Поради вчителям

Поради вчителям 

Селидівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 Селидівської міської ради

щодо організації роботи під час дистанційного навчання

Так вже історично склалося, що людина – створіння досить хаотичне. Часом ми дивимося на завдання і мету під призмою власного сприйняття, яке залежить від нашої емоційності в поточний момент часу. Через це трапляється так, що найпродуктивніші години ми витрачаємо на начебто і важливі, але не невідкладні завдання. У підсумку, робимо багато справ, втомлюємося, вичерпуємо робочі години, але ні на крок не наближаємося до мети. Це замкнене коло можна і потрібно розірвати. Як це зробити? Давайте розберемося разом.

Ідеальним допоміжним інструментом для розподілу пріоритетності є:

Вона являє собою чотири квадранта, в основі яких лежать дві осі – це вісь важливості (по вертикалі) і вісь терміновості (по горизонталі). Кожен з чотирьох квадрантів відрізняється своїми якісними показниками: важливо-терміново, важливо- не терміново, не важливо-терміново, не важливо-не терміново. Розподіліть свої справи в кожен з цих блоків і отримаєте гранично ясну та об’єктивну картину того, чим слід зайнятися в першу чергу, що може почекати, а що взагалі краще викреслити зі списку завдань.

       Ранжування завдань за пріоритетністю дасть поштовх до запуску самомотивації. Адже найкращий спосіб мотивувати себе – звільнитися від непотрібних речей, які з’їдають енергію. Бо саме енергія допомагає нам концентруватися і продуктивно працювати. 

Що робити, щоб зберегти енергію та залишатися мотивованим:


Насильство в сім'ї є однією з найбільш гострих і розповсюджених соціальних проблем

 Насильство у сім’ї (акт насильства) – це умисні дії фізичного, психологічного, сексуального чи економічного спрямування одного члена сім’ї (кривдника) щодо іншого члена сім’ї (жертви), якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному та психічному здоров’ю.

    Згідно із законодавством поняття «домашнє насильство» поширюється на осіб, які перебувають у шлюбі, проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, їхніх дітей, осіб, які знаходяться під опікою чи піклуванням, є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання.

      Члени сім'ї, які вчинили насильство, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність, встановлену законом.

Види домашнього насильства:

       Фізичне насильство у сім’ї — це навмисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень одного члена сім’ї іншому, яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану фізичного чи психічного здоров’я або навіть до смерті, а також до приниження його честі та гідності.

   Сексуальне насильство у сім’ї — це примушування до небажаних статевих стосунків у родині, а також сексуальні дії щодо неповнолітнього члена сім’ї.

      Психологічне насильство у сім’ї — це насильство, пов’язане з тиском одного члена сім’ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть заподіяти або заподіяли шкоду психічному здоров’ю.

   Економічне насильство у сім’ї — це навмисні дії одного члена сім’ї щодо іншого, спрямовані на те, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право.

Такі дії можуть заподіяти шкоду фізичному чи психічному здоров’ю або навіть призвести до смерті постраждалого

Попередження та протидія домашньому насильству покладається на:

 •органи місцевого самоврядування;

•центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

•установи та заклади системи освіти, охорони здоров’я, а також установи та заклади, діяльність яких спрямована на запобігання та протидію домашньому насильству;

•органи внутрішніх справ;

•кризові центри;

•спеціально уповноважені органи виконавчої влади з питань попередження насильства у сім’ї;

•дільничних інспекторів міліції, кримінальну міліцію у справах дітей;

•органи опіки та піклування.

Урядова гаряча лінія 1545

Пам’ятка для вчителів

Селидівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6

«10 кроків щоб зупинити булінг»

Булінг (цькування) – це діяння (дія або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Для того щоб зупинити булінг, треба знати:

1 крок: Булінг, цькування має наявність сторін:

Кривдник (булер)- це той, хто безпосередньо вчиняє булінг. Булером зазвичай стає той хто, росте без заборон та авторитету дорослих. Їм дуже часто не вистачає увагу з боку дорослих та поваги до їх особистості, через що їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших. У більшості таких дітей яскраво виражені нарцисичнні та лідерські риси характеру.

