Адаптація - це перебудова організму на роботу в умовах, що змінилися. Адаптація до школи має дві сторони: психологічну і фізіологічну. Організм повинен звикнути працювати в новому режимі-це і є фізіологічна адаптація.
У фізіологічної адаптації до школи виділяють кілька етапів.
- Перші 2-3 тижні називають "фізіологічної бурею" або "гострою адаптацєюї". Це найважчий час для дитини. У цей період на всі нові впливи організм дитини відповідає значною напругою практично всіх своїх систем, в результаті у вересні багато першокласники хворіють.
- Наступний етап адаптації - нестійке пристосування. Організм дитини знаходить прийнятні, близькі до оптимальних варіантів реакції на нові умови.
- Після цього настає період відносно стійкого пристосування. Організм реагує на навантаження з меншою напругою.
Адаптація в цілому триває від 2 до 6 місяців залежно від індивідуальних особливостей першокласника.
Соціально-психологічна адаптація.
Незалежно від того, коли дитина пішла до школи, він проходить через особливий етап свого розвитку - криза 7 (6) років. Змінюється соціальний статус колишнього малюка - з'являється нова соціальна роль "учень". Можна вважати це народженням соціального "Я" дитини. Зміна зовнішнього позиції тягне за собою зміну самосвідомості особистості 1-класника, відбувається переоцінка цінностей. Те, що було значущим раніше, стає другорядним, а те, що має відношення до навчання, стає більш цінним.
У період 6-7 років відбуваються серйозні зміни в емоційній сфері дитини. У дошкільному дитинстві, зіткнувшись з невдачами чи отримавши невтішні відгуки про свою зовнішність, дитина, звичайно, відчувала образу чи досаду, але це не впливало так кардинально на становлення його особистості в цілому. У період же кризи 7 (6) років інтелектуальний розвиток дитини, його розвинута здатність до узагальнення тягнуть за собою і узагальнення переживань. Таким чином, ланцюг невдач (в навчанні, в спілкуванні) може призвести до формування стійкого комплексу неповноцінності. Таке "придбання" в 6-7 років найбільш негативним чином впливає на розвиток самооцінки дитини, рівня його домагань.
Ця особливість психіки дітей врахована в шкільному навчанні - перший рік навчання є безоціночним, тобто при оцінці роботи учнів не використовуються позначки, робиться більший акцент на якісний аналіз їх діяльності. Батьки також повинні враховувати узагальнення переживань при спілкуванні зі своїм сином або дочкою: помічати усі найменші досягнення дитини, оцінювати не дитини, а його вчинки, розмовляючи про невдачі, відзначати, що все це тимчасово, підтримувати активність дитини у подоланні різних труднощів. Для оптимізації адаптаційного періоду першокласників їм необхідно допомогти познайомитися один з одним, з вчителями, з новою навчальною ситуацією, зі школою та шкільними правилами.
Якщо фізіологічна адаптація протікає як би автоматично, то з соціально-психологічною адаптацією справа йде інакше: вона являє собою процес активного пристосування. Коли ми говоримо про адаптацію дитини до школи, слід пам'ятати, що процес цей не односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він намагається змінити соціально-психологічну ситуацію, не тільки «вбудуватися в неї», а й її «прилаштувати до себе ». Так адже і вчителю необхідно адаптуватися до ситуації взаємодії з новими для нього учнями.
Процес притирання один до одного триває досить довго, але вчителю легше - і не тільки тому, що він дорослішими і мудрішими, а й тому, що він має суттєвий вплив на процес адаптації.
Що ж від нього вимагається?
ПОКАЗНИКИ ЗДОРОВ'Я
Саме в першому півріччі першого року навчання процес адаптації дитини виявляється в напрузі всіх функціональних систем її організму. У цей період найбільш яскравими ознаками складно протікає адаптації, які легко помітити і вчителю і батькам, є рухове збудження або загальмованість, скарги на головні болі, поганий сон, зниження апетиту. Перераховані ознаки, а також зниження маси тіла свідчать про несприятливі зміни у здоров'ї першокласника, викликаних неухильно наростаючим стомленням і перевтомою.
За результатами спостережень вже до кінця першої чверті маса тіла знижується у 60% дітей. Одночасно з цим погіршуються показники працездатності, з'являються скарги на втому, сонливість, головні болі. Стомлення приводить також до значного зниження артеріального тиску у першокласників, а перевтома може обернутися підвищенням тиску, появою шумів у серці, порушеннями нервово-психічного здоров'я.
Погіршення нервово-психічного стану дітей також найбільш виражена в першому півріччі. Спеціальні дослідження показують, що саме в цей період число учнів, які мають нервово-психічні відхилення, зростає приблизно на 14-16%, а до кінця навчального року кількість таких дітей збільшується приблизно на 20%. Найбільш важкі для дитини перші 6-9 тижнів перебування у школі, що характеризуються як час «гострої адаптації». Але і через два місяці навчання багато дітей продовжують переживати серйозні труднощі.
