Наукові школи

Українська наукова школа педагогіки і психології життєтворчості

Керівник

Нечипоренко Валентина Василівна

ректор комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради», доктор педагогічних наук, професор

Історія становлення

Витоки становлення Української наукової школи педагогіки і психології життєтворчості можна простежити з 1993 р., з періоду започаткування інноваційної діяльності, що проводилася в рамках Всеукраїнського соціально-педагогічного експерименту «Комплексна медична, психологічна, соціально-педагогічна реабілітація вихованців санаторних шкіл-інтернатів» (наказ №56 від 12.03.1993 р. Міністерства освіти і науки України). Експеримент з проблем комплексної реабілітації вихованців здійснювався впродовж 1993-1999 років на виконання Національної програми «Діти України».

Вже тоді інтенсивний новаторський пошук колективу наукової школи дозволив дійти висновку, що ефективність психологічної та соціально-педагогічної реабілітації дітей з особливостями психофізичного розвитку підвищується за умови її спрямування на досягнення інтегрального надзавдання, перспективної мети – становлення особистості як суб’єкта життєтворчості, творця і проектувальника свого життя. Подальші дослідження проблематики педагогіки життєтворчості враховували суспільний контекст розвитку дитини з особливими потребами в системі компетентнісно спрямованого простору колективної життєтворчості і здійснювалися в рамках Всеукраїнських експериментів «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» (наказ Міністерства освіти і науки України №586 від 10.08.2001 р.);

«Проектування та практичне забезпечення компетентнісно спрямованого інноваційного розвитку Хортицького навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру» (наказ Міністерства освіти і науки України №147 від 03.03.2006 р.); «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, шляхом запровадження їх інклюзивного навчання» (наказ Міністерства освіти і науки України №1087 від 01.12.2008 р.).

За науково-консультативної підтримки Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України, Інституту спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України, завдяки реалізації педагогічних інновацій у навчально-виховному процесі, запровадженню сучасних лікувальних реабілітаційних технологій колективу Української наукової школи педагогіки і психології життєтворчості вдалося пройти істотний шлях розв’язання проблем дитини з особливими потребами, її повноцінного творчого розвитку та самовизначення в суспільстві. Вироблено інноваційні принципи організації реабілітаційної освіти, здійснено оновлення змісту, форм, методів становлення особистості вихованця як суб’єкта життєтворчості, створено й експериментально перевірено сприятливі умови для збереження, відновлення та подальшого удосконалення його фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я.

Протягом 1993-2019 рр. колектив Української наукової школи педагогіки і психології життєтворчості розробив і реалізував дослідницьку програму, за підсумками реалізації якої:

− розроблено та експериментально перевірено систему роботи інноваційного загальноосвітнього навчального закладу – школи життєтворчості;

− обґрунтовано і впроваджено в освітній процес модель безперервного життєтворчого зростання особистості від перших років життя до здобуття вищої освіти;

− досліджено психолого-педагогічні умови успішного життєвого проектування саморозвитку і самореалізації особистості;

− розроблено організаційно-педагогічні умови становлення особистості як суб’єкта пізнання в навчальному процесі і як суб’єкта колективних відносин – у виховному процесі;

− досліджено чинники акмеологічного спрямування навчально-виховного процесу;

− розроблено та апробовано програмно-технологічне забезпечення розвитку життєвої компетентності учнів з особливими освітніми потребами в освітньо-реабілітаційному процесі інноваційного навчального закладу – школи життєтворчості, а саме: проективно-рефлексивну технологію навчання, виховну технологію проективного життєздійснення, виховну інтерактивну технологію «Океан життєвої компетентності», технологію планування життєдіяльності дитячих колективів, технологію життєвого проектування саморозвитку особистості, технологію педагогічного супроводу розвитку життєвої компетентності школярів, технологію педагогічного супроводу соціальної і життєвої практики учнів, технологію учнівсько-студентського самоврядування, технологію реабілітації природою, технологію реабілітації мистецтвом, технологію загальнофункціональної реабілітації, технологію розвитку професійної компетентності педагогів, технологію моніторингу освітньо-реабілітаційного процесу, технологію організації медико-психолого-педагогічного консиліуму, цільові виховні програми «Я – особистість», «Я серед людей», «Я – громадянин України», «Я і праця», «Я і мистецтво», «Я і природа» для вихованців молодшого, середнього та старшого шкільного віку.

Спільно з українськими та зарубіжними вченими колектив Української наукової школи педагогіки і психології життєтворчості підготував і видав 29 науково-методичних і практико-зорієнтованих посібників, присвячених ключовим проблемам інноваційної діяльності навчальних закладів на засадах педагогіки життєтворчості особистості. Результати багаторічної науково-дослідної роботи наукової школи визнані науковою спільнотою і активно використовуються в навчальних закладах України, зокрема, в гімназії-інтернаті №13 і гімназії «Консул» №86 м. Києва, ЗОШ №1 і ЗОШ №4 м. Синельникове Дніпропетровської області, гімназії №167 м. Києва, ЗОШ №35 м. Дніпра, Володарській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті Київської області, Васильківському НВК №1 ім. М.М. Коцюбинського Дніпропетровської області, Брагинівській ЗОШ Петропавлівського району Дніпропетровської області, Москаленківському НВК Чорнобаївської районної ради Черкаської області, ЗОШ №3 м. Марганця Дніпропетровської області та інших закладах, в яких навчально-виховний процес організований на ідеях педагогіки життєтворчості особистості.

Наукові здобутки

Протягом 2014-2019 рр. дослідницька діяльність колективу Української наукової школи педагогіки і психології життєтворчості була сконцентрована на проблемі розвитку соціальної і життєвої практики учнів і студентів у системі компетентнісно спрямованого освітньо-реабілітаційного простору. Основними результатами науково-дослідної роботи, що проводилася на базі Хортицької національної академії, є:

− забезпечення розвитку інноваційної системи закладу як відкритої, громадсько-активної, що базується на засадах партнерства, координації зусиль суб’єктів виховання;

− проектування та практичне забезпечення системи соціальної практики вихованців освітньо-реабілітаційного закладу;

− експериментальна перевірка ефективності розвитку соціальної практики дітей раннього, дошкільного та молодшого шкільного віку на концептуально-методичних засадах Монтессорі-педагогіки;

− розробка та системна апробація життєтворчих особистісно орієнтованих освітніх технології;

− розробка, апробація та впровадження нововведень в систему учнівського самоврядування, які сприяють збагаченню соціальної практики вихованців;

− експериментальна перевірка ефективності проведення інтеграційних фестивалів життєтворчості для розширення сфери соціальної практики вихованців освітньо-реабілітаційного закладу;

− наукове обґрунтування змісту і технологій життєвої практики вихованців на засадах педагогіки та психології життєтворчості;

− складання банку життєвих уроків учнів, їхніх батьків і педагогів, випускників освітньо-реабілітаційного закладу;

− дослідження запитів роботодавців щодо професійної та життєвої компетентності випускників освітніх закладів, моделювання на цій основі репертуару ключових життєвих компетенцій особистості;

− розробка та експериментальна перевірка організаційно-методичних засад розвитку у студентів готовності та здатності до педагогічного супроводу соціальної та життєвої практики школярів;

− дослідження впливу ранньої соціальної абілітації та реабілітації на розвиток соціальної практики дітей раннього та дошкільного віку з особливостями психофізичного розвитку;

− моніторинг впливу соціальної та життєвої практики на розвиток життєвої компетентності особистості;

− реалізація пошукового проекту «Теорія і практика розроблення моделей трансформації шкіл-інтернатів у заклади інноваційного типу»;

− створення репозитарію наукових праць з проблем педагогіки життєтворчості особистості.

Діяльність Української наукової школи педагогіки і психології життєтворчості схвалена рішенням Вченої ради Державної наукової установи "Інститут модернізації змісту освіти" (протокол №9 від 27 листопада 2019 року).

Українська наукова школа теорії і методики задачного підходу у навчанні (проблемології)

Керівник

Павленко Анатолій Іванович

академік Національної академії наук вищої освіти України, доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри соціальної роботи комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради»

Історія становлення

Витоки становлення Української наукової школи теорії і методики задачного підходу у навчанні (проблемології), можна простежити з 1980 року, з періоду започаткування інноваційної педагогічної діяльності А.І. Павленка, що була відображена у статті «Розвиток творчих здібностей учнів у процесі складання задач з фізики» монографічного збірника «Проблемы методов обучения в современной общеобразовательной школе / Под ред. Ю.К. Бабанского, И.Д. Зверева, Э.И. Моносзона; АПН СССР. М. : Педагогика, 1980.

