Поради батькам

Організація режиму роботи учня під час дистанційного навчання

1.Дитині дуже важко буде повертатися до навчальних буднів, якщо зараз її графік сильно зсунеться. Тож бажано продовжувати лягати спати, прокидатися, харчуватися і гуляти в один і той самий час.

2. Скласти розклад занять

Для того, щоб ефективно організувати навчальний процес вдома, потрібно включити навчання в режим дня дитини. Щоб вона чітко знала, що вранці вона 2 години займається, до прикладу, математикою і проходить онлайн-курс з англійської мови, а після обіду створює проект (робить поробку) і читає.

• Зазвичай найпродуктивнішим часом для навчання є ранок. Хоча, звісно, складаючи розклад, орієнтуйтеся на особливості власної дитини.

• Якщо молодшому школяру важко морально впоратися з певним обсягом роботи, запропонуйте йому намалювати на аркуші кола, які відповідають кількості необхідних завдань, і по черзі розфарбовувати чи закреслювати їх. Виконали одне завдання - і закреслили коло.

3. Організувати робочий простір

На ефективність навчання дуже впливає робоче місце. Тож, щоб дитина могла зосередитися на виконанні завдань, потрібно забезпечити її комфортним та зручним робочим місцем. Адже навчання на дивані або лежачи в ліжку, буде сприяти відволіканню і шкодити здоров'ю дитини. Тому виберіть окремий куточок у будинку та обладнайте його.

Кімната, в якій дитина буде займатися навчальною діяльністю, має добре вентилюватися, щоб школяр міг дихати чистим повітрям, а не пилом, який накопичується за цілий день в погано вентильованому приміщенні.

4. Усунути фактори, що можуть відволікати дитину

Середовище, що не відволікає увагу, дозволить школярам навчатися ефективно та допоможе почуватися більш спокійно. Тож під час виконання завдань дитиною намагайтеся забезпечити відсутність сторонніх шумів - вимкніть сповіщення мобільного телефону, комп'ютера, телевізор та радіо, голосно не розмовляйте.

5. Робити регулярні перерви

Під час виконання завдань важливо кожні 25-30 хв робити короткочасні перерви для виконання зорової гімнастики, випивання склянки води тощо. А кожні 45-60 хв - влаштовувати перерви протягом 10-15 хвилин, щоб розім'яти руки та ноги (танці, заняття спортом), уникнути перенапруження очей від комп'ютерного монітору та залишатися сконцентрованим.

• Адже навчання невеликими блоками дозволяє мозку краще зрозуміти та зберегти інформацію. А фізична активність покращує кровообіг, активізує фізіологічні процеси, що сприяють сприйняттю, відтворенню й опрацюванню інформації.

• Крім фізичних вправ, дитина може під час перерви зайнятися справами по дому (скласти іграшки, погодувати риб тощо) чи погратися.

• Але дуже важливо, щоб під час відпочинку дитина уникала перебування перед монітором (не гортала стрічку новин у соціальних мережах, не переглядала відео та не грала в комп'ютерні ігри), щоб її оченята могли повноцінно відпочити.

6. Чергувати онлайн-навчання з іншими видами навчальної діяльності

• Бажано включати в навчальний час не лише слухання онлайн-лекцій чи виконання завдань на комп'ютері, а й роботу в зошиті, читання книг, створення проектів, спостереження, експериментування.

• Важливо навчити також дитину конспектувати, робити замітки для кращого засвоєння та запам'ятовування інформації.

• І не забувайте влаштовувати перевірку знань після засвоєння інформації - нехай дитини відповідає на запитання, переказує, проходить тести, робить контрольні та олімпіади. При цьому «вимірюйте» успішність навчання якісними, а не кількісними показниками. Критеріями можуть бути розуміння правил, точність виконання математичних операцій, грамотність письма тощо. Це орієнтує дитину на реальний результат, а не його імітацію.

7. Мотивувати дитину до успіху

Мотивація може бути різною - зовнішньою (заохочення, як-то дозвіл погратися на комп'ютері, купити іграшку тощо) та внутрішньою - власне пізнавальний інтерес дитини (який підвищується від підтримання допитливості дитини, похвали за її досягнення тощо).

Звісно, ви можете поєднувати обидва види мотивації, але більш ефективним для дитини буде вироблення саме внутрішньої.

Пам'ятайте: ваші заохочення та уважність показують дитині, що ви пишаєтесь її роботою і її зусилля не залишаються непоміченими.

8. Спілкуватися з іншими

Комунікація може також допомогти підвищити ефективність навчання в Інтернеті. Можна зв'язатися з учителями, зареєструватися на форумах, підтримувати зв'язок з батьками однокласників вашої дитини.