Постраждала особа, жертва: Зазвичай об'єктом знущань (жертвою) булінґу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність. Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:

-фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі;

-особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;

-особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;

-недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;

-страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію;

-відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);

-деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);

-знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;

-високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;

-слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).

2 крок: Типові ознаки булінгу:

-систематичність (повторюваність) діяння;

- наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

3       крок: Наслідки булінгу:

-неадекватне сприйняття себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;

-негативне сприйняття однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули в школі;

-неадекватне сприйняття реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;

-девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

4 крок: Якщо ви помітили, або підозрили булінг, повідомте адміністрацію школи. Не приховуйти випадки булінгу в класі заради збереження репутації школи. Не ігноруйте прояви агресивної або провакативної поведінки учнів.

5 крок: Реально аналізуйте причини виникнення булінгу. Не підтримуйте жодну зі сторін учасників конфлікту. Не шукайте винного.

6 крок: Говоріть з учасниками конфлікту на одинці. Не вимагайте від них публічних пояснень чи вибачень. Будьте не упередженими у своїх оцінках, діях і висловлюваннях.

7 крок: Залучіть психологічну службу до розв’язання проблеми. Проконсультуйтесь з психологои. Не залишайте справу, як є.

8 крок: Допоможіть учням потурбуватьсь про того, кого ображать. Розкажіть, що таке насилля.

9 крок: Створіть у класі атмосферу довірливого спілкування, шукайте спільні інтереси, об’єднуйте дітей. Будьте прикладом толерантного й виваженого ставлення до інших.

10 крок: Покажіть дитині, що вона не на одинці з проблемами, підтримайте її й дайте зрозуміти, що вона може розрахувати на вашу допомогу.

Рекомендації для педагогів щодо профілактики суїциду серед учнів

ОЗНАКИ САМОГУБСТВА

Про можливе самогубство говорить поєднання кількох ознак.

1. Приведення своїх справ в порядок - роздача цінних речей, пакування. Чоловік міг бути неохайним, і раптом починає приводити все в порядок. Робить останні приготування.

2. Прощання. Може прийняти форму вираження подяки різним людям за допомогу в різний час життя.

3. Зовнішня задоволеність - прилив енергії. Якщо рішення покінчити з собою прийнято, а план складений, то думки на цю тему перестають мучити, з'являється надлишок енергії. Зовні розслабляється – може здатися, що відмовився від думки про самогубство. Стан припливу сил може бути небезпечніше, ніж глибока депресія.

4. Письмові вказівки (у листах, записках, щоденнику).

5. Словесні вказівки або загрози.

6. Спалахи гніву у імпульсивних підлітків.

7. Втрата близької людини, за якою слідують перераховані вище ознаки. Втрата дому.

8. Безсоння.

МОЖЛИВІ МОТИВИ

• Пошук допомоги - більшість людей, які думають про самогубство, не хочуть помирати. Самогубство розглядається як спосіб отримати що-небудь (наприклад, увагу, любов, звільнення від проблем, від почуття безнадійності).

• Безнадія - життя безглузде, а на майбутнє розраховувати не доводиться. Втрачені всякі надії змінити життя на краще.

• Множинні проблеми - всі проблеми настільки великі і нерозв'язні, що людина не може сконцентруватися, щоб дозволити їх по одній.

• Спроба зробити боляче іншій людині - «Вони ще пошкодують!» Іноді людина вважає, що, покінчивши з собою, понесе із собою проблему і полегшить життя своєї сім'ї.

• Спосіб вирішити проблему - людина розглядає самогубство як показник мужності і сили.

ЯК ДОПОМОГТИ

ВИСЛУХОВУЙТЕ - «Я чую тебе». Не намагайтесь утішити загальними словами типу «Ну, усе не так погано»,«Вам стане краще», «Не варто цього робити». Дайте йому можливість висловитися. Задавайте питання і уважно слухайте.

ОБГОВОРЮЙТЕ - відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтеся говорити про це - більшість людей відчувають незручність, кажучи про самогубство, і це виявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть спровокувати самогубства, тоді як уникнення цієї теми збільшує тривожність, підозрілість до терапевта.