Українська наукова школа теорії і методики задачного підходу у навчанні (проблемології), яку очолює професор, доктор педагогічних наук А.І. Павленко, започаткувала одну з новітніх гілок концептуальних педагогічних досліджень діяльнісного, задачного підходу в Україні, у витоків, основі «дерева» якого є видатні науковці:

− дидакт і методолог Семен Устимович Гончаренко, д. пед. н., професор, віце-президент, дійсний член НАПН України (1928–2013), докторська дисертація «Методологічні і теоретичні основи формування в учнів середньої школи природничо-наукової картини світу», 1989, науковий консультант докторського дослідження А.І. Павленка, співавтор 2 спільних навчальних посібників для вищої школи з грифом МОН України і 2 наукових статей;

− психолог Г.О. Балл, д. психол. н., професор, дійсний член НАПН України (1936–2016), докторська дисертація «Основи теорії задач (система основних понять; психолого-педагогічний аспект)», 1991, офіційний опонент на захисті докторської дисертації А.І. Павленка;

− психолог Ю.І. Машбиць, д. психол. н., професор, дійсний член НАПН України (1929–2009), один з провідних учасників очолюваних академіками В.М. Глушковим і Г.С. Костюком теоретичних і прикладних досліджень у галузі програмованого і комп’ютеризованого навчання.

У фокусі розгляду наукової школи знаходиться дидактичний аспект розвитку задачного підходу в Україні, а також соціокультурний, культурно-історичний підхід у освітньому курикулумі.

У вітчизняній педагогіці до подальшого розвитку окремих аспектів феномену задачного підходу у своїх дотичних дослідженнях також торкалися доктори педагогічних наук, професори П.С. Атаманчук, А.А. Давиденко, Є.В. Коршак, Т.О. Лукіна, О.В. Сергєєв, С.О. Скворцова, В.І. Староста, В.Д. Шарко та інші.

Впродовж періоду 1986–2019 рр. колектив Української наукової школи теорії і методики задачного підходу у навчанні (проблемології), розробив і реалізував дослідницьку програму, за підсумками реалізації якої головним науковим результатом діяльності було встановлено якісно новий рівень розвитку задачного підходу в дидактиці. Задачний підхід у сучасних умовах набуває рівня розробки і реалізації узагальненої дидактичної задачної технології. Розроблена і впроваджена технологія дозволяє забезпечити:

− системність організації діяльності і мислення (від репродуктивної до продуктивної, творчої діяльності, до дивергентного, креативного мислення);

− цілісність пізнавальної діяльності учнів у процесі розпізнавання проблемних ситуацій, постановки і розв’язування задач-проблем (циклічність процесу пізнання);

− відтворюваність іншими суб’єктами навчання;

− діагностичність і результативність стосовно поставлених цілей;

− наскрізність, перенесення і поступальне охоплення задачною технологією широкого кола навчальних предметів, що відбувається за останні три десятиріччя (від традиційного і поглибленого застосування у вивченні математики, фізики, астрономії, хімії до застосування у вивченні біології, географії, історії, мови та ін.);

− якісний розвиток діапазону дії в онтогенезі особистості (від початкової до вищої і післядипломної освіти, навчання протягом життя – за визначенням ЄС і Європейського Парламенту);

− розвиток творчого потенціалу і життєтворчості особистості (від традиційного розв’язування поставлених педагогом задач до самостійної інтегрованої творчої постановки і розв’язування широкого спектру задач);

− політехнологічність реалізації дидактичного процесу у взаємозв’язках з технологіями проблемного і контекстного навчання, проектною технологією, компетентнісною практико-орієнтованою спрямованістю та ін.).

Результати дослідження наукової школи опубліковані у 9 монографіях, 4 посібниках з грифом МОН України і наукових статтях, (всього більш ніж 500 публікацій, серед них – у Австралії, Австрії, Білорусі, Болгарії, Молдові, Росії, Словаччині) впроваджені в освітню практику в навчальних закладах, навчальних програмах і посібниках для середньої загальноосвітньої і вищої школи.