Можна об'єднатися й створити групу, де будете ділитися корисними ресурсами та досвідом. При цьому в дітей може бути власна група, де вони зможуть ставити запитання, допомагати один одному вирішувати завдання, ділитися враженнями тощо.

При цьому намагайтеся не порівнювати успіхи вашої дитини з іншими, адже всі вони - унікальні та розвиваються у власному темпі. Нехай діти чують від вас слова підтримки та отримують завдання, які відповідають їх рівню, цілям і потребам.

9. Залучатися до процесу навчання

Залишайтеся причетними до дистанційного навчання вашої дитини, допоможіть їй скласти графік, розібратися з цілями та курсами, налагодити режим дня.

Молодші школярі, крім того, на початку онлайн-навчання потребують значної допомоги від дорослих. Батькам, можливо, буде потрібно допомогти дитині увімкнути пристрій, увійти в додаток, прочитати інструкції, натиснути в потрібному місці, ввести відповіді тощо.

Однак пам'ятайте: чим старшою є дитина, тим більше вона має займатися самостійно. З сьомого-восьмого класу варто підключатися до його занять лише за потреби. Підлітки цілком здатні самостійно опановувати матеріал, здавати тести та організовувати своє навчання. Тож створіть дитині такі умови, в яких вона буде відчувати свою відповідальність за навчання.

При цьому цікавтеся її успіхами, враженнями від онлайн-навчання, попросіть ділитися труднощами, підтримуйте свого школяра. 

Пам’ятка для батьків Селидівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6

«Як допомогти своїй дитині у виборі майбутньої професії»

Шановні батьки!

1. Дайте дитині право вибору майбутньої професії.

2. Обговорюйте разом з ним можливі «за» і «проти» обраної ним професії.

3. Розглядайте вибір майбутньої професії не тільки з позиції матеріальної вигоди, але і з позиції морального задоволення.

4. Враховуйте у виборі майбутньої професіїособистісні якості дитини, які необхідні їй в данній спеціальності.

5. Якщо виникають розбіжності у виборі професії, використовуйте можливість порадитися з фахівцями-консультантами.

6. Не тисніть на дитину у виборі професії, інакше це може обернутися стійкими конфліктами.

7. Підтримуйте дитину, якщо у неї є терпіння і бажання, щоб її мрія збулася.

8. Якщо ваша дитина помилилася у виборі, не карайте її за це. Помилку можна виправити.

9. Якщо ваша дитина рано захопилася якоюсь професією, дайте їй можливість підтримувати цей інтерес з допомогою літератури, заняття в гуртках і т. д. 

10. Пам’ятайте, що діти переймають традиції ставлення до професії від своїх батьків!

Бажаю Вам успіхів!

Рекомендації для батьків

Селидівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 Селидівської міської ради

«Попередження суїцидальної поведінки у дітей»

Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації треба ставитися уважно, сприймаючи загрозу всерйоз.

Насамперед необхідно обміркувати ситуацію або обставини, в яких виникає бажання дитини позбавити себе життя. Підліток може виказувати бажання померти, коли щось складається всупереч його бажанням (якщо батьки не купують йому того, що він просить, або не відпускають на дискотеку чи концерт). Те саме бажання дитина може виявити, коли батьки її карають або коли підліток намагається викликати у батьків почуття провини, створюючи відповідну реакцію, і скористатися цим у своїх цілях. Батькам необхідно проаналізувати, коли саме підліток повторить подібне висловлювання: чи говорить він про бажання померти в несподіваній ситуації, коли дивиться телевізор, розповідає про школу та своїх друзів; як часто висловлює бажання померти і за яких обставин.

За таких обставин необхідно терміново звертатись до спеціалістів – психолога чи психотерапевта.

Іноді думки про самогубство, по суті, являють собою спробу маніпуляції. На них треба реагувати так, як і на інші висловлювання типу: «Я тебе ненавиджу», «Ви злі», «Я втечу з дому», «Я хочу жити у бабусі». Це особливо характерно для дітей, узагалі схильних до маніпуляції. Підліткові необхідно дати змогу виразити свої почуття та обговорити їх. Слід зберігати самовладання, не дозволяти дитині маніпулювати батьками.

Незалежно від того, чи є висловлювання про бажання померти передбачуваними чи спробою маніпуляції, батькам слід спробувати виявити ознаки небезпеки.

