Вітаю, ваш син чи дочка став/стала першокласником/першокласницею, учнем/ученицею. Ця подія помітно змінила життя дитини. Як показує досвід, не всі діти готові до таких змін у їхньому житті. Деяким першокласникам, навіть із високим рівнем інтелектуального розвитку, непросто пристосуватися до навантаження, яке лягає на їхні плечі з початком шкільного навчання. Сюди ж додаються проблеми зі зміною в режимі, засвоєнням шкільних норм і правил поведінки, налагодженням взаємин з учителем та однокласниками. Перший рік навчання в школі – надзвичайно складний для дитини, оскільки їй потрібно адаптуватися до нових умов життя, нового виду діяльності, нових обов’язків та нового статусу.
Розкажіть та пограйтеся:
Влаштуйте прогулянку до школи
Обов'язково проведіть дитині невелику екскурсію до школи: походіть по двору і навколо неї, а потім увійдіть всередину. Бажано показати дитині, в якому класі вона буде вчитися, де знаходиться туалет (до речі, якщо дитина привчена ходити в туалет тільки вдома, то не буде зайвим під час прогулянок по місту поводити її в громадські туалети) та їдальня. Періодично можна ходити гуляти до школи, граючи по дорозі у щось. Так дорога до школи буде завжди викликати хороші асоціації у малюка.
Збирайте портфель та одягайте форму
Непогано кілька разів за місяць потренувати збори до школи: нехай першокласник самостійно надіне шкільну форму. Потім мама або тато, розкидавши його шкільне приладдя по підлозі, покаже, як збирати портфель і що куди класти.
Грайте в школу
Батьки можуть посадити дитину серед іграшок і провести "урок", при цьому попросити малюка встати, коли мама- "вчителька" входить в "клас", потім сісти за парту, взяти в руку ручку, відкрити зошит. Так для дитини не будуть незвичними ці "команди", коли вона почує їх у школі, і вона легко їх виконає.
Встаємо раніше
Місяця, щоб привчити дитину вставати раніше, вистачить. Досить щодня віднімати від її сну по 5-10 хвилин. Тоді першого вересня малюк не буде сонно позіхати на лінійці. Але пробудження дитини має супроводжуватися приємними для неї діями, наприклад, усмішкою або обіймами мами.
Дружимо з годинником
Необхідно поставити в кімнаті малюка годинник, навчивши його по ньому розбиратися в часі. Це стане в нагоді в школі, наприклад, щоб знати, скільки хвилин є на виконання завдання. Також важливо, щоб малюк вмів укладатися в терміни. Для цього слід скласти графік його звичайного дня і повісити на видному місці. А коли малюк буде, наприклад, малювати, грати або їсти, можна звернути його увагу на те, скільки йому ще залишилося часу на цю дію за розкладом.
Вчимося порядку
Нехай у малюка з'являться всілякі папки, коробочки, файлики, і він навчиться складати туди свої малюнки, фломастери та інші дрібниці. Розвивати цю навичку потрібно заздалегідь, щоб школяр знав де його речі.
Формуйте позитивний образ школи
Ні в якому разі не потрібно говорити першокласникові фрази типу "закінчилося дитинство, почалося доросле життя" або "не будеш слухати вчительку, вона тебе покарає". Так любов до школи в нього точно не виховати. Ще від батьків вимагається більше хороших забавних історій з їх шкільного життя, наприклад, про те, як вони знайшли свого першого шкільного друга. Також можна показати першокласникові батьківські шкільні фотографії.
Не залякуйте оцінками
Казати дитині про те, що вона повинна приносити тільки хороші оцінки заборонено. Тим більше що в 1-му класі їх не ставлять. Краще вже зараз завести журнал досягнень малюка, щодня записуючи туди кожен його успіх. Тоді він буде знати, що хороші оцінки - це не єдині його заслуги перед батьками і перестане боятися принести "двійку", коли буде ходити до школи.
Більше рольових ігор
В останній місяць потрібно якомога частіше запрошувати дітей у будинок (ще краще - майбутніх однокласників). Хай грають в будь-які рольові ігри: доктор-пацієнт, дочки-матері або постановки улюблених мультфільмів. Саме на основі таких ігор діти вчаться знаходити спільну мову між собою.
Не "ліпіть" вундеркінда
За місяць до школи не потрібно намагатися підтягти всі "хвости", годуючи дитину новою інформацією.
Процес адаптації дитини до школи, шкільного навчання розглядається вченими в декількох аспектах: біологічному, психологічному та соціальному:
Біологічний аспект передбачає пристосування першокласника до нового режиму навчання й життя.
Психологічний аспект полягає в прийнятті дитиною нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності.
Соціальний аспект адаптації пов’язується зі входженням дитини до учнівського колективу.
Адаптаційний період першокласників супроводжується такими процесами:
відбувається фізіологічне підлаштування діяльності функціональних систем організму першокласника до змін у режимі і навантаженні;
формуються, розвиваються й засвоюються способи і прийоми нової діяльності – процесу навчання;
через емоційну сферу першокласника здійснюється оцінка змін у навколишній реальності як суб'єктивно комфортних або дискомфортних і відповідно до неї відбувається регулювання його поведінки і діяльності.