Наукові здобутки

Членами наукової школи опубліковані 7 навчальних програм спецкурсів для середньої школи з грифом Міністерства освіти і науки України.

За участю колективу наукової школи здійснювалася підготовка і багаторічне проведення на основі задачного підходу обласних турів учнівських олімпіад юних фізиків, юних астрономів (голова журі). Здійснювалося організаційно-методичне забезпечення на рівні керівника профільної кафедри і члена журі IV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад фізики (2003 р., 2015 р.), біології (2005 р.), хімії (2007 р.), а також Всеукраїнського турніру з фізики (2008 р.), які проводилися на базі Запорізької області й відзначено Міністерством освіти і науки України. Успішно здійснювалося наукове керівництво та консультування дослідно-експериментальною роботою 4 освітніх закладів Запорізької області. Координується спільна з Мелітопольським ДПУ імені Богдана Хмельницького розробка концепції і програми неперервної екологічної освіти регіону, комплексу дидактичних засобів для їх реалізації (2008–2011 рр.).

Під керівництвом Павленка А.І. проведені 4 Міжнародні науково-практичні конференції «Освіта і особистість: нові підходи, сучасна дидактика, інноваційні технології і якість освіти» (у межах І-ІV Міжнародних форумів «Особистість в єдиному освітньому просторі», м. Запоріжжя, 2010–2014 роки); 4 Міжнародні науково-практичні конференції «Сучасна освіта у гуманістичній парадигмі» (вересень, 2007–2013 роки, м. Керч, Керченський державний морський технологічний університет).

Українська наукова школа фізичної терапії

Керівники

Волкова Світлана Степанівна

кандидат педагогічних наук, професор кафедри фізичної реабілітації комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради

Одинець Тетяна Євгенівна

доктор наук з фізичного виховання та спорту, професор, завідувач кафедри фізичної реабілітації комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради

Історія становлення

Методика застосування засобів фізичної терапії визначається станом здоров’я, віком, статтю, рівнем фізичної працездатності, підготовленості, нозологічними особливостями, психічним станом, наявним руховим досвідом пацієнта.

Спираючись на результати наукових досліджень ефективності фізичної терапії В.І. Козявкіна, К.А. Семенової, В.М. Мухіна, В.А. Кашуби, І.Ф. Гордона, О.М. Мастюкової та ін., колектив наукової школи розробив власні програми фізичної терапії осіб різних нозологій, а також реалізували такі напрями роботи:

− моделювання та практичне забезпечення індивідуального підходу до осіб різної нозології;

− дослідження можливостей застосування ерготерапії як засобу саморозвитку та самореалізації особистості;

− розробка та експериментальна перевірка організаційно-педагогічних умов фізичної терапії дітей раннього віку різних нозологій;

− виконання базових компонентів обстеження у фізичній терапії та/або ерготерапії: спостереження, опитування, вимірювання та тестування, документувати їх результати;

− розробка та експериментальна перевірка засобів впливу фізичної реабілітації на стан здоров’я і працездатності педагогічного колективу Хортицької національної академії;

− проведення оперативного, поточного та етапного контролю стану пацієнта відповідними засобами й методами та документувати отримані результати.

Наукові здобутки

Протягом 2014-2019 рр. дослідницька діяльність колективу Української наукової школи була сконцентрована на проблемі фізичної терапії жінок з постмастектомічним синдромом; розробленні та експериментальній апробації проблемно- та особистісно-орієнтованих програм фізичної терапії жінок, хворих на рак молочної залози, обґрунтуванні їх змісту та структури; способу оцінювання функціонального стану серцево-судинної системи, що покладено в основу змісту диференційованих програм фізичної терапії для поліпшення функціонального, фізичного, психоемоційного стану та якості життя жінок з постмастектомічним синдромом; впровадження міжнародної класифікації функціонування, обмеження та життєдіяльності в практику роботи профільних установ.

Результати дослідження зазначеної проблематики відображені в кандидатських дисертаціях Л.П. Сущенко, О.В. Захарової, А.П. Коноха, Т.В. Баришок, К.В. Бандуріної, Т.Є. Одинець, Є.З. Добродуб, підготовлених під науковим керівництвом С.С. Волкової, а також у 2 монографіях, 2 навчальних посібниках і більш ніж 90 наукових статтях.