Якщо батьки помічають одразу декілька ознак (певні почуття, висловлювання, зміни в поведінці або характерні ситуації), то ставитися до цього слід дуже серйозно. Потрібно поговорити з дитиною про її почуття. Не пропонувати відповідей на серйозні питання, не говорити, чому вона/він не повинна/повинен відчувати того, що відчуває, тому що саме це може лише посилити у підлітка почуття провини, безвиході та власної непотрібності. Необхідно прагнути, щоб підліток сам пропонував альтернативні рішення своїх проблем. Якщо ж виникають сумніви або невирішені питання, то необхідно звернутися до практичного психолога чи психотерапевта, дитячого психіатра тощо та попросити професійної допомоги.

Стратегічними напрямами батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення стосунків у сім’ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також покращення спілкування в родині. Всі ці заходи мають на меті підвищення самоцінності особистості дитини, коли суїцидальні наміри втрачатимуть сенс.

Для підвищення самооцінки дитини та повернення їй цінності життя доцільно вживати таких заходів:

• Завжди підкреслюйте все добре та успішне, властиве вашій дитині, – це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру в майбутнє, покращує її стан.

• Не чиніть тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог до навчання, досягнення певних життєвих цілей тощо.

• Демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її справді люблять.

• Сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є, не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти.

• Підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її; знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через самостійність і власну успішну діяльність.

• Тактовно і розумно підтримуйте всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють успішність самостійної діяльності.

• Майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім’ї та однолітків, налагодити стосунки з протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

Увага!

Прояви, притаманні дітям, яких втягнуто в небезпечні квести

• У дітей пригнічений настрій, поганий апетит.

• Пошкодження шкірних покривів. Особливу увагу звертати на пошкодження різного роду у формі кита, метелика, видряпані букви та слова, різні подряпини, опіки (припікання) та іншого роду пошкодження.

• У дитини змінюється поведінка.

• Діти мають наляканий і стурбований вигляд.

• У всіх прихильників «Моря китів» і «Тихого дома» на особистих сторінках є відео або малюнки з китами, тому варто перевіряти облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт.

• Дитина зареєстрована в групах «Море китов», «Разбуди меня в 4:20», «Тихий дом», «F57», «F58», «НяПока», «Рина», «Киты плывут наверх», «50 дней до моего...» тощо.

• У листуванні дитини є фрази «Разбуди меня в 4:20», «Я в игре», тому слід перевіряти зміст спілкування у приватних чатах.

• Хештеги, на яких поширюється гра: #морекитов, #тихийдом, #хочувигру, #домкитов, #млечныйпуть, #150звѐзд, #f53, #f57, #f58, #d28.

Рекомендації батькам, щодо профілактики потрапляння дітей

у небезпечні інтернет-спільноти

1. Не панікуйте!

2. Станьте для дитини другом.

3. Звертайте увагу, коли прокидається дитина, чи спить вона в ранні години.

4. Як дитина їсть (з апетитом, без апетиту).

5. Приділяйте більшу увагу психологічному стану дитини (запитуйте: «Як твої справи?», «Ти чимось засмучений(на)?», «Що приємного сталося сьогодні?»).

6. Цікавтеся життям дитини: «Що тобі подобається?», «Розкажи про своїх друзів», «Яку ти любиш музику? Я хочу послухати її з тобою» тощо.

7. Стежте за шкірними покривами дитини, відмічаючи наявність пошкоджень. У разі їх виявлення з’ясовуйте обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертайте на пошкодження у формі кита, метелика, видряпані букви та слова, подряпини, опіки (припікання) та іншого роду пошкодження.

8. Намагайтеся заповнити вільний час дитини спортивними або культурними секціями, домашніми справами, сімейними розвагами, відволікти дитину від Інтернету.

9. Перевіряйте облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт.

10. Беріть участь у спілкуванні у приватних чатах, де спілкується ваша дитина.

11. Звертайте увагу на коло спілкування дитини в реальному житті: хто її друзі, чим вони займаються тощо.

12. Обов’язково цікавтеся, які фото- та відеофайли є в ґаджетах дитини.

13. Встановіть функцію «батьківський контроль» на всіх ґаджетах дитини і на вході в мережу Інтернет.

До кого звертатися

При виявленні таких груп або факту вступу дитини в одну з таких груп просимо негайно інформувати:

• кіберполіцію (https://www.cybercrime.gov.ua – цілодобово);

• районний відділ поліції (102);

• адміністрацію навчального закладу;

• звертатись за телефонами Національної дитячої «гарячої лінії» – 0 800 500 225 та 116 111 (безкоштовно).