РІВНІ І КРИТЕРІЇ АДАПТАЦІЇ
А.Л. Венгер описує три рівні адаптації до шкільного навчання:
1. Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи; вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко, глибоко і повно; вирішує ускладнені завдання; старанний, уважно слухає вказівки і пояснення вчителя; виконує доручення без зайвого контролю; проявляє великий інтерес до самостійної роботи; готується до всіх уроків; займає в класі сприятливий статусне положення.
2. Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи, її відвідування не викликає негативних переживань; розуміє навчальний матеріал, якщо вчитель викладає її детально і наочно; засвоює основний зміст навчальних програм; самостійно вирішує типові завдання; буває зосереджений тільки тоді, коли зайнятий чимось для нього цікавим; громадські доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.
3. Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або індиферентно ставиться до школи, нерідкі скарги на недугу; домінує пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, що пояснюється вчителем, засвоює фрагментарно, самостійна робота з підручником затруднена; при виконанні самостійних навчальних завдань не виявляє інтересу; до уроків готується нерегулярно, йому необхідний постійний контроль, систематичні нагадування та спонукання з боку вчителя і батьків; зберігає працездатність і увагу при подовжених паузах для відпочинку; близьких друзів не має, знає по іменах і прізвищах лише частину однокласників.
Учитель повинен пам'ятати, що процес адаптації дитини багато в чому залежить від того, наскільки цікаво, комфортно, безпечно почуває себе дитина під час уроків, перерв, в ситуаціях взаємодії з учителем і однокласниками.
Вчителеві слід подбати про відбір і використання на уроках спеціальних вправ, які допомагають дітям швидше увійти в незвичний для них світ шкільного життя, опанувати нову соціальну позицію школяра.
Використовуючи ігрові психологічні методики та психотехнічні вправи, вчитель може створити в класі атмосферу доброзичливості і конструктивної взаємодії, що дозволяє дітям послабити внутрішню напругу, познайомитися один з одним, подружитися. У процесі навчання дитина осягає науку спілкування з іншими дітьми, знайомиться з правилами поведінки в школі, усвідомлює необхідність слідувати певним нормам взаємин з однолітками та вчителем.
Діти вчаться стримувати свої імпульсивні бажання, агресивність або зайву активність. У той же час вчитель може пояснити їм, як можна «виплеснути» надлишок енергії без шкоди для оточуючих і як відпочивати і повністю відновлювати сили після навчальної діяльності.
У перший місяць навчання в школі, крім виконання спеціальних вправ, вчителю слід не одного разу звертатися до обговорення з першокласниками наступних питань:
Що змінилося у твоєму житті з моменту вступу до школи?
Що значить бути школярем?
Навіщо потрібно вчитися?
Що таке правила шкільного життя?
Де в школі знаходяться: наш клас, їдальня, бібліотека, туалети і т.д.?
Як потрібно себе вести на уроках і на перервах?
Як готуватися до уроків?
Як працювати з підручниками?
Яким повинне бути моє робоче місце вдома?
1. Уникайте авторитарного стилю педагогічної діяльності.
2. На уроці вчитель обов’язково повинен використовувати слова підтримки для забезпечення позитивної атмосфери:
“Давай спробуємо ще раз.” “У мене теж не одразу все виходило, тому не втрачай надії.” “Я завжди вважала, що ти зможеш це зробити.” “Повір у себе.” “Я впевнена, що ти можеш.” “Разом ми зможемо.” “Сьогодні вийде краще, ніж учора.” “Мені подобається те, що ти зробив.” “Навіть, якщо ти помилишся, я допоможу тобі.” “Ти талановитий.” “Я пишаюся тобою.” “Я вірю в те, що все вийде.“
3. Кожного учня оцінюйте об’єктивно, а не з власної позиції.
4. Оцінюйте ситуацію, вчинок, а не саму дитину.
5. Порівнюйте результати роботи учня тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей.
6. Треба чесно і терпляче відповідати на всі запитання дитини.
7. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність, індивідуальність.
8. Підтримуйте в дитині почуття власної гідності й позитивного образу «Я».
9.Не використовуйте негативних оціночних суджень, негативного програмування, не навішуйте «ярликів».
10. Розвивайте уміння слухати.
11.Розвивайте довільні зусилля у школяра, оскільки навчальна діяльність вимагає саме довільної уваги та пам’яті.
12. Будьте зразком для дитини, слідкуйте за своєю поведінкою.
13. Ставте конкретні вимоги, даючи при цьому конкретні пояснення.
14. Обговорюйте з учнями не лише, що не можна робити в школі, а й обов’язково, що можна. Це допоможе дитині усвідомити свої права та обов’язки.
15. Створюйте сприятливі умови, для того, щоб учень зайняв певну позицію серед однолітків, а не перетворився на аутсайдера. Згуртовуйте першокласників.
16. Формуйте адекватну самооцінку.
17. Формуйте навички пошуку соціальної підтримки (уміння просити про допомогу та виражати вдячність).
18. Пам’ятайте: підвищення голосу, сурове покарання в адаптаційний період є негативнішим методом.
19. Заохочуйте гарну поведінку найчастіше та по змозі ігноруйте провокаційні вчинки дитини.
20. Під час уроків до мінімуму обмежуйте відволікальні чинники.
21. Постійно використовуйте на уроці ігрові види діяльності.