БУДЬТЕ УВАЖНІ до непрямих показників при передбачуваному самогубстві. Кожну жартівливу згадку або загрозу слід сприймати серйозно. Підлітки часто заперечують, що говорили серйозно, намагаються висміювати терапевта за його зайву тривожність, можуть зображати гнів. Скажіть, що ви приймаєте їх серйозно.

СТАВТЕ ЗАПИТАННЯ - узагальнюйте, проводьте рефреймінг - «Таке враження, що ти насправді говориш...», «Більшість людей замислювався про самогубство...», «Ти коли-небудь думав, як зробити його?» Якщо ви отримуєте відповідь, переходьте на конкретику. Пістолет? А ти коли-небудь стріляв? А де ти його візьмеш? Що тоді відбудеться? А що коли ти промахнешся? Хто тебе знайде? Ти думав про свій похорон? Хто на них прийде? Недомовлене, тамування ви повинні зробити явним. Допоможіть підлітку відкрито говорити та думати про своїх задумах.

ПІДКРЕСЛЮЙТЕ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР проблем - визнайте, що його відчуття дуже сильні, проблеми складні - дізнайтесь, чим ви можете допомогти, оскільки вам він уже довіряє. Дізнайтесь, хто ще міг би допомогти в цій ситуації.

Робота над підвищенням життєстійкості підлітка

Особливу важливість у діяльності по профілактиці суїциду мають різні форми психологічного навчання, спрямовані на підвищення життєстійкості підлітка, пропонують йому різні способи управління своїм станом:

1. Формування здорового життєвого стилю, функціональних стратегій поведінки і особистісних ресурсів.

2. Спрямоване усвідомлення наявних особистісних ресурсів, що сприяють формуванню здорового життєвого стилю і високоефективної поведінки:

• «Я – концепції» (самооцінки, ставлення до себе, своїм можливостям і недоліків);

• власної системи цінностей, цілей і установок, здатності робити самостійний вибір, контролювати свою поведінку і життя, розв'язувати прості та складні життєві проблеми, вміння оцінювати ту чи іншу ситуацію і свої можливості контролювати її;

• вміння спілкуватися з людьми, розуміти їх поведінку і перспективи, співпереживати і надавати психологічну і соціальну підтримку;

• усвідомлення потреби в отриманні та наданні підтримки оточуючих.

3. Розвиток особистісних ресурсів, що сприяють формуванню здорового життєвого стилю і високоефективної поведінки:

• формування самоприйняття, позитивного ставлення до себе, критичної самооцінки й позитивного ставлення до можливостей свого розвитку, можливостям робити помилки, але і виправляти їх;

• формування уміння адекватно оцінювати проблемні ситуації і вирішувати життєві проблеми, керувати собою і змінювати себе;

• формування вміння ставити перед собою короткострокові і перспективні цілі і досягати їх;

• формування вміння контролювати свою поведінку і змінювати своє життя;

• формування вміння усвідомлювати, що зі мною відбувається і чому, в результаті аналізу власного стану;

• формування вміння співпереживати оточуючим і розуміти їх, розуміти мотиви і перспективи їх поведінки (формування навичок емпатії, афіліації, слухання, діалогу, розв'язання конфліктних ситуацій, вираження почуттів, прийняття рішень);

• формування вміння приймати і надавати психологічну і соціальну підтримку оточуючих.

4. Розвиток високоефективних стратегій і навичок поведінки:

• навичок прийняття рішення і подолання життєвих проблем;

• навичок сприйняття, використання і надання психологічної та соціальної підтримки;

• навичок оцінки соціальної ситуації та прийняття відповідальності за власну поведінку в ній;

• навичок відстоювання своїх кордонів і захисту свого персонального простору;

• навичок захисту свого Я, самопідтримки та взаємопідтримки;

• навичок безконфліктного та ефективного спілкування.