Як підтримати соціальні  навички вашої дитини під чаc карантину: поради для батьків

Через поширення коронавірусу урядовці та медичні працівники закликають всіх залишатися фізично віддаленими та уникати соціальних зборів понад 5 осіб. Проте батьки повинні допомогти дітям розвинути соціальні навички навіть на час карантину. Адже дорослі за роботою не завжди знаходять час для спілкування з дітьми, тож тепер для цього ідеальний час. Соціальні навички – це життєві навички, здатність успішно взаємодіяти з іншими, що є важливим для психічного та фізичного здоров'я. Тому батьки мають допомогти дітям відчути соціальний зв’язок навіть без їхніх ігор та прогулянок з іншими дітьми. Нижче наведені кілька методів спілкування зі своєю сім’єю, що дозволять малечі засвоїти основні соціальні навички.

1. Снідайте, обідайте та вечеряйте разом. Сімейні прийоми їжі – це час, коли діти та дорослі можуть емоційно зблизитися та насолоджуватися розмовою один з одним. Запитайте у своєї дитини, чим вона займалася протягом дня та що їй сподобалося, а що засмутило. Поговоріть про ставлення дитини до інших членів сім’ї. Якщо вона образила когось, то скажіть, щоб малеча поставила себе на місце цієї людини і перепросила.

2. Кажіть дитині, якщо вона робить щось неправильно.

3. Сприяйте дискусіям. Створення взаємної бесіди з дискусіями та активним обговоренням – це ключовий соціальний навик. Введіть з дитиною розмови на тему спорту, улюбленої події чи планів на майбутнє. Кожен раз, коли дитина заводить тему, ви можете аргументувати власні думки та пропозиції тощо. Це дасть дитині наочне уявлення про те, як розвивається розмова, якщо кожен коментар спирається на аргументи.

4. Навчайте дитину гідно вигравати та програвати. Часто програші бувають важкими для деяких дітей. Коли емоції посилюються, вони, як правило, засмучуються чи починають плакати, або якщо виграли – вихваляються своєю перемогою перед іншими. Радимо батькам під час гри помічати сигнали від дитини, які можуть служити попереджуючими ознаками перебільшеної емоційної реакції. Якщо ви бачите, що дитина стає емоційнішою, то перервіть її і призупиніть гру. Дайте малечі заспокоїтися та повернути попередній емоційним стан, нагадуючи їм, що вони мають контролювати ситуацію.

5. Навчайте співпереживанню та розумінню інших. Багато дітей намагаються достукатися до інших і відчувають себе ніяково. Проте навіть у часи фізичної відстані, діти повинні вміти простягнути руку допомоги чи співпереживати іншим.

6. Вчіть дітей доброті та співпереживанню. Допоможіть дитині написати лист чи зателефонувати одноліткам чи дідусеві з бабусею та поспілкуватися з ними. Особливо якщо ваші діти хвилюються з приводу глобальної пандемії. Батьки мають поговорити з ними та допомогти вгамувати їх тривогу.

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ

ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ

Суїцид – це навмисне позбавлення себе життя.

Причини суїцидальних проявів у молоді:

• складна сімейна ситуація;  

• проблеми у навчанні;                                               Суїцидальна поведінка —                         

• втрата або зрада близької людини;                       це прояв суїцидальної активності

• розрив стосунків із коханою людиною;      (думки, наміри, висловлювання, погрози).

• міжособистісні конфлікти;                                                                       

• проблеми з дисципліною або законом;

• проблеми в спілкуванні з однолітками: тиск з боку групи однолітків; тривале перебування у ролі жертви або «цапа-відбувала»;

• високі вимоги до підсумкових результатів освітньої діяльності (іспити, ЗНО);

• сімейна історія суїциду;

• небажана вагітність, аборт і його наслідки;

• зараження ВІЛ-інфекцією або хворобами, що передаються статевим шляхом.

НА ЩО ПОТРІБНО ЗВЕРНУТИ УВАГУ БАТЬКАМ?!

Поведінкові ознаки суїцидальної загрози:

·   раптові зміни у поведінці й настрої, особливо ті, що віддаляють від близьких людей;

·       схильність до необачних і безрозсудних вчинків;

·       надмірне споживання алкоголю чи таблеток;

·       раптове впорядкування своїх справ, приготування до смерті;

·       нехтування зовнішнім виглядом;

·       постійне прослуховування сумної музики та пісень;

·       самоізоляція від родини та знайомих;

·       зміна добового ритму (активність вночі та сон удень);

·       збільшення або втрата апетиту;

·       млявість та апатія;

·       неможливість сконцентруватися та приймати рішення;

·       уникнення  звичайної соціальної активності, замкненість, самотність;

·       почуття провини, низька самооцінка;

·       різка зміна звичок, втрата інтересу до захоплень, хоббі, спорту, навчання;

·       невизначені  плани на майбутнє;

·       агресія, прагнення того, щоб інші залишили в спокої, роздратування;

·       спроби втекти з дому;

·       тривалий  і  яскраво  виражений  песимізм  у  відношенні до майбутнього;

·       самоушкодження (порізи на руках).

