Булінг

Вислови відомих людей про доброту

· У внутрішньому світі людини доброта – це сонце.

(В. Гюго)

· Доброта – це те, що може побачити сліпий і почути глухий. (Марк Твен)

· Добрим людям слід довірятись словом і розумом, а не клятвою. (Сократ)

· Верх щастя на вершині доброти. (А. Поуп)

· Скільки в людині доброти – стільки в ній і життя. (У.Емерсон)

· Зі всіх чеснот і достоїнств душі найбільша гідність - доброта.(Ф. Бекон)

· Доброта – риса, надлишок якої не шкодить.

(Д. Голсуорсі)

· Проти всього можна встояти, але не проти доброти. (Ж. Руссо)

· Доброта – це єдине вбрання, яке ніколи не псується. (Г. Торо)

· Доброта, висловлена нам якою-небудь людиною, прив’язує нас до неї. (Ж Руссо)

· Коли ми щасливі, ми завжди добрі. Але коли ми добрі, ми не завжди щасливі. (О. Уайльд)

· Раз добром нагріте серце – вік не охолоне

(Т. Шевченко)

· Спробуйте бути хоча б трохи добрішим – і ви побачите, що будете не в змозі зробити поганий вчинок. (Конфуцій)

· Добра людина не та, яка вміє робити добро, а та, яка не вміє робити зла. (В.О. Ключевський)

· Добро не лежить на дорозі, його випадково не підбереш. Добру людина у людини вчиться.

(Ч. Айтматов)

· Скрутне швидко забувається, пам’ятається добре. (В. Биков)

· Найбільше задоволення, яке тільки може відчувати чесна людина, це – доставляти задоволення своїм друзям. (Вольтер)

· Добро робити легше, ніж бути добрим.

(Ж. Вольфрам)

· Доброта краще краси.(Г. Гейне)

· Добрий знаходить на землі рай для себе, злий уже тут смакує своє пекло. (Г. Гейне)

· Доброта і скромність – ось дві риси, які ніколи не повинні втомлювати людину.

(Роберт Льюїс Стівенсон)

· Той, хто добрий, - вільний, навіть якщо він раб; той, що злий, - раб, навіть якщо він король. (Августин Аврелій)

Хіба чекати плати за добро?

Нехай в руці зламається перо,

Нехай твоя зламається рука,

Що за добро добра собі чека!

Добро твориться просто – ні за так.

Так, як цвіте і опадає мак,

Як хмарка в’ється і сміється пташка,

Як трудиться мурашка-горопашка.

Хай сіє зерна скрізь метка рука,

І в океан добра тече ріка,

І не зросте із нього ковила…

Лиш так змагаймо океани зла…

Людям з давніх-давен відома свята істина – допоможи ближньому. Благодійність, доброчинність притаманна людям великої і досконалої душі - давати, тому що їм дано.

Що може буде простішим і чистішим від такого бажання - допомогти ближньому? Добро вимірюється чесною мірою, якщо воно іде від щирого серця.

Не говори про доброту, коли ти сам нею не сяєш,

Коли у радощах витаєш, забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те, що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа, яка з глибин душі росте.

Людське життя... Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

Люди, їх мільйони... Всі вони зовсім різні і чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.

Так, життя кожної людини – це стежина, встелена жовтогарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними і чорними кольорами, як у пісні „червоне - то любов, а чорне - то журба”...

А й справді, кожне життя здається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки – пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері – землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим. Тому, щоб усе було, як задумано, кожна людина повинна замислитись: «Що вона може для цього зробити?» Кожен, напевне, хоче жити в світі, де панує мир та злагода, але, на жаль, це все - утопія. Безперечно, всі прагнуть кращого життя, але не кожен прагне до цього. Дехто робить шляхетні вчинки, але це для піару, щоб бути "білим та пухнастим" в очах людей. За добрі справи людина чекає на винагороду, та це не правильно. За таких умов, ваш вчинок не принесе нікому користі. Але хіба це когось хвилює? У більшості випадків - ні.

Та іноді зустрічаються люди, яким не байдужа доля інших. Вони є життєрадісними і, зазвичай, обирають професії, які служать людям. Це вчителі, лікарі, психологи...

Тому, кожна людина, яка гідна цього звання повинна допомагати іншим - і тоді вона буде по-справжньому щасливою.

