STOP-булінг

БУЛІНГ (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю.

Типові ознаки булінгу:

• систематичність (повторюваність діяння);

• нявність сторін —кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігач (за наявності);

• дії або бездіяльність кривдника наслідком яких є заподіяння психічної або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та спричинення соціальної ізоляції потерпілого

Типові форми булінгу:

• систематичні кепкування з будь-якого приводу;

• задирство;

• фізичні і психічні приниження;

• різного виду знущання;

• бойкот та ігнорування;

• псування особистих речей та ін.

Якщо ваша дитина агресор (буллер)

• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;

• Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів;

• Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого наступає відповідальність.

• Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;

• Зверніться за порадою до психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини—агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.

Пам'ятайте, дитина—агресор не зміниться відразу!

Доки дитині не виповнилось 18 років,відповідальність за її вчинки несуть батьки. Пам’ятайте,якщо ваша дитина порушує права іншої дитини, вчиняє над нею насильство (булінг), батьки можуть бути притягнуті до адміністративної, кримінальної або цивільної відповідальності.

Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу

• Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;

• Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви її не звинувачуєте в ситуації, що склалася а хочете її вислухати і допомогти;

• Запитайте яка саме допомога потрібна дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації;

• Поясніть дитині, до кого вона може звернутися у разі виникнення подібної ситуації (вихователь, психолог);

• Повідомте адміністрацію закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного урегулювання;

• Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми може зайняти певний час.

Якщо ви стали свідком булінгу!

• Необхідно втрутитися і припинити цькування—булінг не можна ігнорувати;

• Займіть нейтральну позицію у суперечці! Обидві сторони конфлікту потребують допомоги!

• Пояснити що такі дії це насильство;

• Уникати в спілкуванні слів “жертва” чи “агресор”, щоб запобігти тавруванню.

• Повідомити адміністрацію закладу про ситуацію яка склалася. І вимагати вжити заходи щодо припинення цькування.

Психологічні ознаки булінгу:

• У дитини мало, або взагалі немає друзів.

• Боїться ходити до садочка, відмовляється брати участь у заходах які проводяться в групі.

• Приходить додому сумна, зі сльозами.

• Відмовляється йти до дитячого садка, посилаючись на погане самопочуття.

• Втрачає апетит, стає тривожною, має низьку самооцінку.

• Погано спить.

Фізичні ознаки булінгу:

• поламані іграшки;

• розірвані чи попсовані речі;

• фізичні знущання: синці, подряпини, рване волосся.

Булінг — це не норма: про нього потрібно говорити.

Булінг — це не норма: про нього потрібно говорити. Міністерство освіти і науки України цього року запустило зручний інструмент на сайті АІКОМ, який допомагає швидко повідомити про випадки булінгу в закладах освіти. 

Кожен і кожна має право на безпечні умови для розвитку та навчання, тому МОН спільно з освітянами, батьками і партнерами продовжує працювати над створенням простору, де немає місця булінгу. Якщо ви є жертвою булінгу або бачите, що це відбувається з іншими, — не мовчіть.

Повідомте про це зручним способом, щоб дорослі, психологи та поліція змогли допомогти вирішити ситуацію та запобігти її повторенню.

Куди можна звернутися: