Наша земля щедра на таланти і Марія Дмитріївна Раєвська-Іванова відзначала незвичайну обдарованість українського народу. Школу малювання Раєвської-Іванової закінчили близько 900 учнів. Велика кількість учнів була з Харківської губернії, а також з Полтавської, Херсонської, Київської, Таврійської, Катеринославської губерній, з Царства Польського, Богемії, Естляндії, Ліфляндії й Курляндії. Лише 50 учнів від загальної кількості стали професійними художниками, інші стали іконописцями, літографами, декораторами, ретушерами, але всі вони зберігли любов до малювання і творчості на все життя. 

Ми маємо на меті представити деякі імена учнів і викладачів, які залишили помітний слід в історії мистецтва живопису. Цей список не претендує на вичерпність. Нові дослідження і розвідки додадуть яскраві імена до цього списку. Митці представлені в алфавітному порядку. В короткій біографічній довідці згадуються переважно важливі факти біографії, які пов’язані з Харківщиною.

Його учнями були Олексій Бекетов, Володимир Беклемішев, Сергій Васильківський, Генріх Семирадський, Микола Сумцов, Петро Левченко, Михайло Ткаченко, Олександр Шевченко, Костянтин Первухін, Володимир Татлін. У грудні 1886 р. митець разом з учнями брав активну участь у відкритті Харківського міського художньо-промислового музею.

«Довгі роки вірним сподвижником та опорою Марії Дмитрівни в навчальному процесі харківської малювальної школи був Дмитро Безперчий. Вони обоє жертвували власною творчістю заради учнів… Це були справжні вчителі, які спиралися на продуману систему навчання з орієнтацією на прогресивний досвід європейських шкіл». (Академік архітектури О. М. Бекетов: образотворча спадщина. Харків, 2024. С. 35).

У 1894 р. Дмитро Іванович взяв участь у написанні статуту художньої школи М. Д. Раєвської-Іванової. Останні роки життя мешкав у Харкові і помер 17 (30) вересня 1913 р. Похований у Харкові на Іоанно-Усікновенському цвинтарі. 

Не менш важливим для Бекетова-художника було спілкування з митцями вже відомої в Харкові пейзажної школи — С. Васильківським, М. Беркосом, П. Левченком, М. Ткаченком — та слідування у своїй творчості пленерному характеру її спрямування. З харківської четвірки найбільш дружні і творчі взаємини склалися з М. Ткаченком». (Академік архітектури О. М. Бекетов: образотворча спадщина. Харків, 2024. С. 85).

Беклемішев Володимир Олександрович — український скульптор. Народився на Катеринославщині в сім'ї художника-декоратора. Навчався у 2-й харківській гімназії (1873—1878 рр.), де малювання викладав український художник Дмитро Безперчий. Також у 1875–1878 рр. відвідував приватну студію Є. Шрейдера — українського живописця-пейзажиста. Одночасно навчався у харківській малювальній школі М. Д. Раєвської-Іванової (1875–1878 рр.). Серед творів з української теми —  портрети Великого Кобзаря (1898, 1899 рр.). 1909-го і 1913-го років брав участь у конкурсах на проєкт в Києві пам'ятника Тарасові Шевченку. Перший в Україні пам’ятник Тарасу Шевченку з’явився в 1900  р. Беклемішев був його автором. Бюст був встановлений в Харкові у садибі родини Алчевських.  

За пейзажні етюди, в яких художник передавав мальовничість української природи, він отримав п’ять срібних і одну малу золоту медаль, а за картину «На Дінці» — велику золоту і право на поїздку за кордон для фахового вдосконалення. С. Васильківський — співець української природи. Він пішки мандрував Харківщиною і Полтавщиною, спускався порогами Дніпра до Запоріжжя. Художник малював українську природу, милувався українськими хатами та зображував героїчні козацькі часи. Викладав у школи малювання М. Д. Раєвської-Іванової.

Первухін Костянтин Костянтинович — український пейзажний живописець-імпресіоніст. Початкову художню освіту здобув у реальному училищі в українського художника і педагога Дмитра Безперчого. Після закінчення училища у 1884—1885 рр. навчався в харківській малювальній школі Марії Раєвської-Іванової. Первухін брав приватні уроки у Іллі Рєпіна.

Татлін Володимир Євграфович — український художник, скульптор, архітектор, дизайнер, родоначальник конструктивізму, один із лідерів світового авангарду. У семирічному віці захопився малюванням. У 1896 р. вступив до Харківського реального училища, де отримав перші професійні навички малюнку та живопису у викладача училища, відомого харківського маляра і педагога Дмитра Безперчого. 

За картини «На Україні», «Краєвид у Полтавській губернії» М. Ткаченко одержав у Паризькому салоні золоті медалі всіх трьох достоїнств і право виставляти роботи без журі. Митець є кавалером Ордену Почесного легіону. Оселившись у Парижі, щороку приїжджав в Україну. Остання поїздка Михайла Степановича на Батьківщину відбулася влітку 1915 р. і була пов'язана з реставрацією фресок Святогірського монастиря. Під час якої він захворів, і, не маючи змоги повернутися до Франції, помер. Похований у Харкові. Твори М. Ткаченка зберігаються в музеях Харкова, Парижа, Тулона, Льєжа, Львова.

Програму цієї школи розробляла Марія Дмитрівна Раєвська-Іванова, вона ж була почесним членом Товариства грамотності. Василь Єрмілов згадує, що М. Д. Раєвська-Іванова входила до ради школи і брала участь у всіх шкільних справах, хоча була вже сліпою. Вона брала участь у всіх екзаменах і знала учнів по іменах. О. Бенуа, відвідавши школу в 1904 р., розпорядився подати Тракала до найвищої нагороди Академії мистецтв за серйозний внесок у художню освіту. Випускниками цієї школи були видатні художники-авангардисти.

Після 1917 р. Тракал продовжував жити та працювати в Харкові, в 1919 р. брав участь в створенні «Союзу мистецтв», а також співпрацював з журналом «Шляхи творчості». У 1921 р. вимушено емігрував до Праги.

Шевченко Олександр Васильович — український художник-авангардист, теоретик мистецтва і педагог. У 1890–1898 рр. навчався в Харкові у Дмитра Безперчого. У 1905–1906 рр. учився у Парижі — в Академії Жуліана.

Шторх Георгій Михайлович — харківський архітектор. У школі малювання М. Д. Раєвської-Іванової викладав теорію перспективи і креслення. За проєкт вокзалу приморського містечка здобув звання художника першого ступеня. Використовував стиль неоренесанс.