Поняття адаптації безпосередньо пов’язане з поняттям «готовність дитини до школи». Цей чинник, який теж сприяє успішній адаптації дитини до шкільного навчання. Це перше, на чому мають зосередити свою увагу батьки майбутніх першокласників.
Фізіологічні показники готовності дитини до початку шкільного навчання:
1. Зміна не менше 5 молочних зубів на корінні.
2. Дістає рукою через верхівку до верхньої частини протилежного вуха (Філліпінський тест).
3. Якщо дитина стоїть боком проявляється прогин хребта в попереку.
4. Яскраво проявляються суглоби на пальцях і колінах.
5. Вміє кидати і ловити м’яч.
6. Вміє зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, блискавки – це ознака розвитку дрібної моторики.
7. При рукостисканні – її великий палець вгорі.
8. Скачок в зрості.
9. Може повторити прості пальчикові ігри (наприклад, по столу переминати пальцями, зробити пальцями «перемога» і т. д.).
Високий рівень адаптації
Першокласник позитивно ставиться до школи, вимоги, що висуваються сприймає адекватно.
Навчальний матеріал засвоює легко, глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом, розв’язує завдання підвищеної складності.
Старанний, уважно слухає вказівки, пояснення вчителя, виконує доручення без зовнішнього контролю охоче і добросовісно.
Проявляє значний інтерес до самостійної роботи, готується до всіх уроків.
Займає в класі сприятливе статусне положення.
Середній рівень адаптації
Першокласник позитивно ставиться до школи, її відвідування не викликає негативних переживань.
Розуміє навчальний програмовий матеріал, якщо вчитель пояснює його детально і наочно. Засвоює основний зміст програми з усіх предметів.
Самостійно розв’язує типові задачі.
Зосереджений і уважний при виконанні завдань, доручень, вказівок дорослого, але під його контролем.
Буває зосередженим тільки тоді, коли зайнятий чомусь для нього цікавим, готується до уроків і виконує домашні завдання майже завжди.
Доручення виконує сумлінно, але не всі з особливим бажанням.
Товаришує з багатьма однокласниками.
Низький рівень адаптації
Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи.
Часто бувають скарги на здоров’я, самопочуття, домінує пригнічений настрій.
Спостерігаються порушення дисципліни.
Матеріал, який пояснює вчитель, засвоюється фрагментарно.
Самостійна робота з підручником викликає труднощі, при виконанні самостійних навчальних завдань не проявляє інтересу.
До уроків готується нерегулярно, йому потрібний постійний контроль, систематичні нагадування і спонукання з боку вчителів та батьків.
Зберігає працездатність і увагу якщо паузи для відпочинку подовжені.
Для розуміння нового розв’язання задач за зразком вимагають значної навчальної допомоги вчителя та батьків.
Доручення виконує під контролем, без особливого бажання, пасивний.
Близьких друзів не має, знає за прізвищами та іменами лише частину однокласників.
Дитина нездорова.
Учень швидко стомлюється, а регулювати свій темп неспроможний.
Батьки не вміють допомогти учневі або ставляться до нього як до дорослого (поясняють один раз, вважаючи, що цього досить) або як до малюка – повторюють те саме безліч разів.
Дорослі не вміють зацікавити дитину навчальною працею як захопливою грою.
Дитина не в змозі уважно працювати в школі і вдома, оскільки навчальна завантаженість для неї непосильна (не вироблені навики навчання).
Батьки надто при згнічують учня погрозами і покараннями. Не вміють своєчасно схвалити і підбадьорити маленьку людину.
Дорослі не вміють чітко пояснювати, давати ділові поради.
Батьки не дотримуються принципу єдності вимог у навчанні: кожен нав’язує дитині свій стиль роботи.
Намагайтеся займатися з дитиною так, щоб вона не нудьгувала під час занять.
Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначають час і практика. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант завдання.
Не виявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів і незначного просування або навіть деякого регресу вашої дитини.
Будьте терплячими, не поспішайте, не давайте дитині завдань, що виходять за межі її інтелектуальних можливостей.
У заняттях з дитиною треба знати міру. Не змушуйте дитину виконувати вправу, якщо вона весь час крутиться, стомилася, неврівноважена. Спробуйте визначити межі витривалості дитини, збільшуйте тривалість занять щоразу на невеликий відрізок часу.
Бажано використовувати ігрову форму занять, оскільки діти погано сприймають чітко регламентовані, повторювані, монотонні заняття.
Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слово підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння, наполегливість тощо. Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість у своїх силах, високу самооцінку.
Необхідно пам’ятати, що покарання за неправильне розв’язання завдань буде останнім і найменш ефективним способом, що завжди викликає в дитині негативні емоції.
ДЖЕРЕЛО. Адаптація першокласників до навчання в школі: Методичний посібник / укл. О. М. Івахова. с. Петрашівка, 2016. 98 с.