Пам’ятка педагогічному працівнику

"Про додержання педагогічними працівниками вимог законодавства щодо забезпечення захисту дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства"

Каталог дій, що розцінюються як насильство по відношенню до дітей (на основі аналізу міжнародних та державних нормативно-правових актів):

Фізичне насильство: побої, мордування, навмисне травмування, нанесення тілесних ушкоджень, порушення фізичного здоров’я, катування, недбале, брутальне і жорстоке, нелюдське поводження, що принижує гідність; фізичні покарання, зловживання, нехтування, експлуатація дитячої праці, непосильна праця, залучення до праці на виробництві зі шкідливими умовами, використання у жебрацтві, вилучення органів для трансплантації, насильницьке донорство (проведення дослідів)вбивство

Психологічне насильство, приниження гідності, словесні образи, образливі прізвиська, роздягання дитини перед іншими як спосіб покарання, висміювання недоліків дитини, особливостей сім'ї, сімейних подійнасміханні над виглядом, видом діяльності, поведінкою дітей, які вирізняються серед однолітків ігнорування фізичних потреб дитини, крик, авторитаризм, вимоги без пояснень, примушування до негативних дій, погрози, цькування, переслідування, залякування, залучення до екстремістських релігійних психокультових угрупувань та течій, примушення до жебрацтва, бродяжництва, доведення дітей до самогубства, розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника

Сексуальне насильство: розбещення, зґвалтування, використання неповнолітніх у порнобізнесі (для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів) посягання на статеву недоторканість, сексуальні домагання, сексуальні зловживання, сексуальна експлуатація неповнолітніх (проституція, примушування, спонукання чи втягнення до заняття проституцією; звідництво, вчинене із залучанням неповнолітнього)

Економічне насильство: відбирання речей, грошей, їжі, на які постраждалий має передбачене законом право, умисне позбавлення житла, їжі, одягу, грошей, вимагання, крадіжка, грабіж, шантаж з метою отримання грошей, незаконне присвоєння власних речей, грошей іншої людини, умисне пошкодження майна та одягу

Основні поняття:

Жорстоке поводження з дитиною– будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного та соціального насилля над дитиною в сім’ї або поза нею;

насильство- будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одної людини по відношенню до іншої, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи людини та громадянина і наносять їй моральну шкоду, шкоду її фізичному чи психічному здоров'ю;

фізичне насильство– умисне нанесення одним індивідом іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;

сексуальне насильство – протиправне посягання одного індивіда на статеву недоторканість іншого, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітніх;

психологічне насильство– це насильство, пов’язане з дією одного індивіда на психіку іншого шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю;

економічне насильство– навмисне позбавлення одним індивідом іншого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

Напрями діяльності органів та закладів освіти щодо попередження насильства визначені у наступних документах:

1. Закон України «Про освіту»,де зокрема вказується, що метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

2. Закон України «Про загальну середню освіту»:

стаття 5 – завдання загальної середньої освіти: виховання громадянина України; формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду; виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовка учнів (вихованців) до подальшої освіти і трудової діяльності; виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов’язків людини і громадянина; реалізація права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань; виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей Українського народу та інших народів і націй; виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров’я учнів (вихованців);

3. Закон України «Про охорону дитинства»визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері. Зокрема у статті 10 цього закону зазначається, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості, і виключають приниження честі та гідності дитини. Процедура розгляду скарг дітей на порушення їх прав і свобод, жорстоке поводження, насильство і знущання над ними в сім'ї та поза її межами встановлюється законодавством.

4. «Порядок взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах»(затверджений Наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань 14.06.2006 N 1983/388/452/221/556/596/106), в якому зокрема зазначається, що міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління (відділи) освіти і науки обласних, міських, районних державних адміністрацій, дошкільні, загальноосвітні, професійно-технічні та позашкільні навчальні заклади:

- за запрошеннямуправлінь (відділів) у справах сім'ї, молоді та спорту беруть участь у роботі дорадчого органу;

- повідомляють центрамсоціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про виявлення сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах;

- ведуть внутрішній облік дітей,які потребують посиленої уваги з боку педагогічного працівника, соціального педагога, та інформують про це служби у справах неповнолітніх і центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

- забезпечують роботушкільного психолога з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах;

- можуть створюватипри освітніх закладах об'єднання батьків, педагогів, громадськості щодо забезпечення педагогічного впливу на дітей із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, та схильних до протиправних дій, залучають до цієї роботи соціальних працівників центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

- проводять профілактичну та просвітницькуроботу з дітьми, підлітками, молоддю, схильними до правопорушень, з числа сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, контролюють відвідування ними навчальних закладів та якість навчання;