Людське життя коротке і дається воно тільки раз. І кожному потрібно намагатися прожити його так, щоб не було соромно за марно прожиті роки.

Прислів'я та приказки про добро

· Роби іншим добро - будеш сам без біди.

· Роблячи зло, на добро не сподівайся.

· Добра бажаєш, добро і роби.

· Добра на зле не змінюють.

· Добро не лихо - ходить тихо.

· Добро не помре, а зло зникне.

· Сіяти Добро - добро і пожинати.

· Добро творити - себе веселити.

· Ласкаве тоді добро, коли люди похвалять.

· Доброго тримайся, а від злого віддаляйся.

· Доброго шануй, а злого не шкодуй.

· Добра справа два століття живе.

· Добра справа сама себе хвалить.

· Добре слово людині - що дощ у посуху.

· Доброму скрізь добре.

· Доброго гостю господар радий.

· Добрій людині - що день, то свято. · Добрій людині весь світ - свій будинок, злому і своя хата чужа.

· Доброта без розуму пуста.

· Добрі вісті додадуть честі.

· Добра людина в добрі проживе століття.

· Добра людина плаче від радості, а зла - від заздрощів.

· Живи добріше, будеш всім миліше.

· За добро добром платять.

· За добру людину сто рук.

· Краса до вечора, а доброта навіки.

· Немає лиха без добра.

· Від добра добра не шукають.

· Від доброго не бігай, а злого не роби.

· Зробивши добро, не дорікай, а від добра і надалі не відставай.

· Вчися доброму - погане на ум не піде.

· Погано тому, хто добра не робить нікому.

Булінг (цькування) як явище в закладі освіти

Проблема насильства та цькування в Україні актуальна вже давно, а саме визнання та обговорення такої проблеми, як булінг, з’явилось відносно недавно. Перші публікації в Україні з’явилися у 2005 році. Прийнятий Верховною Радою Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу» № 8584, який набув чинності 19 січня 2019 року, окреслює поняття «булінг», визначає шляхи протидії такому явищу, захищає права дітей та працівників закладів освіти. Також цей документ вносить зміни до Кодексу України «Про адміністративні правопорушення». Відтепер булінг – це адміністративне правопорушення, яке передбачає несення адміністративної відповідальності, а приховування випадків булінгу будь-ким з працівників освітнього закладу передбачає накладення штрафу. Міністерством освіти і науки України був виданий наказ від 28 грудня 2019 року «Порядок реагування на випадки булінгу (цькування), який визначає механізм реагування на випадки булінгу в закладах освіти всіх типів і форм власності.

Прийняття цих законодавчих актів дозволить напрацювати дієвий правовий механізм протидії явищу булінгу , що матиме наслідком покращення психічного здоров'я дітей та дорослих, створення безпечного освітнього середовища, а також підвищення зосередженості дітей на навчанні.

Булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) - це форма психічного насильства у вигляді утиску, дискримінації, цькування, травлі, бойкоту, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного та психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей, які не здатні захистити себе в даній ситуації. Булінг - явище глобальне і масове. Булінг характеризують чотири головні компоненти:

- по-перше: це агресивна і негативна поведінка;

- по-друге: булінг здійснюється систематично;

- по-третє: булінг відбувається у взаємостосунках, учасники яких мають неоднакову владу та фізичні можливості;

- по-четверте: булінгова поведінка є навмисною.

Людину, яку вибрали жертвою, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими видами булінґу є:

· фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);

· психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);

· економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);

· сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);

· кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв). Постійно з’являються нові прояви кібербулінгу, що потребує особливої уваги до інтернет безпеки дітей з боку дорослих, формування навичок безпечної поведінки в мережі у дітей, особливо, якщо інтернет мережа використовується в закладі освіти під час навчання, зокрема використання її у сексуальних цілях (кібергрумінг) або доведення до самогубства («спільноти смерті»).

Соціальна структура булінгу складається з трьох елементів: переслідувача (булера), жертви і спостерігача.

За даними норвезького психолога Дана Ольвеуса, автора книги «Булінг в школі: що ми знаємо і що можемо зробити», діти, які стають булерами-переслідувачами мають такі риси:

· впевненість, що «домінуючи» і підпорядковуючи собі інших, набагато легше досягати своїх цілей;

· не вміють співчувати своїм жертвам;

· фізично сильні хлопчики;

· легко збудливі та дуже імпульсивні діти, з агресивною поведінкою.

