самовизначення;
забезпечення умов для розвитку рефлексивної свідомості і позитивної „Я”- концепції;
вивчення рівня самосвідомості, інтелектуального рівня, сформованості професійних планів на майбутнє;
особливості функціонування захисних механізмів.
Емоційний стан учня, його спроможність долати труднощі, ставити цілі та реалізовувати їх, відчуття успіху є важливим напрямом як психодіагностичної, так і корекційної роботи психолога.
Психолог застосовує різноманітні форми психологічної роботи: індивідуальні консультації, рольові ігри, психокорекційні тренінги. Це дозволяє ефективніше допомагати учням у вирішенні їхніх проблем, налагодженні стосунків між собою, батьками та вчителями.
Психологи – не чарівники, не всесильні. Вони люди, такі самі, як і решта на цій планеті. Тому психолог, на жаль, не може вирішити всіх проблем учня або того, хто звернувся по допомогу. І річ не в тому, що бракує знань чи досвіду. Багато чого залежить і від самої людини. Якщо вона готова змінювати щось у собі на краще, якщо докладатиме максимум зусиль для досягнення бажаної мети – тоді й консультація чи психологічна допомога будуть корисними і плідними. Багато чого залежить і від середовища, в якому живе учень. Адже будь-яка психологічна бесіда, тренінг, заняття буде марним, якщо дитина прийде додому, а там усе навпаки.
Психолог як і педагог несе добре, позитивне, сіє в душах дітей зерна любові та добра!