- уживають невідкладних заходівщодо активного залучення до громадської та гурткової роботи в середніх загальноосвітніх школах та позашкільних навчальних закладах дітей із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах;

- проводять спільноз центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді інформаційно-профілактичні заходи, спрямовані на підготовку молоді до самостійного життя, формування відповідального батьківства, створення позитивної моделі сім'ї, профілактику жорстокого поводження в родинах тощо;

- залучаютьпрацівників освіти до соціального інспектування сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, у яких виховуються діти шкільного віку;

- сприяютьрозповсюдженню в навчальних закладах соціальної реклами з питань профілактики здорового способу життя.

5. Наказ Міністерства освіти і науки України «Про вжиття вичерпних заходів, спрямованих на дотримання законодавства щодо захисту прав неповнолітніх» від 23.08.2006 № 631 визначає завдання педагогічних працівників:

- здійснюватизаходи з профілактики порушень соціально-психологічної адаптації учнівської молоді;

- виховувати взаємоповагу та навчати дітей і батьків способів конструктивної взаємодії в сім’ї;

- створитиінформаційні куточки для учнів із переліком організацій, куди можна звернутися з приводу насильства.

6. Наказ Міністерство освіти і науки України «Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми» від 25.12.2006 № 844наголошує на:

- обов’язкупедагогічних працівників неухильно виконувати законодавство України щодо охорони прав дитинства в частині збереження фізичного, духовного, психічного здоров’я та поваги до людської гідності дитини;

- обов’язкукерівників навчальних закладів організувати просвітницько-профілактичну роботу з усіма суб’єктами навчально-виховного процесу, в тому числі і з батьками, з метою недопущення випадків фізичного і психологічного насильства, образ, недбалого і жорстокого поводження з дітьми, втягнення їх до злочинної діяльності тощо.

7. Наказ Міністерство освіти і науки України «Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми» від 01.02.2010 № 59 наголошує на обов’язку керівників навчальних закладів:

- ознайомитивсіх педагогічних працівників та забезпечити неухильне виконання спільного наказу Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 16.01.2004 № 5/34/24/11 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення»;

- збільшити кількість психологічних факультативних занять з психології та тренінгів із формування соціальних навичок у дітей;

- широко залучати органи учнівського врядування та батьківської громадськості до профілактичної роботи.


Сьогодні для чимало кого різке світло і гучні звуки можуть перетворитися у флешбеки. І йдеться не обов‘язково про заборонені законом, наприклад, феєрверки.

Як дати собі раду в такі миті?

В каруселі детально описали техніку «Дискримінація тригерів». Якщо є змога, можна її прописати на потенційні тригери в телефоні завчасно.

І головне – звертаємося до суспільства – не використовуйте речі, які створюють гучний звук чи раптове світло.

Та вкотре нагадуємо про заборону салютів, феєрверків і петард. Сподіваємося, що це нагадування не знадобиться, але й оминути його не можемо.

Початок нового року — час обіцянок собі. 

Пообіцяйте піклуватися про ментальне здоров’я — своє та близьких.  А якщо не знаєте, з чого почати, ось кілька порад. Завжди можна почати з простого. 

РЕСУРС - це два слова: ТАК і НІ.

Якщо ви відчуваєте втому, виснаження, безсилля, то підвищувати власний ресурс бажано двома процесами одночасно:

сказати ТАК своїм ресурсним діям/думкам/людям/обставинам, тобто додати в життя те, що вас надихає, підтримує, дає почуття сенсу й радості. Маленькими кроками, але збільшувати кількість такого палива .

сказати НІ тим своїм діям/думкам/людям/обставинам, які вас виснажують. Почати хоча б з маленького затуляння тієї величезної дірки в бензобаці.

Бо скільки б ви не підвищували свій ресурс відпочинком та хобі, але без здатності казати "ні" (і діяти згідно цих слів) - весь ваш бензинчик виллється в бездонну діру самозвинувачень, нереалістичних очікувань (до себе й інших) та відсутності кордонів.

Дбайте про себе.

В дорослому житті навряд хтось зробить це за вас.

Авторка: Наталя Біда, психолог КПТ і АСТ.