Ініціаторами цькування також можуть бути такі діти, які:

· мріють бути лідерами у навчальній групі;

· бажають перебувати у центрі уваги;

· мають високий рівень домагань;

· впевнені у своїй перевазі над жертвою;

· не визнають компромісів;

· агресивні, які самостверджується завдяки цькуванні жертви;

· інтуїтивно відчувають, що однокласники не зможуть чинити опір;

· мають слабкий рівень самоконтролю.

У навчальному закладі в булінгу найчастіше бере участь ціла група учнів. Якщо лідер групи – буллі (булер), то інші наслідують його поведінку і беруть участь у цькуванні однолітків. Це дає групі внутрішній імпульс, з одного боку, створює ефект причетності, згуртування. Інший результат спільного цькування – послаблення почуття відповідальності за свої дії. «Там був не тільки я», – кажуть, щоб виправдати себе і дорослі, і діти.

«Спільниками» булерів найчастіше стають такі діти, які:

· бояться бути на місці жертви;

· не бажають виділятися з-поміж однолітків;

· цінують свої відносини з лідером;

· піддаються впливу «сильних світу цього» у класі або навчальній групі;

· не вміють співпереживати і співчувати іншим;

не мають власної ініціативи;

· сприймають цькування як розвагу;

· мають жорстоких батьків;

· озлоблені однолітки, які мріють взяти реванш за свої приниження;

· виховуються у неблагополучних сім’ях й відчули насильство від старших членів родини.

Будь-яка дитина може стати об’єктом для насильницьких дій. На думку Дана Ольвеуса найчастіше жертвами булінгу стають діти, які:

· тривожні, нещасні, з низькою самооцінкою, невпевнені в собі;

· не мають жодного близького друга серед однолітків і вважають за краще спілкування з дорослими людьми;

· схильні до депресії і меланхолії;

· фізично слабші, ніж ровесники;

· вірять, що заслуговують ролі жертви, і пасивно очікують насильства від переслідувачів;

· мають негативний досвід життя;

· походять із соціально-неблагополучних сімей;

· зазнають фізичного насильства вдома;

· страждають від комплексу неповноцінності;

· не вірять, що педагоги їх захистять;

· віддають перевагу замовчуванню про насильство і цькування;

· не вважають себе значущою частиною свого колективу;

· змирилися з насильством, як зі своєю долею;

· більш матеріально забезпечені;

· мають синдром дефіциту уваги;

· улюбленці вчителів, ябеди;

· знаходяться під гіперопікою батьків;

· мають підвищене почуття власної гідності;

· «білі ворони» у зовнішності (наприклад, заяча губа, незвичайна форма вух, сколіоз, шрами, окуляри, нервові тики, косоокість, …)

· неохайно одягнені або ж одягнені занадто яскраво;

· обдаровані, вундеркінди;

· ті, що хваляться досягненнями своїх батьків;

· не мають електронних новинок або ж мають найдорожчі з них, не доступні іншим дітям;

· інтроверти з утрудненою комунікацією;

· часто хворіють і пропускають через це уроки в навчальному закладі;

· мають незвичайну манеру мови або щось інше «незвичайне» з точки зору товаришів по навчанню (а це може бути що завгодно);

· діти, які не вміють захистити власні інтереси через свою делікатність або психологічні особливості;

· діти іншої національності, непопулярної на даний час у країні.

Мотивацією до булінгу стають: заздрість, помста, відчуття неприязні до жертви, прагнення підкорювати собі, боротьба за лідерство, потреба у підпорядкуванні лідерові або нейтралізації суперника; зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів і невміння толерантно ставитися до них; агресивність і віктимність; наявність у дитини-жертви психічних і фізичних вад; відсутність дозвілля; бажання принизити заради задоволення, розваги чи самоствердження; потреба у самоствердженні та навіть у задоволенні садистських потреб окремих осіб.

