Рефлексія

Валентина Карпенко 

Свою версію диктанту на сьогодні має багато хто: водоканал, синоптики, населені пункти з яскраво вираженим діалектом, кримінальне середовище, перевізники… Учителі на очі не потрапляли, тому спробую.

Треба вчити!

Учити треба цікаво: із проблемними питаннями, із творчими завданнями, із піснями й відео (добре, що література дає таку можливість; та й мова теж; математикам складніше).

Треба вчити! Не впівсили, не трошки, не тільки вчора, й а сьогодні, і завтра, і післязавтра. По-справжньому: із контрольними роботами, есеями, літературними диктантами, онлайн-тестами.

Треба робити компліменти дітям за сукні з лелітками і худі з псом Патроном, за світшоти з пітятками чи футболки з кияхами. Тому що це приносить щастя, нехай маленьке, але справжнє.

А на перший урок можна принести не каштани (їх немає по дорозі на роботу, та й ботсад кілометрів за 20), а, скажімо, жолуді і фото білки, яка зранку їх збирала. І творче завдання виникає само собою: як можна підписати цю світлину? ваші варіанти?

Треба любити свій дім і свою країну – це аксіома. Треба читати лірику О.Олеся про поцілунки («Цілуй, цілуй, цілуй її, Знов молодість не буде») і раннього П.Тичини («Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі») – це за програмою. А можна щось і поза програмою.

Треба любити свою роботу (і це триває вже багато років), адже тоді вона приносить радість і натхнення й залишає по собі світлі спогади і сміх через безліч кумедних ситуацій.

Треба вчити! Не боятися казати те, що на думці: це дуже важливо, бо так формується своє бачення і вміння його відстоювати (дуже люблю, коли на уроці виникає дискусія).

Люблю, коли в між'яр'ї телефонів і планшетів з’являється друкована книжка, про яку можна поговорити (та ж «Спитайте Мієчку» Є.Кузнєцової), а слово «скніти» хтось та й пояснить.

Треба вчити! Чи очно в класі або в укритті, чи онлайн – по-різному! Але вчити треба. І вчитися теж! І жити цікаво, не півтонами, не у вічній гризоті. Треба вчити рідну мову, знати літературу й історію – ту базу, яка формує громадянина. І тоді Україна матиме прекрасне майбутнє. Вірю в це!

Р.S. Подяка Євгенії Кузнєцовій за нові слова, які ми вивчили.

Валентина Карпенко . Режим доступу: https://www.facebook.com/valentina.karpenko.3572/posts/pfbid0oE7c6hDicWWPDDYt8TcWWLAbwLYjPbQz88pCPKjKhUFgQi2eRoWZdNDmfNDLivnRl 

• Любов до дітей та вміння будувати з ними стосунки, що базуються на довірі та повазі. 

• Надихання та мотивація учнів, здатність запалити інтерес до навчання та розкрити їхній потенціал. 

• Глибоке знання предмета та вміння професійно подавати матеріал, що виходить за межі стандартних навчальних програм. 

• Терплячість, витримка та справедливість, вміння розуміти учнів та знаходити з ними спільну мову, не принижуючи їх. 

• Організаторські здібності та вміння ефективно працювати з дитячим колективом, створюючи комфортну атмосферу в класі. 

• Комунікабельність та вміння знаходити спільну мову не лише з учнями, а й з колегами та батьками. 

• Постійне самовдосконалення та розвиток, вчитель повинен бути готовим до інноваційних методів навчання та освоєння нових технологій. 

• Творчий підхід та вміння виходити за рамки шаблонів, прищеплювати учням загальнолюдські цінності та вчити мислити критично. 

• Віра в учнів та постійна підтримка їхніх зусиль, навіть коли це важко. 

• Здатність залишатися «дорослістю», тобто дорослою, самодостатньою людиною, яка має своє життя поза професією та зберігає оптимізм.