Словесні ознаки суїцидальної поведінки:

·       прощання;

·       розмови або жарти щодо бажання померти;

·       повідомлення про конкретний план суїциду;

·       повільна, маловиразна мова;

·       вияв безпорадності і залежності;

·       розпач і плач;

·       самозвинувачення;

·       безпосередні заяви «Було б краще вмерти» або «Я не хочу більше жити»;

·       висловлювання: «Вам не доведеться більше про мене турбуватися» або «Мені все набридло»,  aбо «Вони пошкодують, коли я піду».

Емоційні прояви суїцидальних тенденцій:

·       подвійність емоцій і почуттів;

·       безпорадність, безнадійність;

·       переживання горя;

·       ознаки депресії;

·       почуття провини або відчуття невдачі, поразки;

·       надмірні побоювання або страхи;

·       почуття власної малозначущості;

·       неуважність або розгубленість.

Виділяють десять основних мотивів суїцидальної поведінки серед молоді:

1. Переживання образи, самотності, відчуженості, побоювання бути незрозумілим;

2. Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

3. Переживання, пов'язані зі смертю одного з батьків, розлученням батьків;

4. Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;

5. Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням;

6. Страх перед покаранням;

7. Любовні невдачі, вагітність;

8. Почуття помсти, погроз, шантажу;

9. Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;

10.Наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів («ефект Вертера»).

ЩО Ж РОБИТИ?

Рекомендації для батьків, у дітей яких є

 суїцидальні прояви або відчай:

1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти;

2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми та труднощі;

3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире занепокоєння, турбота про дитину;

4. Говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти, як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути  дитину;

5. Зосередьте увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй розповісти про свої проблеми;

6. Не думайте, що вам слід говорити відразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині;

7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмову з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («що трапилося?», «розкажи  мені», «давай поговоримо про це»);

8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особистісні проблеми;

9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не бік інших людей, які можуть завдати їй болю;

10.Дайте можливість вашій дитині знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що краще знаєте вихід із кризової ситуації;

11.Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує.

12.Обійміть дитину. Для гарного самопочуття необхідно обійматися 8 разів на день;

13.Сприймайте дитину як самостійну дорослу особистість з її індивідуальним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами;

14.Покажіть, що дитина вам небайдужа, дайте відчути, що вона бажана;

15.Якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч.

16.Якщо ви відчуваєте, що дитина відхиляє вашу допомогу, то слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо. 

17.Якщо бачите, що контакт не налагоджується — потрібно обов’язково звернутися до фахівців (практичного психолога, соціального педагога, психотерапевта, психіатра).

Періоди темряви через можливі відключення електроенергії буде легше пережити, якщо підготуватися до них заздалегідь. Окрім речей першої необхідності — ліхтариків, батарейок, теплого одягу — варто подбати про те, як допомогти дітям здолати тривожність та зробити час без світла комфортним і затишним, наскільки це можливо 🔦

Страх темряви — це, з одного боку, віковий страх у дітей, з іншого — один із наслідків тривалого стресу. У темряві ми втрачаємо відчуття кордонів, тіла та орієнтацію в просторі. Будьте обережні з доторками до дитини. Перше, що необхідно зробити, — дати відчуття простору: «Стіни тут, стеля ось там».

Контроль повертає відчуття впевненості. Домовтеся з дитино, за що вона буде відповідати — вмикати ліхтарик, дбати про свою іграшку чи улюбленця. А щоб відволікти дитину, запропонуйте пограти в ігри. Гра — найпростіший спосіб трансформувати напругу.

У партнерстві з UNICEF Ukraine

Початок нового року — час обіцянок собі. 

Пообіцяйте піклуватися про ментальне здоров’я — своє та близьких.  А якщо не знаєте, з чого почати, ось кілька порад. Завжди можна почати з простого. 

Фрази, які потрібно казати дитині щодня

Підтримуй дитину словами і вона знайде в тобі надійного друга. А навчиш її підтримувати себе, вона стане собі надійним другом на усе життя.

Почни з влучних фраз, які будуть зрозумілі малечі, асоціюються з певними позитивними образами та дають простір для власної інтерпретації.

До прикладу, це можуть бути слова героїв з мультфільмів.