Булінг також може виникати як компенсація за невдачі у навчанні, суспільному житті, а також від тиску та жорстокого поводження батьків чи інших дорослих, при недостатній увазі з боку дорослих тощо; як крайня міра, коли учень вичерпав всі інші можливості для задоволення своїх потреб, і у випадках, коли учні протестують проти певних правил, виражаючи невдоволення, прагнучи зруйнувати дещо в своєму оточенні. Булінг в учнівському середовищі може виникати і тоді, коли відбувається боротьба між учнями за вищий статус у груповій ієрархії, задоволення своїх соціальних потреб та як інструмент маніпулювання та контролю учнем свого мікросоціуму.

Булінг надзвичайно негативно відображається на психічному здоров'ї дитини, залишаючи психологічні травми на все життя, що в подальшому може мати наслідком неспроможність батьків, які в дитинстві зазнали булінгу, будувати повноцінні відносини з іншими людьми, виховувати власних дітей, а також навчити їх протидіяти булінгу.

Цілком логічно, що виникає необхідність захистити, попередити наслідки впливу на особистість несприятливих факторів і чинників.

Профілактика булінгу в учнівському середовищі

Провідна роль у профілактиці булінгу (цькуванню) в училищі належить соціально-психологічній службі. Профілактика (від дав.-гр. πρόφύλακτικός — «запобіжний») — попередні заходи для недопущення чого-небудь. Профілактика булінгу - комплексне застосування компетентними суб’єктами загальних і спеціальних заходів, спрямованих на недопущення булінгу (цькуванню) та його запобіганню, ліквідацію причин та умов, що його викликають.

Це поширена проблема в сучасному українському суспільстві, і найгостріше воно постає в освітньому середовищі, де дитина проводить більшу частину свого повсякденного життя. Педагоги багато роблять для того, щоб запобігти знущанню та своєчасно усунути його, але цю проблему іноді замовчують, не афішують випадки знущань, її не прийнято обговорювати. За таких умов проблема не усувається, навпаки, вона набуває більших обсягів і жорстокіших проявів.

Метою профілактики булінгу в учнівському середовищі є підвищення обізнаності учнів, батьків, вчителів щодо проблем насильства в суспільстві, в навчальних закладах; зменшення кількості випадків насильства з боку однолітків; сприяння безпечного та орієнтованого на розвиток дитини освітнього середовища; залучення дітей до участі у заходах з попередження насильства; надання дітям соціальних та емоційних навичок, необхідних для боротьби з насильницькою поведінкою; формування нетерпимості до проявів насилля та агресії; розвиток навичок надання та отримання допомоги у складних ситуаціях.

Запобігання та профілактика випадків насильства в навчальному закладі є найважливішим завданням педагогів та психологів, оскільки жорстоке ставлення до дитини неминуче призводить до низки руйнівних наслідків, а саме:

· педагогічних наслідків: дезадаптація, академічна неуспішність;

·психологічних наслідків: психологічні розлади, закріплення в свідомості негативних уявлень про себе, зниження самооцінки, порушення соціалізації, соціальна дезадаптація;

· медичних наслідків: травматизація або суїцид.

Булінг є абсолютно неприпустимим. Він не повинен розглядатися просто як “період дорослішання”. У дітей, що є жертвами, або тих, що застосовують булінг проти інших дітей, або й тих, що є водночас жертвами і нападниками булінгу, існує ризик виникнення чисельних емоційних проблем, проблем поведінки і стосунків з людьми. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відносини з людьми протягом усього їх подальшого життя.

Психолого-педагогічна діяльність в училищі, спрямована на профілактику і подолання боулінгу, ґрунтується на принципах:

· системності – робота організовується з урахуванням інтересів учнів та залученням усіх учасників навчально-виховного процесу: адміністрації, педагогів , учнів;

· персональної відповідальності дорослого (профілактичні заходи проводяться під керівництвом дорослого при залученні учнівської молоді);

· чітка позиція самих дорослих (свою однозначну позицію педагог може демонструвати різними психолого-педагогічними методами. По-перше, на особистому прикладі: бути привітним і не дозволяти собі ображати інших. По-друге, висловлювати свої погляди згідно норм права та етикету. Крім того, ставлення до насильства можна продемонструвати, реагуючи на вчинки, схвалювати позитивну поведінку і не боятися співвідносити дії дітей з нормами закону і моралі);

· послідовність і несуперечність (з метою формування в особи поваги до законів і норм моралі профілактична робота повинна бути цілісною, несуперечливою і послідовною. Це означає, що педагоги дотримуються чинного законодавства і принципів моралі. Важливо, щоб учні постійно відчували їх авторитет. Дії та вчинки логічно випливають зі слів педагога і не суперечать їм).

Профілактична робота соціально-психологічної служби в навчальному закладі з протидії булінгу складається з:

· профілактичної роботи з учнями ;

· роботи з батьками;

· роботи з педагогічними працівниками.

При проведенні профілактичної роботи з учнями в училищі проводяться такі заходи:

· Ознайомлення першокурсників з правилами поведінки для здобувачів освіти.

· Анкетування учнів з метою виявлення проявів насильства (Додаток 1).

· Тиждень протидії булінгу «РазомПротиБулінгу!» (Додаток 3).

· Тиждень доброти «Добро починається з тебе» (Додаток 4).

· Виховні години в навчальних групах: «Як протидіяти булінгу в навчальному закладі?», «Скажемо булінгу: «Ні!»», «Вчимося толерантному спілкуванню», «Конфлікти: вирішення та попередження», «Кримінальна відповідальність неповнолітніх».

· Розроблено рекомендації щодо протидії булінгу в учнівському середовищі (Додаток 2).

· Організовуються зустрічі з представниками поліції, спеціалістами служби у справах дітей.

· Встановлено відеонагляд в навчальному корпусі та в гуртожитку.

Робота з батьками щодо протидії та профілактики булінгу - це розробка рекомендацій, проведення ідивідуальних консультацій, бесід, виступи на батьківських зборах на тему «Булінг: причини, наслідки, методи профілактики та подолання негативного явища».

Саме сім’я та довірливі відносини між батьками є важливою умовою формування особистості дитини та, як наслідок, розвиток ненасильницьких форм поведінки. Часто саме в неблагополучних родинах діти отримали перший досвід насильства і згодом почали переносити його на однолітків чи менших за віком дітей. Жорстока поведінка дорослих породжує жорстоку поведінку дітей.

Батьки, як агресорів, так і жертв, відрізняються неконструктивними стилями вирішення конфліктів, проблемами в комунікації. Стилі батьківського виховання, якого дотримуються деякі батьки, не є ідеальними, і не є авторитетно-демократичними. Діти-агресори досить часто спостерігають ситуації насильства в сім’ї, а також зазнають тілесних покарань. Виникає так зване «коло насильства»: дитина бачить насильство в сім’ї, відтворює його в навчальному закладі, а потім у власній родині, і цикл повторюється у наступному поколінні. Батьки у переважній більшості випадків не вміють правильно поводитись у ситуації, що склалась навколо їхньої дитини. Пропоную рекомендації батькам щодо правил поводження з дітьми, які страждають від булінгу (Додаток 5).

Робота з педагогами щодо профілактики булінгу передбачає: рекомендації для педагогів (Додаток 6), виступи на засіданнях методичних об’єднань, педагогічній раді на теми: «Цькування в училищі», «Створення психологічного клімату для успішного навчання учнів І курсу», круглий стіл на тему: «Психолого-педагогічна робота з подолання булінгу в підлітковому віці», технології реагування на виявлені або встановлені факти булінгу.

Варто зазначити, що для того, щоб був злагоджений учнівський колектив та підтримка і взєморозуміння в ньому, потрібне не просто втручання педагогів та соціальних працівників і психологів, а постійна робота з молоддю. Молодь повинна чітко розуміти, які саме ознаки булінгу та як діяти в таких ситуаціях кожному з учасників, яке покарання можуть понести як самі учасники, так і батьки. Правильна робота працівників навчального закладу принесе не просто позитивну динаміку у вирішенні конфліктів, а знизить їх зародження та розвиток.

Отже, головна причина поширення булінгу в навчальному закладі це те, що всі учасники не сприймають те, що відбувається, всерйоз. Навіть дитина, над якою знущаються, спочатку думає, що це разові ситуації, треба перетерпіти. Давайте будемо уважні один до одного! Випадки цькування трапляються і в цілком благополучних, та за всіма критеріями безпечних, навчальних закладах. Тому вкрай важливо, щоб перший випадок водночас став останнім. І це справжній виклик професіоналізму та виваженості педагогічного колективу.